Справа № 361/177/24
Провадження № 2-а/361/68/24
06.08.2024
06 серпня 2024 року Броварський міськрайонний суд Київської області у складі головуючого судді Радзівіл А.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до заступника командира роти № 3 батальйону № 2 полку № 2 Управління патрульної поліції капітана Димчук Богдана Петровича про визнання незаконними дії, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 434331,-
08 січня 2024 року до суду надійшов позов ОСОБА_1 до заступника командира роти № 3 батальйону № 2 полку № 2 Управління патрульної поліції капітана Димчук Богдана Петровича про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 434331 від 29 грудня 2023 року.
Свій позов обґрунтовує тим, що 9 грудня 2023 року він виконуючи обов'язки водія, прибув на автомобілі MAN д.н.з. НОМЕР_1 до магазину НОМЕР_2 за адресою м.Київ, вул.Райдужна, 49 для розвантаження продуктів.
Позивач зазначає, що у нього виник конфлікт із працівником СТО, що знаходиться у дворі магазину громадянином ОСОБА_2 . Вказаний громадянин виражався нецензурними словами та намагався спровокувати бійку, намагався витягти його із авто внаслідок чого порвав одяг.
Позивач вказує на те, що він зателефонував на лінію 102 та викликав поліцію.
На виклик приїхали працівники поліції ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на службовому автомобілі Тойота д.н.з. НОМЕР_3 . Прийняти усну заяву у нього відмовились, але склали відносно нього оскаржувану постанову, яку вважає незаконною, оскільки інкримінованого правопорушення він не вчиняв.
Позивач зазначив, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення він просив перенести розгляд справи, оскільки мав намір скористатись послугами адвоката, що було проігноровано.
12 січня 2024 року ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області Радзівіл А.Г., прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
14 лютого 2024 року позивач подав клопотання про винесення окремої ухвали для розгляду питання щодо притягнення відповідача до дисциплінарної відповідальності, оскільки була складена постанова відносно нього за адміністративне правопорушення яке він не вчиняв.
07 березня 2024 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву у якій відповідач просить відмовити у задоволенні позову виходячи із наступного.
Відповідач зазначив, що вважає твердження позивача, викладенні у позові безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом.
Згідно Постанови, 29.12.2023 року о 10 год. 00 хв., в м. Києві, вул. Райдужна, 49 (заїзд на територію СТО), водій здійснив стоянку транспортного засобу ”Intercargo Truck FI7122” номерний знак НОМЕР_4 , безпосередньо в місці в'їзду/виїзду території СТО, перекривши ворота, чим унеможливлював рух інших транспортних засобів, порушив п.15.10 (д) Правил дорожнього руху затверджені Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 (далі - ПДР). При розгляді справи зачитано письмові пояснення ОСОБА_2 , що підтверджують факт скоєння порушення ПДР.
Відповідач зазначив, що 29.12.2023 року під час патрулювання Дніпровського району міста Києва екіпаж РУБІН 452 в складі (заступника командира роти ОСОБА_4 , інспектор ОСОБА_3 (далі - інспектор) отримали виклик на планшетний пристрій: інші тілесні ушкодження за адресою: вул. Райдужна, 49 у м. Київ.
Екіпаж прибувши за вище вказаною адресою, опитав позивача, а також працівника СТО в яких виник конфлікт, було з'ясовано: позивач повідомив, що внаслідок конфлікту йому порвав куртку працівник СТО, який в свою чергу, дану інформацію заперечував та пояснив, що конфлікт відбувся через те, що позивач керуючи вантажним автомобілем здійснив стоянку безпосередньо перед воротами заїзду до їх СТО та пішов до магазину АТБ, куди він приїхав на вигрузку, чим унеможливив заїзд/виїзд до СТО іншим ТЗ, при чому він був відсутній протягом тривалого часу та їм довелось його шукати щоб автомобілі змогли проїхати. Після того як ТЗ проїхали він повторно став під воротами і відмовлявся від'їхати та розблокувати проїзд, через що і відбувся конфлікт без застосування фізичної сили.
Заявнику було надано аркуш паперу та ручку, але він відмовився самостійно писати заяву, забажавши щоб замість нього це зробили працівники поліції, але оскільки у нього відсутні ознаки обмежених можливостей, через які він не міг би писати її самостійно, йому було відмовлено (04 хв 09 сек. відеозапису). Зауважив, що при цьому він чудово впорався з переписуванням даних наряду на аркуш паперу (05 хв 30 сек відеозапису).
У працівника СТО було відібрано письмові пояснення.
В ході спілкування інспектор надав позивачу законну вимогу пред'явити документи зазначені в п.п 2.4 (а) ПДР, на що позивач почав сперечатися з інспектором та нехтувати законну вимогу.
Позивач був повідомлений перед початком розгляду справи, що його буде ознайомлено з доказами вчинення адміністративного правопорушення.
Після того як позивач виїхав з території СТО до нього підійшов відповідач, в той час позивач знаходячись в своєму ТЗ спілкувався через привідкрите ліве бокове скло з працівниками поліції (на 36 хв. 15 сек. відеозапису).
Відповідачем було повторно надано законну вимогу працівника поліції пред'явити документи зазначені в п.п 2.4 (а) ПДР та роз'яснено вчинене позивачем вчинене адміністративне правопорушення а саме п.п 15.10 (д) ПДР.
Щодо твердження позивача щодо залучення адвоката та відхилення клопотання про перенесення розгляду справи на іншу дату, відповідач зазначив, що дане твердження не відповідає дійсності, оскільки позивач не був позбавлений права скористатися правовою допомогою, засобами телефонного зв'язку, як і не обґрунтував, що вчиняв дії, спрямовані саме на прибуття адвоката на місце. Відповідач розглядав справу в присутності позивача, що вбачається з відеозапису на 49 хв 30 сек.
Також під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, встановив причини та умови що сприяли вчиненню даного порушення у відповідності до ст. 245 КУпАП, виконав умови підготовки адміністративної справи до розгляду, що передбачені ст. 278 КУпАП, повідомив відповідача про його права, які передбачені ст. 268 КУпАП та відповідно до норм чинного законодавства вмотивовано відхилив не обґрунтоване клопотання позивача про перенесення розгляду справи.
Так, відповідач зазначає, що за сукупними проявами об'єктивного складу, що визначені ч. 1 ст. 122 КУпАП, за своїм внутрішнім переконанням оцінив докази що свідчать про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи, розглянув справу про адміністративне правопорушення, за результатами розгляду якої виніс постанову, оформлену відповідно до вимог ст. 283 КУпАП.
Частиною 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Отже, в даному випадку суд може скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
При цьому, визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними не передбачено ч. 3 ст. 286 КАС України та не є належним захистом прав позивача визначеним законом.
На 41 хв. 50 сек. відеозапису позивачу було роз'яснено ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП.
Відповідач вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
20 березня 2024 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив.
Суд, вивчивши письмові докази у справі, встановив обставини у справі та виниклі правовідносини, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 29 грудня 2023 року о 11 год. 10 хв. складена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 434331 відносно ОСОБА_1 за правопорушення відповідальність передбачена ч. 3 ст. 122 КУпАП.
У постанові зазначено про те, що 29.12.2023 року о 10 год. 00 хв., в м. Києві, вул. Райдужна, 49 (заїзд на територію СТО), водій здійснив стоянку безпосереднього в місці в”їзду/виїзду території СТО, перекривши ворота, чим унеможливлював рух інших транспортних засобів, порушив п.15.10 (д) Правил дорожнього руху затверджені Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 (далі - ПДР). При розгляді справи зачитано письмові пояснення ОСОБА_2 , що підтверджують факт скоєння порушення ПДР, чим скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП.
У постанові зазначено, що до постанови додаються пояснення, 470293.
В матеріалах справи містяться письмові пояснення ОСОБА_2 від 29 грудня 2023 року, у яких ОСОБА_2 зазначив, що 29 грудня 2023 року близько 10 год. 00 хв. в м.Київ по вул. Райдужна, 49 перебуваючи на робочому місці, а саме СТО ”Перова” ФОП ОСОБА_5 заїзд на територію СТО перегородив вантажний автомобіль MAN д.н.з. НОМЕР_1 , чим унеможливив заїзд з та на територію СТО автомобілів. Водія автомобіля не було, після чого вони знайшли його в магазині АТБ та попросили розблокувати проїзд, після того як автівка виїхала із двору він знову перегородив ворота, на що ОСОБА_2 зробив зауваження та попроисв його від”їхати та припаркувати вантажівку далі, пояснивши що він таким чином заважає їм працювати, на що водій MANу обурено відреагував. Під час спілкування ОСОБА_2 запитав як його звуть, і той відповів ОСОБА_6 . ОСОБА_2 повторно попросив його від”їхати на що той сказав, що такого робити не буде, бо йому не видно коли звільниться двір від іншої вантажівки і що він зараз викличе поліцію. По прибуттю екіпаж повідомив, що ОСОБА_2 порвав йому куртку, хоча він його не чіпав, а тільки розмовляв.
У статті 7 КУпАП України передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до ст. 9 КпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
В п. 15.10 (д) ПДР України зазначено, що зупинка забороняється у місцях, де транспортний засіб, що стоїть, зробить неможливим рух інших транспортних засобів або створить перешкоду для руху пішоходів.
Відповідно до ч. 3 ст. 122 КУпАП Перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Водночас, суд враховує, що положення ст. 251 КУпАП України закріплюють, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ст. 280 КУпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За правилами ч. ч. 1-3 ст. 283 КУпАП України розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення.
Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
При цьому суд вважає за необхідне звернути увагу, що відповідно до абзаців 1-2 ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Проте, як вбачається з матеріалів справи будь-яких доказів, що свідчили б про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КпАП України, крім оскаржуваної постанови, та пояснень ОСОБА_2 із якою у позивача виник конфлікт відповідачами не надано.
Так, відповідачем наданий відеозапис із нагрудної камери поліцейським, але на ньому відсутня фіксація вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, за тим складом який зазначений в оскаржуваній постанові.
Інших будь яких доказів про вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 суду не надано.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
У свою чергу саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Оскаржувана у цій справі постанова за своєю правовою природою є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.04.2018 у справі № 338/1/17 та у постанові від 29.04.2020 у справі № 211/4667/16-а (2-а/211/26/17).
За правилами ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
За таких обставин, враховуючи, що належними та допустимими доказами не підтверджується факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КпАП України, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог щодо наявності правових підстав для скасування оскаржуваної постанови і закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Оскільки, як вказано вище, не доведено наявності в діях позивача складу правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, то відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 цього КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Розглянувши подане клопотання про винесення окремої ухвали, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 1 статті 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Частиною 3 статті 249 КАС України визначено, що суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов'язків, неналежного виконання професійних обов'язків (в тому числі якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором.
У той же час, відповідно до частин 4-6 статті 249 КАС України в окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення. З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання. Окрему ухвалу може бути винесено судом першої інстанції, судами апеляційної чи касаційної інстанцій.
Тобто, окрема ухвала є способом реагування суду на випадки виявлення порушення законності та правопорядку, які не можуть бути усунені ним самостійно при вирішенні адміністративного спору з використанням передбачених адміністративним процесуальним законом засобів.
Окрема ухвала виноситься судом у зв'язку з виявленням під час судового розгляду порушення законності з боку, зокрема, суб'єкта владних повноважень, які не охоплюються предметом спору та не можуть бути усунені шляхом вирішення справи по суті.
При цьому, такі порушення мають негативно впливати на стан суб'єктивних прав та обов'язків особи в публічно-правових відносинах.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що окрема ухвала суду є одним із інструментів механізму стримувань і противаг, превенції вчинення порушень закону, які адміністративний суд не може самостійно усунути шляхом вжиття належних заходів.
З урахуванням наведеного, системний аналіз положень статті 249 КАС України однозначно та чітко свідчить про те, що постановлення судом окремої ухвали слід розглядати саме як право суду, а не як його обов'язок.
Вирішення питання про постановлення окремої ухвали віднесено на розсуд суду, та здійснюється ним з урахуванням, зокрема значущості та/або системного характеру допущених порушень, а також нагального характеру необхідності їх усунення для дієвого відновлення прав особи.
Розглянувши матеріали справи та подане позивачем клопотання у порядку статті 249 КАС України, суд не вбачає достатніх підстав для винесення окремої ухвали.
На підставі викладеного та керуючись cт. ст.ст. 72, 73, 77, 245, 246, 286 КАС України, суд -
В задоволенні клопотання про постановлення окремої ухвали - відмовити.
Позов ОСОБА_1 до заступника командира роти № 3 батальйону № 2 полку № 2 Управління патрульної поліції капітана Димчук Богдана Петровича про визнання незаконними дії, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 434331, - задовольнити частково.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 434331 від 29 грудня 2023 року складену заступником командира роти № 3 батальйону № 2 полку № 2 (з обслуговування лівого берега) управління патрульної поліції у м.Києві Департаменту патрульної поліції капітана поліції Димчук Богдана Петровича відносно ОСОБА_1 за порушення вимог ч. 3 ст. 122 КУпАП.
Справу про адміністративне правопорушення за фактом притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, код ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в сумі 605 грн. 60 коп.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Радзівіл А.Г.