справа № 2-4937/11
головуючий у суді І інстанції Мазур Ю.Ю.
провадження № 22-ц/824/3019/2024
суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.
Іменем України
05 червня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Мостової Г.І.,
суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,
за участі секретаря судового засідання Лазоренко Л.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Валька Ігоря Вікторовича на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 09 листопада 2023 року
у справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність та дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського Анатолія Миколайовича, заінтересована особа: Приватне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк», -
У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва зі скаргою на бездіяльність та дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського А.М., у якій просив суд:
визнати неправомірною бездіяльністю приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського А.М. у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 щодо неприйняття постанови про зупинення вчинення виконавчих дій за заявою боржника ОСОБА_1 від 13 березня 2023 року;
зобов'язати приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського А.М. у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 прийняти постанову про зупинення виконавчих дій щодо боржника ОСОБА_1 .
Вимоги скарги обґрунтовані тим, що 18 травня 2021 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 за рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 24 листопада 2011 року у справі № 2-4937/11.
Скаржник вказує, що з 31 березня 2022 року він перебуває у лавах Збройних сил України, що є підставою для зупинення виконавчого провадження.
13 березня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до приватного виконавця Телявського А.М. із заявою про зупинення виконавчих дій на підставі пункту 1 частиною 1 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження».
01 квітня 2023 року скаржник отримав лист вих. № 1981 від приватного виконавця Телявського А.М. про те, що станом на 30 березня 2023 року відсутні підстави для задоволення указаної заяви, проведення виконавчих дій можливе без прямої участі боржника.
Вважає, що відмова приватного виконавця від зупинення виконавчих дій за заявою боржника, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації, є незаконною та такою, що порушує встановлені державою гарантії для військовослужбовців.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 09 листопада 2023 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 .
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що в матеріалах справи відсутні документи на підтвердження того, що згідно з умовами служби боржника проведення виконавчих дій неможливо. Заявником не доведено та не підтверджено належними і допустимими доказами факту неправомірності дій приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського А.М. щодо неприйняття постанови про зупинення вчинення виконавчих дій за заявою боржника по виконавчому провадженню № НОМЕР_2 та не встановлено порушень прав чи свобод особи, яка подала скаргу з боку приватного виконавця.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Валько І.В. подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 09 листопада 2023 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги скарги.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що Законом України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій також у разі проходження боржником військової служби за призовом під час мобілізації.
Постановлення оскаржуваної ухвали порушує права апелянта, оскільки фактично боржник не може виконати жодного зобов'язання, яке покладено на нього виконавцем, а також не може реалізувати своїх прав боржника, яке надає йому законодавство. Причиною цього є перебування з березня 2022 року і до сьогоднішнього дня на військовій службі. Перебування боржника на службі у Збройних силах України очевидно є непереборною обставиною, яка унеможливлює дотримання ним своїх обов'язків та реалізацію ним своїх прав у виконавчому провадженні.
Проведення виконавчих дій у час, коли особа знаходиться на військовій службі та не має змоги взяти участь у виконавчому провадженні як повноцінний учасник, ставить такого військовослужбовця у безвихідне становище. Він стає безправним учасником виконавчого провадження, адже фактично його пріоритетом в умовах військових дій є виконання свого військового обов'язку.
Скаржник не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо ненадання достатніх доказів щодо перебування сторони на військовій службі, у складі Збройних Сил України, а долучені довідки та накази не є достатніми для зупинення провадження.
Зазначає, що надані ним документи є достатніми для підтвердження перебування скаржника у лавах Збройних Сил України, що обумовлює неможливість проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні.
Документи, які були надані приватному виконавцю та суду першої інстанції вказують на те, що скаржник мобілізований. Його порядок денний і місце служби визначає командир. ОСОБА_1 захищає життя та свободу українців і не має можливості отримувати пошту за адресою реєстрації, цікавитися постійно про виконавче провадження, знайомитися з матеріалами виконавчого провадження.
Від представника ПрАТ АБ «Укргазбанк» - Мікайилова Р.Р. надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він посилається на те, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Відзив обґрунтовано тим, що скаржником не доведено те, що згідно з умовами його служби проведення виконавчих дій неможливе. Він систематично звертається до суду з різними скаргами на приватного виконавця Телявського А.М., що свідчить про те, що ОСОБА_1 не має перешкод у здійсненні його прав та обов'язків як боржника. Також ОСОБА_1 може мати адвоката для його представництва на стадії примусового виконання судового рішення.
Від приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського А.М. надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Валько І.В. у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги.
Представник ПрАТ АБ «Укргазбанк» - Семенченко Р.О. у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Представник приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського А.М. - адвокат Пількевич Т.А. у судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.
Колегія суддів, вислухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзивів на неї, дійшла висновку про таке.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського А.М. перебуває зведене виконавче провадження № НОМЕР_4, а саме: виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 2-4937/11, виданого 22 березня 2012 року Голосіївським районним судом міста Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованості у розмірі 636 195 грн 15 коп.; виконавче провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа № 2-414/12, виданого 13 грудня 2012 року Голосіївським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованості у розмірі 1 820 грн.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського А.М. від 18 травня 2021 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського А.М. від 18 травня 2021 року об'єднано виконавчі провадження № № НОМЕР_2, НОМЕР_3 у зведене виконавче провадження № НОМЕР_4.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського А.М. від 18 травня 2021 року накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках: у 75 банках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику: ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження - 702 508 грн 20 коп.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського А.М. від 18 травня 2021 року накладено арешт на майно, що належить боржнику у межах звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця - 702 508 грн 20 коп.
До скарги додана копія заяви ОСОБА_1 від 13 березня 2023 року на ім'я приватного виконавця Телявського А.М. про зупинення вчинення виконавчих дій на підставі пункту 1 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки він перебуває з 31 березня 2022 року у лавах Збройних сил України.
У додатках до указаної заяви зазначено: копію витягу із наказу № 74 від 31 березня 2022 року, довідку форми № 5 в/ч НОМЕР_1 від 11 березня 2023 року № 261 та копію військового квитка про мобілізацію.
З копії витягу з наказу № 74 від 31 березня 2022 року вбачається, що солдат ОСОБА_1 зарахований на всі види забезпечення військової частини НОМЕР_1 та вважається таким, що справи та посаду водія автомобільного взводу роти матеріального забезпечення прийняв та приступив до виконання службових обов'язків 31 березня 2022 року, встановлено посадовий оклад за посадою 2 730 грн на місяць.
У довідці форми № 5 в/ч НОМЕР_1 від 11 березня 2023 року № 261 зазначено, що солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 з 31 березня 2022 року.
Листом № 1981 від 30 березня 2023 року приватний виконавець Телявський А.М. повідомив ОСОБА_1 , що станом на 30 березня 2023 року відсутні підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 , проведення виконавчих дій можливе без прямої участі боржника.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Згідно з частинами 1, 2 статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, або якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе чи на прохання стягувача, який проходить таку військову службу.
Тобто обов'язковою умовою для зупинення виконавцем виконавчих дій на підставі указаного пункту є саме неможливість проведення виконавчих дій в конкретному виконавчому провадженні згідно з умовами служби боржника.
Надані ОСОБА_1 довідки та накази про його перебування на військовій службі містять лише інформацію про те, що він з 31 березня 2022 року перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 , однак надані ним докази не містять будь-яких відомостей про те, що умови його служби унеможливлюють проведення виконавчих дій.
У зв'язку з викладеним апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що перебування боржника на військовій службі автоматично не зумовлює обставини для зупинення вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження на підставі пункту 1 частини 1 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження».
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що не зупиненням вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні порушуються права заявника (боржника), який перебуває на військовій службі, апеляційний суд враховує таке.
З наявних у матеріалах справи матеріалів зведеного виконавчого провадження вбачається, що приватним виконавцем вже вчинено значну кількість виконавчих дій.
Зокрема, постановою приватного виконавця від 27 січня 2020 року описано та накладено арешт на майно - земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:72:290 при примусовому виконанні виконавчого документу № 2-414/12, виданого 13 грудня 2012 року, про звернення стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 (а.с. 144 т. 3).
Також постановою приватного виконавця від 27 січня 2020 року описано та накладено арешт на майно - частини житлового будинку з господарськими побудовами за адресою: АДРЕСА_1 , при примусовому виконанні виконавчого документу № 2-414/12, виданого 13 грудня 2012 року, про звернення стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 (а.с. 186 т. 3).
Указані обставини свідчать про те, що наступний етап примусового виконання рішення суду про стягнення боргу не вимагає особистої присутності боржника, у зв'язку з цим відсутня обов'язкова умова для зупинення виконавчого провадження, передбачена пунктом 1 частини 1 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» щодо неможливості проведення виконавчих дій згідно з умовами служби боржника, тому підстави для зупинення виконавчого провадження відсутні.
Крім того апеляційний суд враховує, що інтереси скаржника у цій справи представляв Валько І.В. , який може відповідно до частини 1 статті 64 ЦПК України здійснювати від його імені його процесуальні права та обов'язки під час розгляду справ у суді, а також ОСОБА_1 наділений правом реалізувати свої права і обов'язки у виконавчому провадженні через представників, як це передбачено статтею 16 Закону України «Про виконавче провадження».
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції викладені в оскаржуваному рішення ґрунтуються на вимогах закону та відповідають обставинам справи.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому цю ухвалу необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанцій не спростовують.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Валька Ігоря Вікторовича залишити без задоволення.
Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 09 листопада 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 05 серпня 2024 року.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді Р.В. Березовенко
О.Ф. Лапчевська