Справа № 539/2212/24 Номер провадження 11-кп/814/1867/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
про відмову у відкритті апеляційного провадження
02 серпня 2024 року м. Полтава
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду ОСОБА_2 , розглянувши апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 на вирок Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 02 липня 2024 року,
Вироком Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 02 липня 2024 року затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 27.05.2024 між прокурором Лубенської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч.4 ст. 246 КК України.
ОСОБА_4 засуджено за ч.4 ст. 246 КК України та призначено йому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 27.05.2024 покарання у вигляді 5 років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування призначеного покарання, якщо він протягом одного року іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.
Повністю задоволено цивільний позов прокурора ОСОБА_5 в інтересах держави в особі державного підприємства «Ліси України» до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням та стягнуто із ОСОБА_4 на користь держави матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок незаконної порубки дерев у розмірі 230687,07 гривень (двісті тридцять тисяч шістсот вісімдесят сім гривень 07 коп).
Вирішено питання щодо процесуальних витрат, арешту майна та речових доказів.
Відповідно до ст.ст. 96-1, 96-2 КК України застосовано спеціальну конфіскацію - примусово безоплатно вилучено у власність держави спил стовбура дерева (пеньки) породи ясен, які зберігаються у камері речових доказів Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області.
Не погодившись з вироком суду, захисник подав апеляційну скаргу, у якій просить вирок суду скасувати та ухвалити новий, яким затвердити угоду про визнання винуватості від 14.04.2023 між прокурором та обвинуваченим на узгоджених сторонами умовах. Зокрема вказує, що обвинувачений просив вказати в рішенні суду строк на відшкодування майнових збитків впродовж одного року з дня затвердження угоди, так як він не може одразу виплатити суму, яка підлягає стягненню. Проте суд, затверджуючи угоди не вказав даний строк, а тому вважає, що суд у вироку не дотримався узгоджених сторонами умов, вказаних в угоді про визнання винуватості.
Перевіривши апеляційну скаргу та матеріали провадження, вважаю за необхідне відмовити у відкритті апеляційного провадження, виходячи з такого.
Відповідно до положень п.1 ч.4 ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі нероз'яснення йому наслідків укладення угоди.
Перевіривши угоду про визнання винуватості від 27.05.2024 між прокурором та ОСОБА_4 та покарання призначене у вироку суду, необхідно зазначити, що судом в судовому рішенні визначено ОСОБА_4 покарання, узгоджене прокурором та обвинуваченим в угоді, а саме за ч.4 ст. 246 КК України у виді 5 років позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку, тривалість якого визначено судом з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України, визначених судом.
З вказаного вбачається, що суд першої інстанції призначив покарання узгоджене сторонами угоди.
Дійсно в угоді про визнання винуватості від 27.05.2024 між прокурором та ОСОБА_4 сторонами було узгоджено відтермінування відшкодування заподіяної майнової шкоди на 1 рік, у той час як судом у вироку не зазначено про таке відтермінування, проте рішення суду щодо цивільного позову не є визначеним судом покаранням та не зазначення у вироку узгодженого в угоді строку відшкодування цивільного позову, відповідно до п.1 ч.4 ст. 394 КПК України не є підставою для оскарження вироку.
Інших підстав, передбачених ст. 394 КПК України для оскарження вироку суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та обвинуваченим, не встановлено та захисник у своїй апеляційній скарзі не зазначає.
Відповідно до вимог ч.4 ст.399 КПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннями статті 394 цього Кодексу.
З огляду на вказане у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора, необхідно відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 394, 399 КПК України, суддя, -
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою захисника - адвоката ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 на вирок Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 02 липня 2024 року.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження, разом з апеляційною скаргою та всіма доданими до неї матеріалами невідкладно надіслати апелянту.
Ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту її ухвалення.
Суддя ОСОБА_2