07 серпня 2024 року ЛуцькСправа № 140/3415/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування рішення,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті (Відділ Укртрансбезпеки у Волинській області, відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ 003059 від 18.12.2023.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі акту перевірки та долучених до нього документів оскаржуваною постановою до позивача відповідно до Закону України “Про автомобільний транспорт” було застосовано адміністративно-господарський штраф в сумі 17000 грн за порушення статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт”.
Фактичною підставою для притягнення його до відповідальності було здійснення ним перевезення вантажу належним йому автомобілем за відсутності документів, визначених ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Позивач не погоджується із даною постановою та вважає її протиправною.
Звертає увагу на ту обставину, що в розумінні Господарського кодексу України, Закону України “Про автомобільний транспорт” позивач не є перевізником і, що він є суб'єктом до якого такий штраф може бути застосовано.
Вказує на те, що у відповідача відсутні докази того, що саме ним здійснювалося перевезення пасажирів під час якого виявлено порушення чинного законодавства. Крім того, зазначає, що відповідачем не було повідомлено його про час і місце розгляду справи про застосування до нього адміністративно господарських санкцій. З цих підстав просить позов задовольнити.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 02.04.2024 прийнято дану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
У відзиві на позов представник відповідачів позовні вимоги заперечила та зазначила, що посадовими особами Укртансбезпеки 24.11.2023 проведено рейдову перевірку в ході якої виявлено відсутність протоколу перевірки та адаптації тахографа транспортного засобу, товарно-транспортних накладних на вантаж, посвідчення водія відповідної категорії під час перевезення вантажу автомобілем з реєстраційним номером НОМЕР_1 , який належить позивачу, що є порушенням вимог ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт». Вказані порушення зафіксовані актом перевірки.
Вказує на правильність кваліфікації дій позивача відповідно до абз. 3 частини 1 статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт” та те, що в розумінні вимог законодавства саме він в даному випадку є перевізником, на якого накладаються адміністративно-господарські санкції за не оформлення документів, визначених статтею 48 даного Закону. Також звертає увагу на дотримання відповідачем процедури розгляду матеріалів про застосування адміністративно господарських санкцій, а саме належного повідомлення про час і місце розгляду. З наведених підстав просить відмовити у задоволенні позову повністю.
Дослідивши письмові пояснення, викладені учасниками справи у заявах по суті справи, а також письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволенню з наступних мотивів та підстав.
Судом встановлено, що посадовими особами відповідача 24.11.2023 на автодорозі Н-22 Устилуг-Луцьк-Рівне км 132 проведено рейдову перевірку дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт, за результатами якої складено акт №АР021673 (а.с. 40).
Актом зафіксовано, що транспортним засобом марки “MERCEDES - BENZ” з реєстраційним номером НОМЕР_1 здійснювались перевезення вантажу за відсутності протоколу перевірки та адаптації тахографа транспортного засобу, товарно-транспортних накладних на вантаж, посвідчення водія відповідної категорії, що є порушенням вимог статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Відповідачем 09.12.2023 рекомендованим листом направлено позивачу повідомлення від 04.12.2023 про те, що розгляд справи відбудеться 18.12.2023 за адресою: м. Луцьк вул. Підгаєцька, 3, поверх 4 (а.с.51-52).
18.12.2022 начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті, за результатами розгляду справи винесено постанову № ПШ 003059, якою до ОСОБА_1 за порушення статті 48 Закону України “Про автомобільний транспорт” застосовано адміністративно-господарський штраф в розмірі 17000 грн (а.с.9, 34).
Як вбачається із свідоцтва про реєстрацію власником транспортного засобу марки “MERCEDES - BENZ” з реєстраційним номером НОМЕР_1 є ОСОБА_1 (а.с.14).
Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами та спірному рішенню, суд враховує такі нормативно-правові акти.
Відповідно до частин сьомої, чотирнадцятої статті 6 Закону України від 05.04.2001 №2344-ІII “Про автомобільний транспорт” (далі - Закон №2344-ІII) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті. Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Згідно з пунктом 1, абзацом першим пункту 8 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №103 (далі - Положення), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті. Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Абзацом третім пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 26.06.2015 №592 “Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті” утворено територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3, зокрема, Управління Укртрансбезпеки у Волинській області.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2020 №196-р “Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті” утворено територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурних підрозділів апарату Служби, зокрема Поліське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки, реорганізувавши шляхом злиття Управління Укртрансбезпеки у Волинській області та Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області.
Згідно з розпорядженням КМ України від 02.12.2021 1579-р “Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті” утворено відділ державного нагляду (контролю) у Волинській області.
Отже, здійснення державного нагляду і контролю за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства є повноваженнями відповідача.
Процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) визначає Порядок “Проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі”, затвердженого постановою КМ України №1567 від 08.11.2006 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі -Порядок №1567).
Органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи (пункт 3 Порядку №1567).
Згідно із пунктами 2, 4 Порядку №1567 Рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.
Відповідно до пунктів 12, 13 Порядку №1567 рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка.
Графік проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) складається та затверджується керівником або заступником керівника Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.
Згідно з пунктом 14 Порядку №1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Як визначено пунктом 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Стаття 48 Закону №2344-ІІІ визначає перелік документів на підставі яких виконуються вантажні перевезення. Так, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Частиною 2 даної статті визначено, що документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Згідно частини 3 статті 48 Закону №2344-ІІІ при оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов'язкові реквізити: дата і місце складання; вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім'я, по батькові водія та номер його посвідчення; вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто; пункти завантаження і розвантаження.
Відповідно до пунктів 20, 21 Порядку №1567 при виявленні під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.
У разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
За правилами, встановленими пунктами 25-27 Порядку №1567, справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника.
Про час і місце розгляду справи про порушення, уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).
У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі.
За наявності підстав, керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
За приписами абзацу третього частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У Законі №2344-ІІІ (стаття 1) наведені терміни вживаються в такому значенні: автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; замовник транспортних послуг - юридична або фізична особа, яка замовляє транспортні послуги з перевезення пасажирів чи/та вантажів; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями;; послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.
Фактичною підставою для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності відповідно до статті 60 Закону №2344-ІІІ стало встановлення посадовими особами територіального органу Укртрансбезпеки факту надання позивачем послуг з перевезення вантажу без наявності документів визначених ст.48 Закону України «про автомобільний транспорт», а саме відсутності протоколу перевірки та адаптації тахографа транспортного засобу, товарно-транспортних накладних на вантаж, посвідчення водія відповідної категорії.
Зокрема, такий висновок зроблено в акті перевірки від 24.11.2023 №АР021673.
Проаналізувавши зібрані по справі докази суд вважає, що відповідачем належними та допустимими доказами не було доведено факту вчинення позивачем даного порушення і, що саме він виступав автомобільним перевізником, виходячи з наступного.
Актом перевірки зафіксовано загальні відомості про автомобіль (марка, номерний знак), серія і номер свідоцтва про реєстрацію, дані про водія. Однак, в акті перевірки не вказано інформацію про вантаж, хто є його відправником та одержувачем, відсутні пояснення водія про те від кого та куди він здійснює перевезення, про те, хто був водієм та хто безпосередньо здійснював перевезення вантажу та на підставі яких документів.
У акті перевірки є посилання на товарно-транспортну накладну на підставі якої проводилось перевезення вантажу, однак без зазначення її реквізитів, дати виписки, на кого вона виписана.
Висновок відповідача про те, що перевізником виступає позивач ґрунтується лише на тому, що автомобіль, яким здійснювалось перевезення зареєстровано за ОСОБА_1 .
Суд зазначає, що акт перевірки - це лише один із доказів, який повинен братися до уваги під час розгляду справи про адміністративне (чи інше) правопорушення. Чинним законодавством не визначено такий акт як єдиний доказ вчинення правопорушення перевізником. Даний документ є лише службовим документом, який підтверджує факт проведення перевірки і є носієм доказової інформації про виявлення порушень вимог чинного законодавства відповідними суб'єктами, однак наведені в акті обставини повинні бути підтвердженні іншими доказами.
Однак, долучені до справи матеріали свідчать про те, що на момент проведення перевірки 24.11.2023 керував даним транспортним засобом та перевозив вантаж ОСОБА_2 , який є батьком позивача (а.с.7 зворот) та фізичною-особою підприємцем (а.с.10).
Згідно поданої під час перевірки ТТН 9-54415533 від 24.11.2023 (а.с.47-49) ОСОБА_2 здійснював перевезення вантажу вантажовідправником якого є ТзОВ «Метро Кеш енд Кері Україна».
Вказані послуги він надавав на підставі укладеного між ним та ТзОВ «Метро Кеш енд Кері Україна» договору про надання послуг №3436-ОРS від 03.02.2020 та додаткової угоди №3 від 27.05.2022 (а.с.12-13). Предметом даних договорів є транспортування та доставка товарів. При цьому відповідачем на момент проведення перевірки та розгляду справи не надано доказів того, що вказаний строк дії даного договору закінчився.
Про те, що доставку вантажу здійснював ОСОБА_2 свідчать наявні в справі інші ТТН від 24.11.2023 (а.с.17-21).
Вказане підтверджує ту обставину, що на момент проведення перевірки відповідачем, позивач не здійснював експлуатацію даного транспортного засобу, оскільки він тимчасово вибув з його володіння.
Тобто, вказане свідчить про те, що до перевезення вказаного вантажу позивач немає ніякого відношення.
Однак, для притягнення особи до відповідальності повинні бути зібрані докази, які є належними та допустимими з точки зору процесуального закону, а саме статей 72-73 КАС України про вчинення саме такою особою порушення та наявності підстав для притягнення її до відповідальності, чого в даному випадку немає.
На думку суду, сама по собі належність на праві власності автомобіля марки “MERCEDES - BENZ” з реєстраційним номером НОМЕР_1 ОСОБА_1 , не може бути підставою для притягнення його до відповідальності, передбаченої абзацом третім частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ, оскільки відповідачі не надали належних, достатніх та беззаперечних доказів на підтвердження того, що під час проведення рейдової перевірки 24 листопада 2023 року позивач на зазначеному транспортному засобі надавав послуги з перевезення вантажів на замовлення та, що він є автомобільним перевізником у розумінні Закону №2344-ІІІ.
На думку суду, в ході судового розгляду справи не знайшли свого підтвердження висновки акту перевірки від 24.11.2023 №АР021673 про порушення позивачем вимог законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ.
Також суд дійшов висновку про порушення відповідачем вимог пунктів 26, 27 Порядку №1567 в частині належного повідомлення позивача про час місце розгляду справи.
На час розгляду справи 18.12.2023 у відповідача не було доказів належного повідомлення позивача про розгляд справи (під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням) і таких доказів суду не надано.
Саме по собі повідомлення від 04.12.2023 №4950/22/24-23 (а.с.51) не вказує про те, що ОСОБА_1 було проінформовано про дату, час і місце розгляду справи. Відсутність доказів, які б давали можливість суду пересвідчитись про повідомлення позивача про розгляд справи (а цей факт позивач заперечує), дає підстави для висновку про те, що останній був позбавлений можливості надати пояснення, заперечення за встановленими актом перевірки обставинами та надати докази для його спростування.
При цьому суд звертає увагу, що наявність у відповідача станом на момент розгляду справи інформації про прибуття листа у відділення, що обслуговує перевізника 09.12.2023, не є свідченням належного повідомлення позивача про час і місце розгляду справи та лише підтверджує ту обставину, що позивач про дату, час і місце розгляду справи належно повідомлений не був.
Суд звертає увагу, що повернення поштової кореспонденції, адресованої позивачу відділенням поштового зв'язку із зазначенням причин невручення “за закінченням терміну зберігання” (відбиток штемпеля відділення поштового зв'язку) про прийняття поштового відправлення для пересилання було здійснено відповідачу 09.01.2024.
Також при розгляді даної справи суд враховує наступне.
Згідно із абзацом третім частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За змістом частини першої статті 238, частини першої статті 239 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади адміністративно-господарські санкції, до яких відноситься адміністративно-господарський штраф.
Відповідно до частин першої, другої статті 241 ГК України адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.
Отже, за своєю правовою природою штраф, який застосовується до автомобільних перевізників відповідно до статті 60 Закону № 2344-ІІІ, є адміністративно-господарським штрафом, а тому він може бути застосований виключно до суб'єкта господарювання та у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності у сфері автомобільного транспорту.
Згідно із пунктом 2 частини другої статті 55 ГК України суб'єктами господарювання є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Відповідно до частини першої статті 128 ГК України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
Таким чином, суб'єктом правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 60 Закону № 2344-ІІІ, може бути лише суб'єкт господарювання, зокрема, фізична особа-підприємець.
Згідно із статтею 1 Закону № 2344-ІІІ у цьому Законі наведені терміни вживаються в такому значенні: автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; автомобільний самозайнятий перевізник - це фізична особа - суб'єкт господарювання, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів на таксі без застосування праці найманих водіїв.
На думку суду, норми Закону № 2344-ІІІ поширюються також і на автомобільних перевізників, які не є суб'єктами господарювання, проте до відповідальності у вигляді застосування адміністративно-господарського штрафу відповідно до статті 60 вказаного Закону можна притягнути лише фізичних осіб - суб'єктів господарювання.
Такий висновок суду підтверджується також Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 (з наступними змінами та доповненнями, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок № 1567), пунктами 20 - 29 якого та додатком 5 до нього передбачено, що адміністративно-господарський штраф за порушення законодавства про автомобільний транспорт застосовується до фізичної особи - суб'єкта господарювання.
Разом з тим, як на час складання акту перевірки від 24.11.2023, так і на момент прийняття оскаржуваної постанови від 18.12.2023 позивач не був суб'єктом господарювання, і вказана обставина не заперечується представником відповідача Укртрансбезпеки.
Згідно із частиною другою статті 58 Конституції України ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Аналіз норм законодавства, якими врегульовані спірні правовідносини, та встановлені у справі обставини вказує на те, що відповідач належними та допустимими доказами не довів правомірності прийнятого рішення про накладення штрафу на позивача за порушення норм про автомобільний транспорт, оскаржувана постанова № ПШ 003059 від 18.12.2023 прийнята з порушенням процедури розгляду справи, необ'єктивно (без урахування усіх обставин справи, що мають значення для прийняття рішення), без доведення обставин належними і достатніми доказами, тому є протиправною і підлягає скасуванню судом.
За таких обставин суд дійшов переконання, що позов слід задовольнити.
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті, територіальним підрозділом якої є відповідач, судовий збір, сплачений згідно з квитанцією №0.0.3555767904.1 від 28.03.2024 (а. с. 4) в сумі 1211,20 грн.
Керуючись статтями 241, 242, 243, 245, 246, 295, 297 КАС України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті № ПШ 003059 від 18.12.2023 про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (01135, м. Київ, пр. Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 39816845) судовий збір в сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: Відділ державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті (43020, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Підгаєцька, 3).
Суддя Р.С. Денисюк