про відмову у задоволенні клопотання про поновлення строку
на апеляційне оскарження та повернення апеляційної скарги
02 серпня 2024 року м. Київ
Справа № 760/3862/24
Провадження № 33/824/3976/2024
Київський апеляційний суд у складі судді Желепи О.В. вивчивши апеляційну скаргу ОСОБА_1 , поданої через представника - адвоката Гнатюк Тетяни Віталіївни, на постанову Солом'янського районного суду міста Києва від 07 травня 2024 року
у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП
Постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 07 травня 2024 року адміністративне провадження стосовно ОСОБА_2 за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, закрито у зв'язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.
Не погодившись з такою постановою, ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Гнатюк Т.В., подала 26 червня 2024 року засобами поштового зв'язку апеляційну скаргу, у якій просила поновити строк на апеляційне оскарження посилаючись на ознайомлення із текстом оскаржуваної постанови із сайту «Судової влади» 20 червня 2024 року та не отримання копії постанови станом на день подачі апеляційної скарги.
Постановою Київського апеляційного суду від 09 липня 2024 року апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала, у зв'язку із відсутністю договору про надання правової допомоги.
25 липня 2024 року ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Гнатюк Т.В., через систему «Електронний суд» та на електронну пошту Київського апеляційного суду повторно подала апеляційні скарги, у яких також просить поновити строк на апеляційне оскарження посилаючись на те, що повний текст оскаржуваної постанови на сьогоднішній день не отримано, до суду скеровано клопотання про видачу оскаржуваної постанови. На сайті «Судова влада» виявлено постанову лише 20 червня 2024 року. У 10-денний строк після ознайомлення із текстом постанови було направлено до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, яка була отримана Київським апеляційним судом 28 червня 2024 року. Проте, 09 липня 2024 року (15.07.2024 було забезпечено надання загального доступу) апеляційна скарга була повернута, про що представнику стало відомо 23 липня 2024 року.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 серпня 2024 року визначено головуючого суддю: Желепу О.В.
Перевіривши матеріали справи та доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд приходить до висновку, що клопотання задоволенню не підлягає, а апеляційну скаргу слід повернути апелянту з таких підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Правило дотримання десятиденного строку має на меті гарантувати правову визначеність і забезпечити, щоб справи про адміністративні правопорушення розглядалися впродовж розумного часу, не змушуючи органи влади та інших зацікавлених осіб перебувати у стані невизначеності.
Це правило надає особі, яка має право на апеляційне оскарження, достатній строк для роздумів стосовно того, чи подавати апеляційну скаргу, для чіткого визначення своїх аргументів та окреслення стверджувальної правової позиції, і визначає період, після закінчення якого контрольна функція суду не здійснюється.
Норми чинного КУпАП не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного строку оскарження постанови суду. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Разом з тим, право суду на поновлення строку не є безмежним.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено право на справедливий судових розгляд.
Одним із елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов'язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження судового рішення, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника судового розгляду.
Поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення без доведеності поважності причин його пропуску не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (§ 27 рішення ЄСПЛ у справі «Олександр Шевченко проти України» від 26 квітня 2007 року, заява № 8371/02).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Устименко проти України» від 29 жовтня 2010 року Суд вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.
Таким чином, Європейський Суд з прав людини, рішення якого є джерелом права в Україні, вважає, що поновлення судом пропущеного строку без наведення обґрунтованих причин порушує принцип правової визначеності, зокрема порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Апелянтом вказується, що зі змістом постанови суду першої інстанції він ознайомився 20 червня 2024 року з ЄДРСР, а тому вважає, що при подачі апеляційної скарги 26 червня 2024 року, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Апеляційний суд не вважає наведені обставини поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження з огляду на таке.
З матеріалів справи, зокрема з постанови суду першої інстанції вбачається, що ОСОБА_1 та її представник - адвокат Гнатюк Г.В. були присутні в судовому засіданні 07 травня 2024 року, надавали пояснення (а. с. 82).
Крім цього, видно, що протягом усього провадження в суді першої інстанції апелянт та її представник брали активну участь в розгляді справи. Зокрема, ОСОБА_1 01 березня 2024 року подавала заяву, у якій просила суд проводити розгляд справи за її участі (а. с. 28), брала участь разом зі своїм представником Гнатюк Г.В. у судових засіданнях від 05 березня 2024 року, 25 березня 2024 року, 11 квітня 2024 року, 18 квітня 2024 року, що вбачається із розписок про повідомлення про день та час розгляду справи (а. с. 57, 71, 72, 76).
Таким чином, з матеріалів справи випливає, що оскільки і ОСОБА_1 і її представник Гнатюк Г.В. були присутні в судовому засіданні, надавали пояснення, то вони достовірно знали про результат провадження у справі, що і визнається апелянтом (а. с. 85), однак не скористалися своїми процесуальними правами та не подали апеляційну скаргу в строк, встановлений законом.
Разом з цим першу апеляційну скаргу було подано 26 червня 2024 року зі значним пропуском строку на апеляційне оскарження у майже 2 місяці.
Доводи апелянта про ознайомлення з текстом постанови лише 20 червня 2024 року з ЄДРСР апеляційний суд сприймає критично, оскільки постанова Солом'янського районного суду міста Києва від 07 травня 2024 року була оприлюднена для загального доступу 03 червня 2024 року.
При цьому будь-яких клопотань про видачу копії судового рішення, запитів про наявність повного тексту постанови до 24 червня 2024 року ані ОСОБА_1 , ані її представником не було подано.
Апеляційний суд також звертає увагу, що норми КУпАП пов'язують строк оскарження постанови не з моментом отримання її копії чи ознайомлення з її змістом іншим чином, а виключно з днем винесення постанови.
Таким чином, строк на апеляційне оскарження постанови Солом'янського районного суду міста Києва від 07 травня 2024 року закінчився 17 травня 2024 року.
У своєму клопотанні апелянт жодних непереборних обставин та поважних причин пропуску ним встановленого законодавством строку в період з 03 червня 2024 року (беззаперечна можливість ознайомитись зі змістом оскаржуваної постанови) по 26 червня 2024 не зазначає.
Поважних причин, які б безумовно свідчили про необхідність поновлення строку на апеляційне оскарження, апелянтом не наведено та апеляційним судом не встановлено.
Інших обставин, які б свідчили про поважність причини пропуску строку апеляційного оскарження, а саме, конкретних обставин, які об'єктивно перешкоджали апелянту з урахуванням обізнаності його про прийняте рішення, своєчасно звернутися з апеляційною скаргою протягом встановленого законом строку на апеляційне оскарження постанови суду, які виникли раптово, носили несподіваний характер і не могли бути контрольовані апелянтом, у клопотанні не наведено.
З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що апелянт, маючи реальну можливість скористатися своїм правом на апеляційне оскарження судового рішення у визначений законом десятиденний строк після винесення постанови судом першої інстанції, не скористався наданим йому законом процесуальним правом з причин, які не можна вважати поважними.
Підсумовуючи вищенаведене суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Солом'янського районного суду м. Києва від 07 травня 2024 року є безпідставним та задоволенню не підлягає, а тому подані нею апеляційні скарги від 25 липня 2024 року підлягають поверненню особі, яка її подала, разом з доданими до них документами.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, Київський апеляційний суд,-
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Апеляційні скарги ОСОБА_1 , подані 25 липня 2024 року через представника - адвоката Гнатюк Тетяни Віталіївни на постанову Солом'янського районного суду міста Києва від 07 травня 2024 року повернути особі, яка її подала.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя О. В. Желепа