Справа № 210/2699/24
Провадження № 2/210/1158/24
іменем України
07 серпня 2024 року
Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Сільченко В. Є.
секретаря судового засідання Козіної В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
Позивачка звернулась до суду з позовом про розірвання шлюбу. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 28.12.2018 року вона уклала шлюб з відповідачем. Від шлюбу сторони мають дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Шлюбні відносини з відповідачем припинені в жовтні 2023 року за тієї причини, що відповідач порушив подружню вірність, та на теперішній час має іншу сім'ю. На даний момент ведення спільного господарства та сумісне проживання припинено.
Тому, позивач просить суд постановити рішення про розірвання шлюбу, стягнути з відповідача на свою користь 1211,20 грн. сплаченого судового збору, 1500,00 грн. витрат на правову допомогу.
Позивач в судове засідання не з'явилась. До початку судового засідання надала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, до початку судового засідання надав клопотання, відповідно до якого просив розглядати справу без його участі, щодо розірвання шлюбу не заперечує.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.
Вивчивши матеріали цивільної справи суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги позивача з урахуванням наступного.
Судом встановлено, що 28.12.2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 був укладений шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб (а.с. 13).
За час шлюбу у сторін народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 12).
У відповідності до положень ч. 1 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
За змістом ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.
Як зазначив Пленум Верховного Суду України в п. 10 постанови «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» №11 від 21.12.2007 року проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Згідно з ст. 16 Загальної декларації прав людини від 10.12.1948 року чоловіки та жінки користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Враховуючи зазначені позивачем причини розірвання шлюбу, характер відносин сторін, наполягання позивача на розірванні шлюбу, твердження, що збереження сім'ї неможливо, що причиною припинення шлюбно-сімейних відносин є те, що між сторонами втрачено почуття любові одне до одного, сім'я розпалась і існує формально, суд доходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача і вважає, що подальше збереження шлюбу не можливо, оскільки суперечило б інтересам сторін. Крім того, суд враховує також факт визнання відповідачем позовних вимог та його бажання розірвати шлюбні відносини з позивачем.
Позивач скористалась даним правом та звернулась до суду з цим позовом, наполягає на розірванні шлюбу. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має наміру зберігати шлюб з відповідачем.
Отже, суд вважає, що причини, що спонукають позивача наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б її інтересам, що має істотне значення, внаслідок чого шлюб підлягає розірванню.
Відповідно до ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання законної сили рішенням суду про розірвання шлюбу.
Відповідно до ст. 113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Зважаючи на клопотання позивачки, суд вважає за необхідним залишити останній після розірвання шлюбу прізвище, взяте під час реєстрації шлюбу - ОСОБА_5 .
Що стосується вимог позивача про стягнення витрат на правову допомогу, то суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Для вирішення питання про відшкодування витрат на правничу допомогу від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
До позову долучено квитанцію №236618 від 14.05.2024 року про сплату 1500,00 гривень ОСОБА_1 адвокату Вязанкіній Н.П.
Однак, позивачем не надано суду договору про надання правової допомоги, який укладений з адвокатом Вязанкіною Н.П., та на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу не надано акту прийому-передачі виконаних робіт, детального опису виконаних робі, платіжного доручення тощо.
З урахуванням наведеного, суд відмовляє позивачу у стягненні витрат на правничу допомогу.
Стосовно розподілу судового збору, враховуючи вимоги п.1 ч. 2 ст. 141, ч. 1 ст. 142 ЦПК України, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача у зв'язку із задоволенням позовних вимог судового збору в розмірі 605,60 грн., інша половина судових витрат в розмірі 605,60 грн. має бути повернута позивачу з державного бюджету у зв'язку з визнанням позову відповідачем до початку розгляду справи по суті.
На підставі викладеного та керуючись положеннями ст.ст. 105, 109, 110, 112, 113, 114 СК України, ст.ст. 10, 12, 13, 18, 141, 200, 206, 247, 354 ЦПК України,суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити частково.
Шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований 28.12.2018 року Виконавчим комітетом Шляхівської сільської ради Бериславського району Херсонської області, актовий запис №05 - розірвати.
Після розірвання шлюбу позивачці залишити прізвище - ОСОБА_5 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації як ВПО: АДРЕСА_2 відсотків судових витрат понесених у зв'язку зі сплатою судового збору в розмірі 605,60 (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок).
Повернути з Державного бюджету України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації як ВПО: АДРЕСА_3 , 50 відсотків від сплаченої суми судового збору, що становить грошову суму у розмірі 605,60 (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок) згідно квитанції №ПН3778574 від 09.05.2024 року.
Решту позовних вимог залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в порядку, передбаченому ст.ст. 354-356 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: В. Є. Сільченко