Справа № 947/33682/23
Провадження № 6/947/458/24
про відмову в тимчасовому обмеженні у праві виїзду за межі України
08.08.2024
Київський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Куриленко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Одесі подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Матвійчук Наталії Євгенівни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 , -
31.07.2024 року через систему "Електронний суд" приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Матвійчук Наталія Євгенівна звернулася до суду з поданням, в якому просила тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон боржника - громадянку України ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 - до виконання рішення у справі №947/33682/23 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» кредитну заборгованість у розмірі 54273,38 гривень.
В обґрунтування подання посилається на те, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Матвійчук Наталії Євгенівни знаходиться виконавче провадження №75321776 з виконання виконавчого листа № 947/33682/23 виданого 22.05.2024 року Київським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» кредитної заборгованості у розмірі 54273,38 гривень. З дати відкриття виконавчого провадження жодних дій для реального, фактичного та в повному обсязі виконання боржник не вчинила, на виклик не з'явилася, причини неявки не повідомила, декларацію про майновий стан не надала, доступу до приміщення для проведення опису та арешту майна не надала.
Приватним виконавцем у виконавчому провадженні вжито всіх можливих заходів примусового виконання: кошти на рахунках боржника відсутні, рухоме, доходи відсутні або приховуються, суми заборгованості для звернення стягнення на нерухоме майно недостатньо, рухоме майно (автомобілі) відсутнє. Боржником рішення виконано не було, що призвело до звернення до суду з відповним поданням.
Згідно із вимогами ст. 441 ЦПК України суд негайно розглядає подання про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Матвійчук Наталія Євгенівна, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилася, подала заяву про розгляд подання без її участі.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про недоведеність обґрунтованості подання, поданого приватним виконавцем в заявлених ним межах, та про відсутність існування правових підстав для його задоволення, виходячи з наступного.
Згідно ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до п.19 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Відповідно до роз'яснень Верховного Суду України, викладених у Листі від 01.02.2013 року «Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України», ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), вжите у п.5 ч.1 ст.6 Закону №3857-XII та у п.18 ч.3 ст.11 Закону №606-XIV, позначає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків. У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.
Так, питання тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України врегульовано положеннями ст.441 ЦПК України.
Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом (ч.1 ст.441 ЦПК України).
Відповідно до ч.3 ст. 441 ЦПК України, суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.
Згідно ч.4 ст.441 ЦПК України, ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
Як встановлено судом, на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Матвійчук Наталії Євгенівни знаходиться виконавче провадження №75321776 з виконання виконавчого листа № 947/33682/23 виданого 22.05.2024 року Київським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» кредитної заборгованості у розмірі 54273,38 гривень. 17.06.2024 року відкрито виконавче провадження №75321776. 17.06.2024 року винесено постанову про арешт коштів та направлено до АТ "УКРСИББАНК", АТ «КРЕДОБАНК», ПАТ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК "УКРГАЗБАНК", АТ «Банк Альянс», АТ "Райффайзен Банк", АТ "Ощадбанк", АТ "ОТП БАНК", АКБ «Приватбанк», АТ "ПроКредит Банк", АТ "СЕНС БАНК", АТ "АГРОПРОСПЕРІС БАНК", АТ "ОКСІ банк", ПАТ «Південний», АТ "БАНК АВАНГАРД", АТ "Ідея Банк", АТ "Акціонерно-комерційний банк "Львів", АТ "ІНГ Банк Україна", АТ "АЛЬТБАНК", АТ "Універсал Банк", ПАТ "Банк Восток", ПАТ "Індустріалбанк", АТ "ТАСкомбанк», АТ "ДЕРЖАВНИЙ ЕКСПОРТНО-ІМПОРТНИЙ БАНК УКРАЇНИ", АТ «ПУМБ», ПАТ "МТБ БАНК". У вищезазначених банках відсутні кошти на рахунках боржника.
17.6.2024року винесено постанову про арешт рухомого і нерухомого майна боржника.
17.06.2024 року за адресою боржника приватним виконавцем надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження та виклик з'явитись до виконавця 23.07.2024 року о 10:00 за адресою: 65058, Одеська обл., м. Одеса, вул. Маршала Говорова, 7, офіс 6-2 щодо сплати боргу за вищевказаним виконавчим документом або надання підтверджуючих документів про сплату.
23.07.2024 року на виклик приватного виконавця боржник не з'явився, пояснення за фактом невиконання вимог виконавчого документа не надав, достовірних відомостей про доходи та майно не надав, про причини неявки не повідомив.
17.06.2024 року за адресою боржника приватним виконавцем надіслано вимогу бути присутнім та надати приватному виконавцю доступ до приміщення за адресою: АДРЕСА_1 для проведення опису та арешту майна боржника, який відбудеться 26.07.2024 з 10.00 до 17.00.
26.07.2024 року приватним виконавцем зроблено вихід за зазначеною адресою. Двері квартири на вимогу приватного виконавця ніхто не відчинив, доступу до квартири боржником не надано.
На запит приватного виконавця щодо перетину боржником державного кордону України Державною прикордонною службою України надано відповідь про те, що боржник в період з 17.06.2024 року по 30.07.2024 року не перетинав державний кордон.
В МВС відсутні дані про зареєстровані за боржником транспортні засоби.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за боржником на праві власності зареєстрована квартира за адресою: АДРЕСА_1 , придбана боржницею у 2018 році.
За інформацією ДФС боржниця отримувала за 1 квартал 2024 року заробітну плату в ТОВ «СІЛЬПО ФУД».
17.06.2024 року приватним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника та направлено до ТОВ «СІЛЬПО ФУД». Після отримання роботодавцем постанови приватного виконавця про звернення стягнення на доходи боржниця звільнилась, про що свідчить відповідь Державної податкової служби від 20.07.2024 про відсутність доходів у боржника.
Статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Громадянин України не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися в Україну.
Відповідно до ч.1 ст.313 ЦК України фізична особа має право на свободу пересування.
Частиною 4 ст.313 ЦК України визначено, що фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.
Положеннями п.5 ч.1 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України» встановлено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.
Свобода пересування гарантована ст.2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до положень ч.2 якої кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. Разом з тим, ч.3 вказаної статті передбачено, що на здійснення цього права не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Це означає, що дії, які можуть становити втручання або обмежувати здійснення цього права, відповідають вимогам статті 2 Протоколу №4, тільки якщо вони передбачені законом, мають одну з легітимних цілей, згаданих у третьому пункті статті, і можуть бути «необхідними у демократичному суспільстві» для досягнення зазначених вище цілей (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ігнатов проти Болгарії», № 50/02, пункт 32, від 02 липня 2009 року).
Також статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані права не можуть бути об'єктом жодних обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому пакті.
Передбачені у законі обмеження є заходами, які покладаються на боржника з метою заклику до його правосвідомості, якщо останній ухиляється від виконання свого обов'язку, або ж переслідують пасивне та незаборонене примушування боржника до вчинення ним активних дій, щоб якнайскоріше задовольнити інтереси кредитора та позбутися обмежувальних заходів.
Отже, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав уважати, що така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.
Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 28.10.2020 у справі № 331/8536/17.
Аналіз змісту подання виконавця свідчить, що таке подання не містить обґрунтування наявності фактів ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань, із змісту матеріалів подання судом встановлена лише наявність невиконаних зобов'язань боржником, станом на момент винесення подання, що не є безумовною правовою підставою обмежувати боржника у праві виїзду за межі країни.
Судом також встановлено, що виконавцем не надано належних, достовірних та достатніх доказів, які «поза розумним сумнівом» могли б свідчити про те, що боржник вчиняє дії, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення суду, умисно ухиляється від виконання, покладених на нього зобов'язань по сплаті боргу.
Окрім цього, суд звертає увагу і на те, що подання державного виконавця не містить будь-яких відомостей про те, які обставини дають підстави вважати, що ОСОБА_1 має намір виїхати за кордон, не обґрунтовано, яким чином застосування до боржника обмеження у праві виїзду за межі України буде сприяти виконанню рішення суду та погашенню нею заборгованості.
Відповідно до ст.13 Загальної декларації прав людини кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах любої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.
Заборона виїзду за кордон є одним з найсуворіших заходів, так як пов'язаний з обмеженням конституційного права людини на вільне пересування та вибір місця проживання.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Стецов проти України» від 11.05.2021 Європейський суд вважає, що, по-перше, намір боржника у разі несплати судового боргу важко встановити та значною мірою така оцінка суб'єктивна; по-друге, це не може бути єдиною підставою для обмеження, яке є предметом спору, якщо воно триває довше, аніж протягом короткого початкового періоду. Відповідна служба має бути спроможна пояснити, яким чином заборона на поїздки може сприяти стягненню заборгованості з урахуванням конкретного випадку заявника та інших обставин справи.
Указом Президента України № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року введено воєнний стан.
У зв'язку з введенням в Україні правового режиму воєнного стану та на виконання вимог Закону України «Про правовий режим воєнного стану» визначено правила виїзду за межі України окремих категорій осіб. За загальним правилом на період дії правового режиму воєнного стану чоловікам - громадянам України, віком від 18 до 60 років, а також жінкам-військовозобов'язаним обмежено виїзд за межі України.
Відтак, у випадку якщо ОСОБА_1 є військовозобов'язаною, вона і так обмежена у праві виїжджати за межі України.
Відповідно до ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
У випадку якщо ОСОБА_1 є невійськовозобов'язаною, виїзд за межі України в умовах воєнного стану може бути необхідним з метою евакуації та спрямованим на збереження життя і здоров'я останньої.
З врахуванням наведеного, враховуючи введення в Україні воєнного стану, не доведеністю подання щодо необхідності обмеження права на свободу пересування боржника з метою стягнення несплаченого боргу, та не доведено того, що таке обмеження дійсно сприятиме погашенню заборгованості, суд приходить до висновку щодо відмови у його задоволенні.
Керуючись ст.ст.247, 258, 260, 261, 353, 354, 441 ЦПК України, ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України», ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», суд, -
У задоволені подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Матвійчук Наталії Євгенівни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 , - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Куриленко О. М.