07 серпня 2024 року Справа № 280/5377/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання Тетерюк Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м.Харків, Майдан Свободи, Держпром; ЄДРПОУ 14099344),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр. Соборний, 158Б; код ЄДРПОУ 20490012)
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Харківській області), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача з виключення зі страхового стажу позивача періодів його роботи з 03.04.1980 по 29.11.1980, з 12.03.1981 по 10.03.1982;
- зобов'язати відповідача перерахувати з 23.02.2024 позивачу пенсію за віком із зарахуванням до його страхового стажу для обчислення пенсії періодів роботи 03.04.1980 по 29.11.1980, з 12.03.1981 по 10.03.1982.
Позовна заява подана представником позивача адвокатом Вельможко А.І., яка діє на підставі ордеру на надання правничої допомоги серія АР № 1180456 від 04.06.2024.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - ГУ ПФУ в Запорізькій області), з 23.02.2024 йому призначено позивачу пенсію за віком згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), проте при обчисленні розміру його пенсії до страхового стажу не зараховано період роботи з 03.04.1980 по 29.11.1980, з 12.03.1981 по 10.03.1982. За результатами розгляду адвокатського запиту, ГУ ПФУ в Запорізькій області повідомило, що вищезазначені періоди не зараховані через певні недоліки трудової книжки. Позивач вважає протиправними дії відповідача щодо не зарахування до його страхового стажу вказаних періодів роботи та просить задовольнити позов.
Ухвалою суду від 17.06.2024 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи; залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача, ГУ ПФУ в Запорізькій області (далі - третя особа).
Адміністративний позов з додатками та ухвала про відкриття провадження у справі від 17.06.2024 вручені відповідачу з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи 10.06.2024 та 17.06.2024 відповідно.
Протягом строків, встановлених ч.1 ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відзив не подано, про причини неподання суду не повідомлено.
Відповідно до ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
04.07.2024 до суду надійшли письмові пояснення третьої особи, за змістом яких зазначає, що позивач звернувся до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно ст. 26 Закону №1058-ІV. Заяву розглянуто за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Харківській області. Період роботи з 12.03.1981 по 10.03.1982 відповідно записів №№ 3-4 трудової книжки не зарахований до страхового стажу, оскільки дата видачі трудової книжки не відповідає періоду роботи, що суперечить Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162 (далі - Інструкція № 162). Також, з посиланням на п. 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93, № 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за № 110 (далі - Інструкція №58) період роботи з 03.04.1980 по 29.11.1980 не зарахований до страхового стажу, оскільки у записі про звільнення з роботи відсутній підпис відповідальної особи. Враховуючи вищевикладене, дії відповідача не суперечать чинному законодавству України, тому, підстави для задоволення вимог позивача повністю відсутні. Просить відмовити у задоволенні позову.
На підставі матеріалів справи суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Запорізькій області та з 23.02.2024 йому призначено пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону №1058-IV.
01.05.2024 представник позивача звернувся до ГУ ПФУ в Запорізькій області із адвокатським запитом, в якому просив повідомити підстави не зарахування до страхового стажу періодів роботи з 03.04.1980 по 29.11.1980, з 12.03.1981 по 10.03.1982. Крім того, просив надати копію рішення про відмову позивачу у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи з 03.04.1980 по 29.11.1980, з 12.03.1981 по 10.03.1982.
ГУ ПФУ в Запорізькій області листом від 13.05.2024 №0800-0209-8/40496 повідомило, що ГУ ПФУ в Харківській області, в порядку екстериторіальності розглянуто заяву позивача та з 23.02.2024 призначено пенсію за віком відповідно до ст.ст. 24, 26 Закону №1058-ІV. Пенсію ОСОБА_1 обчислено з урахуванням страхового стажу 41 рік 6 місяців 27 днів. Управлінням із розрахунку страхового стажу позивача вилучено період роботи з 03.04.1980 по 29.11.1980 відповідно записів №№1-2 трудової книжки НОМЕР_2 від 10.09.1984 (у записі про звільнення з роботи відсутній підпис відповідальної особи) та вилучено період роботи з 12.03.1981 по 10.03.1982 відповідно записів №№3-4 трудової книжки (дата видачі трудової книжки не відповідає періоду роботи). Оскільки записи 1-2, 3-4 в трудовій книжці ОСОБА_1 не відповідають вимогам Інструкції №58, вищезазначені періоди роботи не взяті до розрахунку страхового стажу позивача. Додатково повідомляє, що рішення про відмову у зарахуванні вищезазначених періодів роботи до страхового стажу позивача в електронній пенсійній справі відсутнє.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо незарахування при призначенні пенсії до страхового стажу періодів роботи з 03.04.1980 по 29.11.1980, з 12.03.1981 по 10.03.1982, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Отже, конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Підпунктами 4, 23 частини 1 Європейської соціальної хартії від 03 травня 1996 року, ратифікованої Законом України «Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої) №137-V 14 вересня 2006 року, визначено, що всі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень для них самих та їхніх сімей та кожна особа похилого віку має право на соціальний захист.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон №1058-IV.
Частиною 1 статті 44 Закону №1058-IV передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
За визначеннями, наведеними у статті 1 вказаного Закону, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше, надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Частинами 1- 3 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону №1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 років.
Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) основним документом, що підтверджує наявний трудовий стаж для призначення пенсій, є трудова книжка.
Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 цього Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а за відсутності останньої або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Як передбачено п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993р. №301 «Про трудові книжки працівників», заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації в присутності працівника, а відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
За приписами п. 1.1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Пунктом 1.2 Інструкції № 58 передбачено, що трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.
Пунктом 2.1 Інструкції № 58 передбачено, що трудові книжки і вкладиші до них заповнюються у відповідних розділах українською і російською мовами.
Відповідно до п. 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Згідно з п.2.6 Інструкції № 58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
За приписами п.2.8 Інструкції № 58 якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.
Відповідно до п. 2.11 Інструкції № 58 відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.
Пункт 2.12. Інструкції №58 передбачає, що після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Відповідно до п. 4.1 Інструкції № 58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Отже, обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на роботодавця.
До матеріалів справи надано копію трудової книжки позивача НОМЕР_2 від 10.09.1984, відповідно до якої позивач у період з 03.04.1980 по 29.11.1980 працював формувальником т/б виробів на Коларівському заводі залізобетонних конструкцій (запис №1-2); з 12.03.1981 по 10.03.1982 працював арматурником на правильно відрізному верстаті на Коларівському заводі залізобетонних конструкцій (запис 3-4).
За змістом оскаржуваного рішення, періоди роботи позивача відповідно до трудової книжки НОМЕР_2 від 10.09.1984, не враховано до страхового стажу позивача через те, що записи в трудовій книжці мають певні недоліки, зокрема, відсутній підпис відповідальної особи, дата видачі трудової книжки не відповідає періоду роботи.
Слід врахувати, що записи щодо прийняття та звільнення з роботи, які містяться у вказаній трудовій книжці, містять номер та дату наказу на підставі яких такі бути внесені та скріплені печаткою відповідного підприємства.
Обидва не враховані відповідачем періоди роботи, позивач працював на одному і тому самому підприємстві, відповідальна особа якого також здійснювала заповнення трудової книжки позивача вперше.
Суд зауважує, що Верховний Суд в постанові від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а зазначив, що трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків за порушення порядку заповнення його трудової книжки. Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Неточність в записах в трудовій книжці не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.
Верховний Суд в постанові від 11 травня 2022 року у справі № 120/1089/19-а зазначив, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи інших документах, за внесення яких вона не була відповідальна. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займала особа у той чи інший період роботи, за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу. Зазначене дає право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи її конституційного права на соціальний захист.
Суд наголошує на тому, що обов'язок щодо заповнення трудової книжки у відповідності до вимог чинного законодавства покладається саме на роботодавця або уповноважену ним особу, які здійснюють заповнення трудової книжки вперше, а не на працівника, а тому, наявність таких недоліків в трудовій книжці позивача, як нечіткий (нечитабельний) відтиск печатки, не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу останнього періодів роботи згідно з записами в трудовій книжці, що явно є неспівмірним з наслідками у вигляді неотримання пенсійного забезпечення/у зменшеному розмірі.
Крім того, суд враховує, що у спірні періоди позивач працював на одному і тому самому підприємстві, відповідальною особою якого також було здійснено заповнення трудової книжки позивача вперше, що свідчить про очевидність вини адміністрації підприємства (уповноваженої ним особи), на якому в той період працював позивач, у порушенні порядку заповнення трудової книжки.
Враховуючи вищенаведене у сукупності, суд зазначає, що доводи щодо відсутності підстав для зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи позивача з 03.04.1980 по 29.11.1980, з 12.03.1981 по 10.03.1982 з підстав наявності певних недоліків у заповненні трудової книжки є неспроможними та безпідставними, адже підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Обираючи належний спосіб відновлення порушеного права у спірних правовідносинах, суд виходить з того, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Європейський суд з прав людини у пункті 75 рішення від квітня 2005 року у справі «Афанасьєв проти України» (заява № 38722/02) зазначив, що обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
Для ефективного поновлення порушеного права необхідною умовою є існування чіткого зв'язку між правопорушенням та способом захисту права, тобто метою заявлених позовних вимог має бути усунення перешкод у здійсненні права, а її досягненням - визначений спосіб захисту права, який би вичерпував себе. Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Враховуючи наведене, належним та ефективним способом захисту порушеного права у спірних правовідносинах є зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи з 03.04.1980 по 29.11.1980, з 12.03.1981 по 10.03.1982, у зв'язку з чим перерахувати позивачу пенсію за віком, з 23.02.2024.
Частинами 1, 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про задоволення адміністративного позову.
При зверненні до суду позивачем сплачений судовий збір у розмірі 968,96 грн, інших судових витрат не заявлено.
У зв'язку із задоволенням позову, понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору в розмірі 968,96 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст.2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд -
Позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 03.04.1980 по 29.11.1980, з 12.03.1981 по 10.03.1982.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 03.04.1980 по 29.11.1980, з 12.03.1981 по 10.03.1982, у зв'язку із чим здійснити перерахунок пенсії за віком згідно із ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», призначеної ОСОБА_1 , з 23.02.2024.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, місцезнаходження: 61022, м. Харків, Майдан Свободи, Держпром; ЄДРПОУ 14099344.
Третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, місцезнаходження 69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012.
Повне судове рішення складено 07.08.2024.
Суддя М.О. Семененко