31 липня 2024 року м. Київ
Справа № 753/2307/23
Провадження № 22-ц/824/10853/2024
Резолютивна частина постанови оголошена 31 липня 2024 року
Повний текст постанови складено 02 липня 2024 року
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Стрижеуса А.М.,
суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.
секретаря: Желепи В.В.
сторони: позивач ОСОБА_1
відповідач Фізична особа-підприємець ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , подану адвокатом Тесля Степаном Миколайовичем на заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва, ухваленого у складі судді Коренюк А.М. 07 листопада 2023 року, -
Позивач ОСОБА_1 у лютому 2023 року звернулась до суду з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі-продажу, стягнення за непоставлений товар грошових коштів та відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог посилался на те, що 19 вересня 2022 року на сайті інтернет-магазину «Укрбей» вона замовила ноутбук VCI GF66 07-1180OH/16GB/1TSSD/RTX 3070/DOS/144Hz.
Замовлення на поставку їй ноутбука було прийнято відповідачем та зафіксовано за номером 7387, відповідно замовлений товар мав бути доставлений відповідачем їй після сплати нею передплати у розмірі 100% вартості товару. Вартість товару склала 56 425 грн. 00 коп.
Передплата (повна вартість товару) нею сплачена 20 вересня 2022 року шляхом переведення сум двома платежами: на розрахунковий рахунок, що був наданий відповідачем - 6 475 грн. 00 коп. й готівковими коштами в сумі 39 950 грн. 00 коп., на що відповідачем видано товарний чек № 7387 від 20.09.2022 року, проте товар їй не поставлено.
На її неодноразові звернення до відповідача щодо поставки ноутбука або поверення коштів, сплачених нею за товар, відповідач надавав різні відповіді про те, що замовленого ноутбука немає на складі або його лише замовлено, проте коли саме їй доставлять товар, не відповідав, а через тривалий час заборонив їй звертатись до нього з цього питання, заблокувавши її номер телефона.
Не дивлячись на її неодноразові звернення щодо поставки придбаного товару, відповідач ігнорував її звернення.
Зважаючи на таку поведінку відповідача, вона вимушено направила на його адресу офіційний лист від 11 листопада 2022 року щодо повернення коштів у зв'язку із невиконання договору про поставку товару, проте таке звернення відповідачем також проігноровано, що змусило її звернутися до суду з даним позовом.
Вказує, що ноутбук є основним знаряддям її роботи як дизайнера, без якого вона не може повноцінно виконувати професійні обов'язки. Через недотримання відповідачем обов'язку поставки придбаного нею товару, його відсутність, за який вона повноцінно сплатила грошові кошти, зазнала моральної шкоди, що вплинуло на її психологічний стан: у неї підвищилась дратівлиність, погіршився сон та підвищилась тривожність, у зв'язку із чим вона вимушено вживала заспокійливі ліки.
Моральну шкоду оцінює у розмірі 10 000 грн.
Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 07 листопада 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі-продажу, стягнення за непоставлений товар грошових кроштів й відшкодування моральної шкоди, - задоволено частково.
Договір купівлі-продажу ноутбука VCI GF66 07-1180OH/16GB/1TSSD/RTX 3070/DOS/144Hz від 20.09.2022 року, укладений між ОСОБА_1 , ідентифікаційний код платника податків - НОМЕР_1 , та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 , ідентифікаційний код платника податків - НОМЕР_2 , розірвано.
Стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 56 425 грн. 00 коп. - сплачених грошових коштів за договором купівлі-продажу товару, 412 грн. 75 коп. - 3% річних, інфляційну складову боргу - 1 536 грн. 55 коп., 5 000 грн. 00 коп. - моральної шкоди, 1 073 грн. 60 коп. - судового збору, а всього - 64 447 (шістдесят чотири тисячі чотириста сорок сім) грн. 90 (дев'яносто) коп.
Стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь держави 2 147 (дві тисячі сто сорок сім) грн. 20 (двадцять) коп. - судового збору.
Не погоджуючись із заочним рішенням суду, представником ФОП ОСОБА_2 , адвокатом Тесля С.М. подано апеляційну скаргу, в якій він просить рішення суду скасувати та хухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити, посилаючись на те, що в судовому рішенні не надано належної оцінки доводам та наданим доказам відповідача про те, що зазначений договір не був укладений між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 , а також грошові кошти в сумі 56425 грн., сплачених за договором купівлі-продажу ОСОБА_1 не сплачувались ФОП ОСОБА_2 . Зазначене було підтверджено ОСОБА_1 під час її допиту в якості свідка в судовому засіданні Дарницького районного суду м. Києва під час розгляду обвинувального акту у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.ч.2.3 ст.190 КК України.
Правом подання відзиву, передбаченого ст.360 ЦПК України, сторона позивача не скористалась.
В судовому засіданні представник ОСОБА_2 адвокат Тесля С.М. підтримав доводи апеляційної скарги.
ОСОБА_1 проти доводів апеляційної скарги заперечувала, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла таких висновків.
Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише
у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Судом встановлено, що 19 вересня 2022 року на сайті інтернет-магазину «Укрбей» позивачка замовила ноутбук VCI GF66 07-1180OH/16GB/1TSSD/RTX 3070/DOS/144Hz (а.с.7).
Замовлення на поставку позивачу ноутбука було прийнято відповідачем та зафіксовано за номером 7387, замовлений позивачкою за усним погодженням сторін договору товар мав бути доставлений відповідачем після сплати позивачкою передплати у розмірі 100% вартості товару.
Вартість товару склала 56 425 грн. 00 коп.(а.с.7).
Передплата (повна вартість товару) позивачкою сплачена 20.09.2022 року шляхом переведення сум двома платежами: 1. на розрахунковий рахунок, що був наданий відповідачем - 6 475 грн. 00 коп. й 2. готівковими коштами в сумі 39 950 грн. 00 коп., на що відповідачем видано товарний чек № 7387 від 20 вересня 2022 року (а.с.7), проте товар позивачу не поставлено.
З часу укладення договору позивачка не отримувала жодного повідомлення та інформації від виконавця щодо виконання умов договору про надання послуг (поставку замовленого й оплаченого нею товару 20 вересня 2022 року).
11 листопада 2022 року позивачка звернулась до відповідача із письмовою притензією-вимогою про розірвання договору та повернення сплачених гроших коштів за наслідками невиконання виконавцем вказаного договору (а.с.8).
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним
і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий
і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Предметом спору у цій справі є стягнення коштів, які набуті відповідачем на виконання умов договору купівлі-продажу ноутбука VCI GF66 07-1180OH/16GB/1TSSD/RTX 3070/DOS/144Hz.
Надаючи оцінку виниклим між сторонами правовідносинам, колегія суддів враховує таке.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частиною першою статті 177 ЦК України об'єктами цивільних прав
є, зокрема, речі, у тому числі гроші.
Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
ЦК України закріплює прицип непорушності досягнутих сторонами правочину домовленостей, а відтак і закріплених у договорі відповідних умов. Однак, після укладення договору в процесі його виконання може виникнути потреба у внесенні змін до умов договору за ініціативою однієї або обох сторін, або ж, договір взагалі може бути припинений шляхом його розірвання.
У загальних положенням про договори в ЦК України безпосередньо визначаються підстави та правові наслідки лише щодо зміни та розірвання договору, але не містяться норми, які б конкретно визначали підстави та порядок припинення договору, крім його розірвання, яке є лише однією із підстав припинення договору.
Відповідно до ст.ст. 6, 627, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства згідно ст. 628 цього Кодексу.
Зміст договору, відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України, становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Сторони відповідно до договору засвідчили, що всі умови договору їм зрозумілі й вони вважають їх справедливими по відношенню до себе та підтвердили свою здатність виконувати умови договору вцілому.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Так, відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Ст. 907 ЦК України передбачено, що договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.
Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до ч.1 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов'язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.
Якщо під час виконання робіт (надання послуг) стане очевидним, що їх не буде виконано з вини виконавця згідно з умовами договору, споживач має право призначити виконавцю відповідний строк для усунення недоліків, а в разі невиконання цієї вимоги у визначений строк - розірвати договір і вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення недоліків третій особі за рахунок виконавця.
За наявності у роботі (послузі) істотних недоліків, споживач має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків (ч.4 ст. 10 вказаного Закону).
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, передбачені договором або законом.
Якщо значну частину обсягу послуги чи робіт (понад сімдесят відсотків загального обсягу) вже було виконано, споживач має право розірвати договір лише стосовно частини послуги або робіт, що залишилася.
Відтак сторони обумовили умови договору: ціну та строк виконання робіт.
Робота, відповідно до ст. 857 ЦК України, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, якості, визначеній у договорі, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові.
У встановлений строк, так й на час розгляду справи, відповідач не виконав визначені договором роботи - продаж (поставку) товару не здійснив, водночас гроші за це отримав, що підтверджується товарним чеком №7387 від 20 вересня 2022 року.
Посилання відповідача та його представника на те, що грошові кошти на виконання умов договору вносилися не ОСОБА_1 а її чоловіком не заслуговують на увагу, оскільки процесуальні дії ОСОБА_1 спрямовані на захист своїх прав як набувача ноутбука VCI GF66 07-1180OH/16GB/1TSSD/RTX 3070/DOS/144Hz. Отже, ОСОБА_1 діяла у цій справі в спільних інтересах - своїх та свого чоловіка.
Права одного з подружжя, чоловіка ОСОБА_1 , який не був стороною договору купівлі-продажу ноутбука VCI GF66 07-1180OH/16GB/1TSSD/RTX 3070/DOS/144Hz, при розгляді справи, не порушуються, оскільки ці права захищаються тим з подружжя, який уклав договір і є позивачем у справі.
Відповідальність підрядника за неналежну якість роботи встановлена ст. 906 ЦК України.
У зв'язку з недобросовісним ставленням відповідача до зобов'язань за договором, яке суд розцінює як підставу відповідача уникнення відповідальності, адже позивач вцілому не отримав замовлену послугу (поставлення товару).
Права та обов'язки споживачів визначені статтею 4 Закону України «Про захист прав споживачів».
За наявності у роботі (послузі) істотних недоліків споживач має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків (ч.4 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів»).
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 16 ЦК України).
Відповідно до п.8 ч.1 ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів» крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.
Як встановлено в ході розгляду справи відповідач не надав позивачу розрахунковий документ, що посвідчує факт виконання зобов'язання, чим порушив права останнього як споживача.
Встановлено, що договір має істотні недоліки - позивач договір (замовлення на поставку, продаж товару) не виконав.
Згідно із ч.1 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідність застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Стороною відповідача не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про виконання умов договору купівлі-продажу ноутбука VCI GF66 07-1180OH/16GB/1TSSD/RTX 3070/DOS/144Hz
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог та розірвання договору купівлі-продажу, стягнення з відповідача на користь позивача сплаченого позивачем вартості товару, 3% річних за прострочення виконання умов договору та інфляційної складової боргу та стягнення заподіяної моральної шкоди..
Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди з висновком суду першої інстанції стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки доказів і встановленні інших обставин, у тому контексті, який, на думку відповідача, свідчить про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.
Інші доводи апеляційної скарги по суті спору не ґрунтуються на доказах та законі і не спростовують висновків суду першої інстанції.
Під час розгляду справи суд першої інстанції дотримався вимог закону, повно та всебічно з'ясував обставин справи, надав вірну оцінку доводам позиивача та зібраним у справі доказам, вірно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, з огляду на що, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального закону. Підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить.
Справу було розглянуто судом першої інстанції на підставі встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та належних доказів.
Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції залишає без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.
Питання щодо розподілу судових витрат пов'язаних із розглядом справи у суді апеляційної інстанції суд вирішує відповідно до положень статті 141 ЦПК України. Судові витрати відповідача не підлягають відшкодуванню, оскільки суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 383 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , подану адвокатом Тесля Степановм Миколайовичем - залишити без задоволення.
Заочне рішення Дарницькогорайонного суду м. Києва від 07 листопада 2023 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів до Верховного Суду з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач А. М. Стрижеус
Судді: Л. Д. Поливач
О. І. Шкоріна