Справа № 214/3874/24
2/214/3021/24
Іменем України
08 серпня 2024 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:
головуючого - судді Попова В.В.,
при секретарі - Собченко Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, у м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу постачання теплової енергії, -
Представник позивача звернулась до суду із зазначеним позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по оплаті за надані житлово-комунальні послуги з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01 жовтня 2013 року по 31 січня 2024 року у розмірі 115331 грн. 64 коп., суму заборгованості по платі за абонентське обслуговування у розмірі 213 грн. 90 коп., інфляційні втрати у розмірі 35675 грн. 27 коп., 3% річних у розмірі 9736 грн. 74 коп. та пеню у розмірі 264 грн. 77 коп., а всього стягнути 161222 грн. 33 коп. В обґрунтування позовних вимог вказано, що АТ «Криворізька теплоцентраль» за специфікою своєї виробничої діяльності надає послугу з централізованого опалення/постачання теплової енергії населенню, у тому числі до квартири АДРЕСА_1 . Так, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем як споживачем послуг з постачання теплової енергії (централізованого опалення) своїх зобов'язань щодо своєчасної та в повному обсязі оплати за надані послуги, у неї за період з 01 жовтня 2013 року по 31 січня 2024 року виникла заборгованість у розмірі 115331грн. 64 коп., яку відповідач у добровільному порядку не погашає. Тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача існуючої заборгованості та окрім того просить стягнути суму заборгованості по платі за абонентське обслуговування, нараховані інфляційні втрати, 3% річних та пеню.Разом з тим, представник позивача просить суд стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028 грн. 00 коп.
Ухвалою суду від 24.05.2024 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами та надано відповідачу 15-денний строк з дня отримання даної ухвали суду для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач належним чином повідомлялась про відкриття провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та надала до суду відзив на позовну заяву, в якому просила суд застосувати до виниклих правовідносин строк позовної давності та відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Разом з тим, зазначила про відсутність в матеріалах справи доказів надання позивачем послуг, про те, що ст. 625 ЦПК України не може застосовуватись до правовідносин, що виникають на підставі Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та про неправильність нарахування позивачем інфляційних втрат, 3% річних та пені через карантинні обмеження та введення в Україні воєнного стану.
Представник позивача, у свою чергу, надала до суду відповідь на відзив, до якої долучила відповідні рішення виконавчого комітету Криворізької міської ради щодо початку та закінчення опалювальних сезонів, акти та інформацію щодо подачі теплоносія на житлові будинки та припинення такої подачі. Разом з тим, зазначила, що згідно з чинним законодавством відповідач зобов'язана оплачувати житлово-комунальні послуги, якщо вона фактично користувалась ними, а факт відсутності укладеного договору на надання таких послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати наданих послуг. Окрім того, наголосила на правомірності застосування до виниклих правовідносин положень ст. 625 ЦПК України та нарахуванні інфляційних втрат, 3% річних та пені у період дії карантину та воєнного стану.Щодо клопотання відповідача про застосування строків позовної давності, просила суд врахувати положення Закону України від 30.03.2020 року №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» та п. 12 розділу «Прикінцеві положення» ЦК України, згідно з якими передбачено продовження позовної давності щодо вимог, за якими перебіг позовної давності не закінчився станом на 02 квітня 2020 року.
Заперечення на відповідь на відзив до суду не надходили.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Так, згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №353631868 від 08.11.2023 року, на підставі договору купівлі-продажу квартири від 22.01.2013 року, позивач є власником квартири АДРЕСА_1 .
Згідно рішення виконавчого комітету Криворізької міської ради №343 від 12.10.2011 року «Про надання згоди на передачу окремих об'єктів теплопостачання від Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» до Державного підприємства «Криворізька теплоцентраль» до Державного підприємства «Криворізька теплоцентраль» від Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» було передано об'єкти теплопостачання у Довгинцівському, Жовтневому (по новому - Покровському), Інгулецькому та Саксаганському районах міста.
16.03.2017 року Державне підприємство «Криворізька теплоцентраль» було перетворено у Публічне акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль», про що було внесено відповідні дані до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідно до ч. 2 ст. 108 ЦК України Публічне акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль» є правонаступником ДП «Криворізька теплоцентраль».
В результаті проведення державної реєстрації змін до Статуту Публічного акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль», що пов'язані зі зміною типу товариства у відповідності до Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 р. №514-VІ, змінено найменування товариства на Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль», про що 14 травня 2018 року були внесені дані до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Таким чином, з 01 жовтня 2013 року АТ «Криворізька теплоцентраль», будучи суб'єктом господарювання з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії для об'єктів усіх форм власності та населення у м. Кривому Розі, є виконавцем послуги теплопостачання для будинку АДРЕСА_1 , постачання теплоносія до якого здійснювалось у відповідності до рішень виконавчого комітету Криворізької міської ради щодо початку та закінчення опалювальних сезонів та підтверджується, долученими до матеріалів справи, актами щодо подачі теплоносія на житлові будинки та припинення такої подачі.
Згідно детального розрахунку заборгованості за адресою: АДРЕСА_1 , позивачем надавались послуги з постачання теплової енергії (централізованого опалення), але їх вартість своєчасно та в повному обсязі не сплачувалась, у зв'язку з чим за період з 01 жовтня 2013 року по 31 січня 2024 року утворилась заборгованість у розмірі 115331 грн. 64 коп.
Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечувати безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
За змістом ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Правовідносини з приводу постачання теплової енергії, що виникли між сторонами, регулюються Законами України «Про теплопостачання», «Про житлово-комунальні послуги» та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року №630.
В даному випадку застосовується до 01.05.2019 року Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року №1875-IV, а з 01.05.2019 року Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року №2189-VIII.
Раніше редакція Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року, а саме ч. 1 визначала, що споживач - це, зокрема, фізична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Згідно ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року, дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року споживач зобов'язаний, зокрема, укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору; оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг, оскільки укладення договору є обов'язком споживача (п. 1 ч. 3 ст. 20 вказаного Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року).
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року, предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року, індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року, споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
У відповідності до положень ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг. Плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства; плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.
Так, позивачем як виконавцем послуг 01 жовтня 2021 року на своєму офіційному веб-сайті: https://tec.dp.ua було розміщено Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання.
У зв'язку з тим, що протягом 30 днів з дня опублікування Типового індивідуального договору, на адресу позивача від відповідача не надходило жодних документів, які б підтверджували наявність рішення власників багатоквартирного будинку про обрання моделі договірних відносин, з 01 листопада 2021 року між позивачем та відповідачем, як споживачем послуги з постачання теплової енергії, було фактично укладено Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії.
Таким чином, згідно з вищевикладеним, споживачі зобов'язані оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично ними користувались. Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг, оскільки укладення договору є обов'язком споживача.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 року у справі №6-2951цс15, у постанові Верховного Суду від 18.05.2020 року у справі №176/456/17, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 року у справі №14-280цс18.
Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до ст.ст. 67,68 ЖК України плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.
Пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005 року №630, зі змінами та доповненнями, передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено іншого строку.
Статтею 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
Так, тарифи з надання теплової енергії для населення, згідно яких здійснювались нарахування відповідачу, є загальнодоступними та містяться на сайті позивача та виконкому Криворізької міської ради.
У відповідності до п. 1 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» з наступними змінами і доповненнями, утримання приватизованих квартир здійснюється за рахунок коштів їх власників згідно з Правилами користування приміщеннями житлових будинків.
Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, власність зобов'язує нести тягар утримання майна, у тому числі нести витрати по оплаті фактично наданих житлово-комунальних послуг.
Отже, судом із розрахунку заборгованості наданого позивачем, встановлено, що за період часу з 01 жовтня 2013 року по 31 січня 2024 року заборгованість за адресою: АДРЕСА_1 , за надані послуги з постачання теплової енергії (централізованого опалення) склала 115331грн. 64 коп. При цьому, доказів про звернення до позивача із заявами та скаргами щодо неналежного надання послуг до квартири, власником якої є відповідач, матеріали справи не містять.
У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. У відповідності до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Між тим, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Так, відповідач у наданому відзиві на позов просила суд про застосування до виниклих правовідносин строків позовної давності.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Ч.ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Позовна давність, відповідно до ч. 1 ст. 260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Так, із аналізу зазначених норм випливає, що за кожним щомісячним платежем перебіг позовної давності починається після невиконання чи неналежного виконання відповідачем обов'язку із внесення щомісячної плати і обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Таким чином, позивач звернувся до суду з даним позовом у квітні 2024 року, тобто після спливу позовної давності щодо щомісячних платежів із жовтня 2013 року по березень 2021 року включно.
Разом з тим, судом вважає за необхідне зазначити також наступне та врахувати, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався та діяв й на час звернення позивача з даним позовом до суду.
Законом України №530-ІХ від 17.03.2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).
02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30.03.2020 року №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Тобто, строк позовної давності, в силу пункту 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, продовжено на строк дії карантину.
У постанові Верховного Суду від 07.09.2022 року у справі №679/1136/21 зазначено, що: «У пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30.03.2020 року №540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)».
Виходячи із взаємозв'язку норм права, які були прийняті органом законодавчої влади в Україні під час дії карантину, введеного Урядом України у зв'язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), цілей, з метою яких ці норми впроваджені, а також з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин, пункт 12 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України щодо продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, підлягає застосуванню і у тому випадку, коли тривалість строку позовної давності, визначена законом.
За таких обставин, законом передбачено продовження позовної давності щодо вимог за якими перебіг позовної давності не закінчився станом на 02 квітня 2020 року.
Оскільки, в даному випадку перебіг трирічної позовної давності щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за на надані послуги з постачання теплової енергії за квітень 2017 року закінчився під час дії карантину, а тому ці строки продовжуються, що свідчить про дотримання позивачем позовної давності при зверненні до суду з даним позовом щодо стягнення заборгованості за період з 02 квітня 2017 року.
На підставі зазначеного, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії за період з 02 квітня 2017 року по 31 січня 2024 року у розмірі 91752 грн. 78 коп.
Окрім того, суд зазначає, що відповідачем не внесена плата за абонентське обслуговування за період з 01 листопада 2021 року по 31 січня 2024 року в загальному розмірі 213 грн. 90 коп., яка підтверджується наданим до суду розрахунком та яка також підлягає стягненню з відповідача.
У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. У відповідності до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Крім того, згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так, зважаючи на вищевикладене, правовідносини, які склались між позивачем та відповідачем є грошовим зобов'язанням, позаяк відповідач має зобов'язання перед позивачем оплатити надані послуги з постачання теплової енергії (централізованого опалення), а позивач має право вимагати від відповідача відповідної оплати за надані послуги, однак, у зв'язку із несплатою належним чином відповідачем за отримані послуги, позивачу було завдано збитків, по суті матеріальної шкоди, яка виражена у грошовому еквіваленті, а тому на дані правовідносини поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України та з відповідача на користь позивача, у зв'язку з наявною у неї заборгованістю за послуги постачання теплової енергії/централізованого опалення підлягають стягненню інфляційні втрати та 3% річних.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити та врахувати наступне.
Постановою КМУ від 05.03.2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.
Між тим, постановою КМУ від 29.12.2023 року №1405 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг» скасовано мораторій на нарахування пені й штрафів за заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг населенню. Відповідно до вищезазначеної постанови, такий мораторій зберігається лише для територій, де ведуться бойові дії згідно з переліком Мінреінтеграції.
Оскільки м. Кривий Ріг не є територією, де ведуться бойові дії та/або окупованою територією, при цьому п. 45 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії передбачено нарахування пені у розмірі 0,01% суми боргу за кожен день прострочення, з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу, позивач має правові підстави здійснювати нарахування пені і штрафів на заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг з 30 грудня 2023 року.
Таким чином, з урахування вищевикладеного, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню, згідно наданих позивачем розрахунків, з якими погоджується суд, інфляційні збитки у розмірі 16172 грн. 21 коп. та 3% річних у розмірі 5837 грн. 95 коп., за період прострочення виконання зобов'язань в межах строку позовної давності, тобто за період із 02 квітня 2017 року по 31 січня 2024 року включно, а також пеня у розмірі 264 грн. 77 коп.
Отже, зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати в розмірі 3028 грн. 00 коп. пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 2145 грн. 63 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 256-257, 260-261, 264, 267, 509, 525, 526, 625, 714, 901, 903 ЦК України, ст.ст. 2, 7, 9Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст.19 Закону України «Про теплопостачання», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року №630, ст.ст. 12, 13, 19, 23, 77, 78, 141, 263-265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 ) на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» (ЄДРПОУ 00130850, юридична адреса: м. Кривий Ріг, вул. Електрична, 1) заборгованість по оплаті за надані житлово-комунальні послуги з постачання теплової енергії (централізованого опалення) за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 02 квітня 2017 року по 31 січня 2024 року у розмірі 91752 грн. 78 коп.,плату за абонентське обслуговування у розмірі 213 грн. 90 коп., інфляційні втрати у розмірі 16172 грн. 21 коп., 3% річних у розмірі 5837 грн. 95 коп. та пеню у розмірі 264 грн. 77 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 ) на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» (ЄДРПОУ 00130850, юридична адреса: м. Кривий Ріг, вул. Електрична, 1) 2145 грн. 63 коп. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя В.В. Попов.