07 серпня 2024 року Справа № 280/5254/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши за правилами спрощеного, в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 90)
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
06.06.2024 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправними дії Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області з приводу відмови у прийнятті від ОСОБА_1 декларації про відмову від іноземного громадянства від 16.03.2024;
зобов'язати Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області повторно розглянути декларацію ОСОБА_1 від 16.03.2024 про відмову від громадянства РФ, та прийняти її з урахуванням висновків суду.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 набула громадянство України за територіальним походженням відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про громадянство». При цьому, при поданні документів позивач зобов'язувалася припинити іноземне громадянство, однак отримати довідку про вихід з громадянства Російської Федерації ОСОБА_1 не змогла з незалежних від неї причин (припинення роботи дипломатичних представництв та установ). Враховуючи наведене, позивач подала відповідачу декларацію про відмову від іноземного громадянства, проте орган міграційної служби її не прийняв. Посилаючись на норми Закону України «Про громадянство» вважає дії відповідача протиправними та просить задовольнити позов.
Ухвалою суду від 10.06.2024 відкрито провадження в адміністративній справі № 280/5254/24; ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідач позов не визнав, надав відзив (вх. від 25.06.2024 № 29704), в якому проти задоволення позовних вимог заперечив та зазначив, що для оформлення набуття громадянства України разом з необхідними документами ОСОБА_1 подано зобов'язання протягом двох років з моменту набуття громадянства України припинити громадянство РФ. Зауважує, що саме на особу покладається обов'язок припинити іноземне громадянство. Вказує, що незалежних від особи причин неотримання документа про припинення іноземного громадянства позивач не надала. Наполягає, що відсутність дипломатичних, консульських установ та території країни проживання не дає підстав вважати, що в особи відсутня можливість отримання документу про припинення громадянства. За таких обставин просить відмовити у задоволенні позову.
Позивачем пред'явлено вимогу, яка згідно пункту 10 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) належить до справ незначної складності та підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Частиною п'ятою статті 262 КАС України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи приписи ч. 5 ст. 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд звертає увагу на наступне.
27.07.2021 ОСОБА_1 подано заяву про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про громадянство».
Того ж дня позивач подала зобов'язання припинити іноземне громадянство (Російської Федерації) протягом двох років з моменту набуття громадянства України. Також позивач зобов'язалася у разі неотримання з незалежних від неї причин документа про припинення громадянства РФ подати декларацію про відмову від громадянства цієї держави і повернути національний паспорт громадянина РФ до уповноваженого органу цієї держави.
19.04.2022 ІНФОРМАЦІЯ_1 в Запорізькій прийнято рішення про оформлення позивачу набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство».
14.03.2023 позивача документовано тимчасовим посвідченням громадянина України № НОМЕР_1 , терміном дії до 19.04.2024, виданим УДМС в Запорізькій області.
06.04.2024 позивачем подано до Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області декларацію про відмову від громадянства іноземної держави. У декларації позивач зобов'язалася повернути паспорт громадянина РФ до уповноважених органів цієї держави, не користуватися правами громадянина РФ та не виконувати обов'язків, передбачених для громадян цієї держави її законодавством.
Листом від 02.05.2024 № 11/56/2301-24/2301.2/96-24 відповідач відмовив у прийнятті декларації, зазначивши, що у позивача відсутні правові підстави для її подання.
Незгода із такою відмовою зумовила звернення ОСОБА_1 до суду з даною позовною заявою.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними мотивами.
Приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб визначено Законом України «Про громадянство України» від 18.01.2001 № 2235-III.
Відповідно до визначень, які містить частина 1 статті 1 Закону України «Про громадянство України», громадянство України - правовий зв'язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов'язках; громадянин України - особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України.
Статтею 6 Закону України «Про громадянство України» встановлено підстави набуття громадянства України, зокрема, згідно з пунктом 2 частини 1 вказаної статті громадянство України набувається за територіальним походженням.
За правилами ч. 1 ст. 8 Закону України «Про громадянство України» особа (іноземець або особа без громадянства), яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), а також її неповнолітні діти мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням.
Для оформлення набуття громадянства України в установленому порядку разом із заявою (клопотанням) про набуття громадянства України подається:
особою без громадянства - декларація про відсутність іноземного громадянства;
іноземцем - зобов'язання припинити іноземне громадянство.
Іноземці, які подали зобов'язання припинити іноземне громадянство (підданство), повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України. Іноземці, які мають усі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання документа про припинення громадянства (підданства), але з незалежних від них причин не можуть отримати його, подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.
При цьому, зобов'язання припинити іноземне громадянство - письмово оформлена заява іноземця про те, що в разі набуття громадянства України він припинить громадянство (підданство) іншої держави або громадянства (підданства) інших держав і протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України подасть документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України (ч. 1 ст. 1 Закону України «Про громадянство України»).
Згідно з п.п. 117, 119 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27.03.2001 № 215, у разі прийняття щодо особи рішення про встановлення належності до громадянства України, прийняття до громадянства України або оформлення набуття громадянства України територіальний орган Державної міграційної служби України, дипломатичне представництво чи консульська установа України за місцем її проживання реєструють особу громадянином України. Такій особі видається довідка про реєстрацію особи громадянином України, яка подається нею для одержання документів, що підтверджують громадянство України.
Особам, які набули громадянство України та взяли зобов'язання припинити іноземне громадянство, видаються тимчасові посвідчення громадянина України. Після подання цими особами в установленому Законом порядку документа про припинення іноземного громадянства або декларації про відмову від іноземного громадянства їм замість тимчасових посвідчень громадянина України залежно від місця проживання видаються паспорти громадянина України або паспорти громадянина України для виїзду за кордон.
Слід зазначити, що порядок розгляду питань громадянства Російської Федерації регламентується Положенням про порядок розгляду питань громадянства Російської Федерації, затвердженим указом від 14.11.2002 № 1325.
При цьому, згідно пункту 1 зазначеного Положення, заяви з питань громадянства РФ та документи, необхідні, зокрема, для припинення громадянства, подаються за місцем проживання заявника: особою, яка проживає за межами РФ і не має місця проживання на її території, - в дипломатичне представництво або консульську установу РФ, що знаходяться за її межами.
Суд враховує той факт, що строк, до якого позивач мала би надати до відповідача документ на підтвердження припинення громадянства Російської Федерації, сплинув під час дії воєнного стану.
Так, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IХ, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався Указами Президента України та триває дотепер. Відтак, всі дипломатичні відносини з країною-агресором розірвано, діяльність її закордонних установ на території України не здійснюється, що є загальновідомою обставиною і не потребує доказування.
Абзацом 13 статті 1 Закону України «Про громадянство України» визначено, що незалежна від особи причина неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) - невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), уповноваженим органом такої держави документа про припинення громадянства (підданства) особи у встановлений законодавством іноземної держави строк (крім випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства (підданства) чи протягом двох років з дня подання клопотання, якщо строк не встановлено, або відсутність у законодавстві іноземної держави процедури припинення її громадянства (підданства) за ініціативою особи чи нездійснення такої процедури.
Враховуючи, що консульські установи країни-агресора, що розміщені на території України, з 24.02.2022 та станом на сьогодні закриті та не функціонують, суд доходить висновку про наявність незалежних від позивача причин неотримання документа про припинення іноземного громадянства.
Суд також враховує, що зміни до законодавства, які б регулювали спірне питання (в частині неможливості отримати документ про припинення громадянства РФ в умовах воєнного вторгнення даної країни на територію України), не вносилися, що ставить позивача у невизначене становище.
Слід також зауважити, що вищезазначеним Положенням про порядок розгляду питань громадянства Російської Федерації, затвердженим указом від 14.11.2002 № 1325, чітко визначено: заяви з питань громадянства РФ та документи, необхідні, зокрема, для припинення громадянства, подаються за місцем проживання заявника. Тобто, позивач може звернутися тільки до установи РФ, що розташована безпосередньо на території України. Однак, таких діючих установ, починаючи з 24.02.2022 і на сьогоднішній день, не існує.
При цьому, покликання відповідача на те, що заява має подаватися особисто, а не засобами поштового зв'язку суд відхиляє та зазначає наступне. Так, п. 5 р. І Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27.03.2001 № 215 передбачає, що заяву та інші документи з питань громадянства заявник подає особисто. За наявності поважних причин (хвороба заявника, стихійне лихо тощо) заява та інші документи з питань громадянства на прохання заявника можуть подаватися іншою особою або надсилатися поштою. Тобто, законодавство визначає випадки, за яких заява з питань громадянства може бути надіслана поштою. Дійсно, позивачем не повідомлено про наявність обставин (хвороба заявника, стихійне лихо тощо), через які направлення заяви здійснювалося поштою, однак це не може бути єдиною підставою для відмови у її прийнятті.
У справі Рисовський проти України (п. 70-71) Європейський Суд зазначив про особливу важливість принципу "належного урядування", який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП], заява N 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП], заява N 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови", заява N 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі", заява N 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). У справі Рисовський проти України також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу "належного урядування". ЄСПЛ вказав на те, що принцип "належного урядування", зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків.
Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення у справі "Москаль проти Польщі". Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки"). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії".
Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", п. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії", заява N 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії", заява N 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).
Враховуючи вищевикладене, позивач мала повне право розраховувати на прийняття відповідачем декларації про відмову від іноземного громадянства, оскільки отримати документ про припинення громадянства РФ наразі є неможливим.
За таких обставин, дії Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області щодо відмови в прийнятті у ОСОБА_1 декларації про відмову від іноземного громадянства від 06.04.2024 підлягають визнанню протиправними.
Звідси, зобов'язання Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області повторно розглянути декларацію ОСОБА_1 від 06.04.2024 про відмову від іноземного громадянства та прийняти рішення, з урахування висновків суду, викладених в мотивувальній частині даного рішення забезпечить ефективне відновлення прав позивача.
Суд звертає увагу, що наявна у матеріалах справи копія декларації датована 06.04.2024, а не 16.03.2024, як зазначає позивач. Однак, суд розцінює це як описку у прохальній частині позовної заяви та у рішенні суду зазначає правильну дату декларації.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.
2. Визнати протиправними дії Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 90; код ЄДРПОУ 37834773) щодо відмови в прийнятті у ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 ) декларації про відмову від іноземного громадянства від 06.04.2024.
3. Зобов'язати Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 90; код ЄДРПОУ 37834773) повторно розглянути декларацію ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 ) від 06.04.2024 про відмову від іноземного громадянства та прийняти рішення, з урахування висновків суду, викладених в мотивувальній частині даного рішення.
4. Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок присудити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 90; код ЄДРПОУ 37834773).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення виготовлено та підписано 07.08.2024.
Суддя Ю.П. Бойченко