Постанова від 31.07.2024 по справі 754/7027/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Єдиний унікальний номер справи № 754/7027/21 Головуючий у суді першої інстанції - Гринчак О.І.

Номер провадження № 22-ц/824/9742/2024 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Яворського М.А.,

суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,

за участю секретаря - Сукач О.А., Владімірової О.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 09 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит» Міністерства охорони здоров'я України про визнання протиправним наказу про винесення догани, наказу про звільнення, а також про звільнення позивача за власним бажанням, стягнення грошових сум та відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до НДСЛ «Охматдит» МОЗ України про визнання протиправним наказу про винесення догани, наказу про звільнення, а також про звільнення позивача за власним бажанням, стягнення грошових сум та відшкодування моральної шкоди, та з урахуванням уточненої позовної заяви (а.с. 131-153, т. 1), просив суд:

- визнати наказ НДСЛ «Охматдит» МОЗ України № 246-к від 22 березня 2021 року про оголошення догани ОСОБА_1 та наказ від 26 березня 2021 року про звільнення ОСОБА_1 неправомірними та скасувати їх;

- звільнити ОСОБА_1 з посади інженера з охорони праці 1 категорії за власним бажанням з 26 березня 2021 року на підставі ч. 4 ст. 6 Закону України «Про охорону праці», абзацу 9 ч. 1 ст. 36 та ст. 38 КЗпП України;

- стягнути з НДСЛ «Охматдит» МОЗ України на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу в розмірі 32 772 грн, заборгованість по розрахунку при звільненні в розмірі 29 632 грн, моральну шкоду в розмірі 40 000 грн та судові витрати в розмірі 3 528 грн, що складаються з 3 178 грн судового збору та 350 грн витрат а послуги Укрпошти.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що він працював в НДСЛ «Охматдит» з 01 серпня 2019 року спочатку на посаді інженера з охорони праці, а потім на посаді інженера з охорони праці 1 категорії.

Так, під час виконання посадових обов'язків інженера з охорони праці ним було виявлено порушення законодавства з охорони праці та надано відповідні приписи керівникам основних виробничо-технічних підрозділів та заступнику головного лікаря з технічних питань на їх усунення. Жоден з таких приписів керівником підприємства не скасований. ОСОБА_1 наголошував, що за таких обставин всі порушники законодавства з охорони праці, зазначені в таких приписах інженера з охорони праці, набувають статусу осіб, зацікавлених у невиконанні таких приписів, у всілякому приховуванні таких порушень та в розпалюванні конфлікту з викривачем цих порушень.

ОСОБА_1 зазначав, що 22 серпня 2020 року ним були надані подання про притягнення до відповідальності та про відсторонення від займаних посад працівників, відповідальних за такі порушення. Однак реакції з боку керівництва не було, конфлікт ще більш загострився. Як наслідок, йому не виплачувалась належна заробітна плата, здійснювався всілякий тиск, направлений на саботування його діяльності, подальше шельмування та відверте спонукання до звільнення.

Також ОСОБА_1 посилався на те, що він попереджав керівництво лікарні про незацікавленість головного енергетика ОСОБА_2 в перебуванні його на посаді інженера з охорони праці, про всілякі його перешкоджання діяльності інженера з охорони праці, про спроби ОСОБА_2 залякати ОСОБА_1 не писати жодних приписів, інакше на нього чекатимуть переслідування та звільнення з займаної посади тощо.

Крім того, він попереджав керівництво лікарні про недопустимість та небезпеку перебування в приміщенні кабінету інженера з охорони праці (його робочого місця), де нещодавно обвалилася стеля для нього самого, відвідувачів та працівників, котрих там збирається по 9 і більше осіб, котрим він там змушений проводити вступні інструктажі і змушений, таким чином, порушувати соціальну дистанцію 1,5 м.

Позивач також зазначав, що попереджав про небезпеку власного зараження на Covid-19 і через відсутність будь-якого температурного скринінгу в адміністративному корпусі лікарні, через проникнення на територію лікарні осіб взагалі без вступного інструктажу, про значне зростання через такі порушення захворюваності на Covid-19 в лікарні, про зачинені туалетні кімнати і неможливість елементарного дотримання відвідувачами гігієнічних правил.

Так, 07 вересня 2020 року він звернувся до Держпраці з заявою вх.№ Б-5091 від 08 вересня 2020 року з зазначенням блокування служби охорони праці в лікарні, відсутності функціонування системи управління охороною праці, її фактичного саботування та з вимогами позапланової перевірки і надання правової оцінки стану речей в лікарні. За результатами розгляду його заяви ГУ Держпраці у Київській області було здійснено позапланову перевірку відповідача, складено Акт №5.5/3182/344 від 22 жовтня 2020 року та Припис Головного державного інспектора №5.5/3182/344 від 28 жовтня 2020 року.

Одразу після вищезазначеної перевірки керівництвом лікарні були ініційовані інші перевірки служби охорони праці Буденергоатомом та Держпраці. Обидві перевірки здійснювались в січні-лютому 2021 року. Тобто, саме тоді, коли він - ОСОБА_1 перебував на лікарняному. Обставини, в тому числі підстави проведення перевірок від нього приховувались. Про результати перевірок його не ознайомлено, хоча перевірки стосувались саме його діяльності та його служби. Після виходу на роботу після лікарняного він звернувся до керівництва лікарні та до Держпраці з відповідними запитами інформації (підстави, акти, приписи, подання тощо) щодо таких перевірок. Однак ні на запити інформації, ні на його звернення до цього часу жодної відповіді так і не отримав.

Позивач вказував, що натомість 22 березня 2021 року було підписано Наказ 246-к про оголошення догани, про який позивач довідався тільки після факту оголошення догани. Будь-яких пояснень з приводу підстав для винесення такої догани від нього ніхто не вимагав, він про це нічого не знав, а тому надати таких пояснень самостійно не міг. Підставою для винесення догани за цим наказом значиться доповідна головного енергетика ОСОБА_2 від 19 березня 2021 року. З зазначеною доповідною запискою позивач також до підписання даного наказу не був ознайомлений. Будь-яких пояснень з приводу зазначеного в цій доповідній від нього ніхто не вимагав. Жодних пояснень з цього приводу він не надавав і не міг надати, оскільки про ці обставини також не знав.

ОСОБА_1 вважає, що зазначене в наказі 246-к та в доповідній ОСОБА_2 «проведення періодичних обов'язкових медичних оглядів працівників» не є і не може бути обов'язками інженера з охорони праці, оскільки інженер з охорони праці відповідно до кваліфікаційних вимог державного класифікатора посад є технічним, а не медичним спеціалістом, він не є спеціалістом з медичною освітою і на нього ні за яких обставин не можуть бути покладені обов'язки оглядати працівників як спеціаліст в медичній галузі. Таких обов'язків в його посадовій інструкції не значиться.

Окрім того, в наказі 246-к йдеться про лист Держпраці вх.№ 01.1/01-13/228 від 17 лютого 2021 року. Так само і в доповідній Оголєва О.А. значиться лист № 41/3/21/3095 від 16 лютого 2021 року. По суті це один і той же лист (тільки в першому випадку зазначено його вхідний, а в другому - вихідний номери реєстрації). В зазначеному листі взагалі не йдеться про порушення або неналежне виконання обов'язків, покладених на ОСОБА_1 саме як на інженера з охорони праці 1 категорії, а йдеться про обов'язки роботодавця, оскільки міститься пряма вказівка на невиконання обов'язків роботодавцем і вимога Держпраці виконати негайно ці обов'язки протягом 5-ти днів. Тобто, вимога мала бути виконана роботодавцем в період з 17 лютого 2021 року по 23 лютого 2021 року, а ОСОБА_1 з 16 січня по 02 березня 2021 року перебував на лікарняному.

Відповідач не надав жодного доказу, що ці обов'язки з виконання вимог Держпраці, а саме організувати друкування, тиражування протягом п'яти робочих днів після затвердження актів за формою Н-1, прошиття та нумерацію, було покладено роботодавцем саме на інженера з охорони праці ОСОБА_1 , або будь-кого, хто мав би виконувати ці обов'язки на час хвороби ОСОБА_1 .

Наголошує, що в наказі та в документах, на які міститься посилання в наказі, не визначено будь-якої дати вчинення дисциплінарного проступку ОСОБА_1 , тому немає жодних підстав вважати, що скоєний проступок ОСОБА_1 знаходиться в межах визначених законом граничних строків вчинення проступку і накладення стягнення за цей проступок.

Окрім того, посилання Оголєва О.А. в його доповідній на подання Держпраці №52/1/221/5887 від 17 березня 2021 року є безпідставним, оскільки ОСОБА_1 такого подання ніхто не надавав для ознайомлення, не зажадав від нього будь-яких пояснень по суті або спростувань цього подання, а відтак, грубо порушені вимоги ч. 1 ст. 149 КЗпП України.

Разом з тим, в доповідній не міститься визначення ні дати виявлення проступку, ні дати його вчинення, що порушує вимоги ст.148 КЗпП України. Більш того, такого подання в Держпраці за таким номером взагалі не існує. Відділом кадрів вручено ОСОБА_1 копію Подання Держпраці, але це зовсім інше за обліковим вихідним номером подання. До того ж копію такого подання було завірено та вручено ОСОБА_1 лише 29 березня 2021 року, тобто, після оголошення йому доган та після дати його звільнення.

Так, 23 березня 2021 року було підписано Наказ 252-к про оголошення догани ОСОБА_1 , про який він довідався тільки після його підписання.

26 березня 2021 року позивач, керуючись ч. 4 ст. 6 Закону України «Про охорону праці», подав заяву про неможливість подальшого виконання своїх службових обов'язків в умовах тиску на нього, всіляких переслідувань за викриття зловживань посадових осіб, в умовах перебування його на робочому місці з загрозою його життю і здоров'ю та життю і здоров'ю працівників, котрим він проводить інструктажі за таким робочим місцем. ОСОБА_1 просив в цій заяві розірвати з ним трудовий договір за власним бажанням з 26 березня 2021 року та виплатити йому вихідну допомогу у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного заробітку. Однак ні 26 березня 2021 року, ні до дня звернення до суду роботодавець не надав будь-якої відповіді про розгляд заяви від 26 березня 2021 року.

Натомість, в кінці дня 26 березні 2021 року відповідач без будь-якого попередження зламав замок в приміщення його робочого місця, замість нього вставив в дверях до кабінету позивача новий замок і зажадав залишити позивачем його робоче місце без можливості подальшого входу до нього. В подальшому, 29 березня 2021 року відповідач вручив йому трудову книжку та ознайомив з наказом № 263-к від 26 березня 2021 року про звільнення, керуючись п. 3 ст. 40, ст. 43 та ст. 147 КЗпП України. При цьому, обґрунтовуючи зазначене в мотивувальній частині наказу 263-к в якості підстав для такого звільнення відповідач визначив свої ж накази № 246-к від 22 березня 2021 року та № 252-к від 23 березня 2021 року, за якими напередодні вже застосував до ОСОБА_1 засоби стягнення у виді доган за порушення трудової дисципліни. Будь-яких інших підстав в наказі 263-к не значиться. Позивач наголошував, що роботодавець, посилаючись на одні і ті ж обставини одних і тих же порушень, застосував до нього подвійні заходи стягнення, передбачені однією і тією ж нормою ст. 147 КЗпП України, а саме: і винесення догани і звільнення.

У позові вказано, що 29 березня 2021 року відповідач ознайомив ОСОБА_1 із поданням до профспілки підприємства на погодження його звільнення, а також з випискою з протоколу № 4 профспілки.

При цьому, в додатках подання до первинної профспілкової організації значиться копія невідомого суб'єкта подання з вихідною датою від 18 березня 2021 року, з яким ОСОБА_1 не ознайомлювали. До того ж в мотиваційній частині звернення генерального директора йдеться про подання Держпраці від 17 березня 2021 року за № 521/1/21/5887, з яким ОСОБА_1 також не ознайомлювали, пояснень не вимагали.

Як слідує з виписки Протоколу №4 зборів первинної профспілкової організації питання порядку денного щодо розгляду заяви ОСОБА_1 вх. № 5 від 26 березня 2021 року було поставлено уже після розгляду питання про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 , котре стояло першим в повістці денній зборів первинної профспілкової організації та уже після голосування про звільнення ОСОБА_1 . Питання ж розгляду заяви ОСОБА_1 про звільнення за власним бажанням взагалі не розглядалось на цих зборах. Відповідно до п. 2.1 Протоколу №4 було прийнято рішення розглянути таку заяву пізніше у встановлений законом термін. Однак, не зазначено, в який саме термін. Підтвердженням того, що заява ОСОБА_1 за вх. №5 від 26 березня 2021 року не розглядалась є й те, що до звернення до суду із позовом позивач не отримав від первинної профспілкової організації будь-якого письмового повідомлення про такий розгляд цих обставин та про прийняті по ним рішення.

Обґрунтовуючи неналежний розрахунок при звільненні позивач вказував, що його чиста зарплата за липень 2020 року (разом з премією та за вирахуванням податків), перерахована на його картковий рахунок, становила 10 924 грн. Тобто, відповідач мав би перераховувати на картковий рахунок позивача щомісячно не менше 10 924 грн. А всього за період з січня по дату звільнення 26 березня 2021 року відповідач мав перерахувати на картковий рахунок позивача не менш як 32 529 грн. Окрім того, позивач подав заяву і просив відповідача розірвати з ним трудовий договір за власним бажанням з 26 березня 2021 року та виплатити відповідачу вихідну допомогу у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного заробітку. Розрахунок по зарплатним платежам (за вирахуванням авансів) 35 978 - 6 345,66 = 29 632 грн. Вихідна допомога 10 924 х 3 = 32 772 грн. Натомість, відповідач перерахував на картковий рахунок позивача 29 березня 2021 року лише 6 345,66 грн.

Мотивуючи свою вимогу про відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 вказував, що відповідач не розглянув подану та зареєстровану заяву від 26 березня 2021 року. Натомість відповідач застосував незаконний злам замка наприкінці робочого дня в кабінеті інженера з охорони праці з метою, щоб завадити звільненню за власним бажанням. Застосування відповідачем таких заходів є логічним продовженням примушування позивача до звільнення, незаконного притягнення до дисциплінарної відповідальності за сфабрикованими підставами, зменшення розміру заробітної плати, тиску та загроз застосування негативних заходів впливу за діяльність ОСОБА_1 на посаді інженера з охорони праці, за чисельні виявлення ним порушень законодавства з охорони праці, за подання ним доказів та заяв до відділу з питань запобігання та виявлення корупції в лікарні. Вважає, що фальсифікації доказової бази про начебто порушення ОСОБА_1 трудової дисципліни, такі догани одна за одною в такий короткий термін направлені на те, щоб штучно скомпрометувати всю діяльність ОСОБА_1 , направлену на виявлення зловживань з охорони праці та викриття чисельних корупційних схем, що діють в лікарні.

Наголошував, що такі діяння керівництва направлені на те, щоб спаплюжити його авторитет, як фахівця, і, таким чином, спростувати, нівелювати ті чисельні порушення, які він виявляв, виконуючи свої посадові обов'язки.

Разом з цим, зазначені незаконні діяння керівництва, на думку позивача, направлені й на незаконне паплюження його імені, його принципового ставлення до покладених на нього посадових обов'язків, дискредитує його як професіонала в галузі охороні праці. Вважає, що враховуючи його вік та статтю, за якою роботодавець його незаконно звільнив, все це взагалі нівелює йому будь-які можливості навіть працевлаштуватись будь-де. Такі незаконні дії відповідача паплюжать його ім'я, його честь і гідність, призвели до постійних страждань через нинішні та майбутні матеріальні ускладнення життя, завдали йому надзвичайно великих моральних збитків.

Втрати нормальних життєвих зв'язків через винесення йому доган, через звільнення його за статтею систематичного порушення трудової дисципліни з відповідним записом в трудовій книжці, що значно ускладнює йому пошук роботи, потребують докладання додаткових зусиль для організації його життя, котрі він оцінює в 40 000 грн.

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 09 лютого 2024 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, ОСОБА_1 двічі подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що судом не було враховано підставу виникнення спору - конфлікт інтересів керівниками виробничо-технічних служб та структурних підрозділів з однієї сторони і служби охорони праці в особі одного єдиного інженера з охорони праці в особі ОСОБА_1 з другої сторони.

Крім того, вважає, що судом не було враховано й надзвичайну напруженість його праці, оскільки в лікарні працювало біля 2 500 працівників та кожен день перебувало на території надзвичайно велика кількість хворих, їх батьків та родичів. В умовах оголошеного стану пандемії потрібно було контролювати дотримання великої кількості заходів безпеки інфекційного захворювання персоналу одним працівником - ОСОБА_1 , який попереджав керівництво, профспілкову організацію лікарні, вищу профспілку підприємств медичної галузі та ГУ Держпраці у Київській області про неможливість виконання всього обсягу роботи, покладеної на нього посадовою інструкцією, одним працівником в неукомплектованому відділі охорони праці.

Апелянт також вказує, що надані роботодавцем акти про відмову позивача від надання пояснень не є належними доказами, оскільки не надано доказів, що документи вручались ОСОБА_1 , що він мав змогу ознайомитись з їх змістом, щоб надати пояснення. Відтак, відповідачем не було доведено неналежного виконання ОСОБА_1 посадових обов'язків, а відтак, і не доведено законності винесення доган та подальшого звільнення. А судом не встановлено та не надано оцінки наявності чи відсутності факту порушення працівником посадових обов'язків та правомірності винесення доган й подальшого звільнення.

Вважає, що судом не надано належної оцінки конфлікту інтересів під час виконання посадових обов'язків ОСОБА_1 , оскільки керівництво лікарні підпорядкувало його керівникам технічних служб, які апелянт мав контролювати і які не збирались виконувати приписи свого підлеглого.

Крім того, ОСОБА_1 був викривачем кримінальної діяльності стосовно свого керівництва, й суд не мав брати до уваги документи підписані тими особами, стосовно яких ОСОБА_1 був викривачем, оскільки такі документи могли бути сфабриковані в якості помсти.

ОСОБА_1 в апеляційній скарзі зазначає й про те, що при ухваленні рішення суд врахував пояснення відповідача, який не спростував доводів позовної заяви, проте безпідставно відхилив надані докази стороною позивача.

Вказує, що судом не було враховано, що звернення трудового колективу щодо неналежного виконання ним посадових обов'язків ініційовано та підписано тими особами, стосовно яких він виносив приписи про порушення в сфері охорони праці, та які бажали йому помститись.

Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки його доводам стосовно відсутності комісії станом на день нібито підписання такою комісією акту про проведення службового розслідування від 19 березня 2021 року, адже термін роботи комісії було подовжено відповідно до Наказу № 40 до 17 березня 2021 року, тобто після вказаної дати комісії вже не існує, а підписані нею документи є нікчемними.

Апелянт вважає, що через неналежну оцінку наданих ним доказів, суд дійшов помилкового висновку про недоведеність обставин порушення роботодавцем стосовно нього трудового законодавства на момент звернення до суду.

Також вказує, що незаконне звільнення, виплата не всього відшкодування призвели до моральних страждань, оскільки вказане порушило усталений порядок життя ОСОБА_1 , спричинило хвилювання за несправедливе накладення доган та подальше звільнення за статтею 40 КЗпП, труднощі в пошуку іншої роботи для забезпечення життєвих потреб, що негативно вплинуло на моральний стан та призвело до порушення нормальних життєвих зв'язків.

Враховуючи наведене в апеляційній скарзі, ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Вирішити питання розподілу судових витрат.

Відзив на апеляційну скаргу на адресу апеляційного суду не надходив.

При апеляційному розгляді справи ОСОБА_1 підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача НДСЛ «Охматдит» МОЗ України - Данілова О.Л. заперечила щодо доводів, викладених в апеляційній скарзі та просила залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

При цьому зазначила, що дії керівництва дитячої лікарні «Охматдит» при звільненні ОСОБА_1 відповідали нормам КЗпП України а його вимоги щодо необхідності звільнення його за ст. 38 КЗпП України на підстав ст. 6 ч. 4 Закону України «Про охорону праці» не можуть бути задоволенні оскільки вказана заява від ОСОБА_1 надійшла до керівництва лікарні хоч і 26 березня 2021 року , однак уже після видачі наказу про його звільнення за ст. 40 п.3 КЗпП України тому не могла бути предметом розгляду роботодавцем.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з'явилися на апеляційний розгляд справи, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 10 серпня 2018 року ОСОБА_1 прийнято на посаду техніка оператора електронного устаткування відділу експлуатації технічного обслуговування Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит» МОЗ України (а.с. 94 т. І).

01 серпня 2019 року ОСОБА_1 переведено на посаду інженера з охорони праці (а.с. 94 т. І).

06 листопада 2019 року ОСОБА_1 переведено на посаду інженера з охорони праці І категорії (а.с. 94 т. І).

За час роботи інженер з охорони праці І категорії ОСОБА_1 виніс ряд приписів щодо працівників НДСЛ «Охматдит» МОЗ України.

29 грудня 2020 року до в.о. генерального директора НДСЛ «Охматдит» МОЗ України надійшло звернення трудового колективу (вх. № 01-02/01-53 від 29.12.2020), в якому зазначено, що протягом тривалого часу інженером з охорони праці ОСОБА_1 , замість виконання своїх прямих обов'язків, передбачених посадовою інструкцією, здійснюється постійний психологічний тиск на трудовий колектив, зокрема на працівників інженерного складу та молодшого технічного персоналу, що проявляється у зверхньому ставленні до технічного персоналу, постійними погрозами, цькуванням та залякуванням співробітників. (а.с. 44-48 т. ІІ).

06 січня 2021 року наказом Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит» МОЗ України «Про проведення службового розслідування» № 3 з метою повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин наказано провести службове розслідування фактів, викладених у зверненні трудового колективу від 29.12.2020 (а.с. 50 т. ІІ).

11 січня 2021 року протоколом № 1 засідання Комісії з проведення службового розслідування ухвалено: призначити наступне засідання комісії на 18.01.2020; отримати пояснення від підписантів звернення трудового колективу; отримати пояснення від інженера з охорони праці 1 категорії ОСОБА_1 (а.с. 51-52 т. ІІ).

29 січня 2021 року голова комісії з службового розслідування звернувся до в.о. генерального директора НДСЛ «Охматдит» МОЗ України з проханням продовжити термін роботи комісії з службового розслідування, оскільки інженер з охорони праці І категорії ОСОБА_1 з 12.01.2021 року знаходиться на лікарняному (а.с. 53 т. ІІ).

Підписанти звернення трудового колективу надали письмові підтвердження свого звернення (а.с. 54-65 т. ІІ).

29 січня 2021 року до Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит» МОЗ України надійшов лист Головного управління Держпраці у Київській області від 20.01.2021 № 8/3/21/859, в якому зазначено, що:

- спеціальною комісією, утвореною наказом Головного управління Держпраці у Київській області від 07.04.2020 № 1312, розслідується нещасний випадок із смертельним наслідком (ДТП), що стався близько 06 год 20 хв. 26.03.2020 в Національній дитячій спеціалізованій лікарні «Охматдит» МОЗ України з громадянкою ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 ;

- відповідно до протокольного рішення, від 15.04.2020 протокол № 1, член комісії ОСОБА_1 забезпечує умови для роботи комісії з розслідування нещасного випадку, вживає заходів з отримання медичних висновків щодо потерпілого від органів досудового розслідування; здійснює збір інформації і складання матеріалів нещасного випадку стосовно Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит» МОЗ України (пояснювальні записки осіб, причетних до нещасного випадку; документи, пов'язані з організацією робіт на виробничому об'єкті тощо), бере участь в опитуванні свідків і осіб, причетних до даного випадку, у складанні протоколу та ескізу місця події; розробленні заходів щодо недопущення подібних випадків; бере участь у складанні акта за формою Н-1/НП; складає акт за формою Н-1/П (у разі коли нещасний випадок визнано таким, що пов'язаний з виробництвом);

- листом Головного управління Держпраці у Київській області від 21.07.2020 № 8/3/20/10537 було доручено інженеру з охорони праці І категорії Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит» МОЗ України ОСОБА_1 надати Головному управлінню на електронну пошту та у паперовому вигляді складений проект акту за формою Н-1/П;

- станом на 20.01.2021 Головним управлінням не отримано від інженера з охорони праці І категорії Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит» МОЗ України ОСОБА_1 вищезазначений проект акту за формою Н-1;

- відповідно до п. 38 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 337, за неналежне виконання ОСОБА_1 обов'язків, визначених цим Порядком, Управління просило визначити іншого представника для включення до складу спеціальної комісії вищезазначеного нещасного випадку (а.с. 67-68 т. ІІ).

17 лютого 2021 року до Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит» МОЗ України надійшов лист Головного управління Держпраці у Київській області від 17.02.2021 № 41/3/21/3095, в якому зазначено, що:

- відповідно до вимог п. 14, 15 Порядку наказом Головного управління Держпраці у Київській від 26.11.2020 № 3541 було створено комісію із спеціального розслідування гострого професійного захворювання зі смертельним наслідком, який трапився 22.11.2020 в Національній дитячій спеціалізованій лікарні «Охматдит» МОЗ України з сестрою медичною з стоматології ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2 ;

- до складу комісії були включені представники закладу:

ОСОБА_1 - інженер з охорони праці НДСЛ «Охматдит»;

Оголєв Олександр Анатолійович - представник первинної профспілкової організації;

- засідання комісії зі спеціального розслідування про визначення випадку гострого професійного захворювання зі смертельним наслідком ОСОБА_6 пов'язаним чи не пов'язаним з виробництвом відбулось 15 грудня 2020 року. За результатами голосування випадок гострого професійного захворювання зі смертельним наслідком, що стався 22.11.2020 в Національній дитячій спеціалізованій лікарні «Охматдит» МОЗ України сестрою медичною з стоматології ОСОБА_5 визнано не пов'язаним виробництвом. Комісією складено та підписано Акт за формою Н -І/НП. Відповідно до п.45 Постанови роботодавець зобов'язаний організувати друкування, тиражування та формування протягом п'яти робочих днів після затвердження актів за формою Н-І необхідної кількості копій матеріалів розслідування (спеціального розслідування) разом з актами за формою Н-І, прошиття та нумерацію;

- станом на 17.02.2021 матеріали розслідування не сформовані і не подані до Головного управління Держпраці у Київській області;

- у зв'язку з зазначеним Управління просило терміново вжити заходів щодо виконання вимог Постанови та негайно подати сформовані справи матеріалів розслідування до Головного Управління Держпраці у Київській області (а.с. 69-70 т. ІІ).

18 лютого 2021 року наказом Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит» МОЗ України № 31 затверджено Порядок проведення службового розслідування стосовно працівників НДСЛ «Охматдит» МОЗ України» (а.с. 66 т. ІІ).

01 березня 2021 року наказом Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит» МОЗ України продовжено строк роботи комісії з проведення службового розслідування у складі, визначеному п. 2 наказу НДСЛ «Охматдит» МОЗ України № 3 від 06.01.2021 на 15 календарних днів з початку роботи ОСОБА_1 інженера з охорони праці І категорії після лікарняного (а.с. 71 т. ІІ).

У період з 16 січня 2021 року по 02 березня 2021 року ОСОБА_1 перебував на лікарняному, що підтверджується відповідними листками непрацездатності (а.с. 95, 96 т. І).

10 березня 2021 року протоколом № 2 засідання Комісії з проведення службового розслідування ухвалені рішення про те, що: у діях ОСОБА_1 інженера з охорони праці І категорії вбачається порушення у тому, що він не організував проведення вступного інструктажу всім новим працівникам, у день прийняття на роботу; у діях ОСОБА_1 інженера з охорони праці І категорії не вбачається порушення у тому, що він своїми діями довів працівника ОСОБА_7 до погіршення самопочуття, що виразилося у підвищенні кров'яного тиску, тремтінні рук та супроводжувалося головним болем з огляду на інформацію надану ОСОБА_1 , а саме аудіозаписом; у діях ОСОБА_1 інженера з охорони праці І категорії не вбачається порушення у тому, що він не виконує п. 2.9-2.11 посадової інструкції ОСОБА_1 та незабезпечення організації спеціального навчання та перевірки знань працівників. Призначено наступне засідання комісії на 12.03.2021 (а.с. 72-76 т. ІІ).

12 березня 2021 року протоколом № 3 засідання Комісії з проведення службового розслідування ухвалено рішення:

- закінчити службове розслідування щодо можливого порушення законодавства та дисципліни, трудових прав працівників, психологічного тиску, створення несприятливих умов праці, порушення та дисципліни інженером з охорони праці І категорії ОСОБА_1

- викласти висновки у Акті до 22.03.2021;

- обов'язково включити у висновки наступні пропозиції: за неналежне виконання своїх обов'язків, порушення прав працівників на приватність (аудіозаписи без згоди особи) за порушення загальноприйнятих правил етики та дисципліни застосувати до ОСОБА_1 , інженера з охорони праці І категорії, дисциплінарне стягнення у вигляді догани; ОСОБА_1 розробити та подати на затвердження генеральному директору програму вступного інструктажу (а.с. 77, 78 т. ІІ).

18 березня 2021 року до Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит» надійшло подання Головного управління Держпраці у Київській області від 17.03.2021 № 52/1/21/5887, в якому йдеться про те, що у період з 18 січня по 29 січня 2021 року посадовими особами Головного управління Держпраці у Київській області було проведено планову перевірку щодо дотримання вимог законодавчих, нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки на НДСЛ «Охматдит» МОЗ України. Під час перевірки було виявлено 56 порушень вимог законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки, які вказані в акті перевірки суб'єкта господарювання № 5.5/863/28 від 29 січня 2021 року. Відповідно до статті 39 Закону України «Про охорону праці» Головне управління Держпраці у Київській області вважає за необхідне розглянути питання щодо відповідності займаній посаді інженера з охорони праці І-ї категорії НДСЛ «Охматдит» МОЗ України ОСОБА_1 (а.с. 79 т. ІІ).

19 березня 2021 року головний енергетик ОСОБА_8 звернувся до генерального директора НДСЛ «Охматдит» МОЗ України із доповідною, в якій вказав, зокрема, що інженер з охорони праці ОСОБА_1 систематично не виконує свої посадові обов'язки, а саме відповідно до листів головного управління Держпраці у Київській області від 20.01.2021 № 8/3/21/859 та від 16.02.2021 № 41/3/21/3095, також у 2019 році не проведені періодичні обов'язкові медичні огляди працівників працюючих із джерелами іонізуючого випромінювання, що свідчить про неналежне виконання покладених на нього обов'язків. Також зазначив про подання Держпраці від 17.03.2021 № 52/1/221/5887 про невідповідність ОСОБА_1 займаній посаді. Просив розглянути питання притягнення інженера з охорони праці І категорії ОСОБА_1 до дисціплінарної відповідальності до чинного законодавства та визначених ним строків з урахуванням того, що ОСОБА_1 до 03.03.2021 перебував на лікарняному (а.с. 88 т. ІІ).

19 березня 2021 року начальником відділу кадрів Новиченко Н.М. , старшим інспектором відділу кадрів Чехун О.О. , інспектором відділу кадрів Мостовою О.І., юрисконсультом провідним Курінною В.А. , в.о. заступником генерального директора з технічних питань Оголєвим O.A. складено акт про те, 19 березня 2021 року до адміністрації лікарні надійшла доповідна записка від в.о. заступника генерального директора з технічних питань ОСОБА_2 про неналежне виконання обов'язків, покладених на інженера з охорони праці І-ї категорії ОСОБА_1 , про що було проінформовано ОСОБА_1 , при цьому йому було запропоновано надати пояснення відповідно до ст. 149 КЗпП України, але він відмовився від пояснень в будь-якій формі (а.с. 85 т. ІІ).

19 березня 2021 року складено акт службового розслідування, в якому комісія рекомендувала за неналежне виконання своїх обов'язків, порушення прав працівників на приватність (аудіозаписи без згоди особи) та порушення загальноприйнятих правил етики та дисципліни застосувати до ОСОБА_1 , інженера з охорони праці І категорії, дисциплінарне стягнення у вигляді догани; ОСОБА_1 розробити та подати на затвердження генеральному директору програму вступного інструктажу до 29.03.2021; розглянути питання щодо розробки та затвердження правил етики та комунікації між працівниками НДСЛ «Охматдит» МОЗ України із подальшим внесенням обов'язкового їх дотримання до посадових інструкцій всіх працівників лікарні (а.с. 81-83 т. ІІ).

22 березня 2021 року членами комісії складено акт про те, що ОСОБА_1 , інженер з охорони праці І категорії ознайомлений із змістом акту від 19.03.2021 про службове розслідування, викладених фактів у зверненні трудового колективу від 29.12.2020, проте відмовився підписувати його у графі ознайомлення (а.с. 84 т. ІІ).

22 березня 2021 року в.о. заступника генерального директора з технічної частини Оголєвим О.А. , начальником відділу кадрів Новиченко Н.М. , інспектором відділу кадрів складено акт про те, що ОСОБА_1 , інженер з охорони праці І категорії відмовився надати пояснення відповідно до ст. 149 КЗпП України, які йому було запропоновано надати із приводу невиконання ним службових обов'язків, про що зазначено у листах Головного управління Держпраці у Київській області від 20.01.2021 за вих. № 8/3/21/859 та від 16.02.2021 № 41/3/21/3095 (а.с. 80 т. ІІ).

22 березня 2021 року наказом Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит» МОЗ України № 246-к «Про оголошення догани ОСОБА_1 » ОСОБА_1 інженеру з охорони праці І-ї категорії оголошено догану відповідно до ст. 147 КЗпП України, з огляду на те, що 19 березня 2021 року до адміністрації лікарні надійшла доповідна записка в.о. заступника генерального директора з технічних питань ОСОБА_2 , в якій викладено факти відсутності періодичних обов'язкових медичних оглядів працівників, працюючих із джерелами іонізуючого випромінення, що свідчить про неналежне виконання обов'язків, покладених на інженера з охорони праці 1-ї категорії ОСОБА_1 та прикладено листи управління Держпраці у Київській області від 29.01.2021 вх. № 01.1/01-13/111 та 17.02.2021 вх. № 01.1/01-13/228, де вказано на відсутність необхідної інформації та матеріалів щодо розслідування нещасних випадків, пов'язаних з виробництвом, за які відповідальний інженер з охорони праці І-ї категорії ОСОБА_1 (протокольне рішення спеціальної комісії від 15.04.2020 протокол № 1), що свідчить про низьку якість проведення розслідування нещасних випадків на виробництві, відповідальність за яку несе ОСОБА_1 (а.с. 86, 87 т. ІІ).

22 березня 2021 року начальником відділу кадрів Новиченко Н.М. , старшим інспектором відділу кадрів Чехун О.О. , інспектором відділу кадрів Мостовою О.І., юрисконсультом провідним Курінною В.А. , в.о. заступника генерального директора з технічних питань Оголєвим O.A. складено акт про те, що ОСОБА_1 інженер з охорони праці І-ї категорії ознайомився з наказом № 246-к від 22 березня 2021 року, при цьому він відмовився ставити свій підпис про ознайомлення (а.с. 89 т.ІІ).

23 березня (рік не зазначено) наказом Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит» МОЗ України № 252-к «Про оголошення догани ОСОБА_1 » у зв'язку з тим, що 29 грудня 2020 року за вх. № 01-02/01-53 до адміністрації надійшло звернення трудового колективу щодо працівника лікарні ОСОБА_1 , інженера з охорони праці І-ї категорії, а також у зв'язку з актом службового розслідування від 19.03.2021, ОСОБА_1 інженеру з охорони праці І-ї категорії за неналежне виконання своїх обов'язків, порушення прав працівників на приватність (аудіозаписи без згоди особи) та порушення загальноприйнятих правил етики та дисципліни оголошено догану відповідно до ст. 147 КЗпП України (а.с. 90, 91 т. ІІ).

23 березня 2021 року начальником відділу кадрів Новиченко Н.М. , старшим інспектором відділу кадрів Бондаренко H.A., старшим інспектором відділу кадрів Чехун О.О., інспектором відділу кадрів Мостовою О.І., юрисконсультом провідним Курінною В.А. , юрисконсультом І-ої кат. Голота A.C. , складено акт про те, що ОСОБА_1 інженер з охорони праці І категорії ознайомився з наказом № 252-к від 23 березня 2021 року, при цьому він відмовився ставити свій підпис про ознайомлення (а.с. 92 т. ІІ).

24 березня 2021 року в.о. заступника генерального директора з технічних питань Оголєв О.А. подав службову записку генеральному директору НДСЛ «Охматдит» МОЗ України, в якій вказав, що не зважаючи на винесені догани від 22.03.2021 та 23.03.2021 інженер з охорони праці І категорії ОСОБА_1 продовжує безвідповідально відноситись до виконання своїх обов'язків, перешкоджає нормальній роботі структурних підрозділів лікарні, не проводить роз'яснювальної роботи з ведення документації з охорони праці, а лише погрожує новими приписами. У зв'язку з тим, що винесені догани не дали позитивних наслідків, вважав, що подальше перебування його на роботі суперечить інтересам лікарні (а.с. 93 т. ІІ).

24 березня 2021 року генеральний директор Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит» МОЗ України Володимир Жовнір звернувся до голови ППО НДСЛ «Охматдит» МОЗ України Бебешко О.В. з поданням, в якому на підставі наказу НДСЛ «Охматдит» МОЗ України № 246-к від 22 березня 2021 року «Про оголошення догани» ОСОБА_1 , наказу НДСЛ «Охматдит» МОЗ України № 252-к від 23 березня 2021 року «Про оголошення догани» ОСОБА_1 , подання Головного управління Держпраці у Київській області від 17.03.2021 вих. № 521/1/21/5887 та службової записки Оголєва О.А. від 24.03.2021 просив дати згоду на звільнення працівника інженера з охорони праці І категорії ОСОБА_1 у зв'язку із порушенням п. 3 ст. 40 КЗпП України (а.с. 94 т. ІІ).

Згідно з випискою з протоколу № 4 зборів первинної профспілкової організації від 26 березня 2021 року надано згоду на звільнення працівника інженера з охорони праці І категорії ОСОБА_1 у зв'язку з порушенням п. 3 ст. 40 КЗпП України згідно з поданням генерального директора НДСЛ «Охматдит» МОЗ України Жовніра В.А. (пункт 1.1) (а.с. 95 т. ІІ); також прийнято рішення підготувати та надати відповідь у встановлений у законом термін на заяву ОСОБА_1 вх. № 5 від 26.03.2021 (а.с. 111 т. І).

26 березня 2021 року наказом Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит» МОЗ України № 263-к «Про звільнення ОСОБА_1 » на підставі наказів НДСЛ «Охматдит» МОЗ України № 246-к від 22 березня 2021 року «Про оголошення догани», № 252-к від 23 березня 2021 року «Про оголошення догани»; виписки з протоколу ППО НДСЛ «Охматдит» від 26 березня 2021 року інженера з охорони праці І-ї категорії ОСОБА_1 звільнено з роботи 26 березня 2021 року за систематичне невиконання обов'язків, покладених на нього трудовим договором, на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України (а.с. 96, 97 т. ІІ).

26 березня 2021 року старшим інспектором відділу кадрів Чехун О.О., інспектором відділу кадрів Мостовою О.І., юрисконсультом провідним Курінною В.А. складено даний акт про те, що ОСОБА_1 інженер з охорони праці І категорії ознайомився з наказом № 263-к від 26 березня 2021 року «Про звільнення», при цьому він відмовився ставити свій підпис про ознайомлення (а.с. 98 т. ІІ).

26 березня 2021 року старшим інспектором відділу кадрів Бондаренко H.A., інспектором відділу кадрів Мостовою О.І., юрисконсультом І кат. Голотою A.C., складено акт про те, що ОСОБА_1 інженер з охорони праці І кат. відмовився отримувати трудову книжку та ставити свій підпис книзі обліку руху трудових книжок та особовій картці працівника (Форма № П-2) (а.с. 99 т. ІІ).

Згідно з довідкою заробітна плата ОСОБА_1 за період 01.01.2021 по 31.03.2021 склала: нараховано 29 554,69 грн; до сплати 23 791,55 грн (а.с. 100 т. ІІ).

26 березня 2021 року ОСОБА_1 подав до Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит» МОЗ України заяву, в якій на підставі ч. 4 ст. 6 Закону України «Про охорону праці» просив розірвати з ним трудовий договір за власним бажанням з 26 березня 2021 року та виплатити йому вихідну допомогу в розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного заробітку (а.с. 107-109 т. І).

Суд першої інстанції, вирішуючи вказаний спір та відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , мотивував своє рішення наступним.

Щодо оскарження наказу від 22 березня 2021 року № 246-к «Про оголошення догани ОСОБА_1 », суд першої інстанції вказав, що наказом Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит» МОЗ України від 22 березня 2021 року № 246-к ОСОБА_1 , інженеру з охорони праці І-ї категорії, оголошено догану з декількох причин, а саме:

1) 19 березня 2021 року до адміністрації лікарні надійшла доповідна записка в.о. заступника генерального директора з технічних питань ОСОБА_2 , в якій викладено факти відсутності періодичних обов'язкових медичних оглядів працівників, працюючих із джерелами іонізуючого випромінення, що свідчить про неналежне виконання обов'язків, покладених на інженера з охорони праці 1-ї категорії ОСОБА_1

2) у листах управління Держпраці у Київській області від 29.01.2021 вх. № 01.1/01-13/111 та 17.02.2021 вх. № 01.1/01-13/228 вказано на відсутність необхідної інформації та матеріалів щодо розслідування нещасних випадків, пов'язаних з виробництвом, за які відповідальний інженер з охорони праці І-ї категорії ОСОБА_1 (протокольне рішення спеціальної комісії від 15.04.2020 протокол № 1), що свідчить про низьку якість проведення розслідування нещасних випадків на виробництві, відповідальність за яку несе ОСОБА_1 .

Проте, суд зазначив, що у наказі від 22 березня 2021 року № 246-к «Про оголошення догани ОСОБА_1 » не конкретизовано, в чому саме полягає невиконання ОСОБА_1 його посадових обов'язків щодо періодичних обов'язкових медичних оглядів працівників, чи у тому, що він не брав участі у складанні переліків професій і посад, згідно з якими працівники повинні проходити обов'язкові періодичні медичні огляди, чи у нездійсненні ним контролю за проведенням періодичних медичних оглядів працівників. Окрім того, суд першої інстанції звернув увагу, що у доповідній записці в.о. заступника генерального директора з технічних питань ОСОБА_2 від 19.03.2021, посилання на яку міститься в оскаржуваному наказі, зазначено про факти відсутності періодичних оглядів у 2019 році, що не відповідає вимогам статті 148 КЗпП України щодо строку для застосування дисциплінарного стягнення.

Щодо ненадання проєкта акту за формою Н-1, то суд першої інстанції вказав, що відповідно до протокольного рішення від 15.04.2020 член спеціальної комісії з розслідування нещасного випадку ОСОБА_1 повинен був брати участь у складанні акта за формою Н-1/НП, листом Головного управління Держпраці у Київській області від 21.07.2020 ОСОБА_1 доручено надати проект акта за формою Н-1/П, однак станом 20.01.2021 ОСОБА_1 не надав Головному управлінню Держпраці у Київській області проект акта за формою Н-1, що свідчить про неналежне виконання позивачем посадових обов'язків, а відтак суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді догани.

Суд виснував, що притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності відповідно до наказу від 22 березня 2021 року № 246-к «Про оголошення догани ОСОБА_1 » на підставі листа Головного управління Держпраці у Київській області від 20.01.2021 № 8/3/21/859 здійснено в межах строків, визначених положеннями статті 148 КЗпП України, оскільки порушення обов'язку щодо не надання проєкта акта, має триваючий характер.

Щодо матеріалів розслідування нещасних випадків на виробництві, то судом було зазначено, що матеріали спеціального розслідування гострого професійного захворювання зі смертельним наслідком, який трапився 22.11.2020 в Національній дитячій спеціалізованій лікарні «Охматдит» МОЗ України з сестрою медичною з стоматології ОСОБА_5 повинні були бути передані до Головного управління Держпраці у Київській області протягом 5 робочих днів, відлік яких розпочався з наступного дня після 15 грудня 2020 року і закінчився 22 грудня 2020 року.

В рішенні суду зазначено, що складання звітності з охорони праці за встановленими формами і у відповідні терміни належить до функції спеціаліста з охорони праці, що визначено у п. 3.4. Типового положення про службу охорони праці та п. 2.16 посадової інструкції інженера з охорони праці.

Отже, інженером з охорони праці як представником роботодавця у комісії не передано до Головного управління Держпраці у Київській області матеріалів спеціального професійного захворювання зі смертельним наслідком, який трапився 22.11.2020 в Національній дитячій спеціалізованій лікарні «Охматдит» МОЗ України у строк до 22 грудня 2020 року включно; вказане порушення виявлено 17.02.2021 у момент надходження листа від Головного управління Держпраці у Київській області; з 16.01.2021 по 02.03.2021 ОСОБА_1 був увільнений від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, тому суд першої інстанції дійшов висновку, що застосування до нього дисциплінарного стягнення відповідно до наказу від 22 березня 2021 року № 246-к «Про оголошення догани ОСОБА_1 » на підставі листа Головного управління Держпраці у Київській області від 17.02.2021 вих. № 41/3/21/3095 (вх. № 01.1/01-13/228 від 17.02.2021) здійснено обґрунтовано з дотриманням строків, визначених статтею 148 КЗпП України.

Щодо оскарження наказу від 26.03.2021 № 263-к «Про звільнення ОСОБА_1 », суд першої інстанції виходив із того, що враховуючи те, що інженера з охорони праці ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у виді доган згідно з наказами від 22 та 23 березня 2021 року, а у поданні Головного управління Держпраці у Київській області від 17.03.2021 № 52/1/21/5887 йдеться про порушення, які були виявлені до винесення наказів про оголошення доган позивачу, що свідчить про відсутність часового проміжку між притягненням до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 та новим дисциплінарним проступком, а також зважаючи на відсутність конкретизації даних щодо можливого дисциплінарного проступку, вказаного у службовій записці в.о. заступника генерального директора з технічних питань Оголєв О.А. від 24 березня 2021 року, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено систематичності порушення трудової дисципліни ОСОБА_1 , а тому підстави для його звільнення за п. 3 ст. 40 КЗпП України були відсутні.

Також судом було зазначено, що системний аналіз приписів статті 235 КЗпП України, дає підстави дійти висновку про те, що скасування наказу про звільнення працівника автоматично тягне за собою поновлення його на роботі та вирішення питання щодо відшкодування останньому середнього заробітку. Проте, оскільки позивач - ОСОБА_1 вимоги про поновлення його на роботі не заявляв, суд дійшов висновку, що позивач обрав неналежний спосіб захисту, тому підстав для задоволення позовної вимоги про визнання неправомірним та скасування наказу від 26.03.2021 № 263-к «Про звільнення ОСОБА_1 » немає.

Щодо вимог про звільнення позивача на підставі ч. 4 ст. 6 Закону України «Про охорону праці», п. 9 ч. 1 ст. 36 та ст. 38 КЗпП України, та виплати вихідної допомоги, то суд першої інстанції зазначив, що 26 березня 2021 року ОСОБА_1 подав до Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит» МОЗ України заяву, в якій на підставі ч. 4 ст. 6 Закону України «Про охорону праці» просив розірвати з ним трудовий договір за власним бажанням з 26 березня 2021 року та виплатити йому вихідну допомогу в розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного заробітку (а.с. 107-109 т. І).

Проте, суд звернув увагу, що описані у вказаній заяві обставини не доводять тієї обставини, що мали місце порушення трудового законодавства зі сторони роботодавця, по-перше, стосовно працівника, по-друге на момент подання, адже стосуються приписів і різного роду звернень позивача до в.о. генерального директора НДСЛ «Охматдит» щодо контролю за охороною праці в лікарні у 2020 році. Окрім того, позивач, заявляючи позовну вимогу звільнити ОСОБА_1 з посади інженера з охорони праці 1 категорії за власним бажанням на підставі ч. 4 ст. 6 Закону України «Про охорону праці», п. 9 ч. 1 ст. 36 та ст. 38 КЗпП України, обрав неналежний спосіб захисту, оскільки суд не є роботодавцем позивача, і не може звільнити позивача на іншій підставі; при цьому, роботодавець не пов'язував звільнення позивача з вимогами ч. 4 ст. 6 Закону України «Про охорону праці» та ч. 3 т. 38 КЗпП України. Вимог про зміну формулювання причин звільнення позивач не заявляв.

Таким чином, районний суд виснував, що підстав для задоволення позовних вимог про звільнення ОСОБА_1 з посади інженера з охорони праці 1 категорії за власним бажанням на підставі ч. 4 ст. 6 Закону України «Про охорону праці», п. 9 ч. 1 ст. 36 та ст. 38 КЗпП України, а також про стягнення з НДСЛ «Охматдит» МОЗ України на користь ОСОБА_1 вихідної допомоги в розмірі 32772 немає.

Щодо вимог про стягнення заборгованості з розрахунку при звільненні в розмірі 29 632,00 грн, то суд зазначив, що заявлена позовна вимога про стягнення заборгованості з розрахунку при звільненні в розмірі 29 632 грн є недоведеною, оскільки обрахована позивачем орієнтовно на його заробітну плату у липні 2020 року, і без урахування кількості відпрацьованих ним днів у спірний період з 01.01.2021 по 26.03.2021 та днів тимчасової непрацездатності позивача у період з 16 січня 2021 року по 02.03.2021.

Щодо стягнення моральної шкоди в розмірі 40000,00 грн, то суд вважав, що позивач не довів того, що він зазнав моральних страждань, втратив нормальні життєві зв'язки і що йому необхідно було докладати додаткових зусиль для організації свого життя. Надані позивачем квитанції на лікування його дружини, не доводять причинного зв'язку між діями відповідача та моральною шкодою, про відшкодування якої заявлено позивачем. Тому суд виснував, що підстав для задоволення позовної вимоги про з НДСЛ «Охматдит» МОЗ України на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 40000,00 грн немає.

Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 відповідає з огляду на наступне.

Статтею 43 Конституції України кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до статті 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до трудового законодавства працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою, отже, трудовий договір є основною, базовою формою виникнення трудових правовідносин.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно зі статтею 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Відповідно до статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується роботодавцем безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов'язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов'язків; вина працівника; наявність причинного зв'язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов'язків.

Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

Саме на роботодавцеві лежить обов'язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, з яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов'язковому порядку має бути встановлена вина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Отже, при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з'ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги в частині незаконності винесення догани ОСОБА_1 , апеляційний суд враховує наступне.

Посадовою інструкцією інженера з охорони праці І категорії, затвердженою відповідачем, визначені обов'язки інженера з охорони праці І категорії, зокрема:

2.4. Бере участь у розробленні заходів щодо запобігання професійним захворюванням і нещасним випадкам на виробництві, поліпшення умов праці і доведення їх до вимог нормативних правових актів з охорони праці, а також надає організаційну допомогу з виконання розроблених заходів.

2.6. Бере участь у розгляді питання про відшкодування роботодавцем шкоди заподіяної працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим пошкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ними, трудових обов'язків.

2.7. Надає підрозділам підприємства методичну допомогу у складанні переліків професій і посад, відповідно до яких працівники мають проходити обов'язкові медичні огляди, а також переліки професій і посад, відповідно до яких на основі чинного законодавства надається компенсація та пільги за важкі, шкідливі або небезпечні умови праці; під час розроблення і перегляду інструкцій з охорони праці, стандартів підприємства, системи стандартів безпеки праці; з організації інструктажу, навчання і перевірки знань працівників з охорони праці.

2.8. Забезпечує організацію та проведення вступного інструктажів з охорони праці з усіма, хто приймається на роботу, приїздить у відрядження, учнями і студентами, які прибули на проходження виробничого навчання або практику.

2.10. Забезпечує організацію спеціального навчання і перевірку знань відповідних нормативно-правових актів з охорони праці працівників, зайнятих на роботах з підвищеною небезпекою.

2.14. Бере участь у складанні розділу «Охорона праці» колективного договору, очолює комісію з розслідування випадків виробничого травматизму, професійних і виробничо-обумовлених захворювань, вивчає їх причини, аналізує ефективність впроваджених заходів щодо їх запобігання.

2.16. Складає звітність з охорони праці за встановленими формами і у відповідні терміни.

Відповідно до посадової інструкції інженер з охорони праці І категорії несе відповідальність згідно з чинним законодавством України:

4.1. За невідповідність прийнятих рішень вимогам чинного законодавства, невиконання своїх посадових обов'язків, передбачених цією інструкцією.

4.2. За низьку якість проведення розслідування нещасних випадків на виробництві.

4.3 За створення перешкод діям посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці.

З матеріалів справи вбачається, що наказом Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит» МОЗ України від 22 березня 2021 року № 246-к ОСОБА_1 , інженеру з охорони праці І-ї категорії, оголошено догану з декількох причин, а саме:

Відповідно до положень статті 17 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов'язаний за свої кошти забезпечити фінансування та організувати проведення попереднього (під час прийняття на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, щорічного обов'язкового медичного огляду осіб віком до 21 року. За результатами періодичних медичних оглядів у разі потреби роботодавець повинен забезпечити проведення відповідних оздоровчих заходів. Медичні огляди проводяться відповідними закладами охорони здоров'я, працівники яких несуть відповідальність згідно із законодавством за відповідність медичного висновку фактичному стану здоров'я працівника.

Відповідно до Типового положення про службу охорони праці, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 15 листопада 2004 року № 255 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2004 р. за № 1526/10125, служба охорони праці бере участь у складанні переліків професій і посад, згідно з якими працівники повинні проходити обов'язкові попередні і періодичні медичні огляди (пункт 3.12 Типового положення), здійснює контроль за проведенням попередніх (під час прийняття на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, щорічних обов'язкових медичних оглядів осіб віком до 21 року (пункт 3.14 Типового положення). Спеціалісти служби охорони праці мають право вимагати відсторонення від роботи осіб, які не пройшли передбачених законодавством медичного огляду, навчання, інструктажу, перевірки знань і не мають допуску до відповідних робіт або не виконують вимоги нормативно-правових актів з охорони праці (пункт 4 Типового положення).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, у наказі від 22 березня 2021 року № 246-к «Про оголошення догани ОСОБА_1 » не конкретизовано, в чому саме полягає невиконання ОСОБА_1 його посадових обов'язків щодо періодичних обов'язкових медичних оглядів працівників.

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що позивачем по справі не було належним чином виконано його посадові обов'язки щодо надання проекту акта за формою Н-1 Головному управлінню Держпраці у Київській області.

Згідно положень статті 22 Закону України «Про охорону праці» роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об'єднаннями профспілок. За підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання або аварії роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов'язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування.

Згідно з приписами пункту 14 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 р. № 337, (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин) Держпраці та/або її територіальним органом утворюється комісія із спеціального розслідування (далі - спеціальна комісія). Спеціальна комісія утворюється протягом одного робочого дня після отримання від роботодавця письмового повідомлення про нещасний випадок або за інформацією, отриманою з інших джерел (органу досудового розслідування, звернень потерпілого або членів його сім'ї чи уповноваженої ними особи, первинних організацій і територіальних об'єднань профспілок).

Відповідно до пункту 15 Порядку до складу спеціальної комісії входять: посадова особа Держпраці та/або її територіального органу (голова комісії); представник робочого органу Фонду; представник уповноваженого органу чи наглядової ради підприємства (у разі її утворення) або місцевої держадміністрації чи органу місцевого самоврядування у разі, коли зазначений орган відсутній; керівник (спеціаліст) служби охорони праці підприємства (установи, організації) або посадова особа, на яку роботодавцем покладено виконання функцій з охорони праці, а у разі її відсутності - представник роботодавця; представник первинної організації профспілки, членом якої є постраждалий (у разі її відсутності - уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці); представник профспілкового органу вищого рівня або територіального профоб'єднання; представник місцевої держадміністрації або органу місцевого самоврядування у разі, коли нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння) сталися з особами, які працюють на умовах цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, фізичними особами - підприємцями, особами, які провадять незалежну професійну діяльність, членами фермерського господарства; лікар з гігієни праці територіального органу Держпраці (у разі настання гострого професійного захворювання (отруєння); посадові особи органів Держпродспоживслужби, ДСНС (у разі потреби та за відповідним погодженням).

Відповідно до положень п.33 Порядку, серед іншого визначено, що комісія (спеціальна комісія) зобов'язана: провести засідання комісії (спеціальної комісії) з розслідування нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), на якому розглянути інформацію про нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння), розподілити функції між членами комісії, провести зустріч з потерпілим (членами його сім'ї чи уповноваженою ними особою) та скласти протоколи засідання комісії згідно з додатком 4; скласти акти за формою Н-1 (тимчасові акти за формою Н-1 у разі їх складення) згідно з додатком 11 у кількості, визначеній рішенням комісії (спеціальної комісії); у разі настання групових нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) скласти акти за формою Н-1 на кожного потерпілого; розглянути та підписати примірники актів за формою Н-1 (тимчасові акти за формою Н-1 у разі їх складення), а у разі незгоди члена комісії (спеціальної комісії) із змістом розділів 5, 6, 8, 9 такого акта - обов'язково підписати ці акти з відміткою про наявність окремої думки, яка викладається членом комісії письмово, в якій він обґрунтовано викладає пропозиції до змісту розділів 5, 6, 8, 9 акта (окрема думка додається до цих актів та є їх невід'ємною частиною); передати не пізніше наступного робочого дня після підписання актів за формою Н-1 матеріали розслідування та примірники таких актів керівнику підприємства (установи, організації) або органу, що утворив комісію (спеціальну комісію), для їх розгляду та затвердження.

Відповідно до п. 34 Порядку рішення щодо визнання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) пов'язаними чи не пов'язаними з виробництвом приймається комісією (спеціальною комісією) шляхом голосування простою більшістю голосів. У разі рівної кількості голосів членів комісії (спеціальної комісії) голос голови комісії (спеціальної комісії) є вирішальним.

Відповідно до п. 38 Порядку голова та члени комісії (спеціальної комісії) мають право одержувати усні та письмові пояснення щодо нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), проводити опитування роботодавця, посадових осіб та інших працівників підприємства (установи, організації), потерпілих, свідків нещасного випадку та причетних до нього осіб. Голова комісії (спеціальної комісії) має право надсилати необхідні запити під час розслідування нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), вносити пропозиції щодо розподілу функцій між членами комісії. У разі невиконання членами комісії (спеціальної комісії) обов'язків, визначених цим Порядком, голова комісії (спеціальної комісії) має право надсилати керівникам органів (підприємств, установ, організацій тощо), представники яких входять до складу комісії (спеціальної комісії), подання про неналежне виконання ними обов'язків, визначених цим Порядком, та запит щодо визначення іншого представника для включення до складу комісії (спеціальної комісії).

Згідно з пунктом 45 Порядку роботодавець зобов'язаний, зокрема, організувати друкування, тиражування та формування протягом п'яти робочих днів після затвердження актів за формою Н-1 необхідної кількості копій матеріалів розслідування (спеціального розслідування) разом з актами за формою Н-1, їх прошиття та нумерацію.

Відповідно до п. 54 Порядку контроль за своєчасністю та об'єктивністю проведення розслідування нещасних випадків та/або гострих професійних захворювань (отруєнь), аварій, підготовкою матеріалів розслідування, веденням їх обліку, вжиттям заходів до усунення причин їх настання здійснюють Держпраці та робочі органи Фонду відповідно до компетенції.

Як встановлено судом в ході розгляду справи, 29 січня 2021 року до Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит» МОЗ України надійшов лист Головного управління Держпраці у Київській області від 20.01.2021 № 8/3/21/859, в якому зазначено, що:

Із листа управління Держпраці у Київській області, який надійшов до відповідача 17.02.2021 вх. № 01.1/01-13/228, судом встановлено, що відповідно до вимог п. 14, 15 Порядку наказом Головного управління Держпраці у Київській від 26.11.2020 № 3541 було створено комісію із спеціального розслідування гострого професійного захворювання зі смертельним наслідком, який трапився 22.11.2020 в Національній дитячій спеціалізованій лікарні «Охматдит» МОЗ України з сестрою медичною з стоматології ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2 ; до складу комісії були включені був включений ОСОБА_1 - інженер з охорони праці НДСЛ «Охматдит»; засідання комісії зі спеціального розслідування про визначення випадку гострого професійного захворювання зі смертельним наслідком ОСОБА_6 пов'язаним чи не пов'язаним з виробництвом відбулось 15 грудня 2020 року; за результатами голосування випадок гострого професійного захворювання зі смертельним наслідком, що стався 22.11.2020 в Національній дитячій спеціалізованій лікарні «Охматдит» МОЗ України сестрою медичною з стоматології ОСОБА_5 визнано не пов'язаним виробництвом; комісією складено та підписано Акт за формою Н-І/НП; відповідно до п.45 Порядку роботодавець зобов'язаний організувати друкування, тиражування та формування протягом п'яти робочих днів після затвердження актів за формою Н-І необхідної кількості копій матеріалів розслідування (спеціального розслідування) разом з актами за формою Н-І, прошиття та нумерацію; станом на 17.02.2021 матеріали розслідування не сформовані і не подані до Головного управління Держпраці у Київській області.

Таким чином, вказаними документами підтверджено факт того, що ОСОБА_1 не надав Головному управлінню Держпраці у Київській області проект акта за формою Н-1 й наявність правових підстав для застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді догани.

Із матеріалів справи вбачається, що інженером з охорони праці як представником роботодавця у комісії не передано до Головного управління Держпраці у Київській області матеріалів спеціального професійного захворювання зі смертельним наслідком, який трапився 22.11.2020 в Національній дитячій спеціалізованій лікарні «Охматдит» МОЗ України у строк до 22 грудня 2020 року включно.

Посилання апелянта на його велику завантаженість не може слугувати підставою для скасування наказу відповідача щодо винесення догани позивачу по справі у зв'язку із неналежним виконанням ним своїх посадових обов'язків.

Вказані обставини позивачем ОСОБА_1 належними і допустимими доказами спростовано не було.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги в частині незаконного звільнення ОСОБА_1 , апеляційний суд враховує наступні норми права та обставини справи.

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (частина шоста статті 43 Конституції України).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках: систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення.

Розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України чи органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового та митного законодавства (частина перша статті 43 КЗпП України).

У постановах Верховного Суду від 03 листопада 2022 року у справі № 537/3647/20 (провадження № 61-3526св22), від 27 липня 2022 року у справі № 754/695/20 (провадження № 61-16433св21) зазначено, що «у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на них трудовим договором, суди повинні з'ясувати, у чому конкретно проявилося порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи не застосовувалося вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувалися при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов'язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов'язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов'язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; до працівника раніше протягом року вже застосовувалися заходи дисциплінарного або громадського стягнення; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 липня 2020 року в справі № 554/9493/17.

Отже, працівник може бути звільнений за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України лише в разі порушення трудової дисципліни чи невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, які були допущені працівником після того, як до нього було застосовано дисциплінарне чи громадське стягнення (яке не скасоване та не втратило юридичної сили за давністю). При звільненні за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України потрібно встановити: чи передував безпосередньо звільненню дисциплінарний проступок, чи застосовувалися інші заходи дисциплінарного або громадського стягнення та чи можна вважати вчинення дисциплінарного проступку систематичним невиконанням працівником обов'язків без поважних причин.

Систематичним невиконанням обов'язків вважається таке, що вчинене працівником, який раніше допускав порушення покладених на нього обов'язків і притягувався за це до дисциплінарної відповідальності, проте застосовані заходи дисциплінарного чи громадського стягнення не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.

Верховний Суд у своїй практиці наголошує, що систематичність повинна полягати саме у фактах порушення та накладення за кожне окреме порушення дисциплінарного чи громадського стягнення. Лише сукупність цих елементів породжує систематичність невиконання обов'язків (постанова від 26 лютого 2020 року по справі № 757/14922/17-ц).

Під час розгляду справи роботодавець зобов'язаний довести факт вчинення працівником нового порушення трудових обов'язків, яким він обґрунтовував наказ (розпорядження) про звільнення.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі ухвалити рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що у наказі від 26.03.2021 № 263-к «Про звільнення ОСОБА_1 » вказано, що на підставі наказів НДСЛ «Охматдит» МОЗ України № 246-к від 22 березня 2021 року «Про оголошення догани», № 252-к від 23 березня 2021 року «Про оголошення догани»; виписки з протоколу первинної профспілкової організації НДСЛ «Охматдит» від 26 березня 2021 року інженера з охорони праці І-ї категорії ОСОБА_1 звільнено з роботи 26 березня 2021 року за систематичне невиконання обов'язків, покладених на нього трудовим договором, на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України (а.с.96-97, т.2).

Підставою для надання згоди на звільнення первинною профспілковою організацією НДСЛ «Охматдит» було подання генерального директора Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит» МОЗ України від 24 березня 2021 року, в якому, окрім двох наказів про оголошення догани від 22 березня 2021 року та від 23 березня 2021 року, йшлося також про подання Головного управління Держпраці у Київській області від 17.03.2021 вих. № 521/1/21/5887 та службову записку Оголєва О.А. від 24.03.2021.

У поданні Головного управління Держпраці у Київській області від 17.03.2021 № 52/1/21/5887 вказано, що у період з 18 січня по 29 січня 2021 року посадовими особами Головного управління Держпраці у Київській області було проведено планову перевірку щодо дотримання вимог законодавчих, нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки на НДСЛ «Охматдит» МОЗ України. Під час перевірки було виявлено 56 порушень вимог законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки, які вказані в акті перевірки суб'єкта господарювання № 5.5/863/28 від 29 січня 2021 року. Відповідно до статті 39 Закону України «Про охорону праці» Головне управління Держпраці у Київській області вважало за необхідне розглянути питання щодо відповідності займаній посаді інженера з охорони праці І-ї категорії НДСЛ «Охматдит» МОЗ України ОСОБА_1 .

Вказана перевірка була здійснена у період 18 січня по 29 січня 2021 року, а отже, виявлені Головним управлінням Держпраці у Київській області 56 порушень вимог законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки, були вчинені до моменту застосування до ОСОБА_1 22 та 23 березня 2021 року доган.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно виснував, що виявлені Головним управлінням Держпраці у Київській області порушення можуть доводити лише факт їх наявності, але не доводять скоєння працівником проступку на роботі, вчиненого після застосування до цього працівника дисциплінарного стягнення.

У пункті 3.9 Типового положення до функції служби охорони праці віднесено інформування працівників про основні вимоги законів, інших нормативно-правових актів та актів з охорони праці, що діють в межах підприємства.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, у службовій записці в.о. заступника генерального директора з технічних питань Оголєва О.А. від 24 березня 2021 року не конкретизовано, в чому полягає перешкоджання позивачем нормальній роботі структурних підрозділів лікарні, коли і з ким позивач повинен був провести роз'яснювальну роботи з ведення документації з охорони праці.

Таким чином, апеляційний суд вважає правомірним висновок суду, що відповідачем не доведено систематичності порушення трудової дисципліни ОСОБА_1 , а тому підстави для його звільнення за п. 3 ст. 40 КЗпП України були відсутні.

Також з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 було заявлено вимоги про скасування наказу про його звільнення без вимоги про поновлення його на роботі.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

В постанові Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі №758/9164/16 викладено наступний правовий висновок: «Системний аналіз приписів статті 235 КЗпП України дає підстави дійти висновку про те, що скасування наказу про звільнення працівника автоматично тягне за собою поновлення його на роботі та вирішення питання про відшкодування останньому середнього заробітку.

У випадку, якщо працівник не має наміру поновлюватись на посаді, яку він займав до звільнення, та у випадку, якщо суд дійде висновку про незаконність такого звільнення, порушене право працівника може бути захищене шляхом зміни формулювання причини звільнення.

Частиною третьою статті 235 КЗпП України визначено, що у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.

Тобто у випаду застосування зазначеної вище норми трудового законодавства, у позивача виникає право на виплату середнього заробітку за умови доведеності, що неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало його працевлаштуванню, що свідчить про не безумовне стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, якщо право працівника підлягає захисту на підставі частини третьої статті 235 КЗпП України.

Визнання незаконними та скасування наказів про притягнення дисциплінарної відповідальності та про звільнення, без поновлення працівника на посаді, проте з одночасним стягненням з роботодавця середнього заробітку за час вимушеного прогулу, є неправильним застосуванням норми статті 235 КЗпП України.

Якщо, вирішивши відмовитись від вимоги про поновлення на роботі, вважаючи незаконними підстави звільнення, позивач не скористався своїм правом на уточнення позовних вимог, у суду відсутні підстави для задоволення позову.

Таким чином, скасування наказу про звільнення та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу можливе тільки у разі поновлення на роботі, як взаємопов'язані вимоги».

Суд першої інстанції правомірно вказав, що оскільки позивач - ОСОБА_1 вимоги про поновлення його на роботі не заявляв, то суд доходить висновку, що позивач обрав неналежний спосіб захисту, тому підстав для задоволення позовної вимоги про визнання неправомірним та скасування наказу від 26.03.2021 № 263-к «Про звільнення ОСОБА_1 » немає.

Крім того, позивачем було заявлено вимоги про його звільнення на підставі ч. 4 ст. 6 Закону України «Про охорону праці», п. 9 ч. 1 ст. 36 та ст. 38 КЗпП України, та виплати вихідної допомоги.

Частиною четвертою статті 6 Закону України «Про охорону праці» встановлено, що працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавства про охорону праці, не додержується умов колективного договору з цих питань. У цьому разі працівникові виплачується вихідна допомога в розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного заробітку.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є: підстави, передбачені іншими законами.

Згідно з положеннями частини третьої статті 38 КЗпП України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

У постановах Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі № 199/8766/18 (провадження № 61-797св20), від 23 листопада 2023 року у справі № 207/828/22 (провадження № 61-4090св23) зазначено, що за змістом статті 38 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи працівника і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до розірвання цього договору і які працівник визначає самостійно. У разі якщо вказані працівником причини звільнення - порушення роботодавцем трудового законодавства (частина третя статті 38 КЗпП України) - не підтверджуються або роботодавцем не визнаються, останній не вправі самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору. При незгоді роботодавця звільнити працівника із підстав, передбачених частиною третьою статті 38 КЗпП України, останній може відмовити у розірванні трудового договору, але не вправі розірвати цей договір з інших підстав, які працівником не зазначалися. Аналогічний висновок зазначений у постанові Верховного Суду від 13 березня 2019 року в справі № 754/1936/16-ц (провадження № 61 -28466св18). Обов'язковою умовою для звільнення за власним бажанням згідно з частиною третьою статті 38 КЗпП України є порушення власником трудового законодавства або умов трудового договору. При цьому для визначення правової підстави розірвання трудового договору значення має сам факт порушення законодавства про працю, що спонукало працівника до розірвання трудового договору з власної ініціативи, а не поважність чи неповажність причин такого порушення та істотність порушення трудових прав працівника.

Розірвання трудового договору за частиною третьою статті 38 КЗпП України є різновидом припинення трудових відносин в односторонньому порядку. Для припинення трудового договору за цією підставою має значення, чи мали місце порушення з боку роботодавця законодавства про працю чи умов колективного чи трудового договору, а також письмово викладена ініціатива працівника з наміром припинити трудові відносини, що доведена до відома роботодавця в установленому законом порядку. Отже, при вирішенні трудового спору щодо припинення трудового договору на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України визначальним є те, чи мали місце порушення трудового законодавства зі сторони роботодавця стосовно працівника на момент подання таким працівником заяви про звільнення на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України. Особливістю розірвання трудового договору на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України є те, що працівник має право самостійно визначити строк розірвання трудового договору. Роботодавець може не погоджуватись з тим, що мають місце порушення, які відповідно до частини третьої статті 38 КЗпП України є підставами для розірвання трудового договору за ініціативою працівника у визначені ним строки, що, у свою чергу, свідчить про виникнення трудового спору (див. постанову Верховного Суду від 16 червня 2022 року в справі № 211/5625/19 (провадження № 61-5942св21), постанову Верховного Суду від 20 грудня 2023 року в справі №153/758/22 (провадження № 61-13176св22)).

Умовою розірвання трудового договору з ініціативи працівника згідно з частиною першою статті 38 КЗпП України є власне бажання працівника, зумовлене неможливістю продовжувати роботу з підстав особистих його обставин. Згідно з частиною третьої цієї статті - винні дії власника або уповноваженого ним органу через невиконання законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору. Підприємство у разі незгоди з підставою звільнення, заявленою позивачем, повинно було відмовити у розірванні трудового договору на таких підставах, а не звільняти працівника в односторонньому порядку, змінивши підстави розірвання трудового договору (див. постанову Верховного Суду від 29 вересня 2023 року у справі № 279/402/20 (провадження №61-6175св22)).

Отже, для висновку про наявність підстав для звільнення працівника відповідно до частини третьої статті 38 КЗпП України доказуванню підлягає факт існування порушень роботодавцем трудового законодавства стосовно працівника на момент подання ним такої заяви про звільнення. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 28 червня 2023 року у справі № 182/1207/21 (провадження № 61 -2375св23)).

Відповідно до частини третьої статті 235 КЗпП України у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.

26 березня 2021 року подав до Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит» МОЗ України заяву, в якій на підставі ч. 4 ст. 6 Закону України «Про охорону праці» просив розірвати з ним трудовий договір за власним бажанням з 26 березня 2021 року та виплатити йому вихідну допомогу в розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного заробітку (а.с. 107-109 т. І).

Обставини, які зазначені ОСОБА_1 в зазначеній вище заяві про розірвання з ним трудового договору, не можуть свідчити про порушення трудового законодавства зі сторони роботодавця, оскільки стосуються приписів і різного роду звернень позивача до в.о. генерального директора НДСЛ «Охматдит» щодо контролю за охороною праці в лікарні у 2020 році.

Апеляційний суд доходить висновку, що суд першої інстанції правомірно встановив факт відсутності в матеріалах справи належних та допустимих доказів на підтвердження порушення трудового законодавства зі сторони роботодавця - відповідача по справі, що свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в цій частині.

Крім того, апеляційний суд вважає також правомірним висновок суду першої інстанції в частині відмови у задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення заборгованості з розрахунку при звільненні в розмірі 29 632,00 грн, а також моральної шкоди у зв'язку із недоведеністю вказаних позовних вимог.

Відповідно до положень статті 116 КЗпП України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Так, заявлена позовна вимога про стягнення заборгованості з розрахунку при звільненні в розмірі 29632,00 грн, є недоведеною, оскільки обрахована позивачем орієнтовно на його заробітну плату у липні 2020 року, і без урахування кількості відпрацьованих ним днів у спірний період з 01.01.2021 по 26.03.2021 та днів тимчасової непрацездатності позивача у період з 16 січня 2021 року по 02.03.2021.

Відповідно до положень статті 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

В постановах Верховного Суду від 13 серпня 2020 року в справі № 12716375/19, від 01 березня 2023 року в справі № 185/5224/21 (провадження № 61-12191св22) викладено правовий висновок, що КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а стаття 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у його житті та з урахуванням інших обставин.

Захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв'язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.

Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, а має самостійне юридичне значення.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Належних і допустимих доказів завдання позивачу моральної шкоди матеріали справи не містять й позивачем таких надано не було.

Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі, висновків суду першої інстанції не спростовують, містять посилання на обставини, що були предметом перевірки суду першої інстанції, яким була надана належна правова оцінка, зводяться до переоцінки доказів та незгоди із судовим рішенням, спростовуються матеріалами справи, змістом оскаржуваного судового рішення, і не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.

Відповідно до статі 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, Київський апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 09 лютого 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дати складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 05 серпня 2024 року.

Головуючий суддя : М.А.Яворський

Судді : Т.Ц.Кашперська

В.О. Фінагеєв

Попередній документ

120839252

Наступний документ

120839254

Інформація про рішення:

№ рішення:	120839253
№ справи:	754/7027/21
Дата рішення:	31.07.2024
Дата публікації:	08.08.2024
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Цивільне
Суд:	Київський апеляційний суд
Категорія справи:	Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (05.10.2023)
Результат розгляду:	відмовлено в задоволенні заяви (клопотання)
Дата надходження:	04.10.2023

Розклад засідань:

Минулі засідання (34)

03.06.2026 02:44	Деснянський районний суд міста Києва
03.06.2026 02:44	Деснянський районний суд міста Києва
03.06.2026 02:44	Деснянський районний суд міста Києва
03.06.2026 02:44	Деснянський районний суд міста Києва
03.06.2026 02:44	Деснянський районний суд міста Києва
03.06.2026 02:44	Деснянський районний суд міста Києва
03.06.2026 02:44	Деснянський районний суд міста Києва
03.06.2026 02:44	Деснянський районний суд міста Києва
03.06.2026 02:44	Деснянський районний суд міста Києва
03.06.2026 02:44	Деснянський районний суд міста Києва
03.06.2026 02:44	Деснянський районний суд міста Києва
03.06.2026 02:44	Деснянський районний суд міста Києва
03.06.2026 02:44	Деснянський районний суд міста Києва
03.06.2026 02:44	Деснянський районний суд міста Києва
03.06.2026 02:44	Деснянський районний суд міста Києва
30.09.2021 12:00	Деснянський районний суд міста Києва
19.11.2021 10:00	Деснянський районний суд міста Києва
14.01.2022 10:00	Деснянський районний суд міста Києва
04.02.2022 14:30	Деснянський районний суд міста Києва
11.03.2022 10:30	Деснянський районний суд міста Києва
15.09.2022 15:30	Деснянський районний суд міста Києва
23.09.2022 15:00	Деснянський районний суд міста Києва
17.11.2022 16:00	Деснянський районний суд міста Києва
02.02.2023 11:00	Деснянський районний суд міста Києва
22.03.2023 12:00	Деснянський районний суд міста Києва
17.05.2023 14:30	Деснянський районний суд міста Києва
29.05.2023 10:30	Деснянський районний суд міста Києва
30.06.2023 14:30	Деснянський районний суд міста Києва
29.09.2023 10:00	Деснянський районний суд міста Києва
02.10.2023 14:30	Деснянський районний суд міста Києва
06.11.2023 10:00	Деснянський районний суд міста Києва
26.01.2024 10:00	Деснянський районний суд міста Києва
29.01.2024 11:30	Деснянський районний суд міста Києва
09.02.2024 15:00	Деснянський районний суд міста Києва

Запланованих засідань немає

Учасники справи:

головуючий суддя:

ГРИНЧАК ОКСАНА ІВАНІВНА

ЗОТЬКО ТЕТЯНА АНАТОЛІЇВНА

суддя-доповідач:

ГРИНЧАК ОКСАНА ІВАНІВНА

ЗОТЬКО ТЕТЯНА АНАТОЛІЇВНА

відповідач:

Національна дитяча спеціалізована лікарня " Охматдит" МОЗ України

позивач:

Батан Анатолій Григорович