про залишення позовної заяви без розгляду
м. Вінниця
07 серпня 2024 р. Справа № 120/5958/24
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши матеріали справи за позовом Служби безпеки України до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом Служби безпеки України до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за відповідачем рахується заборгованість із відшкодування витрат, пов'язаних з його утриманням в Національній академії Служби безпеки України.
Ухвалою суду від 09.05.2024 року відкрито провадження у цій справі.
До суду від представника відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку із пропущенням строку звернення до суду.
Так, ухвалою суду від 29.07.2024 року позовну заяву було залишено без руху після відкриття та надано позивачеві строк на можливість подання мотивованої заяви про поновлення строку звернення до суду.
На виконання вимог суду представником позивача надано заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду. Зокрема, останній фактично вказує на те, що строк звернення до суду не пропущено. Мотивуючи вказане наголошує, що право на звернення до суду виникає лише за наявності відповідної відмови курсанта у добровільній виплаті коштів. Відтак, зазначає, що з метою відшкодування витрат відповідачеві було надіслано вимогу від 26.02.2024 року. Окрім того зауважує на обставинах спричинених COVID-19 та воєнним станом.
Ознайомившись з вказаною заявою, суд зазначає таке.
Абзацом 2 частини 2 статті 122 КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (ч. 5 ст.122 КАС України).
Відповідно до ч. 10 ст. 25 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів "д", "е", "є", "з", "и" пункту 1 та підпунктів "д", "е", "є", "ж", "з" пункту 2 частини п'ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, витрати, пов'язані з їх утриманням у закладі вищої освіти, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.
Механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, а також особами офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти (далі - заклади вищої освіти) відповідно до підпунктів "д","е","є", "з","и" пункту 1 та підпунктів "д", "е", "є", "ж", "з" пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", витрат, пов'язаних з їх утриманням у закладі вищої освіти, визначає Порядок № 964.
Згідно з пунктами 3, 5, 6 Порядку № 964, відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов'язаних, з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв. Порядок розрахунку витрат установлюється Міноборони разом з Мінфіном, МВС, Адміністрацією Держприкордонслужби, Управлінням державної охорони, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Держспецтрансслужбою.
Витрати відшкодовуються у повному розмірі, зокрема: курсантами, які вислужили встановлений законодавством строк строкової військової служби до вступу у вищий навчальний заклад, курсантами жіночої статі - за весь період навчання; курсантами, які навчалися понад встановлений законодавством строк строкової військової служби, - за період навчання, що перевищує цей строк.
Витрати відшкодовуються у розмірі різниці сум витрат з утримання курсантів і витрат з утримання військовослужбовців строкової служби за відповідною військово-обліковою спеціальністю, зокрема, курсантами, які навчалися менше встановлених законодавством строків строкової військової служби, - за весь період навчання.
У разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку (пункт 7 Порядку № 964).
Верховний Суд наголошував на тому, що спори стосовно проходження публічної служби охоплюють спори, які виникають з моменту прийняття особи на посаду і до її звільнення, зокрема й питання відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що зумовлює відшкодування фактичних витрат, пов'язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з публічної служби (постанова Великої Палати Верховного Суду у справі №804/285/16 від 12.12.2018 року.
Отже до спорів про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі підлягають застосуванню приписи ч. 5 ст. 122 КАС України, тобто у цьому випадку підлягає застосуванню місячний строк звернення до суду (постанова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 року у справі № 160/11957/19).
Верховний Суд у справах № 560/1389/20 (постанова від 21.01.2021 року), № 420/9694/20 (постанова від 21.12.2021 року), вирішуючи питання обчислення строків звернення до суду із позовною заявою про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, дійшов висновку, що строк звернення до суду з позовом про проходження публічної служби необхідно обчислювати з наступного дня після закінчення строку для добровільного відшкодування витрат.
Як вказано у позовній заяві наказом від 12.04.2019 року № 257-ос виключено зі списків особового складу, натомість про необхідність відшкодування відповідних сум відповідача повідомлено вимогою від 26.02.2024 року.
Пунктом 7 Порядку № 964 передбачено, що у разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку.
За таких обставин, право на звернення суб'єкта владних повноважень до суду із цим позовом про стягнення грошових коштів може бути реалізоване лише після закінчення тридцятиденного строку для добровільного відшкодування витрат на навчання відповідача.
Відповідно, встановлений місячний строк звернення до суду із вказаним позовом обраховується з моменту закінчення 30-денного строку на добровільну сплату сум.
Позивач вказує на факт відсутності ознайомлення ОСОБА_1 з обов'язком відшкодування витрат, пов'язаних з його утриманням в Національній академії, що позбавляло суб'єкта владних повноважень звернутися до суду.
Разом з тим, із матеріалів, долучених представником відповідача, слідує, що 02.01.2020 року Служба безпеки України зверталася до суду загальної юрисдикції із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням в Національній академії Служби безпеки України, в порядку цивільного судочинства.
Ухвалою Вінницького міського суду від 03.03.2020 року закрито провадження у справі №127/6/20 за позовом Служби безпеки України до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням в Національній академії Служби безпеки України.
Тобто, вказане свідчить про те, що відповідач був повідомлений про необхідність відшкодування витрат пов'язаних із його утримання після припинення контракту та протягом встановленого тридцятиденного строку добровільно не відшкодовано.
Принагідно суд зауважує, що обрання особою неналежного способу захисту порушеного права у спірних правовідносинах не є поважною причиною пропущення строку звернення до суду.
Так, суд зауважує, що захист порушеного права є суб'єктивним правом кожної особи, на яку покладається тягар відповідальності за неправильно обраний спосіб захисту і за всі наслідки пов'язані з цим.
Більше того, судом враховано, що у листі-бесіді із ОСОБА_1 , останнього повідомлено про необхідність відшкодування відповідних сум.
Суд наголошує, що про відмову у відшкодуванні коштів у контексті цієї справи свідчить тривала бездіяльність особи щодо не здійснення відповідних платежів протягом законодавчо встановлених строків. Вказане, відповідно, і слугувало зверненню позивача із визначеними позовними вимогами.
Натомість посилання позивача на відсутність факту пропущення строку звернення до суду, з огляду на те, що вимога про відшкодування датована 26.02.2024 року спростовується вищенаведеним.
Принагідно суд зазначає, що учасники справи мають добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки (ч. 2 ст. 44 КАС).
Зокрема, у ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" регламентується, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 є живим інструментом, який комплексно застосовується під час захисту прав свобод та інтересів людини. Конвенційне положення ст. 17 окреслює заборону зловживання правами. Відповідно до ст. 46 Конвенції суди при розгляді адміністративних справ зобов'язані враховувати практику ЄСПЛ.
Розвиваючи вказане, суд зауважує, що у практиці вирішення приватно-правових спорів застосовується доктрина venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки), яка базується на засаді добросовісності як однієї із складових верховенства права.
При цьому, під час вирішення категорій публічно-правових спорів також слід виходити з того, що добросовісність - це певний стандарт поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю і повагою до інших суб'єктів правовідносин; поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Відтак, посилання позивача на момент відправки вимоги базуються виключно на запереченні факту усвідомлення процесу відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням позивача.
Також, з огляду на наведене позивачем у клопотанні, суд зазначає, що сам по собі факт запровадження карантину та воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Здійснення судочинство в Україні як під час карантину, так і під час воєнного стану не припинялося. Відтак, позивач не був позбавлений можливості вчасно звернутися за захистом своїх прав.
Суд наголошує, що процесуальні строки є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28.10.1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Отже, жодних інших обставин, пов'язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій Службою безпеки України не наведено, як і не було надано жодного належного доказу існування будь-яких перешкод у реалізації ним своїх прав на судовий захист з метою відновлення прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 4 ст. 123 КАС України якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Відтак, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов підлягає залишенню без розгляду.
Керуючись ст.ст. 240, 248, 256, 294 КАС України, -
Залишити без розгляду позовну заяву Служби безпеки України до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Альчук Максим Петрович