06 серпня 2024 року м. Львівсправа № 380/9693/24
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (Позивач) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (Відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 щомісячної доплати 2000,00 грн згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» та зменшенні відсоткового розміру основного розміру пенсії з 77% до 70% грошового забезпечення;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з врахуванням доплати 2000,00 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», з урахуванням всіх сум індексацій, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» з 01 травня 2023 року із розрахунку 77% основного розміру грошового забезпечення та раніше виплачених сум;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь позивача судові витрати у вигляді судового збору.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262), в розмірі 77% сум грошового забезпечення (вислуга років 29). Однак починаючи з січня 2018 року відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103, після чого основний розмір його пенсії становить 70% сум грошового забезпечення. Крім цього, на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2023 року у справі № 380/1925/23 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснило перерахунок пенсії позивача, проте після проведеного перерахунку припинило виплату щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» (далі - Постанова № 713).
Зазначену поведінку відповідача позивач уважає протиправною та такою, що порушує його конституційне право на пенсійне забезпечення, оскільки під час перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватися норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. Внесені Законом України від 27 березня 2014 року № 1166-VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» зміни до частини другої статті 13 Закону № 2262 щодо встановлення граничного розміру пенсії у розмірі 70% грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, а мають застосовуватися виключно під час призначення нових пенсій. Позивач стверджує, що процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом та механізмом їх проведення, а тому відповідач під час перерахунку його пенсії протиправно застосував норми Закону № 2262, які стосуються призначення пенсії. Також позивач стверджує, що перерахунок його пенсії, проведений на виконання судового рішення з метою усунення порушеного його права на належний розмір пенсії, не є перерахунком пенсії у зв'язку із зміною складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії, а тому він має право на щомісячну доплату до пенсії в розмірі 2000,00 грн відповідно до Постанови № 713. Відтак позивач уважає, що відповідач протиправно припинив виплату йому щомісячної доплати, передбаченої Постановою № 713.
Зважаючи на наведене, адміністративний позов просить задовольнити повністю.
Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач проти позову заперечує з огляду на те, що оскільки розмір пенсії позивача після 01 березня 2018 року було переглянуто у зв'язку з виконанням рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2023 року у справі № 380/1925/23, то доплата, передбачена Постановою № 713, позивачу не належить. Вказаним рішенням суду на Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області не покладено зобов'язань щодо перерахунку пенсії позивача у розмірі 77% відповідних сум грошового забезпечення. Вважає, що вимога позивача про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01 травня 2023 року перерахунок та виплату пенсії з урахуванням індексації, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року № 185, є безпідставною та суперечить чинному законодавству.
Зважаючи на наведене, у задоволенні адміністративного позову просить відмовити повністю.
На спростування доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, позивач подав відповідь на відзив, в якій заявлені позовні вимоги підтримує повністю та просить їх задовольнити.
Відповідно до пункту третього частини третьої статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 10 травня 2024 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою судді від 17 травня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін.
Суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону № 2262. Пенсія призначена у розмірі 77% грошового забезпечення (вислуга років 29), що не заперечується сторонами та підтверджується Повідомленням про розмір пенсії за пенсійною справою № ХВ37417-Міноборони від 01 грудня 2017 року.
На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснило перерахунок пенсії позивача з 01 січня 2018 року (грошове забезпечення згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704), однак зменшило її відсотковий розмір з 77% до 70% відповідних сум грошового забезпечення, що підтверджується Перерахунком пенсії за вислугу років ОСОБА_1 (пенсійна справа № ХВ37417-Міноборони) від 01 квітня 2018 року.
З 01 липня 2021 року позивачу встановлено щомісячну доплату до пенсії у розмірі 2000,00 грн, передбачену Постановою № 713, що не заперечується сторонами та підтверджується Перерахунком пенсії за вислугу років ОСОБА_1 (пенсійна справа № ХВ37417-Міноборони) від 01 серпня 2021 року.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2023 року у справі № 380/1925/23 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01 квітня 2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 03 січня 2023 року № С/34, з урахуванням усіх складових грошового забезпечення, з урахуванням виплачених сум.
На виконання вказаного рішення суду Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснило перерахунок пенсії позивача, однак після проведеного перерахунку припинило виплату позивачу щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн, яка передбачена Постановою № 713, що підтверджується Перерахунком пенсії за вислугу років ОСОБА_1 (пенсійна справа № ХВ37417-Міноборони) від 01 травня 2023 року.
Листом, копія якого міститься у матеріалах справи, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повідомило позивача про те, що після 01 травня 2014 року під час призначення (перерахунку) пенсії за вислугу років розмір пенсії обчислюється з урахуванням внесених до статті 13 Закону № 2262 змін; після перерахунку пенсії на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2023 року у справі № 380/1925/23 підстави для виплати щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 грн, передбаченої Постановою № 713, відсутні.
Позивач, уважаючи протиправною поведінку відповідача щодо зменшення відсоткового значення основного розміру пенсії з 77% до 70% грошового забезпечення, а також ненарахування та невиплати щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн до призначеної пенсії відповідно до Постанови № 713, звернувся з цим позовом до суду.
Оцінюючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до частини п'ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, визначає Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262).
Щодо позовних вимог, які стосуються зменшення відсоткового значення основного розміру пенсії позивача з 77% до 70% грошового забезпечення, суд зазначає таке.
Стаття 13 Закону № 2262-ХІІ у редакції, чинній до 31 липня 2002 року, передбачала, що пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах:
а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають вислугу 20 років і більше (пункт «а» статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення;
б) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ (пункт «б» статті 12): за загальний трудовий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний рік стажу понад 25 років - один процент відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43);
в) особам, зазначеним у пунктах «а» і «б» цієї статті, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, розмір пенсії за вислугу років збільшується на 10 процентів, а віднесеним до категорій 2, 3 і 4 - на 5 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
Загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 85 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 95 процентів, до категорій 2 і 3, - 90 процентів.
Законом України від 04 липня 2002 року № 51-IV «Про внесення змін до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» внесено зміни до частини другої статті 13 Закону № 2262, а саме: у частині другій цифри « 85», « 95» і « 90» замінено відповідно цифрами « 90», « 100» і « 95», а слова і цифри «до категорій 2 і 3» замінено словами і цифрою «до категорії 2».
Цей закон набрав чинності з 31 липня 2002 року.
Отже, з 31 липня 2002 року частина друга статті 13 Закону № 2262 мала таку редакцію: «Загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів».
08 липня 2011 року Верховною Радою України прийнято Закон № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон № 3668), який набрав чинності 01 жовтня 2011 року, підпунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень якого внесено зміни до Закону № 2262, зокрема у частині другій статті 13 цифри « 90» замінено цифрами « 80».
27 березня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон № 1166-VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» (далі - Закон № 1166), який набрав чинності з 01 квітня 2014 року, крім деяких положень, пунктом 23 Розділу ІІ якого внесено зміни до Закону № 2262: у частині другій статті 13 цифри « 80» замінено цифрами « 70». Ці зміни набрали чинності з 01 травня 2014 року.
Статтею 63 Закону № 2262, у редакції, чинній з 01 січня 2017 року, визначено підстави перерахунку раніше призначених пенсій.
Згідно з цією статтею перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, яким присвоєні чергові військові (спеціальні) звання під час перебування їх у запасі або у відставці, раніше призначені їм пенсії з урахуванням нових присвоєних військових (спеціальних) звань не перераховуються.
Аналіз вищенаведених норм права вказує, що стаття 13 Закону № 2262 регулює порядок призначення пенсій, а стаття 63 визначає підстави, умови і порядок їх перерахунку. Внесені Законом № 3668 та Законом № 1166 зміни до статті 13 Закону № 2262 щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років є норми статті 63 Закону № 2262, яка не зазнала змін у зв'язку з прийняттям Закону № 3668 та Закону № 1166.
Суд встановив, що пенсія за вислугу років призначена позивачу з 31 січня 1989 року та надалі обчислена у розмірі 77% грошового забезпечення (вислуга років 29). На момент обчислення пенсії позивача у вказаному розмірі діяла норма частини другої статті 13 Закону № 2262, яка визначала, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
Отже, під час здійснення перерахунку пенсії позивача з 01 січня 2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103, яка призначена йому ще з 31 січня 1989 року та надалі обчислена у розмірі 77% грошового забезпечення, у відповідача були відсутні правові підстави для обмеження її розміру 70-ма процентами грошового забезпечення, з посиланням на частину другу статті 13 Закону № 2262 (у редакції Закону № 1166), оскільки встановлене нею обмеження не має зворотної сили, стосується лише обчислення максимального розміру пенсії, призначеної на час дії цієї ж норми, і не може обмежувати право позивача на отримання пенсії у розмірі 77% грошового забезпечення.
До того ж, варто зауважити, що Верховний Суд у рішенні від 04 лютого 2019 року, залишеному без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у зразковій справі № 240/5401/18, дійшов висновку про відсутність підстав для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 Закону № 2262, яка застосовується саме під час призначення пенсії, вказавши, що під час перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося під час її призначення відповідно до наявної у пенсіонера вислуги років, є незмінним.
Водночас Верховний Суд у постанові від 28 січня 2021 року у справі № 420/40/20 дійшов висновку, що правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 16 жовтня 2019 року у зразковій справі № 240/5401/18 містить дві обставини: при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення; відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним. Правильним є застосування цього правового висновку лише до правовідносин, у яких відсоткове значення розміру пенсії осіб не змінювалось від моменту призначення до перерахунку у бік зниження. Натомість, до правовідносин у цій справі (та всіх аналогічних) необхідно застосовувати лише першу частину зазначеного правового висновку «при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення». Верховний Суд розширив зазначений правовий висновок наступним чином: «у всіх випадках при перерахунку призначеної особі відповідно до Закону 2262-ХІІ пенсії Пенсійний орган повинен застосовувати відсоткове значення розміру пенсії по відношенню до грошового забезпечення у розмірі, який особа отримувала станом на момент здійснення такого перерахунку».
Така ж правова позиція підтримана Верховним Судом і в постанові від 14 листопада 2022 року у справі № 380/22040/21.
Згідно з частиною п'ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних відносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Крім того, як визначено частиною п'ятою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Суд також враховує, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей.
Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій військовослужбовців та прирівняних до них осіб, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини по їхньому пенсійному забезпеченню виникають не в момент звернення за призначенням пенсії, а в момент виникнення права на її призначення.
За цих обставин суд констатує, що поведінка відповідача щодо зменшення відсоткового значення основного розміру пенсії позивача під час здійснення її перерахунку з 77% до 70% відповідних сум грошового забезпечення не відповідає критеріям, які визначені частиною другою статті 2 КАС України, а тому є протиправною.
Водночас у позовній заяві позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо зменшення відсоткового розміру основного розміру пенсії з 77% до 70% грошового забезпечення.
З цього приводу суд відзначає, що за своєю правовою природою бездіяльністю суб'єкта владних повноважень є пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, тобто не вчинення ним дій (невиконання обов'язків, завдань), які він зобов'язаний вчинити (виконати) на підставі норм чинних законодавчих актів. Натомість дії - це активна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод та законних інтересів фізичної чи юридичної особи.
У межах спірних правовідносин, які виникли між сторонами, відповідач вчинив дії - здійснив перерахунок пенсії позивача з 01 січня 2018 року, однак протиправно зменшив її основний розмір з 77% до 70% відповідних сум грошового забезпечення, що встановлено судом вище.
Тому, на переконання суду, позовну вимогу у цій частині належить задовольнити частково у такий належний спосіб: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо зменшення відсоткового значення основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 77% до 70% відповідних сум грошового забезпечення.
Крім цього, відповідно до змісту заявлених позовних вимог позивач бажає відновити своє порушене право на отримання пенсії в розмірі 77% грошового забезпечення не з дати протиправного зменшення її відсоткового значення (01 січня 2018 року), а саме з 01 травня 2023 року.
Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Тому з огляду на викладене, а також з урахуванням меж заявлених позовних вимог суд уважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з 01 травня 2023 року, виходячи з відсоткового значення основного розміру пенсії 77% сум грошового забезпечення, виплату здійснити з урахуванням раніше виплачених сум.
Щодо позовних вимог, які стосуються ненарахування та невиплати щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн до призначеної пенсії відповідно до Постанови № 713, суд зазначає таке.
14 липня 2021 року Кабінет Міністрів України видав постанову № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб».
У преамбулі цієї постанови зазначено, що вона видана з метою поетапного зменшення диспропорцій в розмірах пенсій, призначених військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), поліцейським та деяким іншим особам, та до прийняття Верховною Радою України законодавчих актів щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців і деяких інших осіб.
Пунктом 1 Постанови № 713 установлено з 1 липня 2021 р. особам, яким призначено пенсію до 1 березня 2018 р. відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон) (крім військовослужбовців строкової служби), до розмірів їх пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону станом на 1 березня 2018 р., щомісячну доплату в сумі 2000 гривень, яка враховується під час подальших підвищень розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону.
Особам, яким призначено (поновлено) пенсію після 1 березня 2018 р., розмір якої обчислено відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону (крім військовослужбовців строкової служби) з грошового забезпечення, визначеного станом на 1 березня 2018 р. або до цієї дати, встановлюється щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту.
Особам, зазначеним в абзацах першому і другому цього пункту, пенсії яких переглядалися (перераховувалися) після 1 березня 2018 р. (крім перерахунку пенсій на виконання Закону України від 24 березня 2022 р. № 2146-IX «Про внесення змін до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» щодо пенсій в разі втрати годувальника»), щомісячна доплата, встановлена абзацами першим і другим цього пункту, не виплачується, крім випадків, коли розмір пенсії після такого перегляду (перерахунку) збільшився менше ніж на 2000 гривень. Якщо сума збільшення пенсії під час її перегляду (перерахування) не досягала 2000 гривень, щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту, встановлюється в сумі, якої не вистачає до зазначеного розміру.
Щомісячна доплата, передбачена цим пунктом, встановлюється у межах максимального розміру пенсії, визначеного Законом, починаючи з 1 липня 2021 року.
Відповідно до пояснювальної записки до проекту Постанови № 713 метою її видання зазначено поетапне зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених до 01 березня 2018 року, які мають місце після перерахунку пенсії.
Видання постанови зумовлено тим, що в червні 2021 року в осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), яким пенсію призначено відповідно до Закону № 2262, завершується період виплати частини коштів компенсації підвищеного розміру пенсії за 2016-2017 роки і підвищення розмірів пенсій з 2016 року для цієї категорії пенсіонерів не відбувалося. Сумарна виплата пенсії з цією доплатою з 01 липня 2021 року зменшилася до місячного розміру пенсії та середній розмір цієї виплати складає біля 2000,00 грн. Крім того, після перерахунку пенсій колишнім військовослужбовцям Збройних Сил України у 2018 році, їхні пенсії не індексувалися через відсутність відповідного механізму, а диспропорція у розмірах пенсій в залежності від часу їх призначення складає більше 70 відсотків. Мінімальні пенсійні виплати для військовослужбовців, зокрема складають близько 2000,00 - 2700,00 грн.
Отже, внаслідок видання вказаного нормативно-правового акта Уряду з 01 липня 2021 року колишнім військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), поліцейським та іншим особам, пенсії яким призначено за нормами Закону № 2262 до 01 березня 2018 року, було установлено щомісячну доплату в сумі 2000,00 грн виплата якої не здійснюється у разі коли пенсія особам, зазначеним в абзацах першому і другому цього пункту, переглядалася (перераховувалася) після 01 березня 2018 року.
Аналіз наведених норм права, а також мети видання Урядом Постанови № 713 свідчить про те, що перерахунок пенсії, проведення якого згідно з абзацом третім пункту 1 Постанови № 713 є обставиною, що виключає можливість нарахування щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн до розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону № 2262, має бути обумовлений підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262 на підставі нормативно-правового акта компетентного органу, оскільки в такий спосіб досягається мета, яка слугувала підставою для ухвалення Постанови № 713, а саме зменшення диспропорцій в розмірах пенсій, визначених на законних підставах.
Натомість перерахунок пенсії, проведений на виконання судового рішення з метою усунення порушеного права особи на належний розмір пенсії, право на отримання якої у особи виникло до 01 березня 2018 року, не є перерахунком пенсії у зв'язку із зміною складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08 листопада 2022 року у справі № 420/2473/22, яку суд ураховує на підставі вимог частини п'ятої статті 242 КАС України. Указану правову позицію Верховний Суд підтримав й у постановах від 02 березня 2023 року у справі № 600/870/22-а, від 26 квітня 2023 року у справі № 380/14122/22, від 21 листопада 2023 року у справі № 300/5426/22, від 19 грудня 2023 року у справі № 380/13249/22, від 10 січня 2024 року у справі № 240/4894/23 та інших.
Оскільки у межах спірних правовідносин перерахунок пенсії позивача, проведений Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області на виконання рішення суду від 28 лютого 2023 року у справі № 380/1925/23 з метою усунення порушеного його права на належний розмір пенсії, право на отримання якого у нього виникло до 01 березня 2018 року, не є перерахунком пенсії у зв'язку із зміною складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії, то позивач має право на щомісячну доплату до пенсії в розмірі 2000,00 грн відповідно до Постанови № 713, яка має виплачуватись для досягнення мети видання Постанови № 713 - поетапного зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених до 01 березня 2018 року.
У контексті цієї справи суд уважає за необхідне зазначити, що загальноприйнято вважати, що принцип тлумачення закону на користь особи є однією з основних засад правової системи, яка вказує, що суди повинні намагатися тлумачити закони та його норми в такий спосіб, щоб максимально захищати права та інтереси фізичної особи.
Цей принцип також часто відомий як «in dubio pro persona» або «in dubio pro homine» (латинською мовою), що означає «у вагомих сумнівах - на користь людини».
Важливо також відзначити, що принцип тлумачення закону на користь особи не означає безумовне ігнорування закону, але вказує на те, що в сумнівних ситуаціях суди повинні намагатися вибрати інтерпретацію, яка максимально захищає права та інтереси саме фізичної особи.
За цих обставин бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн до призначеної позивачу пенсії відповідно до Постанови № 713 є протиправною.
Водночас як слідує з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивачу з 01 липня 2021 року було встановлено щомісячну доплату, передбачену Постановою № 713, однак її виплату було припинено саме після перерахунку пенсії на виконання рішення суду від 28 лютого 2023 року у справі № 380/1925/23.
Тому з огляду на викладене, а також з метою ефективного захисту порушеного права позивача належить визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо ненарахування та невиплати щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн до призначеної пенсії ОСОБА_1 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області нарахувати та виплатити щомісячну доплату у розмірі 2000,00 грн до призначеної пенсії ОСОБА_1 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» з дати припинення її виплати.
Що стосується позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з урахуванням всіх сум індексацій, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118, постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року № 168, постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року № 185 з 01 травня 2023 року, то такі вимоги задоволенню не підлягають, оскільки наразі права позивача у цій частині не порушені відповідачем (пенсія позивача проіндексована з урахуванням постанов Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118 та від 24 лютого 2023 року № 168), що підтверджується перерахунком пенсії позивача з 01 травня 2023 року, а отже такі вимоги є передчасними. Судовому ж захисту відповідно до статті 5 КАС України підлягають лише порушені права чи інтереси особи, а не ті, порушення яких можливо/імовірно матиме місце у майбутньому. Крім цього, постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року № 185 установлено індексацію пенсій з 01 березня 2024 року, що унеможливлює її проведення відповідачем із 01 травня 2023 року, як про це просить позивач.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позову частково.
Відповідно до пункту п'ятого частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За змістом правил статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Суд встановив, що за подання цього позову до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Оскільки позов містить позовні вимоги немайнового характеру, які хоча і частково, але підлягають задоволенню, тому розмір компенсації судових витрат суд визначає з урахуванням кількості, а не розміру задоволених/незадоволених позовних вимог.
Отже, поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень підлягає сума у розмірі 2422,40 грн.
Докази понесення сторонами витрат, пов'язаних з розглядом справи, у матеріалах справи відсутні.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо зменшення відсоткового значення основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 77% до 70% відповідних сум грошового забезпечення.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з 01 травня 2023 року, виходячи з відсоткового значення основного розміру пенсії 77% сум грошового забезпечення, виплату здійснити з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо ненарахування та невиплати щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн до призначеної пенсії ОСОБА_1 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області нарахувати та виплатити щомісячну доплату у розмірі 2000,00 грн до призначеної пенсії ОСОБА_1 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» з дати припинення її виплати.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 2422,40 грн сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.
Повний текст рішення складено 06 серпня 2024 року.
СуддяКлименко Оксана Миколаївна