Справа № 947/18184/24
Провадження № 1-кс/947/9978/24
01.08.2024 року м.Одеса
Слідчий суддя Київського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні в м.Одесі клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене з заступником керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні №12024160000000440 від 08.04.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.358, ч.3 ст.332 КК України,
Як вбачається з клопотання сторони обвинувачення про арешт майна, слідчим управлінням ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024160000000440 від 08.04.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.358, ч.3 ст.332 КК України (підроблення посвідчення або іншого офіційного документа, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією, громадянином-підприємцем, нотаріусом, державним реєстратором, суб'єктом державної реєстрації прав, особою, яка уповноважена на виконання функцій держави щодо реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, державним виконавцем, приватним виконавцем, аудитором чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права або звільняє від обов'язків, з метою використання його підроблювачем чи іншою особою або збут такого документа, а також виготовлення підроблених печаток, штампів чи бланків підприємств, установ чи організацій незалежно від форми власності, інших офіційних печаток, штампів чи бланків з тією самою метою або їх збут, вчиненні за попередньою змовою групою осіб, та організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями або сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод, вчинене з корисливих мотивів)
В ході проведення досудового розслідування встановлено, що під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12023160000001532 від 14.12.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, було встановлено, що 15.01.2024 року на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м.Одеси було проведено обшук автомобіля CHEVROLET EQUINOX, 2016 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , сірого кольору, номер кузова НОМЕР_2 , який перебував у користуванні ОСОБА_5 на момент вчинення кримінального правопорушення. Під час проведення якого було виявлено та вилучено документи, які містять ознаки підробки.
Також було встановлено, що невстановлені особи, перебуваючи на території Одеської області, сприяють в організації здійснення незаконного переправлення осіб через державний кордон України за грошову винагороду.
Для встановлення осіб причетних до вчинення даного кримінального правопорушення, з метою встановлення повних анкетних даних осіб, які причетні до вчинення даного злочину, їх можливих місць мешкання, та місць зберігання знарядь і засобів вчинення кримінального правопорушення, було надано доручення співробітникам УСР в Одеській області ДСР НПУ на проведення слідчих (розшукових) дій.
Відповідно до матеріалів виконаного доручення було встановлено, що до вчинення даного кримінального правопорушення можливо причетний ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .
17.06.2024 року на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м.Одеси ОСОБА_1 , було проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , під час проведення якого, було виявлено та вилучено:
- Військовий квиток серія АВ №686252 від 01.03.2022;
- Посвідчення серія НОМЕР_3 від 14.05.2024;
- Візитна картка на ім?я ОСОБА_7 ;
- Аркуш паперу з переліком документів для отримання ОГД;
- Заява про виплату пенсії від 13.06.2024 на 1 арк.;
- Витяг з наказу №90 від 28.03.2024 на 1 арк.;
- Копія довідки за реквізитами на 1 арк.;
- Довідка про отримання (неотримання) допомоги від 11.06.2024 №3271 на 1 арк.;
- Копія свідоцтва про хворобу №4 від 06.02.2024 на 3 арк.;
- Копія припису на 1 арк.;
- Коротка виписка з історії хвороби №9/24 від 23.02.2024 № 147 на 1 арк.;
- Історія хвороби №7498 перевідний епікриз від 03.05.2024 на 1 арк.;
- Коротка виписка з історії хвороби № 2619/350/23 від 26.02.2024 № 150 на 1 арк.;
- Лист-повідомлення від 10.12.2023 №12 на 1 арк.;
- Довідка про обставини травми від 09.08.2023 № 8295 на 1 арк.;
- Довідка про обставини травми від 21.03.2023 № 923 на 1 арк.;
- Виписний епікриз №494 від 20.02.2023 на 1 арк.;
- Виписний епікриз № 504 від 21.02.2023 на 1 арк.;
- Первинна медична карта 1864 5 від 03.07.2023 на 1 арк.;
- Довідка 2023/1112 на 1 арк.;
- Первинна медична картка від 05.02.2023 на 1 арк.;
- Довідки від 29.08.2023 № 30/1706, від 07.02.2024 №882, від 29.03.2023 №2549, від 15.09.2023 №1086, від 02.10.2023 №1119, від 03.11.2023 №4, від 04.12.2023 №85, від 30.01.2024 № 84, від 02.01.2024 №24 на 1 арк. кожна.;
- Довідки військово-лікарської комісії від 20.02.2023 №908 на 1 арк., від
17.07.2023 №1663 на 1 арк., від 15.08.2023 № 6604 на 1 арк.;
- Виписки від 17.07.2023 №6743 на 1 арк, від 29.03.2023 №2549 на 1 арк.;
- Довідка форма 5 від 27.04.2023 №1797 на 1 арк.;
- Файл з документами на 4 арк.;
- Файл з документами на 21 арк.;
- Мобільний телефон realme 6 іmеі-код №1 864987044914516, іmеі-код №2
864987044914508.
Вилучені речі та предмети зберегли на собі сліди кримінального правопорушення.
Зазначене майно оглянуто та постановою слідчого визнано речовим доказом.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Одеси від 11.07.2024 повернуто прокурору клопотання про арешт майна для усунення недоліків протягом 72 годин.
Слідча повторно звертається з клопотанням про арешт майна з метою збереження речових доказів.
Слідча надала заяву відповідно до якої клопотання підтримала, просила задовольнити, розглянути у її відсутності.
Представник власника майна ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_8 в судове засідання не з'явився надав до канцелярії суду письмові заперечення на клопотання про арешт майна, в якій зазначив що ані ОСОБА_6 , ані вилучені за його місцем проживання речі та документи не мають жодного відношення до кримінального провадження, не мають ознак речових доказів, тому відсутні підстави об'єктивно вважати, що вилучене майно підшукане, виготовлене, пристосоване чи використане як засіб чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та містять на собі його сліди. Просив відмовити у задоволенні клопотання та розглянути за відсутності ОСОБА_6 та його представника.
Вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, письмові заперечення представника власника майна, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчої підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п.1, п.2 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходом забезпечення кримінального провадження є, зокрема, арешт майна.
Згідно з ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи.
У відповідності до ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч.10 ст.170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
В судовому засіданні встановлено, що вилучене в ході обшуку майно відповідає критеріям ч.1 ст.98 КПК України, оскільки може містити докази, які входять до предмету досудового розслідування у кримінальному провадженні №12024160000000440 від 08.04.2024.
Викладене в повній мірі підтверджується долученою до матеріалів клопотання постановою слідчої про визнання та залучення в якості речових доказів, згідно якої вищезазначене вилучене майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
В свою чергу не накладення арешту на зазначене тимчасово вилучене майно може призвести до його знищення, приховання, що в свою чергу призведе до втрати доказів в рамках кримінального провадження та суттєво ускладнить процес встановлення істини по кримінальному провадженні.
Відповідно до положень ч.2 ст.94 КПК, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та всі докази в даному кримінальному провадженні підлягають ретельній перевірці з наступною їх оцінкою згідно положень ч.1 ст.94 КПК.
Відповідно до ст.ст.89, 94 КПК, оцінка допустимості та належності доказів буде надана судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження по суті.
Так, слідчий суддя на даній стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, про застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для вирішення питання про арешт майна, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.
Таким чином, враховуючи наявність правових підстав для накладення арешту на вилучене майно, оскільки існує необхідність в забезпеченні його збереження, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання прокурора про накладення арешту на вилучене майно підлягає задоволенню, й, відповідно захід забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна підлягає застосуванню.
Положеннями статей 2,7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
У відповідності до ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Частиною другою статті 173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно з Конституцією України та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.
До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.
Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.
Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов'язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польщі» від 22.06.2004р.).
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому п.1 ч.2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Слідчим суддею на даний час встановлено, що майно на яке накладається арешт відповідає критеріям ст.98 КПК України.
У кримінальному провадженні відповідно до ст.91 КПК України підлягає доказуванню, зокрема подія кримінального правопорушення час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення.
Стандарт доведення «достатні підстави», необхідність застосування якого передбачає ч.3 ст.170 КПК України, не вимагає від сторони обвинувачення надання безумовних та беззаперечних доказів, а передбачає необхідність наведення достатньо вагомих фактів та об'єктивних відомостей, аналіз яких у їх взаємозв'язку між собою дозволяє дійти висновку про відповідність вилученого майна критеріям речових доказів.
Також, слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, про застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для вирішення питання про арешт майна, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.
Вилучене стороною обвинувачення під час обшуку майно визнано речовими доказами, оскільки є всі підстави вважати, що могло, бути знаряддям вчинення злочину, а тому є важливими доказами можливого вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.358, ч.3 ст.332 КК України.
Накладення арешту на мобільний телефон необхідно для його огляду та проведення комп'ютерно-технічної експертизи з метою встановлення наявності електронних доказів, що можуть мати суттєве значення для кримінального провадження. Крім того, представником власника майна не оспорюється факт користування зазначеним телефоном ОСОБА_6 , який за версією органу досудового розслідування може бути причетний до вчинення даного кримінального правопорушення.
Вилучені документи, медична документація, можуть містити ознаки підробки, для підтвердження, або спростування даного факту необхідно її оглянути, направити відповідні запити до підприємств, установ та організацій, які їх видавали.
Зв'язок даного майна із вчиненням злочинів, передбачених ч.3 ст.358, ч.3 ст.332 КК України, підлягає встановленню в процесі здійснення досудового розслідування, а отже арешт даного майна є виправданим.
В клопотанні про арешт майна прямо зазначено підставу та мету арешту майна, наведено відповідне обґрунтування, вказано обсяг та вид майна, яке визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, а також зазначено про відповідність цього майна критеріям ст.98 КПК України.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Таким чином, враховуючи наявність правових підстав для накладення арешту на вилучене майно, оскільки існує необхідність в забезпеченні його збереження, слідчий суддя приходить до переконання, що недоліки вказані в ухвалі слідчого судді про повернення клопотання усунуті та клопотання слідчої підлягає задоволенню, й, відповідно захід забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна підлягає застосуванню.
Керуючись ст. ст.170, 171, 172, 173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене з заступником керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні №12024160000000440 від 08.04.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.358, ч.3 ст.332 КК України - задовольнити.
Накласти арешт на майно та документи, вилучені під час проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:
- Військовий квиток серія НОМЕР_4 від 01.03.2022 відносно ОСОБА_6 ,;
- Посвідчення серія УБД №415974 від 14.05.2024 ОСОБА_6 ;
- Візитну картку на ім?я ОСОБА_7 ;
- Аркуш паперу з переліком документів для отримання ОГД;
- Заяву про виплату пенсії від 13.06.2024 на 1 арк.;
- Витяг з наказу №90 від 28.03.2024 на 1 арк.;
- Копію довідки за реквізитами на 1 арк.;
- Довідку про отримання (неотримання) допомоги від 11.06.2024 №3271 на 1 арк.;
- Копію свідоцтва про хворобу №4 від 06.02.2024 на 3 арк.;
- Копію припису на 1 арк.;
- Коротку виписку з історії хвороби №9/24 від 23.02.2024 № 147 на 1 арк.;
- Історію хвороби №7498 перевідний епікриз від 03.05.2024 на 1 арк.;
- Коротку виписку з історії хвороби № 2619/350/23 від 26.02.2024 № 150 на 1 арк.;
- Лист-повідомлення від 10.12.2023 №12 на 1 арк.;
- Довідку про обставини травми від 09.08.2023 № 8295 на 1 арк.;
- Довідку про обставини травми від 21.03.2023 № 923 на 1 арк.;
- Виписний епікриз №494 від 20.02.2023 на 1 арк. Відносно ОСОБА_9 ;
- Виписний епікриз № 504 від 21.02.2023 на 1 арк.;
- Первинну медичну карту 1864 5 від 03.07.2023 на 1 арк.;
- Довідку 2023/1112 на 1 арк.;
- Первинну медичну картку від 05.02.2023 на 1 арк.;
- Довідки від 29.08.2023 № 30/1706, від 07.02.2024 №882, від 29.03.2023 №2549, від 15.09.2023 №1086, від 02.10.2023 №1119, від 03.11.2023 №4, від 04.12.2023 №85, від 30.01.2024 № 84, від 02.01.2024 №24 на 1 арк. кожна.;
- Довідки військово-лікарської комісії від 20.02.2023 №908 на 1 арк., від
17.07.2023 №1663 на 1 арк., від 15.08.2023 № 6604 на 1 арк.;
- Виписки від 17.07.2023 №6743 на 1 арк, від 29.03.2023 №2549 на 1 арк.;
- Довідку форми 5 від 27.04.2023 №1797 на 1 арк.;
- Файл з документами на 4 арк.;
- Файл з документами на 21 арк.;
- Мобільний телефон realme 6 іmеі-код №1 864987044914516, іmеі-код № НОМЕР_5 , належний ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Виконання ухвали покласти на слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 .
Відповідно до ст.175 КПК України ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.
Відповідно до ч.1 ст.174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти діб з дня її проголошення до Одеського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1