02 серпня 2024 року місто Київ
Справа № 361/1403/23
Апеляційне провадження № 22-ц/824/7134/2024
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Желепи О.В. (суддя-доповідач), Мазурик О.Ф., Немировська О.В.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 листопада 2023 року (ухвалене у складі судді Радзівіл А. Г., інформація про дату складання повного судового рішення відсутня)
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення пені за несплату аліментів
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2023 року ОСОБА_2 звернулась до Броварського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 , в якому, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, просила стягнути з відповідача на її користь неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 239 371,17 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що 30 липня 2005 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали шлюб.
За час шлюбу у сторін народилися сини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
17 липня 2016 року шлюб ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано за рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області. Свідоцтво про розірвання шлюбу позивач отримала 23.09.2017 року.
07 листопада 2017 року рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області задоволено позов, стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНКОПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого на посаді співробітника охорони в ІНФОРМАЦІЯ_7, аліменти в розмірі 1/3 частини від усіх видів його доходів, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, на утримання неповнолітніх синів: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з дня пред'явлення позову до досягнення старшою дитиною повноліття, тобто з ІНФОРМАЦІЯ_4 по ІНФОРМАЦІЯ_5 , на користь матері дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , реєстраційний номер платника податків НОМЕР_2 .
Позивач зазначила, що протягом періоду присудження аліментів відповідач не сплачує аліменти, що призводило до утворення систематичної заборгованості. Протягом всіх років відповідач всього декілька разів перераховував аліменти позивачу на утримання дітей.
В листопаді 2022 року ОСОБА_2 звернулася до Броварського Відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою про видачу довідки про заборгованість по сплаті аліментів.
Відповідно до довідки від 28 листопада 2022 року сума боргу по сплаті аліментів ОСОБА_1 з липня 2017 року по жовтень 2022 рік становить 264 463,40 грн.
Позивач звернула увагу на той факт, що відповідач свідомо не сплачує аліменти, хоча працює та отримує стабільний дохід. Це говорить про навмисне та цілеспрямоване ухилення від обов'язку щодо утримання дітей.
Таким чином позивач зазначила, що пеня становить 264 463,40 (сума аліментів) х 1% х 2283 (кількість днів прострочення) = 6 037 699,42 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 листопада 2023 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 пеню за прострочення сплати аліментів в розмірі 239 371,17 грн за період з 07 липня 2017 року по 31 жовтня 2022 року.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 2 393,71 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_1 18 січня 2024 року подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також неповне з'ясування обставин справи при ухваленні оскаржуваного рішення, просить його скасувати та ухвалити нове, яким у задоволені позову відмовити.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апелянт вважає, що судом неправомірно вказано, що доводи відповідача про невідповідність розрахованого розміру заборгованості дійсному є недоведеними, оскільки апелянт разом із відзивом на позовну заяву надав суду відповідні докази.
Зазначає, що відповідач не був обізнаний про свій обов'язок сплачувати аліменти за рішенням суду, оскільки лише 31 березня 2023 року йому була вручена постанова про відкриття виконавчого провадження. Після цього відповідач почав вживати дії щодо погашення заборгованості за аліментами.
Наголошує, що вини відповідача у простроченні сплати аліментів та виникненні заборгованості немає, оскільки одразу після ознайомлення зі змістом виконавчого провадження ним було погашено заборгованість за аліментами в повному обсязі.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Відповідач не скористався своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу.
Ухвала про відкриття апеляційного провадження направлялася судом за адресою місця реєстрації відповідача в порядку ст. 128 ЦПК України. Однак, конверт повернувся неврученим із відміткою установи поштового зв'язку «адресат відсутній за вказаною адресою», що за приписами п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України є належним повідомленням
Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом встановлено, що 30 липня 2005 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області, актовий запис № 341.
За час шлюбу у сторін народилися сини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області, актовий запис № 737 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області, актовий запис №871.
17 липня 2016 року шлюб ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано за рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області.
07 листопада 2017 року рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області позов ОСОБА_2 задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНКОПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого на посаді співробітника охорони в ІНФОРМАЦІЯ_7, аліменти в розмірі 1/3 частини від усіх видів його доходів, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, на утримання неповнолітніх синів: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з дня пред'явлення позову до досягнення старшою дитиною повноліття, тобто з ІНФОРМАЦІЯ_4 по ІНФОРМАЦІЯ_5 , на користь матері дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , реєстраційний номер платника податків НОМЕР_2 .
Зі змісту вказаного рішення суду вбачається, що ОСОБА_1 обізнаний про перебування у провадженні цивільної справи за № 361/4034/17 року із позовними вимогами ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей, про що надавав відзив на позов.
Відповідно до довідки-розрахунку заборгованості Броварського Відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) станом на 01.11.2022 року сума боргу ОСОБА_1 з липня 2017 року по жовтень 2022 рік становить 239371 грн.17 коп. (а.с. 70)
Із вказаної довідки вбачається, що ОСОБА_1 за вказаний період не дотримувався графіку сплати аліментів, внаслідок чого виникла заборгованість, а саме боржником було сплачено: у березні 2018 року - 22416 грн. 29 коп.; квітень 2018 року - 2340 грн.; травень 2018 року - 2300 грн.; червень 2018 року - 2400 грн.; липень 2018 року - 2350 грн.; серпень 2018 року - 2350 грн.; вересень 2018 року - 2350 грн.; жовтень 2018 року - 2350 грн.; листопад 2018 року - 2350 грн.; грудень 2018 року- 2350 грн.; лютий 2019 року - 2350 грн.; липень 2019 року - 4500 грн.
Позиція суду апеляційної інстанції
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За правилами ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Указаним вимогам рішення суду першої інстанції частково не відповідає з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За приписами норм статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).
Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з ч.1ст.196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
Задовольнлячи позовні вимоги в повному обсязі суд першої інстанції виходив з того, що несплата та несвоєчасна сплата аліментів відповідачем, які він був зобов'язаний платити згідно виконавчого листа, виданого Броварським міськрайонним судом Київської області на користь позивача на утримання дітей, мала місце з вини відповідача, при цьому суд першої інстанції врахував положення ч. 1 ст. 196 СК України, відповідно якої пеня не може бути більшою 100 відсотків заборгованості.
Колегія суддів не погоджується із таким висновком суду першої інстанції в частині наявності вини відповідача щодо несплати аліментів у період з 07 липня 2017 року по липень 2019 року з огляду на таке.
У постанові Верховного Суду від 20 липня 2020 року у справі № 362/4462/16-ц зроблено висновок, що «сімейне законодавство містить презумпцію вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати, що є правовою підставою для застосування до нього відповідальності передбаченої частиною першою статті 196 СК України. Обов'язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника».
Разом із цим колегія суддів вважає, що необізнаність відповідача про його обов'язок щодо сплати аліментів унеможливлює застосування щодо нього заходів цивільно-правової відповідальності, зокрема неустойки (пені) у разі виникнення заборгованості зі сплати аліментів.
Відповідачем заперечується факт його обізнаності про обов'язок щодо сплати аліментів у період з 07 липня 2017 року аж до 31 березня 2023 року, коли йому була вручена постанова про відкриття виконавчого провадження.
Колегія суддів частково відхиляє вказаний довід як безпідставний, оскільки він спростовується розрахунком заборгованості від 01 листопада 2022 року, відповідно до якого вже у березні 2018 року відповідачем було сплачено 22 416,29 грн аліментів, які за своїм розміром майже повністю погашали сформовану до цього моменту заборгованість зі сплати аліментів.
Вказане свідчить про обізнаність відповідача про його обов'язок сплачувати аліменти з березня 2018 року.
Колегією суддів з матеріалів справи не встановлено більш ранньої дати, з якої відповідач об'єктивно міг або повинен був знати про виникнення такого обов'язку.
Із розрахунку заборгованості від 01 листопада 2022 року вбачається, що відповідач з березня 2018 року по липень 2019 року частково виконував свій обов'язок зі сплати аліментів, проте з серпня 2019 року по жовтень 2022 року будь-яких зарахувань не зафіксовано, що свідчить про свідоме та умисне ігнорування відповідачем свого обов'язку зі сплати аліментів у вказаний період.
За таких обставин колегія суддів вважає частково обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо відсутності вини відповідача щодо несплати аліментів у період з 07 липня 2017 року по липень 2019 року, а тому розмір пені, що підлягає стягненню слід зменшити на суму, яка утворилася до липня 2019 року, а саме на 26 577,30 грн.
Інші доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують. Зокрема, доводи щодо неврахування судом факту повного погашення відповідачем заборгованості та подані на його підтвердження докази є неналежними, оскільки були створенні у період, що не охоплюється розрахунком заборгованості та щодо якого не заявлено позовних вимог. А виконання обов'язку в натурі не може звільнити боржника від обов'язку нести відповідальність за неправомірну поведінку в минулому та лише враховується судом при ухваленні рішення як обставина, що може пом'якшувати відповідальність боржника.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки апеляційним судом встановлена невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, доводи апеляційної скарги частково заслуговують на увагу, а рішення суду першої інстанції про задоволення позовних про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дитини підлягає зміні в частині зменшення її розміру на суму, заборгованості, що утворилася за період з 07 липня 2017 року по липень 2019 року.
Судові витрати
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Апеляційний суд дійшов висновку про зменшення розміру задоволених позовних вимог на 26 577,30 грн, що становить 11,1 % від ціни позову (26 577,30 / 239 371,17 * 100%). Таким чином, підлягає зменшенню стягнутий з відповідача на користь держави судовий збір на 265,7 (2 393,71 * 0,111) грн, що в залишку дає 2 127,94 грн судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь держави.
Разом із цим, за наслідками апеляційного розгляду відповідачу слід компенсувати за рахунок держави сплачений ним судовий збір у розмірі 398,55 (3 590,56 * 0,111) грн.
Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Провівши взаємний розрахунок однорідних вимог апеляційний суд зобов'язує ОСОБА_1 сплати різницю судового збору у розмірі 1 729,39 грн на користь держави.
Керуючись ст.ст. 141, 259, 263, 268, 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 листопада 2023 року - змінити.
Зменшити розмір стягнутої з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 пені за прострочення сплати аліментів з 239 371,17 грн до 212 793,87 грн.
Зменшити розмір стягнутого з ОСОБА_1 на користь держави судового збору з 2393,71 грн до 1 729,39 грн.
В іншій частині залишити рішення без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ст. 389 ЦПК України.
Суддя-доповідачО.В. Желепа
Судді:О. Ф. Мазурик
О. В. Немировська