ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 48/51022.09.10
За позовомАкціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"
доЖитлово-будівельного кооперативу "Авіатор-2"
простягнення 51 721,19 грн.
Суддя Бойко Р.В.
Представники сторін:
від позивача:Цурка Н.О.
від відповідача:Кулєшова Г.І.
Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" (надалі -АЕК "Київенерго") в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Авіатор-2" (надалі -ЖБК "Авіатор-2") про стягнення 51 721,19 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання вимог договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №810119 від 01.08.2000 р. позивач поставив відповідачу теплову енергію, проте відповідач грошові зобов'язання по оплаті поставленої енергії виконав не в повному обсязі, в зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 40 105,20 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 3 681,56 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 6 229,88 грн., 3% річних у розмірі 1 704,55 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.08.2010 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 22.09.2010 р.
В судове засідання 22.09.2010 р. представник позивача з'явився, підтвердив погашення відповідачем основного боргу у розмірі 13 022,14 грн. та просив в іншій частині позов задовольнити повністю.
Представник відповідача у судове засідання 22.09.2010 р. з'явився, подав відзив на позовну заяву в якому вказує на часткове погашення основного боргу та просить в позові відмовити повністю.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -
01.08.2000 р. між АЕК "Київенерго" (енергопостачальна організація) та ЖБК "Авіатор-2" (абонент) було укладено договір №810119 на постачання теплової енергії у гарячій воді (надалі -"Договір").
Відповідно до пункту 2.2.1 Договору енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію -в період опалювального сезону, гарячого водопостачання -протягом року, в кількості і обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору.
Абонент відповідно до пунктів 2.3.1, 2.3.2 Договору зобов'язується додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку №1 до Договору, не допускаючи їх перевищення, своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії і виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку № 4 до договору.
Договір №810119 на постачання теплової енергії у гарячій воді є договором енергопостачання, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями параграфу 3 глави 30 Господарського кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі -енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Позивач вказує, що за період з 01.11.2008 р. по 01.08.2010 р. у відповідача виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.08.2010 р. становить 40 105,20 грн., підтверджується розрахунком основного боргу за теплову енергію та табуляграмами обліку теплової енергії за період з листопада 2008 року по серпень 2010 року.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.
Додатком №4 до Договору сторони погодили, що абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у Районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків н початок розрахункового періоду (п.2 додатку).
Сплату за вказаними в п. 2 до даного додатку документами, абонент виконує не пізніше 25-го числа поточного місяця (п. 3 Договору).
Під час розгляду справи позивачем було надано розрахунок основної заборгованості відповідно до якого відповідачем було частково погашено основну заборгованість у розмірі 13 022,14 грн.
Відповідно до п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Таким чином, провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 13 022,14 грн. підлягає припиненню згідно п.1-1. ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки погашення боргу здійснено після звернення позивача до суду.
Отже, станом на момент винесення рішення у справі заборгованість відповідача перед позивачем становить 27 083,06 грн.
Доказів погашення відповідачем заборгованості у розмірі 27 083,06 грн. суду не надано.
Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 27 083,06 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 3 681,56 грн. згідно доданого до позову розрахунку.
Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
Згідно із положень ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.
Відповідно до ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Пунктом 3.5 додатку №4 до Договору сторони визначили, що у випадку несплати несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду, енергопостачальна організація нараховує абоненту пеню на суму фактичного боргу у розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.
Позивач нараховує пеню із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України за прострочення оплати теплової енергії у період з березня по серпень 2010 року.
Враховуючи, що судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання, то вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 3 681,56 грн. є правомірними.
Частиною 1 ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкції. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
У відповідності до частини 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Застосовуючи цей припис, слід враховувати вказівку, що міститься в п. 2.4. роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 р. № 02-5/293 "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань". Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, арбітражний суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Суд враховує, що відповідач після порушення провадження у справі та до її розгляду судом частково сплатив основну суму боргу. Також судом враховується той факт, що бойлерна, яка обслуговує три 16-ти поверхових будинки знаходиться в аварійному стані, у зв'язку із чим відповідач отримував неякісні послуги про що позивачу було відомо та не заперечувалось ним в судовому засіданні.
Сума правомірно нарахованих пені, інфляційних та 3% річних є надмірною в порівнянні із сумою заборгованості (40 105,20 грн.), прострочення з оплати якої допущено відповідачем.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
Таким чином, враховуючи вищевказані обставини, керуючись п.6 ч.1 ст. 3 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне реалізувати надане йому право та зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь АЕК "Київенерго" до 2 486,16 грн. (пропорційно розміру добровільно сплачених коштів).
Також, позивач просить стягнути інфляційну складову боргу у розмірі 6 229,88 грн. за період з листопада 2008 р. по травень 2010 р. та 3% річних у розмірі 1 704,55 грн.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Положення вказаної норми не передбачають можливості вибіркового обрання особою індексів інфляції за окремі періоди в межах заявленого періоду за який нараховуються інфляційній, а тому мають враховуватися всі індекси інфляції (в т.ч. з від'ємним значенням). Наведене додатково підтверджується листом Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97 р.
Із поданого розрахунку вбачається, що позивачем неправомірно не врахований індекс інфляції за квітень 2010 року, яке має від'ємне значення, а тому з урахуванням викладеного за перерахунком суду розмір інфляційної складової боргу становить 6 051,41 грн.
Враховуючи, що судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання, то вимоги позивача про стягнення 3% річних визнаються судом обґрунтованими та задовольняються у розмірі, відповідно до наданого позивачем розрахунку.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ЖБК "Авіатор-2" на користь АЕК "Київенерго" основної заборгованості у розмірі 27 083,06 грн., пені у розмірі 2 486,16 грн., інфляційної складової боргу у розмірі 6 051,41 грн. та 3% річних у розмірі 1 704,55 грн.
У задоволенні позову в частині стягнення інфляційної складової боргу у розмірі 178,47 грн. та пені у розмірі 1 195,40 грн. необхідно відмовити.
В частині стягнення основного боргу у розмірі 13 022,14 грн. провадження у справі підлягає припиненню згідно п.1-1.ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд розраховує суму судових витрат, які покладаються на відповідача, без урахування зменшеного судом розміру пені.
Оскільки часткове погашення боргу здійснено після звернення позивача до суду, то судові витрати за подачу позову в цій частині покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. 49, п. 1-1 ч.1 ст. 80, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" задовольнити частково.
2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Авіатор-2" (03148, м. Київ, вул. 50-річчя Жовтня, 5-Б; ідентифікаційний код 22893814) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5; ідентифікаційний код 00131305) основну заборгованість у розмірі 27 083 (двадцять сім тисяч вісімдесят три) грн. 06 коп., пеню у розмірі 2 486 (дві тисячі чотириста вісімдесят шість) грн. 16 коп., інфляційну складову боргу у розмірі 6 051 (шість тисяч п'ятдесят одна) грн. 41 коп., 3% річних у розмірі 1 704 (одна тисяча сімсот чотири) грн. 55 коп., державне мито у розмірі 515 (п'ятсот п'ятнадцять) грн. 43 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 235 (двісті тридцять п'ять) грн. 19 коп. Видати наказ.
3. Провадження у справі в частині стягнення заборгованості у розмірі 13 022,14 грн. припинити.
4. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Р.В. Бойко
Повний текст рішення підписаний 27.09.2010 р.