Рішення від 07.08.2024 по справі 380/4629/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2024 рокусправа № 380/4629/24

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Карп'як Оксана Орестівна, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Леополісбуд" до Львівської митниці про коригування митної вартості, -

ВСТАНОВИВ:

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного підприємства «Леополісбуд» (вул. Городоцька, буд. 172, м. Львів; код ЄДРПОУ 38008514, далі - Позивач) до Львівської митниці (вул. Костюшка Т., буд.1, м. Львів; код ЄДРПОУ 43971343, далі - Відповідач) із адміністративним позовом, у якому просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/900976/2 від 06.09.2023;

2. Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/900977/2 від 06.09.2023;

3. Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/900990/2 від 08.09.2023;

4. Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/901017/2 від 13.09.2023;

5. Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/901028/2 від 14.09.2023;

6. Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/901045/2 від 18.09.2023;

7. Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/901088/2 від 28.09.2023;

8. Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/901098/2 від 02.10.2023;

9. Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів№ UA209000/2023/901101/2 від 02.10.2023;

10. Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/901117/2 від 04.10.2023;

11. Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/901147/2 від 11.10.2023;

12. Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/901173/2 від 16.10.2023;

13. Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/901183/2 від 18.10.2023;

14. Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/901233/2 від 30.10.2023;

15. Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/901289/2 від 13.11.2023;

16. Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/901332/2 від 30.11.2023

Позиція позивача:

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що Приватне підприємство «Леополісбуд» здійснює діяльність у сфері оптової торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням. Для здійснення своєї діяльності позивач імпортує партії керамогранітної плитки. З цією метою було укладено зовнішньоекономічний договір (Контракт) між позивачем (покупець) та польським акціонерним товариством «Церсаніт» (Cersanit S.A.) (продавець) № 02/UKR/2019 від 23.10.2019 (далі - Договір № 02/UKR/2019 від 23.10.2019). На виконання цього договору позивач здійснював імпорт та подальше митне оформлення ввезеного товару. У період з 06.09.2023 по 30.11.2023 відносно позивача Львівська митниця склала 16 рішень про коригування митної вартості товару. Позивач, з усіма наведеними рішеннями про коригування митної вартості не погоджується, вважає їх незаконними, а саме проведення коригування безпідставним та необґрунтованим.

Доводи позивача зводяться до того, що відповідач, приймаючи оскаржувані рішення про коригування митної вартості товару не врахувала усі ключові обставини, а надаючи вимогу і обираючи метод коригування митної вартості за ст. 60 МК України - діяла не у межах та не у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Також зазначає, що митний орган, здійснюючи коригування митної вартості товару, не врахував усіх ключових обставин справи та залишив поза увагою окремі документи, надані позивачем. Зокрема, митним органом не було враховано договірних положень між позивачем як покупцем та виробником товару як продавцем, первинні документи, щодо здійсненої господарської операції тощо. Натомість, у рішеннях про коригування митної вартості митний орган надає лише формальні підстави для коригування митної вартості товару, що спростовуються не лише наданими декларантом документами, а й прямими вказівками на це закону. Таким чином, на думку позивача, митний орган не врахував усіх істотних обставин, хоча мав можливість та повинен був це зробити, чим допустив порушення принципу обґрунтованості, що передбачений п. 3 ч. 2 ст. 2 КАС України.

Крім цього, зазначив, що під час митного оформлення товарів до митних декларацій були надані всі документи, передбачені ч.2 ст.53 Митного кодексу України (далі - МК України), для підтвердження митної вартості, визначеної за першим методом (за ціною контракту). Окрім того, вважає зауваження митного органу, що сформульовані у рішеннях про коригування митної вартості товарів та є підставами для здійснених коригувань такими, що не відповідають критеріям розумності, обґрунтованості та законності. На думку позивача, відомості про коригування у оскаржуваних рішеннях є формальними, такими що не містять усіх даних, необхідних для розуміння здійснених відповідачем розрахунків. З огляду на це, оскаржувані рішення не відповідають усім необхідним вимогам, передбаченим ст. 55 МК України. А тому, на переконання позивача, митний орган при прийнятті рішення про коригування митної вартості діяв не з підстав та не у спосіб, передбачених законодавством, чим допустив порушення принципу законності, визначеному п. 1 ч. 2 ст. 2 КАС України.

Заперечення відповідача:

Відповідач, проти позову заперечив. У відзиві митний орган детально описує процедуру здійснення коригування митної вартості товарів та приходить до висновку про те, що позивач не надав увесь необхідний обсяг документів; що надані документи містять розбіжності та не усю інформацію, а отже складові митної вартості не можна вважати такими, що є документально підтверджені та піддаються обчисленню. Свої твердження відповідач підкріплює аргументами про те, що витребування додаткових документів у позивача було обумовлене необхідністю оцінки наявних ризиків щодо можливого заниження митої вартості, необхідністю у зв'язку з цим перевірки даних щодо правильності формування ціни на задекларований товар, а також підтвердження того, наскільки обґрунтованим є декларування митної вартості товару за ціною, нижчою аніж та що вже наявна в митного органу, а також законодавчо закріпленого права митного органу упевнитись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку поданих для цілей визначення митної вартості.

Вказує, що за результатами здійснення митних формальностей, сумніву митного органу не спростовано. На вимогу митного органу додаткових документів, які б спростовували виявлені розбіжності декларантом не надано.

Доводи позивача з приводу статистичної вартості є виключно припущенням позивача. Такі висновки не ґрунтується на жодних доказах, жодних положеннях як Польського, так і Українського законодавства. Навпаки, за законодавством України, статистична вартість збігається із митною вартістю. На підставі таких доводів, митниця, посилаючись на окремі постанови Верховного Суду, наголошує, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачеві, і вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів прийняті з дотриманням вимог чинного законодавства та не підлягають скасуванню.

З приводу заявки на купівлю товару зазначає, що заявка є невід'ємною частиною договору на перевезення, оскільки в ній зазначається істотні умови перевезення: вартість перевезення та терміни його оплати, страхування, умови перевезення тощо.

Позивач 10.04.2024 подав відповідь на відзив.

Відносно процесуальних дій, вчинених у зв'язку із розглядом справи, слід зазначити, що ухвалою судді від 05.03.2024 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику сторін.

Ухвалою суду відмовлено у розгляді справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Суд, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

ПП «Леополісбуд» зареєстроване як юридична особа від 14.12.2011 із присвоєнням коду ЄДРПОУ 38008514. Основним видом економічної діяльності вказаного підприємства є оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (46.73).

23.10.2019 між позивачем та польським акціонерним товариством «Церсаніт» (Cersanit S.A.) було укладено згаданий вище Договір № 02/UKR/2019 від 23.10.2019.

У Договорі № 02/UKR/2019 від 23.10.2019 сторони домовилися, що валютою поставки буде євро, а ціна товару розраховуватиметься на умовах поставки FCA згідно Incoterms 2010. При цьому передбачаються різні умови поставки, в залежності від місцезнаходження складу продавця, а саме: FСA Стараховіце (Starachowice), вул. Юзефа Бема, 2 (Jozefa Bema 2), FCA Опочно (Opoczno), вул. Пшемислова (Przemyslowa 5), FCA Красностав (Krasnystaw), вул. Лешьна, 6 (Lesna 6), FCA Валбжих (Walbrzych), вул. Учньовська, 21 (Uczniowska 21). Аналогічні положення про те, що місцем складування товарів є склади продавця згідно із наведеним вище переліком відображені у § 12 Договору № 02/UKR/2019 від 23.10.2019.

До ціни товару включаються також вартість упаковки, ярликів та етикеток. Кількість проданого товару випливатиме із підтверджених продавцем замовлень, а також інвойсів, виставлених продавцем (див. п. 1-2 § 7 Договору № 02/UKR/2019 від 23.10.2019).

У § 9 Договору № 02/UKR/2019 від 23.10.2019 зазначено порядок формування та узгодження обсягу партії, який зводиться до того, що покупець звертається до продавця із заявкою у якій зазначає своє замовлення, які продавець зобов'язаний підтвердити. Протягом 5 робочих днів після погодження замовлення продавець висилає покупцю рахунок-фактуру (faktura pro forma). Протягом 14 днів після узгодження замовлення продавець разом із товаром надає покупцю CMR та інвойс (див. п. 3 п. 8 § 9 Договору № 02/UKR/2019 від 23.10.2019).

Оплата партії товару буде здійснюватися банківським переказом на рахунок продавця з відстроченим терміном платежу в термін 90 календарних днів від дати виставлення рахунку.

На виконання цього договору позивач здійснював імпорт та подальше митне оформлення ввезеного товару. Однак, в період з 06.09.2023 по 30.11.2023 відносно позивача Львівська митниця склала 16 оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів. З приводу кожної здійсненої поставки партії товару та в подальшому прийнятого рішення суд з'ясував наступне:

1. З приводу Рішення № UA209000/2023/900976/2 від 06.09.2023

Згідно Рахунку-фактури (Інвойсу) № EF01 20230002137 від 31.08.2023 покупець (позивач) придбав у продавця товар, загальною вартістю 8712,64 EUR. З метою митного оформлення придбаного товару позивач 05.09.2023 надав до Львівської митниці електронну митну декларацію № 23UA209170071170U2 у якій задекларував товар «Плитка керамічна … для облицювання стін та підлоги» торговельної марки «Cersanit».

Згідно з вказаної митної декларації, задекларований рівень митної вартості товарів, визначений за основним методом складався з: фактурної вартості та витрат на транспортування товару за кодом 010. Разом із Договором № 02/UKR/2019 від 23.10.2019 на підтвердження фактурної вартості товару позивач надав інвойс № EF01 20230002137 від 31.08.2023. На підтвердження транспортних витрат позивач надав рахунок-фактуру № 134/23 від 31.07.2023, а також CMR № TK347278 від 31.08.2023.

Відповідач, дослідивши документи, додані позивачем до митної декларації, надіслав позивачу вимогу, якою відповідно до ст. 53 Митного кодексу України просив надати додаткові документи для підтвердження заявленого рівня митної вартості товару. У відповідь на цю вимогу позивач надав прайс-лист, інформаційний лист, договір на виконання транспортно-експедиційних послуг, платіжні документи.

Опрацювавши надані документи, 06.09.2023 Львівська митниця прийняла Рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/900976/2 від 06.09.2023.

Неможливість визнати заявлену декларантом митну вартість за основним методом посадова особа митного органу у гр. 33 вказаного рішення мотивувала такими аргументами:

« - п.9 Договору про співробітництво № 02/UKR/2019 від 23.10.2019 р. передбачено оформлення Покупцем заявок, які декларантом до митного оформлення не надано;

- гр.16 та гр.23 CMR № ТК347278 від 31.08.2023 р. наявний штамп перевізника Profit SD Trans Sp.z.z.o з яким відсутні будь-які договірні відносини;

- в експортній декларації країни відправлення вартість товару не відповідає вартості товару, що зазначена у фактурі № EF 01 20230002137 від 31.08.2023 р.;»

Щодо здійсненої процедури консультацій та проведеного коригування відповідач у оскаржуваному рішенні зазначив наступне: « Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст.59 МКУ) з причини відсутності в митному органі та декларанта інформації про ідентичні товари. Застосовано метод 2б (ст.60 МКУ) Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала: МД № UA100380/2023/609710 від 06.07.2023 року, рівень митної вартості складає 0.6701 дол.США/кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось».

2. З приводу Рішення № UA209000/2023/900977/2 від 06.09.2023

Згідно Рахунку-фактури (Інвойсу) EF01 20230002151 від 01.09.2023 покупець (позивач) придбав у продавця товар, загальною вартістю 12 681,71 EUR. З метою митного оформлення придбаного товару позивач 05.09.2023 надав до Львівської митниці електронну митну декларацію № 23UA209170071228U0 у якій задекларував товар «Плитка керамічна … для облицювання стін та підлоги» торговельної марки «Cersanit».

Згідно з вказаної митної декларації, задекларований рівень митної вартості товарів, визначений за основним методом складався з: фактурної вартості та витрат на транспортування товару за кодом 010. Разом із Договором № 02/UKR/2019 від 23.10.2019 на підтвердження фактурної вартості товару позивач надав інвойс № EF01 20230002151 від 01.09.2023. На підтвердження транспортних витрат позивач надав рахунок-фактуру № 174/23 від 01.09.2023, а також CMR № б/н від 01.09.2023.

Відповідач, дослідивши документи, додані позивачем до митної декларації, надіслав позивачу вимогу, якою відповідно до ст. 53 Митного кодексу України просив надати додаткові документи для підтвердження заявленого рівня митної вартості товару. У відповідь на цю вимогу позивач прайс-лист, інформаційний лист, договір на виконання транспортно-експедиційних послуг, платіжні документи.

Опрацювавши надані документи, 06.09.2023 Львівська митниця прийняла Рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/900977/2 від 06.09.2023.

- в експортній декларації країни відправлення вартість товару не відповідає вартості товару, що зазначена у фактурі № EF 01 20230002151 від 01.09.2023 р.;»

Щодо здійсненої процедури консультацій та проведеного коригування відповідач у оскаржуваному рішенні зазначив наступне: « Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст.59 МКУ) з причини відсутності в митному органі та декларанта інформації про ідентичні товари. Застосовано метод 2б (ст.60 МКУ) Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала: товар № 2 МД № UA100380/2023/609710 від 06.07.2023 року, рівень митної вартості складає 0.6701 дол.США/кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось».

3. З приводу Рішення № UA209000/2023/900990/2 від 08.09.2023

Згідно Рахунку-фактури (Інвойсу) EF01 20230002169 від 05.09.2023 покупець (позивач) придбав у продавця товар, загальною вартістю 12 745,89 EUR. З метою митного оформлення придбаного товару позивач 08.09.2023 надав до Львівської митниці електронну митну декларацію № 23UA209170072016U6 у якій задекларував товар «Плитка керамічна … для облицювання стін та підлоги» торговельної марки «Cersanit».

Згідно з вказаної митної декларації, задекларований рівень митної вартості товарів, визначений за основним методом складався з: фактурної вартості та витрат на транспортування товару за кодом 010. Разом із Договором № 02/UKR/2019 від 23.10.2019 на підтвердження фактурної вартості товару позивач надав інвойс EF01 20230002169 від 05.09.2023. На підтвердження транспортних витрат позивач надав рахунок-фактуру № 5495 від 05.09.2023, а також CMR № б/н від 05.09.2023.

Опрацювавши надані документи, 08.09.2023 Львівська митниця прийняла Рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/900990/2 від 08.09.2023.

- в експортній декларації країни відправлення вартість товару не відповідає вартості товару, що зазначена у фактурі № EF 01 20230002169 від 05.09.2023 р.;»

Щодо здійсненої процедури консультацій та проведеного коригування відповідач у оскаржуваному рішенні зазначив наступне: « Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст.59 МКУ) з причини відсутності в митному органі та декларанта інформації про ідентичні товари. Застосовано метод 2б (ст.60 МКУ) Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала: товар №1 МД № UA 100320/2023/24746 від 13.08.2023 року, рівень митної вартості складає 0.6708 дол.США/кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось».

4. З приводу Рішення № UA209000/2023/901017/2 від 13.09.2023

Згідно Рахунку-фактури (Інвойсу) EF01 20230002198 від 08.09.2023 покупець (позивач) придбав у продавця товар, загальною вартістю 10 196,01 EUR. З метою митного оформлення придбаного товару позивач 12.09.2023 надав до Львівської митниці електронну митну декларацію № 23UA209170073540U5 у якій задекларував товар «Плитка керамічна … для облицювання стін та підлоги» торговельної марки «Cersanit».

Згідно з вказаної митної декларації, задекларований рівень митної вартості товарів, визначений за основним методом складався з: фактурної вартості та витрат на транспортування товару за кодом 010. Разом із Договором № 02/UKR/2019 від 23.10.2019 на підтвердження фактурної вартості товару позивач надав інвойс EF01 20230002198 від 08.09.2023. На підтвердження транспортних витрат позивач надав рахунок-фактуру № 143/23 від 11.09.2023, а також CMR № TK347720 від 08.09.2023.

Опрацювавши надані документи, 13.09.2023 Львівська митниця прийняла Рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/901017/2 від 13.09.2023.

- в експортній декларації країни відправлення вартість товару не відповідає вартості товару, що зазначена у фактурі № EF01 20230002198 від 08.09.2023;»

Щодо здійсненої процедури консультацій та проведеного коригування відповідач у оскаржуваному рішенні зазначив наступне: « Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст.59 МКУ) з причини відсутності в митному органі та декларанта інформації про ідентичні товари. Застосовано метод 2б (ст.60 МКУ) Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала: товар №1 МД №UA 206030/2023/4015 від 19.06.2023 року, рівень митної вартості складає 0,6700 дол. США/кг; товар №2 МД № UA 100380/2023/609170 від 06.07.2023 року, рівень митної вартості складає 0,6701 дол. США/кг».

5. З приводу Рішення № UA209000/2023/901028/2 від 14.09.2023

Згідно Рахунку-фактури (Інвойсу) EF01 20230002218 від 12.09.2023 покупець (позивач) придбав у продавця товар, загальною вартістю 11 508,60 EUR. З метою митного оформлення придбаного товару позивач 14.09.2023 надав до Львівської митниці електронну митну декларацію № 23UA209170074077U0 у якій задекларував товар «Плитка керамічна … для облицювання стін та підлоги» торговельної марки «Cersanit».

Згідно з вказаної митної декларації, задекларований рівень митної вартості товарів, визначений за основним методом складався з: фактурної вартості та витрат на транспортування товару за кодом 010. Разом із Договором № 02/UKR/2019 від 23.10.2019 на підтвердження фактурної вартості товару позивач надав інвойс EF01 20230002218 від 12.09.2023. На підтвердження транспортних витрат позивач надав рахунок-фактуру № 183/23 від 12.09.2023, а також CMR № б/н від 12.09.2023.

Опрацювавши надані документи, 14.09.2023 Львівська митниця прийняла Рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/901028/2 від 14.09.2023.

« - п.9 Договору про співробітництво № 02/UKR/2019 від 23.10.2019 р. передбачено оформлення Покупцем заявок, які декларантом до митного оформлення не надано»

Щодо здійсненої процедури консультацій та проведеного коригування відповідач у оскаржуваному рішенні зазначив наступне: « Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст.59 МКУ) з причини відсутності в митному органі та декларанта інформації про ідентичні товари. Застосовано метод 2б (ст.60 МКУ) Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала: МД № UA 100320/2023/24746 від 13.08.2023 року, рівень митної вартості складає 0.6708 дол.США/кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось».

6. З приводу Рішення № UA209000/2023/901045/2 від 18.09.2023

Згідно Рахунку-фактури (Інвойсу) EF01 20230002260 від 15.09.2023 покупець (позивач) придбав у продавця товар, загальною вартістю 11 476,28 EUR. З метою митного оформлення придбаного товару позивач 18.09.2023 надав до Львівської митниці електронну митну декларацію № 23UA209170075263U7 у якій задекларував товар «Плитка керамічна … для облицювання стін та підлоги» торговельної марки «Cersanit».

Згідно з вказаної митної декларації, задекларований рівень митної вартості товарів, визначений за основним методом складався з: фактурної вартості та витрат на транспортування товару за кодом 010. Разом із Договором № 02/UKR/2019 від 23.10.2019 на підтвердження фактурної вартості товару позивач надав інвойс EF01 20230002260 від 15.09.2023. На підтвердження транспортних витрат позивач надав рахунок-фактуру № СФ-0900011 від 15.09.2023, а також CMR № б/н від 15.09.2023.

Опрацювавши надані документи, 18.09.2023 Львівська митниця прийняла Рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/901045/2 від 18.09.2023.

« п.9 Договору про співробітництво № 02/UKR/2019 від 23.10.2019 р. передбачено оформлення Покупцем заявок, які декларантом до митного оформлення не надано;

- в експортній декларації країни відправлення вартість товару не відповідає вартості товару, що зазначена у фактурі № EF 01 20230002260 від 15.09.2023 р.;»

Щодо здійсненої процедури консультацій та проведеного коригування відповідач у оскаржуваному рішенні зазначив наступне: « Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст.59 МКУ) з причини відсутності в митному органі та декларанта інформації про ідентичні товари. Застосовано метод 2б (ст.60 МКУ) Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала: товар №1 МД № UA 100320/2023/24746 від 13.08.2023 року, рівень митної вартості складає 0.6708 дол.США/кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось».

7. З приводу Рішення № UA209000/2023/901088/2 від 28.09.2023

Згідно Рахунку-фактури (Інвойсу) № EF01 20230002335 від 26.09.2023 покупець (позивач) придбав у продавця товар, загальною вартістю 11 226,96 EUR. З метою митного оформлення придбаного товару позивач 28.09.2023 надав до Львівської митниці електронну митну декларацію № 23UA209170078624U8 у якій задекларував товар «Плитка керамічна … для облицювання стін та підлоги» торговельної марки «Cersanit».

Згідно з вказаної митної декларації, задекларований рівень митної вартості товарів, визначений за основним методом складався з: фактурної вартості та витрат на транспортування товару за кодом 010. Разом із Договором № 02/UKR/2019 від 23.10.2019 на підтвердження фактурної вартості товару позивач надав інвойс № EF01 20230002335 від 26.09.2023. На підтвердження транспортних витрат позивач надав рахунок-фактуру № СФ-0900016 від 25.09.2023, а також CMR № б/н від 26.09.2023.

Опрацювавши надані документи, 28.09.2023 Львівська митниця прийняла Рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/901088/2 від 28.09.2023.

- в експортній декларації країни відправлення вартість товару не відповідає вартості товару, що зазначена у фактурі № EF 01 20230002335 від 26.09.2023 р.;»

Щодо здійсненої процедури консультацій та проведеного коригування відповідач у оскаржуваному рішенні зазначив наступне: « Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст.59 МКУ) з причини відсутності в митному органі та декларанта інформації про ідентичні товари. Застосовано метод 2б (ст.60 МКУ) Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала: МД № UA 209170/2023/76180 від 21.09.2023 року, рівень митної вартості складає 0.6701 дол.США/кг.».

8 . З приводу Рішення № UA209000/2023/901098/2 від 02.10.2023

Згідно Рахунку-фактури (Інвойсу) EF01 20230002352 від 26.09.2023 покупець (позивач) придбав у продавця товар, загальною вартістю 9 796,41 EUR. З метою митного оформлення придбаного товару позивач 29.09.2023 надав до Львівської митниці електронну митну декларацію № 23UA209170079173U9 у якій задекларував товар «Плитка керамічна … для облицювання стін та підлоги» торговельної марки «Cersanit».

Згідно з вказаної митної декларації, задекларований рівень митної вартості товарів, визначений за основним методом складався з: фактурної вартості та витрат на транспортування товару за кодом 010. Разом із Договором № 02/UKR/2019 від 23.10.2019 на підтвердження фактурної вартості товару позивач надав інвойс EF01 20230002352 від 26.09.2023. На підтвердження транспортних витрат позивач надав рахунок-фактуру № 169/23 від 27.09.2023, а також CMR № TK348141 від 26.09.2023.

Опрацювавши надані документи, 02.10.2023 Львівська митниця прийняла Рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/901098/2 від 02.10.2023.

« - відповідно п.9 Договору про співробітництво № 02/UKR/2019 від 23.10.2019 р. передбачено оформлення покупцем замовлень/заявок. Слід зазначити, що декларантом до митного оформлення замовлення/заявки не надавались»

Щодо здійсненої процедури консультацій та проведеного коригування відповідач у оскаржуваному рішенні зазначив наступне: « Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст.59 МКУ) з причини відсутності в митному органі та декларанта інформації про ідентичні товари. Застосовано метод 2б (ст.60 МКУ) Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала: товар №1 - МД № UA 209170/2023/76180 від 21.09.2023 року, рівень митної вартості складає 0.6701 дол.США/кг. товар №2 - МД № UA 100380/2023/609170 від 06.07.2023 року, рівень митної вартості складає 0.6701 дол.США/кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось».

9. З приводу Рішення № UA209000/2023/901101/2 від 02.10.2023

Згідно Рахунку-фактури (Інвойсу) EF01 20230002361 від 28.09.2023покупець (позивач) придбав у продавця товар, загальною вартістю 12 519,02 EUR. З метою митного оформлення придбаного товару позивач 02.10.2023 надав до Львівської митниці електронну митну декларацію № 23UA209170079684U9 у якій задекларував товар «Плитка керамічна … для облицювання стін та підлоги» торговельної марки «Cersanit».

Згідно з вказаної митної декларації, задекларований рівень митної вартості товарів, визначений за основним методом складався з: фактурної вартості та витрат на транспортування товару за кодом 010. Разом із Договором № 02/UKR/2019 від 23.10.2019 на підтвердження фактурної вартості товару позивач надав інвойс EF01 20230002361 від 28.09.2023. На підтвердження транспортних витрат позивач надав рахунок-фактуру № 152 від 28.09.2023, а також CMR № б/н від 28.09.2023.

Опрацювавши надані документи, 02.10.2023 Львівська митниця прийняла Рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/901101/2 від 02.10.2023.

« відповідно п.9 Договору про співробітництво № 02/UKR/2019 від 23.10.2019 р. передбачено оформлення покупцем замовлень/заявок. Слід зазначити, що декларантом до митного оформлення замовлення/заявки не надавались»

Щодо здійсненої процедури консультацій та проведеного коригування відповідач у оскаржуваному рішенні зазначив наступне: « Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст.59 МКУ) з причини відсутності в митному органі та декларанта інформації про ідентичні товари. Застосовано метод 2б (ст.60 МКУ) Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала: МД № UA 209170/2023/76180 від 21.09.2023 року, рівень митної вартості складає 0.6701 дол.США/кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось».

10. З приводу Рішення № UA209000/2023/901117/2 від 04.10.2023

Згідно Рахунку-фактури (Інвойсу) №EF01 20230002368 від 02.10.2023 покупець (позивач) придбав у продавця товар, загальною вартістю 12 290,99 EUR. З метою митного оформлення придбаного товару позивач 04.10.2023 надав до Львівської митниці електронну митну декларацію № 23UA209170080513U0 у якій задекларував товар «Плитка керамічна … для облицювання стін та підлоги» торговельної марки «Cersanit».

Згідно з вказаної митної декларації, задекларований рівень митної вартості товарів, визначений за основним методом складався з: фактурної вартості та витрат на транспортування товару за кодом 010. Разом із Договором № 02/UKR/2019 від 23.10.2019 на підтвердження фактурної вартості товару позивач надав інвойс №EF01 20230002368 від 02.10.2023. На підтвердження транспортних витрат позивач надав рахунок-фактуру № СФ-1000001 від 02.10.2023, а також CMR № б/н від 02.10.2023.

Опрацювавши надані документи, 04.10.2023 Львівська митниця прийняла Рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/901117/2 від 04.10.2023.

- в експортній декларації країни відправлення вартість товару не відповідає вартості товару, що зазначена у фактурі № EF 01 20230002368 від 02.10.2023 р.;»

Щодо здійсненої процедури консультацій та проведеного коригування відповідач у оскаржуваному рішенні зазначив наступне: « Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст.59 МКУ) з причини відсутності в митному органі та декларанта інформації про ідентичні товари. Застосовано метод 2б (ст.60 МКУ) Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала: МД № UA 209170/2023/76180 від 21.09.2023 року, рівень митної вартості складає 0.6701 дол.США/кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось».

11. З приводу Рішення № UA209000/2023/901147/2 від 11.10.2023

Згідно Рахунку-фактури (Інвойсу) № EF01 20230002441 від 10.10.2023покупець (позивач) придбав у продавця товар, загальною вартістю 11 826,81 EUR. З метою митного оформлення придбаного товару позивач 11.10.2023 надав до Львівської митниці електронну митну декларацію № 23UA209170083032U4 у якій задекларував товар «Плитка керамічна … для облицювання стін та підлоги» торговельної марки «Cersanit».

Згідно з вказаної митної декларації, задекларований рівень митної вартості товарів, визначений за основним методом складався з: фактурної вартості та витрат на транспортування товару за кодом 010. Разом із Договором № 02/UKR/2019 від 23.10.2019 на підтвердження фактурної вартості товару позивач надав інвойс № EF01 20230002441 від 10.10.2023. На підтвердження транспортних витрат позивач надав рахунок-фактуру № СФ-1000008 від 10.10.2023, а також CMR № б/н від 10.10.2023.

Опрацювавши надані документи, 11.10.2023 Львівська митниця прийняла Рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/901147/2 від 11.10.2023.

- в експортній декларації країни відправлення вартість товару не відповідає вартості товару, що зазначена у фактурі № EF 01 20230002441 від 10.10.2023 р.;»

Щодо здійсненої процедури консультацій та проведеного коригування відповідач у оскаржуваному рішенні зазначив наступне: « Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст.59 МКУ) з причини відсутності в митному органі та декларанта інформації про ідентичні товари. Застосовано метод 2б (ст.60 МКУ) Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала: тов. №1 МД № UA 209170/2023/76180 від 21.09.2023 року, рівень митної вартості складає 0.6701 дол.США/кг. тов. №2№ МД № UA 209170/2023/71653 від 07.09.2023 року, рівень митної вартості складає 0.6741 дол.США/кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.».

12. З приводу Рішення № UA209000/2023/901173/2 від 16.10.2023

Згідно Рахунку-фактури (Інвойсу) №EF01 20230002477 від 13.10.2023 покупець (позивач) придбав у продавця товар, загальною вартістю 12 208,51 EUR. З метою митного оформлення придбаного товару позивач 16.10.2023 надав до Львівської митниці електронну митну декларацію № 23UA209170084369U7 у якій задекларував товар «Плитка керамічна … для облицювання стін та підлоги» торговельної марки «Cersanit».

Згідно з вказаної митної декларації, задекларований рівень митної вартості товарів, визначений за основним методом складався з: фактурної вартості та витрат на транспортування товару за кодом 010. Разом із Договором № 02/UKR/2019 від 23.10.2019 на підтвердження фактурної вартості товару позивач надав інвойс № EF01 20230002477 від 13.10.2023. На підтвердження транспортних витрат позивач надав рахунок-фактуру № 12 від 13.10.2023, а також CMR № б/н від 13.10.2023.

Опрацювавши надані документи, 16.10.2023 Львівська митниця прийняла Рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/901173/2 від 16.10.2023.

- в експортній декларації країни відправлення вартість товару не відповідає вартості товару, що зазначена у фактурі № EF 01 20230002477 від 13.10.2023 р.»

Щодо здійсненої процедури консультацій та проведеного коригування відповідач у оскаржуваному рішенні зазначив наступне: « Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст.59 МКУ) з причини відсутності в митному органі та декларанта інформації про ідентичні товари. Застосовано метод 2б (ст.60 МКУ) Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала: МД № UA 209170/2023/76180 від 21.09.2023 року, рівень митної вартості складає 0.6701 дол.США/кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось».

13. З приводу Рішення № UA209000/2023/901183/2 від 18.10.2023

Згідно Рахунку-фактури (Інвойсу) № EF01 20230002486 від 16.10.2023покупець (позивач) придбав у продавця товар, загальною вартістю 10 669,80 EUR. З метою митного оформлення придбаного товару позивач 17.10.2023 надав до Львівської митниці електронну митну декларацію № 23UA209170085045U3 у якій задекларував товар «Плитка керамічна … для облицювання стін та підлоги» торговельної марки «Cersanit».

Згідно з вказаної митної декларації, задекларований рівень митної вартості товарів, визначений за основним методом складався з: фактурної вартості та витрат на транспортування товару за кодом 010. Разом із Договором № 02/UKR/2019 від 23.10.2019 на підтвердження фактурної вартості товару позивач надав інвойс № EF01 20230002486 від 16.10.2023. На підтвердження транспортних витрат позивач надав рахунок-фактуру № 191/23 від 16.10.2023, а також CMR № TK348707 від 16.10.2023.

Опрацювавши надані документи, 18.10.2023 Львівська митниця прийняла Рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/901183/2 від 18.10.2023.

- відповідно до поданого до митного оформлення рахунку-фактури № 191/23 від 16.10.2023 р. та заявки на перевезення від 12.10.2023 р. перевізником виступає СПД ФО ОСОБА_1 натомість у гр.16 та гр.23 CMR № ТК348707 від 16.07.2023 р., що була подана до митного оформлення, перевізником зазначено «Profit SD Trans Sp. z o.o. Документи, що визначають договірні відносини з «Profit SD Trans Sp. z o.o. відсутні;

- в експортній декларації країни відправлення вартість товару не відповідає вартості товару, що зазначена у фактурі № EF 01 20230002486 від 16.10.2023 р.;»

Щодо здійсненої процедури консультацій та проведеного коригування відповідач у оскаржуваному рішенні зазначив наступне: « Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст.59 МКУ) з причини відсутності в митному органі та декларанта інформації про ідентичні товари. Застосовано метод 2б (ст.60 МКУ) Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала: тов.1 МД № UA 209170/2023/76180 від 21.09.2023 року, рівень митної вартості складає 0.6701 дол.США/кг. тов.2 МД № UA 209170/2023/71653 від 07.09.2023 року, рівень митної вартості складає 0.6741 дол.США/кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось».

14. З приводу Рішення № UA209000/2023/901233/2 від 30.10.2023

Згідно Рахунку-фактури (Інвойсу) EF01 20230002558 від 27.10.2023покупець (позивач) придбав у продавця товар, загальною вартістю 11 783,09 EUR. З метою митного оформлення придбаного товару позивач 30.10.2023 надав до Львівської митниці електронну митну декларацію № 23UA209170088911U0 у якій задекларував товар «Плитка керамічна … для облицювання стін та підлоги» торговельної марки «Cersanit».

Згідно з вказаної митної декларації, задекларований рівень митної вартості товарів, визначений за основним методом складався з: фактурної вартості та витрат на транспортування товару за кодом 010. Разом із Договором № 02/UKR/2019 від 23.10.2019 на підтвердження фактурної вартості товару позивач надав інвойс EF01 20230002558 від 27.10.2023. На підтвердження транспортних витрат позивач надав рахунок-фактуру № 6675 від 27.10.2023, а також CMR № б/н від 27.10.2023.

Відповідач, дослідивши документи, додані позивачем до митної декларації, надіслав позивачу вимогу, якою відповідно до ст. 53 Митного кодексу України просив надати додаткові документи для підтвердження заявленого рівня митної вартості товару. У відповідь на цю вимогу позивач надав прайс-лист, , видаткові накладні , інформаційний лист, договір на перевезення, платіжні доручення.

Опрацювавши надані документи, 30.10.2023 Львівська митниця прийняла Рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/901233/2 від 30.10.2023.

« - в експортній декларації країни відправлення вартість товару не відповідає вартості товару, що зазначена у фактурі/специфікації № EF 0120230002558 від 27.10.2023р.

- п.9 Договору про співробітництво № 02/UKR/2019 р. від 23.10.2019 р., передбачено оформлення покупцем замовлення, яке до митного оформлення не подане.

- Відповідно до умов поставок FCA (…Named place) вибір місця постачання вплине на зобов'язання зі завантаження і розвантаження товару у даному місці. Якщо постачання здійснюється у приміщенні продавця, то продавець несе відповідальність за завантаження. Якщо ж постачання здійснюється в інше місце, продавець відповідальності за відвантаження товару не несе. В даному випадку товар відвантажений на склад в м.Opoczno, а адресою продавця є м. Kielce. Отже витрати із навантаження, покладені на покупця, проте такі витрати (складові митної вартості) в товаросупровідних документах не відображені. Чим порушено п. 10 та 21 ст. 58 Митного кодексу України»

Щодо здійсненої процедури консультацій та проведеного коригування відповідач у оскаржуваному рішенні зазначив наступне: « Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) з причини відсутності в митному органі та декларанта інформації про ідентичні товари. Застосовано метод 2б (ст. 60 МКУ) Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала: товар №1 МД № UA209170/2023/71596від 06.09.2023 року. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось».

15. З приводу Рішення № UA209000/2023/901289/2 від 13.11.2023

Згідно Рахунку-фактури (Інвойсу) №EF01 20230002608 від 07.11.2023 покупець (позивач) придбав у продавця товар, загальною вартістю 11968,51 EUR. З метою митного оформлення придбаного товару позивач 13.11.2023 надав до Львівської митниці електронну митну декларацію №23UA209170093255U7 у якій задекларував товар «Плитка керамічна … для облицювання стін та підлоги» торговельної марки «Cersanit».

Згідно з вказаної митної декларації, задекларований рівень митної вартості товарів, визначений за основним методом складався з: фактурної вартості та витрат на транспортування товару за кодом 010. Разом із Договором № 02/UKR/2019 від 23.10.2019 на підтвердження фактурної вартості товару позивач надав інвойс №EF01 20230002608 від 07.11.2023 покупець. На підтвердження транспортних витрат позивач надав рахунок-фактуру № 6916 від 07.11.2023, а також CMR № б/н від 08.11.2023.

Опрацювавши надані документи, 13.11.2023 Львівська митниця прийняла Рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/901289/2 від 13.11.2023.

- в експортній декларації країни відправлення вартість товару не відповідає вартості товару, що зазначена у фактурі № EF 01 20230002608 від 07.11.2023 р.;»

Щодо здійсненої процедури консультацій та проведеного коригування відповідач у оскаржуваному рішенні зазначив наступне: « Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст.59 МКУ) з причини відсутності в митному органі та декларанта інформації про ідентичні товари. Застосовано метод 2б (ст.60 МКУ) Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала: товар № 1 - МД № UA 209170/2023/76180 від 21.09.2023 року, рівень митної вартості складає 0.6701 дол.США/кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось».

16. З приводу Рішення № UA209000/2023/901332/2 від 30.11.2023

Згідно Рахунку-фактури (Інвойсу) EF01 20230002673 від 23.11.2023 покупець (позивач) придбав у продавця товар, загальною вартістю 10 551,79 EUR. З метою митного оформлення придбаного товару позивач 30.11.2023 надав до Львівської митниці електронну митну декларацію № 23UA209170099504U9 у якій задекларував товар «Плитка керамічна … для облицювання стін та підлоги» торговельної марки «Cersanit».

Згідно з вказаної митної декларації, задекларований рівень митної вартості товарів, визначений за основним методом складався з: фактурної вартості та витрат на транспортування товару за кодом 010. Разом із Договором № 02/UKR/2019 від 23.10.2019 на підтвердження фактурної вартості товару позивач надав інвойс EF01 20230002673 від 23.11.2023. На підтвердження транспортних витрат позивач надав рахунок-фактуру № СФ-1100016 від 21.11.2023, а також CMR № б/н від 23.11.2023.

Опрацювавши надані документи, 30.11.2023 Львівська митниця прийняла Рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/901332/2 від 30.11.2023.

- в експортній декларації країни відправлення вартість товару не відповідає вартості товару, що зазначена у фактурі № EF 01 20230002673 від 23.11.2023 р.;»

Щодо здійсненої процедури консультацій та проведеного коригування відповідач у оскаржуваному рішенні зазначив наступне: « Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст.59 МКУ) з причини відсутності в митному органі та декларанта інформації про ідентичні товари. Застосовано метод 2б (ст.60 МКУ) Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала: товар № 1 - МД № UA 100320/2023/36254 від 30.10.2023 року, рівень митної вартості складає 0.6707 дол.США/кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось».

Не погоджуючись із вказаними рішеннями про коригування митної вартості товару, позивач звернувся до суду з цим позовом.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України від 13.03.2012 № 4495-VI, з наступними мінами та доповненнями, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - МК України).

Згідно ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Частинами 1, 2 ст. 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до положень ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Згідно положень ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

За змістом ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

Відповідно до ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно положень ст. 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом з тим дискреційні функції таких органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

Витребування документів, визначених ч. 3 ст. 53 МК України, може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей щодо заявленої митної вартості товару, а саме: якщо документи, зазначені у ч. 2 ст. 53 МК України: 1) містять розбіжності; 2) містять наявні ознаки підробки; 3) не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; 4) не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Поряд з цим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації.

Наведені висновки узгоджуються з правовим висновками, викладеними у подібних правовідносинах як Верховним Судом України у судових рішеннях від 31.03.2015 у справі №21-127а15, від 02.06.2015 у справі №21-498а15, так і Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі №809/1884/16 та від 14.08.2018 у справі №826/5868/16.

При цьому, згідно правових позицій Верховного Суду, викладених у постановах від 27.03.2021 у справі №540/2605/18, від 07.02.2023 у справі №804/5961/16, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару.

Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи інформації щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

В силу вимог ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При вирішенні цього спору суд враховує такі висновки Верховного Суду:

- …органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів (постанова від 18.12.2018 року у справі №821/110/18);

- … витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України […]. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації (постанова від 17.07.2019 року у справі №809/872/17);

- … у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов'язкових відомостей визначених ч.2 ст.55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом (постанова від 05.02.2019 року у справі №816/1199/15);

- …щодо доводів відповідача стосовно того, що митна вартість товарів, вказана декларантом, є нижчою від ціни, інформація про яку наявна у митного органу, слід відзначити, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування методу визначення митної вартості товару, обраного декларантом, і не може бути безумовною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за методом визначеним в декларації митної вартості (постанова від 15.02.2023 року у справі №815/2552/16);

- … у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів (постанова від 05.03.2019 року у справі №815/143/174);

- … в силу ч.2 ст.55 Митного кодексу України та вимог наказу Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 року Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору - рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства (постанова від 21.12.2018 року у справі №815/1670/17). У цій постанові Верховний Суд зазначив, що відсутність в рішеннях обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості є самостійною підставою для їх скасування.

Здійснюючи оцінку аргументів сторін та досліджених письмових доказів щодо правомірності рішень про коригування митної вартості товарів в частині обґрунтування сумніву в заявленій декларантом митній вартості, суд виходить з наступного.

Так, системний аналіз наведених вище норм МК України дозволяє зробити такі висновки:

- основним методом визначення митної вартості товарів є метод за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

- МК України визначає вичерпний перелік документів, що подаються декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення, а також забороняє вимагати будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в ст.53 цього кодексу;

- митний орган має повноваження витребувати додаткові документи лише за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

- МК України визначає чіткий перелік обставин, які зумовлюють виникнення обґрунтованого сумніву щодо визначеної декларантом митної вартості товару.

Отже, посадова особа митного органу для прийняття рішення про витребування в декларанта додаткових документів (з метою підтвердження заявленої митної вартості) зобов'язана встановити та чітко викласти обставини, які свідчать про:

- обґрунтованість сумніву щодо вказаної декларантом митної вартості;

- причини, що унеможливлюють перевірку заявленої митної вартості на підставі наданих декларантом документів.

При цьому посадова особа повинна витребувати документи, що реально необхідні для перевірки сумнівних відомостей, а не вимагати в декларанта надання невичерпного переліку усіх можливих документів.

Основним способом реалізації повноважень митного органу в цій ситуації є процедура консультацій з декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

Поряд з цим єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб'єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у ст.53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

Доводи позовної заяви зводилися до того, що оскаржуване рішення є незаконним та протиправним, оскільки митний орган під час митного оформлення безпідставно вимагав додаткові документи й врешті прийняв необґрунтоване рішення про коригування митної вартості товарів, незаконно застосувавши резервний метод коригування митної вартості товарів.

Таким чином, суду у даній справі необхідно з'ясувати:

1. чи мав відповідач законні підстави вимагати від позивача надання додаткових документів згідно ст. 53 МК України, й чи законно в подальшому застосував другорядний метод коригування митної вартості товарів (« 2б») згідно ст. 60 МК України?

2. чи є наведені у гр. 33 оскаржуваного рішення відповідачем зауваження обґрунтованими підставами здійснювати коригування митної вартості товарів?

З приводу першого питання суд встановив, що при митному оформленні товару позивач надав наявні у нього документи, що визначені ч. 2 ст. 53 МК України, а саме: зовнішньоекономічний контракт з продавцем товару, рахунок-фактуру (інвойс), товарно-транспортну накладну, рахунок на оплату транспортних послуг, заявку на перевезення, видаткові накладні, платіжні доручення, декларацію країни відправлення, прайс-листи тощо у кожному конкретному випадку..

Суд враховує, що ч. 3 ст. 53 МК України надає можливість митниці виставляти декларанту письмову вимогу про необхідність подачі додаткових документів у 10-ти денний строк лише у трьох випадках: у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості; якщо наявні ознаки підробки цих документів; якщо ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Вказані обставини є виключними підставами для витребування додаткових документів. Водночас тлумачення таких підстав контролюючим органом без належного обґрунтування є протиправним.

Системний аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що обов'язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, в розумінні вищенаведених норм, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові КАС ВС від 13.01.2022 у справі 1.380.2019.005307.

Більше того, наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Такі висновки узгоджуються і правовою позицією, наведеній КАС ВС у вже згаданій постанові від 21.12.2018 у справі 815/1670/17.

В оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості не визначено конкретно, яких саме документів визначених положеннями ч. 2 ст. 53 Митного кодексу не надав, або які саме розбіжності наявні у наданих декларантом документах.

При цьому відповідачем як і в оскаржуваних рішеннях так і у відзиві не доведено та не обґрунтовано належними та достатніми доводами й доказами наявність у поданих йому документах зазначених у частині 2 статті 53 Митного кодексу України розбіжностей, ознак підробки, відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена, що унеможливлює законне витребування додаткових документів за частиною 3 статті 53 Митного кодексу України.

У цій справі суд встановив, що заявник визначив митну вартість товару за ціною договору/контракту, яка зазначена у рахунках-фактурах (інвойсах). На підтвердження заявленої митної вартості товару декларант надав митному органу документи, визначені частиною другою статті 53 МК України.

Разом з цим, вимоги відповідача були загальними й формальними, їх зміст не відображав наявність обґрунтованого сумніву відповідача, що стосувався однієї із наведених вище підстав. Усі складові митної вартості товарів, відображені у рахунках-фактурах (інвойсах), збігалися із цінами, наведеними у прайс-листах виробників. В свою чергу, вимагаючи додаткові документи, митний орган не вказував на існування ознак підробки наданих документів, або виявлення ним певних розбіжностей між задекларованими складовими митної вартості товарів та вартості товару, відображеної у рахунках-фактурах. Зрештою, такі ознаки підробки та невідповідності не випливають як із фактичних обставин справи, так і не встановлені митним органом при коригуванні митної вартості товару.

Фактично, єдиною підставою для вимоги надати додаткові документи стали не ознаки підробки документів, їх невідповідність, чи відсутність фіксації усіх складових митної вартості, а лише розбіжність із митною вартістю товарів, що ввозилися раніше.

З огляду на це суд приходить до висновку про те, що митний орган не мав підстав витребовувати у позивача додаткові документи згідно частини третьої статті 53 МК України.

З приводу обраного методу коригування суд зазначає наступне.

Суд з'ясував, що в усіх шістнадцяти оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів митний орган застосував другий та четвертий другорядний метод коригування митної вартості товарів (« 2б») за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів згідно ст. 60 МК України.

Як зазначив суд вище суть методу визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів зводиться до того, що за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними. Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку. Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари (частина друга-четверта статті 60 МК України).

Положення статті 55 МК України визначають загальні вимоги до змісту рішення митного органу про коригування митної вартості товарів, згідно з якими, таке рішення повинно містити також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування (пункт 4 частини другої статті 55 МК України).

На виконання вимог статті 55 МК України наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012р. №598 затверджено Правила заповнення рішень про коригування митної вартості товарів (далі також Правила №598). Так щодо графи 33 рішення про коригування митної вартості товарів у пункті 2.1 Правил №598 вказано, що посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень ст. ст. 59, 60 та 64 МК України з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Виходячи з системного аналізу приписів пункту 4 частини другої статті 55 МК України, статті 60 МК України, статті 64 МК України пункту 2.1 Правил №598 митний орган, застосовуючи метод коригування за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, у графі 33 відповідного рішення повинен зазначати не тільки номер та дату митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, а й наводити пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов (для «резервного методу»), а також, що товар у митний декларації-джерелі коригування був справді подібний (аналогічний), зокрема що здійснювалась поставка товару цього ж виробника, або такої ж торговельної марки тощо (для методу « 2б»).

Обов'язковість чіткого визначення вказаної вище інформації, як обов'язкових реквізитів будь-якого рішення про коригування заявленої митної вартості товарів підтримується і наявною сталою судовою практикою, зокрема відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 14.08.2018р. у справі №821/1617/17; від 21 серпня 2018 року у справі №804/1755/17; від 25 травня 2021 року у справі № 520/10386/2020; від 31 жовтня 2019 року у справі № №820/9301/15.

Суд з'ясував, що позивач постачав товар «Плитка керамічна … для облицювання стін та підлоги» торговельної марки «Cersanit» від виробника «Cersanit S.A.», однак в гр. 33 усіх оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів щодо джерела коригування зазначено лише номер та дату прийняття митної декларації джерела-коригування із вказівкою на вартість 1 кг. ввезеного товару, або із посиланням на те, що «коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось». Натомість, оскаржувані рішення не містять пояснень про умови поставки товару, комерційні умови поставки та придбання товару за митними деклараціями-джерелами коригування, а також не містять пояснень про те, що поставлений товар за митними деклараціями-джерелами коригування справді був подібний (аналогічний) товару, який постачав позивач, зокрема, що це товар тієї ж торговельної марки, або виготовлений тим же виробником.

Відтак Львівська митниця, приймаючи оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів, порушила вимоги п. 4 ч. 2 ст. 55 МК України та п. 2.1 Правил №598 в частині заповнення гр. 33 рішень, позаяк не вказала на яких умовах здійснювалась поставка товару за митною декларацією-джерелом коригування, які комерційні умови мали місце, та справді постачався подібний (аналогічний) товар, що і в цій ситуації.

Щодо питання про наведені позивачем підстави здійснити коригування митної вартості товарів суд зазначає, що митний орган здійснив коригування митної вартості, ґрунтуючись на чотирьох зауваженнях які стосувалися (1) відсутності заявок на придбання замовленого товару; (2) наявності у автотранспортній CMR відомостей про перевізника з яким відсутні документально підтверджені договірні відносини; (3) невідповідності у ціні товару між експортною декларацією та рахунком-фактурою (комерційним інвойсом); (4) невідповідності між місцем завантаження товару та місцем розташування продавця. Відносно таких зауважень суд зазначає наступне.

Суд з'ясував, що згідно п. 1-2 § 7 Договору № 02/UKR/2019 від 23.10.2019 до ціни товару включаються також вартість упаковки, ярликів та етикеток. Кількість проданого товару випливатиме із підтверджених продавцем замовлень, а також інвойсів, виставлених продавцем. У § 9 Договору № 02/UKR/2019 від 23.10.2019 зазначено порядок формування та узгодження обсягу партії, який зводиться до того, що покупець звертається до продавця із заявкою у якій зазначає своє замовлення, які продавець зобов'язаний підтвердити. Протягом 5 робочих днів після погодження замовлення продавець висилає покупцю рахунок-фактуру (faktura pro forma). Протягом 14 днів після узгодження замовлення продавець разом із товаром надає покупцю CMR та інвойс.

Таким чином суд приходить до висновку про те, що приписи Договору № 02/UKR/2019 від 23.10.2019 не містять положень про те, що замовлення на придбання товару міститиме вказівку на ціну товару - лише на його кількість, яка буде поставлена в майбутньому.

Врешті, такий документ як «замовлення на придбання товару» не визначений приписами статті 53 МК України, а отже, в силу вимог частини п'ятої статті 53 МК України, митний орган не мав права вимагати подібний документ у позивача й ставити відсутність такого документа в основу прийняття оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів.

На підставі цього суд вважає необґрунтованим та невмотивованим зауваження митного органу про ненадання до митного оформлення замовлень на поставку товару, оскільки такі замовлення не впливали на можливість митного органу перевірити заявлені числові значення складових митної вартості товарів, а надання подібного документу не передбачене приписами ст. 53 МК України.

З приводу зауваження відповідача про зміст автотранспортної CMR суд зазначає, що відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України для перевірки числових значень митної вартості товарів є ті транспортні документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Вимоги до змісту автотранспортної накладної (CMR) закріплені у ст. 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956. Позивач звертає увагу, що серед наведеного переліку відомостей, відсутня інформація про ціну послуги за перевезення вантажу. Така сума може бути зазначена у автотранспортній накладній в силу приписів п. b та п. с ч. 2 ст. 6 Конвенції, однак така інформація не є обов'язковою та може бути зазначеною «в разі потреби», про що міститься пряма вказівка у згаданій частині ст. 6 Конвенції. Більше того, Конвенція не містить вказівок на те, які з цих даних є обов'язковими та без зазначення яких така CMR не може розглядатися як належним чином оформлений документ. Графи 16 та 23 CMR, які віднесені для заповнення відомостей про перевізника товару заповнюється відправником вантажу на підставі інструкцій і вказівок, які він отримує від транспортно-експедиторської компанії. Тому відсутність певної інформації не може ставитись у вину позивачу.

З огляду на це суд погоджується із доводами позивача та зазначає, що таке зауваження митного органу також не є суттєвим, оскільки не стосуються відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Стосовно посилань відповідача, що вартість товару зазначена в експортній декларації є більшою ніж у рахунку-фактурі, суд враховує, що в експортній декларації вказана статистична вартість (вартість на кордоні Польщі), а не фактурна. При здійсненні вказаних операцій було визначено умови поставки FCA-Томашув-Мазовецький, Опошув, Велика Воля, тобто статистична вартість, зазначена у відповідній графі експортної декларації включала вартість продажу та статистичну вартість доставки з Страховіце до Українсько-Польського кордону.

Відповідно до п. 7 частини третьої ст. 53 МКУ копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів. При цьому, в силу приписів ч. 3 ст. 53 МКУ, законодавцем дано право вимагати від декларанта додаткові документи лише в разі, якщо розбіжності містяться тільки в документах, зазначених у ч. 2 цієї статті, при цьому документ про наявність розбіжностей в якому зазначає відповідач, а саме декларація країни відправлення, до переліку наведеного в ч. 2 ст. 53 МК України не входить.

Крім цього, відповідно до Керівництва із заповнення єдиного адміністративного документа розроблене Генеральним Директором DG TAXUD (номер документу TAXUD/1619/08) графа 46 «статистична вартість» має містити єдиного адміністративного документа має містити статистичну вартість. «Статистична вартість» означає, вартість товарів на момент та у місці, де вони залишають територію країни- експортера члена ЄС. Вона має базуватися на фактурній вартості товарів та має також включати допоміжні витрати, такі як транспорт, що відноситься до частини перевезення, яке проходить на статистичній території країни члена ЄС, де відбувається експорт.

Більше того, згідно з ч.3 ст.53 МК України, копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом та подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, і має бути оформлена відповідно до чинного законодавства цієї країни.

Отже, відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товарів, ознаки підробки та вони містять достатньо відомостей щодо ціни товар.

Натомість, відповідач у оскаржуваному рішенні не навів обґрунтування невідповідності наданої позивачем копії митної декларації країни відправлення вимогам законодавства країни-відправника.

Стосовно зауваження відповідача про те, що продавець товару зареєстрований в одному місті, в той час як навантаження товару здійснювалося в іншому суд зазначає, що таке зауваження спростовуються тим, що відповідно до п. 7.2 § 7 Договору № 02/UKR/2019 від 23.10.2019 ціни поставки товару розраховуються на базі FСA Стараховіце (Starachowice), вул. Юзефа Бема, 2 (Jуzefa Bema 2), FCA Опочно (Opoczno), вул. Пшемислова (Przemyslowa 5), FCA Красностав (Krasnystaw), вул. Лешьна, 6 (Lesna 6), FCA Валбжих (Walbrzych), вул. Учньовська, 21 (Uczniowska 21). Аналогічні положення про те, що місцем складування товарів є склади продавця згідно із наведеним вище переліком відображені у § 12 Договору № 02/UKR/2019 від 23.10.2019. Відтак, позивач у жодному випадку не був зобов'язаний здійснювати завантаження товару, такий обов'язок був покладений на продавця товару, про що прямо вказано у відповідних положеннях Договору № 02/UKR/2019 від 23.10.2019.

У сукупності, відповідач не довів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у недостовірності наданої інформації. Відповідач не повідомив декларанта про те, які саме обставини та/або числові показники потребують додаткового підтвердження. Неподання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Митний орган зобов'язаний довести обґрунтованість цього сумніву, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Відповідач не вказав та не обґрунтував, які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваних товарів підтверджена документально. За обставин цієї справи відповідач не встановив розбіжностей саме у документах, зазначених у ч. 2 ст. 53 МК України, відтак витребування митним органом додаткових документів, передбачених ч. 3 ст. 53 МК України, є безпідставним

З урахуванням наведених вище обставин справи та норм чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позивач надав усі необхідні документи, передбачені МК України, для визначення митної вартості товару за ціною договору, а митниця не довела, що подані позивачем для визначення митної вартості товару документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, та є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Натомість відповідач не спростував достовірність документів, які були подані до митного оформлення та не обґрунтував неможливість їх врахування при визначенні митної вартості спірного товару.

Щодо загальних посилань відповідача на норми МК України, то такі зроблені без конкретизації підстав щодо причин незастосування того чи іншого методу визначення митної вартості, не можуть вважатися достатніми доводами обґрунтованості прийнятих суб'єктом владних повноважень рішень та відповідачем не спростовано та не надано належних доказів неможливості застосування для визначення митної вартості товару основного методу, а також не обґрунтовано застосування до визначення митної вартості товару резервного методу.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Перевіривши правомірність прийнятих відповідачем рішень згідно вимог ч.2 ст.2 вказаного Кодексу, суд приходить до висновку, що такі вказаним вище критеріям не відповідають, тому оскаржувані рішення Львівської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів є протиправними та підлягають скасуванню.

Частинами 1 та 2 ст. 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

В силу приписів ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наслідками розгляду справи суд дійшов висновку, що відповідні положення ч. 2 ст. 2 КАС України Львівською митницею при прийнятті оскаржуваного рішення дотримані не були.

Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності і мотиви суду щодо кожної позовної вимоги, суд дійшов висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправними і скасування оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товару.

Щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно положень ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст.134 КАС України).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст.134 КАС України).

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України, від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12.10.2006 у справі Двойних проти України, від 30.03.2004 у справі Меріт проти України заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Згідно з положеннями ч.7, 9 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З системного аналізу наведених вище правових норм вбачається, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Крім того, на підтвердження здійсненної правової допомоги, необхідно долучати розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися в акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження підстав, факту понесення та розміру витрат, пов'язаних з розглядом справи, представник позивача надав суду: Договір про надання правничої допомоги № 516 від 26 січня 2023 року, укладений між позивачем та адвокатським об'єднанням «ТІ ЕНД ТІ ПАРТНЕРС»; ордер від 18.01.2024; Рахунок на оплату №20 від 09.04.2024 на 26 000 грн.; акт №20 від 09.04.2024 про надання правової допомоги у відповідності до Договору про надання правничої допомоги № 516 від 26 січня 2023 року.

Відповідно до акту від №20 від 09.04.2024 про надання правової допомоги у відповідності до Договору про надання правничої допомоги № 516 від 26 січня 2023 року адвокатським об'єднанням виконано наступні роботи:

- Підготовка написання і подача позовної заяви 20 год. на суму 20 000 грн.;

- Підготовка написання і подача відповіді на відзив 6 год. на суму 6 000 грн.;

Як вказано у акті, загальний обсяг наданих послуг становить 26 годин, що в грошовому еквіваленті становить 26 000 грн.

Представник відповідача подав клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу (вх. №28579 від 15.04.2024 року), де зазначив, що заявлена до відшкодування вартість наданих послуг є завищеною та такою, що не відповідає критеріям співмірності, визначеними ст. 134 КАС України, а відтак підлягає зменшенню.

Згідно правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 5 вересня 2019 року у справі № 826/841/17 та у постанові від 14 липня 2021 року у справі №200/7763/19-а, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одним із основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним порівняно з ринковими цінами адвокатських послуг.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зазначила, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (п. 5.44 Постанови).

Суд зазначає, що вказана справа не відноситься до складних справ, розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними в матеріалах справи документами, підготовка документів в цій справі не потребує великої кількості часу, а тому, виходячи з принципу обґрунтованості та пропорційності розміру судових витрат до предмета спору, співмірності розміру судових витрат зі складністю справи та наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на надання відповідних послуг, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони, суд дійшов висновку про стягнення з Львівської митниці на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 8000 грн.

Відповідно до статті 139 КАС України підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 3028,00 грн.

Керуючись ст.ст. 72,77, 90, 94, 139, 241 -246, 262, 295 КАС України , суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/900976/2 від 06.09.2023.

Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/900977/2 від 06.09.2023.

Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/900990/2 від 08.09.2023.

Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/901017/2 від 13.09.2023.

Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/901028/2 від 14.09.2023.

Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/901045/2 від 18.09.2023.

Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/901088/2 від 28.09.2023.

Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/901098/2 від 02.10.2023.

Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/901101/2 від 02.10.2023.

Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/901117/2 від 04.10.2023.

Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/901147/2 від 11.10.2023.

Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/901173/2 від 16.10.2023.

Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/901183/2 від 18.10.2023.

Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/901233/2 від 30.10.2023.

Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/901289/2 від 13.11.2023.

Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/901332/2 від 30.11.2023.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Приватного підприємства «ЛЕОПОЛІСБУД» судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Приватного підприємства «ЛЕОПОЛІСБУД» 8000 ( вісім тисяч) грн. 00 коп. понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяКарп'як Оксана Орестівна

Попередній документ

120868571

Наступний документ

120868573

Інформація про рішення:

№ рішення:	120868572
№ справи:	380/4629/24
Дата рішення:	07.08.2024
Дата публікації:	09.08.2024
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Львівський окружний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо; визначення митної вартості товару

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Виконання рішення (07.11.2024)
Дата надходження:	29.02.2024
Предмет позову:	про коригування митної вартості

Учасники справи:

суддя-доповідач:

КАРП'ЯК ОКСАНА ОРЕСТІВНА

відповідач (боржник):

Львівська митниця

позивач (заявник):

Приватне підприємство "Леополісбуд"

представник позивача:

Завада Тарас Романович