Справа № 127/9911/24
Провадження № 2-др/127/111/24
08 серпня 2024 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі судді Іщук Т. П., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Мишковської Т. М. про поновлення строку на звернення до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення з питання розподілу судових витрат на правничу допомогу в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину,
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 10 липня 2024 року задоволено частково позов ОСОБА_1 , стягнуто з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі, яка підлягає індексації відповідно до закону, у розмірі 8000,00 грн, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, і до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 22 березня 2024 року.
При ухвалені цього рішення не було вирішено питання щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу, про вирішення яких було заявлено представником позивача при зверненні до суду із позовом та в судовому засіданні.
16 липня 2024 року через систему «Електронний суд» представником ОСОБА_1 - адвокатом Мишковською Т. М. подана заява про ухвалення додаткового рішення та відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу. Адвокатом вказано, що доданими до заяви договором про надання правничої допомоги №37/24 від 14 лютого 2024 року і додатком №1 до нього, квитанціями та описом виконаних робіт, що додається, підтверджено понесення позивачем витрат на правничу допомогу в сумі 10000,00 грн. Одночасно адвокатом у заяві порушується питання про поновлення строків для її подання, обґрунтоване тим, що повний текст рішення суду представником позивача отримано 12 липня 2024 року шляхом доставлення до електронного кабінету представника в системі ЄСІТС «Електронний суд», а тому строк на подання заяви про постановлення додаткового рішення у даній справі розпочався 13 липня 2024 року, а тому вважає наявними підстави для поновлення строку для звернення до суду із такою заявою.
Відповідач власних заперечень на подану представником позивача заяву суду не надав.
Відповідно до ч,1.3 ст.127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.1, 3 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Згідно ч. 4 ст. 270 ЦПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
У контексті вказаної положень процесуального закону, враховуючи характер вирішуваного питання суд розглядає останнє без повідомлення учасників справи.
Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
У ст. 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
У ч. 8 ст. 141 ЦПК України зазначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу (стаття 246 ЦПК України).
Отже, для відшкодування витрат на професійну правову допомогу, учасник справи зобов'язаний надати суду докази понесення таких витрат до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву та подала попередній розрахунок таких витрат.
Водночас суд, вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зобов'язаний врахувати подані стороною у строк, визначений ч. 8 ст. 141 ЦПК України, докази, надати їм належну оцінку і лише після цього прийняти відповідне судове рішення з цього питання.
Вимога ч. 8 ст. 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити в зв'язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.
Указані висновки узгоджуються із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду щодо порядку стягнення витрат на правову допомогу, викладеною у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15.
З огляду на зміст ч. 8 ст. 141 ЦПК України, сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, у тому числі і після судових дебатів, але виключно за сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, і по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів.
Звертаючись до суду із даним позовом, ОСОБА_1 попередньо заявляла про стягнення витрат на правничу допомогу у сумі 10000,00 грн із зазначенням, що докази будуть надані протягом п'яти днів після винесення рішення суду. Відповідну заяву також зробила представник позивача в судовому засіданні.
10 липня 2024 року судом ухвалене рішення у справі про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Таким чином, з урахуванням ч. 8 ст. 141 ЦПК України, докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивач мала подати до суду до 15 липня 2024 року включно.
Натомість заява про ухвалення додаткового рішення представником позивача подана суду лише 16 липня 2024 року, тобто з пропуском встановленого законом строку. Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на подання заяви про ухвалення додаткового рішення та відповідних доказів щодо розміру понесених витрат, адвокат Мишковська Т. М. лише зазначила про отримання повного тексту рішення суду 12 липня 2024 року.
Згідно з ч. 1-3 ст. 126 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.
Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом (ст. 120 ЦПК України).
Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ст. 126 ЦПК України).
Аналіз ст. 126, ч. 8 ст. 141 ЦПК України дозволяє дійти висновку, що у випадку неподання доказів понесення витрат на правничу допомогу протягом визначеного ч. 8 ст. 141 ЦПК України п'ятиденного строку, заява про розподіл судових витрат, зроблена стороною до закінчення судових дебатів у справі, повинна залишатися судом без розгляду, якщо причини пропуску цього строку не є поважними.
Суд вважає, що вказані представником позивача причини для поновлення процесуального строку, передбаченого ч. 8 ст. 141 ЦПК України, не можна визнати поважними, оскільки, зокрема, безпосередньо адвокат Мишковська Т. М. брала участь у судовому засіданні 10 липня 2024 року та була обізнана про результати розгляду справи, що не позбавляло можливості своєчасно звернутися до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення та надати відповідні докази для вирішення питання про розподіл судових витрат позивача на професійну правничу допомогу. Крім того, закон не пов'язує обрахування строків для подання відповідних доказів на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу із датою отримання учасником справи повного тексту рішення суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Ініціювавши судовий розгляд справи, позивач повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов'язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення. Слід також врахувати правову позицію Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Пономарьов проти України», згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
За таких обставин, у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Мишковської Т. М. про поновлення строку для подання заяви про ухвалення додаткового рішення з питання розподілу витрат на правничу допомогу слід відмовити; заяву про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на правничу допомогу - залишити без розгляду.
Керуючись статтями 126, 141, 259, 260, 261, 270, ЦПК України, суд
У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Мишковської Тетяни Миколаївни про поновлення строку на подання заяви про ухвалення додаткового рішення відмовити.
Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Мишковської Тетяни Миколаївни про ухвалення додаткового рішення залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: