Справа № 947/21641/23
Провадження № 1-кп/947/571/24
07.08.2024 року Київський районний суд м. Одеси у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні в місті Одесі, кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12023162480000795 від 17.06.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України,
В проваджені Київського районного суду м. Одеси знаходиться обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України.
Прокурор просив суд продовжити відносно обвинуваченої ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, посилаючись на те, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, яке передбачає покарання у вигляді позбавлення волі строком до 8 років, раніше судима, обвинувачується у вчиненні злочину в період іспитового строку за попереднім вироком, не заміжня, відсутні стійки соціальні зв'язки у суспільстві, у зв'язку з чим може переховуватися від суду. Крім того, обвинувачена ОСОБА_5 може знищити, сховати або спотворити речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно чинити тиск на свідків у цьому кримінальному провадженні, може скоїти інше кримінальне правопорушення. Застосування до обвинуваченої більш м'яких запобіжних заходів, на думку прокурора, не може усунути існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України і не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченої ОСОБА_5 .
Захисник ОСОБА_4 заперечувала проти продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_5 у зв'язку з тим, що ризики не доведені та необґрунтовані, є лише припушенням прокурора, зі спливом часу актуальність ризиків зменшилась, свідки по справі допитані, тому ризик впливу на свідків необгрунтований, обвинувачена тривалий час перебуває під вартою, їй була зроблена операція, тому обвинуваченій можливо змінити запобіжний захід з тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Обвинувачена ОСОБА_5 підтримала думку свого захисника.
Дослідивши обвинувальний акт, вислухавши думку учасників провадження, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до п. 4,5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад п'ять років або ж до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Частиною 1 статті 183 КПК України встановлено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
При вирішенні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_5 , суд враховує вимоги ст. 29 Конституції України, ст. 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст. 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом. При цьому, ризик переховування обвинуваченої від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це робиться з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення. Враховуються, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв'язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування.
Відповідно до ст. 17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 р. суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Так, у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 р. Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Для відмови в звільненні обвинуваченої ОСОБА_5 з-під варти також слід враховувати і ризик перешкоджання з боку обвинуваченої, у випадку їх звільнення, процесові здійснення правосуддя (рішення ЄСПЛ у справі «Вемгофф проти Німеччини» від 27.06.1968), оскільки вони, володіючи відомостями щодо осіб свідків, які ще не допитані, можуть вплинути на них з метою схилення до зміни показів та відмови від показів взагалі, що вказує на наявність ризиків, передбачених п.п. 3), 4) ч. 1 ст. 177 КПК України. Ці ж обставини вказують на недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів обвинуваченим.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст.177, 178, 183, 199 КПК України.
Також, суд враховує наявність дійсної необхідності захисту суспільних інтересів, яка, незважаючи на презумпцію невинуватості, має переважне значення порівняно з вимогою поваги до особистої свободи відповідно до ст. 5 Конвенції (рішення ЄСПЛ «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії»).
Таким чином, при продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_5 , суд враховує обставини, передбачені ст.ст. 177-178 КПК України, з урахуванням особи обвинуваченої ОСОБА_5 , її віку, стану здоров'я, майнового стану, міцності соціальних зв'язків, того факту, що ОСОБА_5 раніше судима, обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення в період іспитового строку, не працевлаштована, відсутнє джерело доходу, не одружена, тобто відсутні стійки соціальні зв'язки у суспільстві, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання ОСОБА_5 винною, того факту, що існують ризики того, що ОСОБА_5 перебуваючи на волі, зможе продовжити злочинну діяльність, уникнути від явки до суду, незаконно чинити тиск на потерпілу у цьому кримінальному провадженні, тому суд приходить до висновку про суспільний інтерес у триманні обвинуваченої під вартою, переважає над особистими
інтересами обвинуваченої, і що жоден з більш м'яких запобіжних заходів може не забезпечити належної поведінки обвинуваченої та запобігти передбаченим ст. 177 КПК України ризикам, а тому вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора щодо продовження відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.177-178,181,183,184,194,196,197,331,369-372 КПК України, суд,
Задовольнити клопотання прокурора про продовження відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Продовжити відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «ОСІ» строком на 60 днів, тобто до 05.10.2024 року.
Залишити без змін визначений розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченій ОСОБА_5 обов'язків, передбачених КПК України у розмірі 20 (двадцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 53 680 (п'ятдесят три тисячі шістсот вісімдесят) гривень.
Обвинувачена або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу. Обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави.
У разі внесення застави, покласти на обвинувачену ОСОБА_5 обов'язки строком на 60 днів, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:1) прибувати до суду за кожною вимогою;2) не відлучатися за межі Одеської області без дозволу суду;3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання.
Роз'яснити обвинуваченій ОСОБА_5 , що відповідно до ч. ч. 8, 10, 11 ст. 182 КПК України, у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачена, будучи належним чином повідомлений не з'явилася за викликом до суду без поважних причин чи не повідомила про причини своєї неявки, або якщо порушила інші покладені на неї при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України. Застава внесена обвинуваченою, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Копія ухвали вручається обвинуваченій, прокурору та направляється уповноваженій особі місця ув'язнення.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів.
Суддя ОСОБА_1