08 серпня 2024 року ЛуцькСправа № 140/5144/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Смокович В. І., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Фізичної-особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,
Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі - Відділення Фонду, позивач) звернулося до суду із позовом до Фізичної-особи підприємця ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач) про стягнення адміністративно-господарських санкцій в сумі 56 935,08 грн та пені в сумі 660,33 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч вимогам частини першої статті 19 Закону України від 21 березня 1991 року №875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі - Закон №875-ХІІ) відповідач у 2023 році не забезпечив норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.
Сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю становить 56 935,08 грн, яка відповідачем в добровільному порядку не була сплачена. За несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій відповідачу нарахована пеня в сумі 660,33 грн, яку позивач просить стягнути із сумою адміністративно-господарських санкцій в примусовому порядку (арк. спр. 1-2).
Відповідач у відзиві на позов позовні вимоги заперечили та просила відмовити в їх задоволенні. В обґрунтування своє позиції зазначає, що розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 2023 рік був сформований неправильно.
У даному розрахунку помилково вказано недостовірний показник, а саме: категорія застрахованої особи працівника ОСОБА_2 замість коду 2 працівник, якому згідно чинного законодавства встановлено інвалідність, помилково проставлено код 1.
Вказує, що даний працівник оформлений на роботу згідно наказу №10 від 20 вересня 2021 року, приступив до роботи із 21 вересня 2021 року. ОСОБА_2 надав копію довідки до акта огляду МСЕК про надання інвалідності.
Після виявлення даної помилки 13 квітня 2024 року було подано уточнюючі звіти за формою F0500109, де цю помилку було виправлено. Про подані уточнюючі звіти було повідомлено в усній формі по телефону працівника Відділення Фонду зразу ж після подання даних звітів.
Враховуючи наведене уважає, що відсутні підстави для застосування адміністративно-господарської санкції за невиконання нормативу створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (арк. спр. 23-25).
Інших заяв по суті справи, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України) до суду не надходило.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного від 20 травня 2024 року адміністративний позов залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк для усунення недоліків (арк. спр. 12-13).
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного від 29 травня 2024 року, у зв'язку із усуненням недоліків, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (арк. спр. 18).
Перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 з 21 червня 2011 року зареєстрована як фізична особа-підприємець, з основним видом економічної діяльності 49.41 Вантажний автомобільний транспорт, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (арк. спр. 26-27).
Свідоцтво платника єдиного податку серії НОМЕР_1 підтверджу, що позивач з 01 січня 2012 року перебуває на спрощеній системі оподаткування за ставкою єдиного податку 5% (третя група) (арк. спр. 28).
Як видно з витягу з централізованого банку даних з проблем інвалідності (ЦБІ), наданого Пенсійним фондом України Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за 2023 рік (арк. спр. 8), середньооблікова кількість штатних працівників у ОСОБА_1 в 2023 році становить 8 осіб, а осіб з інвалідністю у вказаний період - 0.
Відповідно до розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік (арк. спр. 6), норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю для ОСОБА_1 становить 1 особа.
За недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю позивачем нараховано відповідачу адміністративно-господарські санкції у сумі 56 935,08 грн та пеню у сумі 660,33 грн, виходячи з розміру середньорічної заробітної плати (113 870,16 грн) (арк. спр. 5). Розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій надіслано відповідачу в електронному вигляді (арк. спр. 6-7).
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд керується такими нормативно-правовими актами.
Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні, що гарантують їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, визначає Закон №875-ХІІ.
Відповідно до частини третьої статті 18 Закону №875-ХІІ (в редакції до 06 листопада 2022 року) підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Законом України від 18 жовтня 2022 року №2682-IX “Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту соціальних, трудових та інших прав фізичних осіб, у тому числі під час воєнного стану, та спрощення обліку робочих місць для осіб з інвалідністю” (чинний з 06 листопада 2022 року) частину третю статті 18 Закону №875-ХІІ викладено в новій редакції: “Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України”.
З наведених норм слідує, що на роботодавців покладено обов'язки із забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування, які полягають у виділенні та створенні робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць; у створенні для них умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації; у забезпеченні інших соціально-економічних гарантій, передбачених чинним законодавством; у наданні державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування осіб з інвалідністю; у звітуванні Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю (до 06 листопада 2022 року).
Згідно з частинами першою, другою, третьою статті 19 Закону №875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.
З огляду на середньооблікову кількість штатних працівників у ОСОБА_1 в 2023 році (8 працівників) згідно з наявним в матеріалах справи витягом з централізованого банку даних з проблем інвалідності (арк. спр. 8) за вимогами статті 19 Закону №875-ХІІ для відповідача норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю становить одне робоче місце.
Частиною першою статті 20 Закону №875-ХІІ визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (частина друга статті 20 Закону №875-ХІІ).
За приписами частини четвертої статті 20 Закону №875-ХІІ адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.
Аналіз наведених норм дає можливість зробити висновок, що в разі невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємства, установи, організації, фізичних особи, які використовують найману працю, зобов'язані сплатити відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції.
З урахуванням правової позиції Верховного Суду, яка була викладена в постановах від 28 травня 2019 року у справі №807/554/17, від 11 липня 2019 року у справі №804/7412/15 та інших, суб'єкт господарювання звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.
Визначаючись, чи має місце порушення вимог Закону №875-ХІІ, за які передбачена відповідальність у вигляді сплати адміністративно-господарських санкцій, суд має перевірити, чи вжив відповідач залежних від нього заходів із забезпечення відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленому нормативу.
Частинами першою, другою статті 18 Закону №875-ХІІ передбачено, що забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань особи з інвалідністю, наявних у неї професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.
Згідно з частиною третьою статті 18-1 Закону №875-ХІІ державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.
Таким чином, обов'язок підприємства зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов'язком самостійно займатись пошуком таких осіб для працевлаштування. Законом №875-ХІІ визначено, що працевлаштування осіб з інвалідністю здійснюється або шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства, або шляхом звернення до державної служби зайнятості, яка в свою чергу здійснює пошук підходящої роботи для їх працевлаштування.
До обов'язків роботодавців щодо забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до приписів частини третьої статті17, частини першої статті 18, частин другої, третьої, п'ятої статті 19 Закону №875-XII фактично віднесено укладання трудового договору з особою з інвалідністю, який самостійно звернувся до роботодавця або був направлений до нього державною службою зайнятості.
Так у цій справі судом встановлено, що в ОСОБА_1 , відповідно до наказу (розпорядження) від 20 вересня 2021 року №10, працює ОСОБА_2 (арк. спр. 29), що підтверджується також і трудовим договором від 21 вересня 2021 року №02 (арк. спр. 30-32), який є особою з інвалідністю третьої групи (відповідно до довідки МСЕК серії ВЛН №0110672 інвалідність встановлена безстроково з 31 травня 2012 року) (арк. спр. 34-35).
Отже, наданими відповідачем доказами підтверджено відповідність середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам у 2023 році (на одне робоче місце фактично працевлаштовано особу з інвалідністю), що виключає можливість застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій та стягнення пені.
Та обставина, що при поданні відповідачем у 2023 році звіту за формою Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум отриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі - податковий розрахунок) у відомостях щодо ОСОБА_2 не було зазначено про його статус особи з інвалідністю, не змінює того факту, що особа з інвалідністю фактично перебувала у трудових відносинах з відповідачем у 2023 році. Зазначена помилка виправлена відповідачем шляхом подання 13 квітня 2024 року уточнюючих податкових розрахунків за 2023 рік, прийняття яких Головним управління Державної податкової служби України у Волинській області підтверджується відповідними квитанціями (арк. спр. 37-85).
Частиною першою статті 9 КАС України установлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 не допускала порушень вимог Закону №875-ХІІ при здійсненні господарської діяльності. При нормативі у 2023 році одне робоче місце для осіб з інвалідністю фактично особа з інвалідністю перебувала у трудових відносинах із відповідачем. Отже, у задоволенні адміністративного позову належить відмовити повністю.
За правилами статті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат.
Керуючись статтями 77, 78, 90, 243-246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», суд
В задоволенні позову Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Фізичної-особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.І. Смокович