Справа № 539/3059/24
Провадження № 3/539/1151/2024
05 серпня 2024 року місто Лубни
Суддя Лубенського міськрайонного суду Полтавської області Рудалєва Л.В., розглянувши матеріал, що надійшов від Лубенського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області, про притягнення
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ,
до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
26 червня 2024 року близько 14 години 30 хвилин громадянка ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , ухилилася від виконання передбаченого законодавством батьківських обов'язків щодо забезпечення належних умов щодо проживання, виховання, навчання своєї дитини ОСОБА_2 , оскільки на момент перевірки соціальними службами у будинку виявлено антисанітарні умови проживання, тривалий час не проводилося прибирання.
Таким чином, ОСОБА_1 ухилилася від виконання передбачених законодавством батьківських обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя неповнолітньої дитини ОСОБА_2 .
Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення зафіксовано у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 318324 від 26 червня 2024 року.
Зазначеними діями ОСОБА_1 порушила вимоги статті 150 Сімейного кодексу України, статті 12 Закону України «Про охорону дитинства», за які передбачено відповідальність за частиною другою статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КупАП).
Положеннями статті 268 КУпАП передбачено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи, і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явилась, про день, час та місце слухання справи повідомлялась належним чином, про причини неявки в суд не повідомила. Заяв та клопотань від ОСОБА_1 до суду не надійшло.
Неявка особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, належним чином повідомленої про час та місце судового розгляду справи являється її волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, присутність особи згідно статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення не є обов'язковою, а тому її неявка не може бути перешкодою для розгляду судом справи.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності повинна добросовісно використовувати свої процесуальні права. Процесуальні кодекси, як і інші закони, розраховані на добросовісне їх використання.
17 липня 1997 року Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка відповідно до частини першої статті 9 Конституції України стала частиною національного законодавства України.
Міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.
За змістом статті 32 Конвенції питання тлумачення і застосування Конвенції належить до виключної компетенції Європейського суду, який діє відповідно до Конвенції, тобто рішення Європейського суду є невід'ємною частиною Конвенції як практика її застосування і тлумачення.
Предметом регулювання Конвенції є захист основних прав і свобод особи, що передбачає пряму дію норм Конвенції.
Статтею 19 Закону України «Про міжнародні договори України» та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року в справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 184 КУпАП, підтверджується наступними доказами:
- рапортом інспектора СЮП ВП Лубенського РВП ГУ НП в Полтавській області Олени Петренко, в якому поінформовано про те, що на момент огляду будинку, де проживає дитина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виявлено критичний санітарно-гігієнічний стан приміщення, констатовано повну санітарію, помешкання потребує ремонту та прибирання, батьки не займаються належним вихованням та доглядом за дитиною;
- рапортом старшого інспектора СЮП ВП Лубенського РВП ГУ НП в Полтавській області Валентини Бурдин від 26 червня 2024 року, в якому доведено до відома про антисанітарні умови проживання дитини - ОСОБА_2 , його неохайний та занедбаний вигляд;
- актом обстеження умов проживання від 26 червня 2024 року, відповідно до якого родина потребує соціального супроводу контролю педіатра у зв'язку із розумовою відсталістю матері та затримкою розвитку дитини;
- постановою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 03 червня 2024 року у справі № 539/1264/24, якою ОСОБА_1 визнана винною у вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 184 КУпАП та на неї накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 50 (п'ятдесят) неоподатковуваних доході громадян, що складає 850 грн. 00 коп.
Відповідно до частин другої та третьої статті 150 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Статею 12 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, що сформульовані у п. 43 рішення від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини»), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».
Згідно з частиною другою статті 184 КУпАП ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей, вчинені повторно потягом року після накладення адміністративного стягнення, тягне за собою попередження або накладення штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За наведеного, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 184 КУпАП.
Переконливих доводів, які б спростовували зазначений висновок суду і були підставами для закриття провадження в справі, у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 184 КУпАП, при розгляді справи не встановлено.
Підстав, що виключають адміністративну відповідальність ОСОБА_1 згідно зі статею 17 КУпАП у справі не встановлено. Термін притягнення до адміністративної відповідальності не закінчився.
Вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, суд враховує вимоги ст.ст.23, 33 КУпАП, в силу яких адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, поваги до правил співжиття, в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Обставин, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення, судом не встановлено.
З огляду на вищевказане, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 184 КУпАП та вважає за необхідне застосувати до неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) гривень 00 копійок.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розміру 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 40-1, 184, 268, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статтею 4 Закону України «Про судовий збір» суд -
ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення та застосувати до неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) гривень 00 копійок.
На підставі частини другої статті 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення у разі несплати правопорушником штрафу протягом 15 днів, з метою примусового виконання цієї постанови, органами державної виконавчої служби стягнути з правопорушника подвійний розмір штрафу в сумі 3400 (три тисячі чотириста) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Копію постанови направити ОСОБА_1 .
Постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду через Лубенський міськрайонний суд Полтавської області в десятиденний строк з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Лубенського міськрайонного суду
Полтавської області Л.В.Рудалєва