ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 4/35321.09.10
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Київський завод металоконструкцій № 2»
До Київського Свято-Введенського чоловічого монастиря
Провизнання правочину недійсним
Суддя Борисенко І.І.
Представники:
Від позивача Демченко О.В.
Від відповідача Ушакевич М.П.
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача -Київського Свято-Введенського чоловічого монастиря про визнання передачу перехідної галереї літера «А»у безкоштовне довічне користування недійсним правочином, та зобов'язання відповідача за власний рахунок відновити становище, що існувало до порушення, а саме: демонтувати збудований об'єкт нерухомості в частині, що примикає до будівлі позивача, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Рибальська, 2.
В позовній заяві Позивачем зазначає про те, що Закритим акціонерним товариством «Науково-виробниче підприємство «Медінжсервіс» згідно Наказу №13 від 29.03.2000 року та Акту приймання-передачі перехідної галереї будівлі літера «А»по вул. Рибальська, 2 від 13 квітня 2000року Відповідачу було передано безкоштовно в довічне користування перехідну галерею будівлі літери «А»площею 30,1 кв.м по вул. Рибальська, 2 для її розбирання і відтворення у просторі, що вона займала, бувшої дзвіниці монастиря.
Позивач вважає, що складанням Наказу №13 від 29.03.2000 року та Акту приймання-передачі перехідної галереї будівлі літера А по вул. Рибальська, 2 від 13 квітня 2000року Закрите акціонерне товариство Науково-виробниче підприємство «Медінжсервіс»та Відповідач фактично вчинили правочин, що містить ознаки договору дарування майна. До Відповідача на думку Позивача перейшли всі повноваження, які належать власнику майна, а не користувачу. Зокрема, до Відповідача перейшло право знищити об'єкт нерухомості, переданий йому у користування, та створити на його місці новий власний об'єкт нерухомого майна.
До того ж, за твердженням позивача законодавство, яке діяло в період передачі майна в довічне користування, не передбачало можливості передати майно в безкоштовне довічне користування.
Тому, позивач подав до суду заяву про зміну позовних вимог, відповідно до якої позивач просить:
1. Визнати Наказ №13 від 29.03.2000 року Закритого акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Медінжсервіс»та Акт приймання-передачі перехідної галереї будівлі літера А по вул. Рибальська, 2 від 13 квітня 2000року Закритого акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Медінжсервіс»недійсними та застосувати до правовідносин, що виникли при передачі нерухомого майна Відповідачу, норми, що регулювали порядок укладання договору дарування нерухомого майна;
2. Зобов'язати відповідача за власний рахунок відновити становище, що існувало до порушення, а саме: демонтувати збудований об'єкт нерухомості в частині, що примикає до будівлі позивача, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Рибальська,
Відповідач позовні вимоги не визнає, свої заперечення виклав у письмовому відзиві на позовну заяву від 15.07.2010р.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Київський завод металоконструкцій № 2»є власником будівель, розташованих за адресою: місто Київ, вулиця Рибальська, 2 та позначених в інвентаризаційному плані Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна літерами Б, В, та Г. Документами, що підтверджують право власності Позивача на зазначені будівлі, є Договір купівлі-продажу нежилих будівель від 20 жовтня 2007 року, посвідчений того ж дня приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським B.C. та зареєстрованого в реєстрі за № 1677.
Позивач вважав, що Київським Свято-Введенським чоловічим монастирем без погодження з позивачем, а також без відповідного дозволу та затвердженої проектної документації були виконані роботи з будівництва дзвіниці.
В серпні 2009 року Позивач звернувся до суду з позовом до Відповідача про усунення перешкод у користуванні майном. В процесі судового розгляду справи Відповідач стверджував, що він правомірно здійснює прибудову до стіни будівлі, оскільки відповідно до Наказу № 13 від 29 березня 2000 року Закритого акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Медінжсервіс»та Акту приймання - передачі перехідної галереї будівлі літери «А»по вул. Рибальська, 2 від 13 квітня 2000 року йому було безкоштовно передано в довічне користування перехідну галерею будівлі літери «А»площею 30,1 кв. м. по вулиці Рибальська, 2 для її розбирання та відтворення в просторі, що вона займала, бувшої дзвіниці монастиря.
За твердженням позивача, тільки в зазначеному судовому процесі він дізнався про існування Наказу № 13 від 29 березня 2000 року Закритого акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Медінжсервіс»та Акту приймання - передачі перехідної галереї будівлі літери «А»по вул. Рибальська, 2 від 13 квітня 2000, тому на його думку перебіг позовної давності, відповідно до ст.261 ЦК України, почався від дня, коли він в судовому процесі довідався про порушення свого права, тобто з серпня 2009р.
На думку Позивача зазначені дії Відповідача та ЗАТ «Науково-виробниче підприємство «Медінжсервіс»щодо безкоштовної передачі в довічне користування перехідної галереї є удаваним та недійсним правочином.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав:
Постановою Ради Міністрів УРСР від 06.09.1979 року за №442 Київський Свято-Введенський чоловічий монастир визнано пам'яткою історії та культури, що перебуває під охороною держави.
Розпорядженням Президента України «Про повернення релігійним організаціям культового майна»(№ 53 від 22 червня 1996 року), на виконання статті 17 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», Кабінетові Міністрів доручалося до 1 грудня 1997 року забезпечити передачу у безоплатне користування або повернення безоплатно у власність релігійних організацій культових будівель і майна, які перебувають у державній власності і використовуються не за призначенням.
Тому, Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 01.09.1997 р. №483-р було передано в безоплатне користування Київському Свято-Введенському чоловічому монастирю Української православної церкви споруду колишнього Введенського монастиря з прибудовою, розташовану у м. Києві по вул. Московській, 42, про що 10.04.1998 року складено відповідний акт прийому-передачі споруди.
За актом приймання-передачі перехідної галереї будівлі літеру «А»по вул. Рибальська, 2 від 13.04.2000 p., виданим на підставі наказу Закритого акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Медінжсервіс»№13 від 29.03.2000 p. Київському Свято-Введенському чоловічому монастирю Української православної церкви було безкоштовно передано в довічне користування перехідну галерею будівлі літеру «А» площею 30,1 кв.м. по вул. Рибальська, 2 для її розбирання та відтворення у просторі, що вона займала, бувшої дзвіниці монастиря.
Після закінчення строку дії прийнятих на президентському рівні нормативно-правових документів, у травні 1998 року вийшло Розпорядження Кабінету Міністрів України «Щодо забезпечення поетапного повернення релігійним організаціям культових будівель, які не використовуються або використовуються не за призначенням»(№ 290). У ньому уряд вимагав від місцевих органів державної виконавчої влади повного переліку культових будівель, які перебувають у державній та комунальній власності і не використовуються або використовуються не за призначенням, з визначенням термінів та умов поетапного повернення їх релігійним організаціям.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 19.11.2002 р. №673-р було підтримано пропозицію корпорації «Украгропромбуд»щодо передачі в безоплатне користування Свято-Введенському чоловічому монастирю Української православної церкви колишню будівлю монастиря по вул. Московській, 40-а в м. Києві, та 05.12.2002 року між корпорацією «Украгропромбуд»та Київським Свято-Введенським чоловічим монастирем було підписано акт приймання-передачі б/н та авізо №1.
Рішенням IV сесії V скликання Київської міської ради від 26.07.2007 р. №91/1925 було: затверджено проект землеустрою щодо відведення Київському Свято-Введенському чоловічому монастирю Української православної церкви земельної ділянки для реконструкції, ремонтно-реставраційних робіт, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель на вул. Московській (42, 40-а) у Печерському районі м. Києва; передано Київському Свято-Введенському чоловічому монастирю Української православної церкви у довгострокову оренду на 10 років земельну ділянку площею 0,19 га для реконструкції, ремонтно-реставраційних робіт, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель на вул. Московській (42, 40-а) у Печерському районі м. Києва за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування.
На виконання вказаного рішення 02.04.2008 р. між Київською міською радою та Київським Свято-Введенським чоловічим монастирем Української православної церкви було укладено договір оренди земельної ділянки (зареєстрований в реєстрі під №472), розташованої на вул. Московській (42, 40-а) у Печерському районі м. Києва, з цільовим призначенням - для реконструкції, ремонтно-реставраційних робіт, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель.
Листом №22-2690/35 від 27.08.2009 р. Державна служба з питань національної культурної спадщини повідомила Київський Свято-Введенський чоловічий монастир, що наказом Міністерства культури і туризму України від 15.04.2008 р. №424/1/16-08 споруди по вул. Московська, 40-а, Московська, 40в, Московська, 42/2, Рибальська, 2 (корпус 1 і корпус 2) занесені до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, як пам'ятки архітектури та містобудування місцевого значення і перебувають під охороною держави.
06.08.2007 р. відповідно ДБН А2.2-3-04 Генеральний план відтворення дзвіниці монастиря по вул. Московська, 42-а Печерського району в Управлінні розвитку міста було погоджено.
На підставі Рішення Київської міської ради від 26.07.2007 р. №91/1925 та з урахуванням проекту, розробленого ТОВ «Т.І.А.М.», погодженого Головним управління охорони культурної спадщини у 2009 році та погодженого Державною службою з питань національної культурної спадщини у 2009 p., Генерального плану №30 2009 p.. вимог і умов щодо охорони пам'яток історії та культури, довкілля (історичного середовища) 2009 p., планового завдання на реставрацію 2009 p., реставраційного завдання на розробку науково-проектної документації та проведення ремонтно-реставраційний робіт 2009 p., історико-містобудівного обґрунтування 21.05.2010 р. Головним управлінням охорони культурної спадщини Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) було видано Дозвіл №12 на проведення робіт з відтворення дзвіниці монастиря за адресою: вул. Московська, 42-а у Печерському районі м. Києва.
Відповідно до статті 18 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації»:
релігійні організації володіють, користуються і розпоряджаються майном, яке належить їм на праві власності;
- у власності релігійних організацій можуть бути будівлі, предмети культу, об'єкти виробничого, соціального і добродійного призначення, транспорт, кошти та інше майно, необхідне для забезпечення їх діяльності;
- релігійні організації мають право власності на майно, придбане або створене ними за рахунок власних коштів, пожертвуване громадянами, організаціями або передане державою, а також1 придбане на інших підставах, передбачених законом;
право власності релігійних організацій охороняється законом.
Згідно ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Статтею 375 Цивільного кодексу України унормовано право власника зводити на земельній ділянці будівлі та споруди, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.
Таким чином, на даний час Київський Свято-Введенський чоловічий монастир Української православної церкви правомірно, на підставі вказаних норм права та укладеного договору оренди володіє і користується земельною ділянкою за адресою: м. Київ, вул. Московська (42, 40-а), з дотриманням її цільового призначення.
Відповідно до ст. ст. 25, 29 Цивільного кодексу УРСР (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин), юридична особа діє на підставі статуту (положення); юридична особа набуває цивільних прав і бере на себе цивільні обов'язки через свої органи, що діють у межах прав, наданих їм за законом або статутом (положенням).
Згідно зі ст. 12 Закону України «Про господарські товариства», ст. 25 Закону України «Про власність»акціонерне товариство є власником майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність, а також іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.
Відповідно до статті 4 зазначеного Закону власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої не забороненої законом діяльності, зокрема передавати його безоплатно або за плату у володіння і користування, а також у довірчу власність іншим особам. Власник, здійснюючи свої права, зобов'язаний не завдавати шкоди навколишньому середовищу, не порушувати права та охоронювані законом інтереси громадян, юридичних осіб і держави. При здійсненні своїх прав і виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержувати моральних засад суспільства.
Наказ закритого акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Медінжсервіс»№13 від 29.03.2000 року був прийнятий на підставі рішення загальних зборів акціонерів від 11.03.2000 року, п.3.7. Статуту підприємства та з врахуванням клопотання МОЗ України (лист №9-03-15/113 від 22.02.2000 р.) і Свято-Введенського чоловічого монастиря (лист №14 від 10.03.2000 p.).
Суду доведено, що при прийнятті вказаного наказу ЗАТ «Науково-виробниче підприємство «Медінжсервіс»було враховано, що міжбудинкова перехідна галерея на рівні 2-го поверху будинку літери «А»та будівлі монастиря по вул. Рибальській, 2 була збудована на місці бувшої дзвіниці Свято-Введенського чоловічого монастиря і заважає її відродженню на історичному місці.
Також, на виконання наказу №13 від 29.03.2000 року Свято-Введенський чоловічий монастир виконав ремонт приміщень для забезпечення переселення працівників підприємства з перехідної галереї.
Крім того, міжбудинкову перехідну галерею на рівні 2-го поверху будинку літери «А»та будівлі монастиря по вул. Рибальській, 2. загальною площею 30,1 кв.м. відповідно до п.5 зазначеного наказу бухгалтерію ЗАТ «Науково-виробниче підприємство «Медінжсервіс»після передачі приміщень було зобов'язано балансову вартість основних засобів залишити без змін.
Таким чином, суд вважає, що наказ ЗАТ «Науково-виробниче підприємство «Медінжсервіс» №13 від 29.03.2000 року був прийнятий без будь-якого порушення норм чинного на той час законодавства.
Рішенням IV ceciї V скликання Київської міської ради від 26.07.2007 р. №91/1925 було: затверджено проект землеустрою щодо відведення Київському Свято-Введенському чоловічому монастирю Української православної церкви земельної ділянки для реконструкції, ремонтно-реставраційних робіт, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель на вул. Московській (42, 40-а) у Печерському районі м. Києва; передано Київському Свято-Введенському чоловічому монастирю Української православної церкви у довгострокову оренду на 10 років земельну ділянку площею 0,19 га для реконструкції, ремонтно-реставраційних робіт, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель на вул. Московській (42, 40-а) у Печерському районі м. Києва за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування.
Даний факт, спростовує твердження позивача про те, що частина дзвіниці збудована відповідачем на тій самій земельній ділянці, яка призначена для обслуговування приміщення підприємства позивача.
Крім того, як вбачається з Проекту зон охорони комплексу пам'яток культурної спадщини - Свято-Введенського чоловічого монастиря на розі вулиць Московської і Рибальської у Печерському районі м. Києва, погодженого Начальником Головного управління охорони культурної спадщини КМДА за №87 від 19.11.2009 p.. Головою Державної служби з питань національної культурної спадщини 28.12.2009 р. та затвердженого Наказом Міністерства культури і туризму України від 26.02.2010 р. №90/0/16-10, дзвіниця монастиря відроджується на земельній ділянці, яка закріплена за Київським Свято-Введенським чоловічим монастирем (вул. Московська, 42/2. 40-а), що також підтверджується витягом з бази даних Державного земельного кадастру від 21.09.2009 р.
В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження права позивача на земельну ділянку, на якій відновлюється дзвіниця, а також доказів того, що вони перебувають у процесі оформлення.
Відповідно до п.1 частини першої ст. 12 ГПК України «господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна та з інших підстав, крім… Підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду (арбітражу), крім спорів про визнання недійсним актів…». Тобто, господарським судам підвідомчі справи у спорах про визнання недійсними актів державних та інших органів, які не відповідають законодавству і порушують права та охоронювані законом інтереси підприємств та організацій, з підстав зазначених у законодавстві.
Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово.
Акти ненормативного характеру (індивідуальні акти), породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.
Господарські суди розглядають на загальних підставах справи у спорах про визнання недійсними актів, прийнятих (виданих) іншими, крім державних, органами, у тому числі актів органів господарських товариств, громадських організацій тощо, які відповідно до закону чи установчих документів мають обов'язковий характер.
Суд прийшов до висновку, що Наказ №13 від 29.03.2000 року Закритого акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Медінжсервіс»та Акт приймання-передачі перехідної галереї будівлі літера А по вул. Рибальська, 2 від 13 квітня 2000року не є актами в розумінні ст. 12 ГПК України, не носять обов'язкового характеру, не породжують обов'язків для позивача, не спрямовані на регулювання суспільних відносин, а лише фіксують факти передачі майна від однієї до іншої особи, тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Судом при прийнятті рішення прийнято до уваги пункт1 і підпункті 6.2.5 пункту 6 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000р. №02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних та інших органів».
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
В порушення ст. 33 Господарського процесуального кодексу України позивачем не доведено у спосіб встановлений ст. 34 цього ж Кодексу законних підстав для задоволення позовних вимог. Доводи, викладені у його позовній заяві та заяві про зміну позовних вимог спростовані у відзиві на позовну заяву та доданими до них документами, а тому суд не знаходить підстав для задоволення позову.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя І.І.Борисенко
Повне рішення складено: 04.10.2010р.