Справа № 553/1281/24 Номер провадження 33/814/924/24Головуючий у 1-й інстанції Тимчук Р.І. Доповідач ап. інст. Нізельковська Л. В.
05 серпня 2024 року м. Полтава
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Нізельковська Л.В., із секретарем - ОСОБА_1 ,
за участі:
захисника - адвоката Фесенко Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Фесенко Ю.О. в інтересах ОСОБА_2 на постанову судді Ленінського районного суду м.Полтава від 03 липня 2024 року,
Цією постановою
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, працюючий ТОВ „Агрокорт-П”, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік.
Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір в сумі 605,60 грн. в дохід держави.
Постановою судді ОСОБА_2 визнаний винуватим у тому, що він 13.04.2024 року, о 22.19 год., по вул.Сортувальна, 1, в м.Полтава керував автомобілем „ВАЗ 2101”, д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився у встановленому законом порядку із застосуванням спеціального приладу. Своїми діями ОСОБА_2 порушив п.2.9(а) ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КпАП України.
В апеляційній скарзі захисник просить постанову судді скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України. Зазначає, що наявні в матеріалах справи докази є неналежними та недопустимими.
Наявний в матеріалах справи відеозапис не в повній мірі відображає обставин події. Будь-які дані щодо технічного приладу, за допомогою якого проводилась відеофіксація адміністративного правопорушення, як і взагалі дані про застосування такого приладу, в матеріалах справи відсутні.
Огляд на стан сп'яніння проведено з численними порушеннями, оскільки продування технічного засобу виконувалось декілька разів, не дотримано часових рамок між спробами продування.
Крім того, законодавством України чітко не визначено показника норми алкоголю у видихуваному повітрі, при перевищенні якого, водієві забороняється керувати транспортним засобом.
Під час експлуатації алкотестера „Alcotest 7510 Drager” можлива наявність похибки у його результатах, що може складати близько 0,06 проміле, що є допустимою нормою.
При цьому, суддею не враховано, що ОСОБА_2 на даний час залучений до будівництва оборонних фортифікацій, взводних опорних пунктів та смуг інженерних загороджень.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленим про місце, дату та час слухання, в судове засідання не з'явився. Про причини своєї неявки апеляційний суд не повідомив.
Заслухавши думку захисника Фесенко Ю.О., яка підтримала подану апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, приходжу до такого висновку.
Відповідно до вимог ст.ст. 252, 280 КпАП України при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суддя місцевого суду вказаних вимог закону дотримався та дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України. Висновок судді ґрунтується на об'єктивних даних, що маються у справі та були досліджені в судовому засіданні.
Диспозиція ч.1 ст.130 КпАП України передбачає відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з п.2.9 (а) Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився на місці за допомогою спеціального технічного засобу.
Факт сп'яніння ОСОБА_2 встановлено Актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 13.04.2024 року, та підтверджено роздруківкою газоаналізатора „Drager 7510”. Результат вимірювання вказав про наявність етилового спирту у видихуваному повітрі в кількості 0,28 %.
На наявному в матеріалах справи відеозаписі відображається момент, коли працівники поліції зупинили транспортний засіб „ВАЗ 2101”, д.н.з. НОМЕР_1 ,, та виявили у водія ОСОБА_2 ознаки алкогольного сп'яніння, в результаті чого йому було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу. ОСОБА_2 виявив бажання пройти даний огляд. Поліцейськими було роз'яснено принцип дії газоаналізатора „драгер” та надано одноразовий мундштук. Однак, після здійснення неодноразових невдалих спроб пройти огляд за допомогою спеціального технічного засобу, ОСОБА_2 почав вчиняти дії щодо ухилення від проходження огляду (при продуванні видихував недостатній для відібрання зразку об'єм повітря) про що був попереджений працівниками поліції. Результат проходження огляду виявився позитивний. При цьому, як вбачається із відео, ОСОБА_2 результати огляду не оскаржував, їхати для проходження огляду до медичного закладу не бажав. Зауважень та заперечень щодо некоректної роботи газоаналізатора від ОСОБА_2 не надходило.
Підстави ставити під сумнів вказані докази відсутні, оскільки ці докази є об'єктивними, відповідають вимогам ст.251 КпАП України, узгоджуються між собою і нічим не спростовані.
Доводи апелянта про відсутність законодавчого визначення значення граничного показника алкоголю у видихуваному повітрі, при перевищенні якого водієві забороняється керувати транспортним засобом, та некоректної роботи газоаналізатора, спростовуються таким.
Відповідно до п.п. 1, 7 Розділу ІІ Інструкції „Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції”, затвердженої наказом МВС України №1452/735 від 09.11.2015 року, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом. Установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Тобто, національним законодавством України чітко визначено граничний показник наявності алкоголю в організмі людини, при перевищенні якого для водіїв, які керують транспортними засобами, настає адміністративна відповідальність.
При цьому, п.6 ст.8 Конвенції про дорожній рух від 08.11.1968 року, зі змінами та доповненнями від 01.05.1971 року, яка ратифікована Українською РСР 25.04.1974 року, на яку посилається апелянт, визначено, що в національному законодавстві має бути визначений допустимий рівень вмісту алкоголю у крові, а у відповідних випадках - повітрі, що видихається, перевищення якого є несумісним з керуванням транспортним засобом. В будь-якому випадку максимальний рівень вмісту алкоголю в крові у відповідності з національним законодавством не має перевищувати 0,50 г чистого алкоголю на літр крові та 0,25 мг на літр повітря, що видихається.
Тобто, визначення у національному законодавстві максимально допустимого вмісту алкоголю в крові у розмірі, меншому ніж визначений Конвенцією, всупереч доводам захисника, не суперечить міжнародним нормам.
Як вбачається з матеріалів справи, огляд на стан сп'яніння проведено уповноваженою особою на місці зупинки транспортного засобу у відповідності до Інструкції „Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції”, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я від 09.11.2015 року №1452 №1452/735, із застосуванням газоаналізатора „Alcotest 7510”, який пройшов визначену законом процедуру сертифікації та включений до Переліку технічних засобів, що використовуються в підрозділах НП України для виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху.
Даних про некоректну роботу приладу, похибки у вимірюванні та порушення процедури огляду, про що вказується у апеляційній скарзі, матеріали справи не містять. Не вказував про такі обставини і сам ОСОБА_2 під час огляду.
Після продуванням ОСОБА_2 спеціального технічного засобу, результат вимірювання вказав про наявність етилового спирту у видихуваному повітрі в кількості 0,28%, що перевищує визначене технічною документацією технічного засобу „Drager Alcotest 7510” значення допустимої норми абсолютної похибки (до 0,06 проміле).
Твердження апелянта про те, що відеозапис неналежний доказ, є неогрунтованими.
Відповідно до ст.251 КпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Так, ніхто не заперечує, що на відео зображений саме ОСОБА_2 , транспортний засіб „ВАЗ 2101”, місце, час, пора року, обставини події відповідають обставинам даної справи. Відеозапис наданий уповноваженими особами взводу 1 роти 3 батальйону УПП в Полтавській області ДПП, в зв'язку з розглядом даної справи в суді першої інстанції, про що було зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення.
Тому посилання щодо недоведеності вини ОСОБА_2 , а також допущення порушень в ході складання протоколу та розгляду справи в місцевому суді є надуманими та такими, що повністю спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Враховуючи вищенаведене, постанова судді місцевого суду є законною і підстав для її зміни чи скасування немає.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КпАП України, -
Апеляційну скаргу захисника Фесенко Ю.О. в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову судді Ленінського районного суду м.Полтава від 03 липня 2024 року щодо ОСОБА_2 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Л.В. Нізельковська