Справа № 539/3060/24
Провадження № 3/539/1152/2024
05 серпня 2024 року місто Лубни
Суддя Лубенського міськрайонного суду Полтавської області Рудалєва Л.В., розглянувши матеріал, що надійшов від Лубенського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області, про притягнення
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
05 червня 2024 року приблизно о 12 годині за адресою: АДРЕСА_2 , де проживає ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) з неповнолітньою онукою ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , виявлено, що остання не відвідує заняття та має пропуски без поважної причини 85 днів протягом навчального року. Таким чином, ОСОБА_1 ухилилася від виконання передбачених законодавством батьківських обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя неповнолітньої дитини - онуки ОСОБА_2 .
Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення зафіксовано у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 318322 від 26 червня 2024 року.
Зазначеними діями ОСОБА_1 порушила вимоги статті 150 Сімейного кодексу України, статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» та статтю 55 Закону України «Про освіти», за які передбачено відповідальність за частиною першою статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КупАП).
Положеннями статті 268 КУпАП передбачено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи, і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
В судове засідання ОСОБА_1 з'явилась, вину визнала та повідомила суд, що вказана вище поведінка ОСОБА_2 викликана відсутністю контролю за її навчанням з боку ОСОБА_1 , оскільки ОСОБА_2 навчається в місті Лубни та живе окремо.
Вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 184 КУпАП, підтверджується наступними доказами:
- листом Відокремленого структурного підрозділу «Фаховий коледж Державного закладу «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка» від 03 червня 2024 року № 45, в якому зазначено про те, що ОСОБА_2 пропустила без поважних причин 85 днів протягом навчального року.
- поясненнями ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 26.06.2024 року, з яких вбачається, що ОСОБА_2 має пропуски занять в навчальному закладі через небажання навчатися;
- розпорядженням Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації «Про надання статусу дитини-сироти малолітній Туренко Вероніці» від 29 травня 2012 року № 376, яким ОСОБА_2 визнана дитиною-сиротою;
- розпорядженням Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації «Про призначення опікуна на малолітньою ОСОБА_2 » від 24 липня 2012 року № 516, яким ОСОБА_1 призначена опікуном над малолітньою ОСОБА_2 ;
Відповідно до частин другої та третьої статті 150 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Статею 12 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
Частина третя статті 55 Закону України «Про освіту» визначає обов'язки батьків (осіб, що їх замінюють) здобувачів освіти (дітей, які навчаються у закладах освіти). Серед таких обов'язків - сприяти виконанню дитиною освітньої програми та досягненню дитиною передбачених нею результатів навчання; дотримуватися установчих документів, правил внутрішнього розпорядку закладу освіти, а також умов договору про надання освітніх послуг (за наявності).
Відповідно до статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, що сформульовані у п. 43 рішення від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини»), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».
Згідно з частиною першою статті 184 КУпАП ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей тягне за собою попередження або накладення штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За наведеного, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 184 КУпАП.
Переконливих доводів, які б спростовували зазначений висновок суду і були підставами для закриття провадження в справі, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 184 КУпАП, при розгляді справи не встановлено.
Підстав, що виключають адміністративну відповідальність ОСОБА_1 згідно зі статею 17 КУпАП у справі не встановлено. Термін притягнення до адміністративної відповідальності не закінчився.
Вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, суд враховує вимоги ст.ст.23, 33 КУпАП, в силу яких адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, поваги до правил співжиття, в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Обставин, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення, судом не встановлено.
У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16.10.2008 року), Європейський суд зазначив, що при призначенні покарання для того, щоб втручання було пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи.
Згідно з положеннями статті 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
При цьому усне зауваження може бути зроблено лише за малозначне правопорушення. Законодавство не містить їх переліку або вказівок на ознаки, що дозволяють судити про малозначність провини. Очевидно, це такі адміністративні правопорушення, які не становлять великої шкідливості й не завдають значних збитків державним або суспільним інтересам, або безпосередньо громадянам.
Отже, ураховуючи наведене, дані про особу ОСОБА_1 , щодо якої відсутні відомості в матеріалах справи про притягнення до адміністративної відповідальності раніше, те, що вчинене нею адміністративне правопорушення, хоча і містить в собі юридичні ознаки, що характеризують правопорушення, передбачене частиною першою статті 184 КУпАП, однак є таким, що не завдало будь-якої шкоди іншим особам, державному або громадському порядку і не становить великої суспільної шкідливості, а тому є малозначним, у зв'язку з чим суд вважає можливим, на підставі статті 22 КУпАП, звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності та обмежитись усним зауваженням.
На думку суду застосування такого заходу, як усне зауваження, буде необхідним та достатнім для досягнення визначеної статею 23 КУпАП мети виховного впливу та запобіганню вчиненню нових правопорушень.
Судовий збір стягненню не підлягає.
Керуючись статтями 22, 23, 184, 283-285, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд
ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
На підставі статті 22 Кодексу України про адміністративні правопорушення звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення, обмежившись усним зауваженням.
Копію постанови направити ОСОБА_1 .
Постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду через Лубенський міськрайонний суд Полтавської області в десятиденний строк з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Лубенського міськрайонного суду
Полтавської області Л.В.Рудалєва