Номер провадження: 11-сс/813/1065/24
Справа № 947/15033/24 1-кс/947/8257/24
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
08.07.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 кизи,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 26.06.2024 року, відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Нижнєвартовськ Тюменської області, рф, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, має на утриманні неповнолітню доньку, ІНФОРМАЦІЯ_2 , працюючого на посаді інспектора в іноземному підприємстві «СЕЙБОЛТ-Україна», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12024160000000549 від 28.04.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,-
установив
Зміст оскарженого судового рішення
Ухвалою слідчого судді було частково задоволено клопотання слідчого СУ Головного управління Національної поліції в Одеській області ОСОБА_8 та відносно ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» строком до 24.08.2024 року, в межах строку досудового розслідування, з визначенням застави, у розмірі 300 (триста) розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб станом на 2024 рік, що становить 908 400 грн. (дев'ятсот вісім тисяч чотириста) гривень.
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що прокурором надано матеріали (докази), якими обґрунтовується підозра та які є достатніми для переконання що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді захисник підозрюваного ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій вважає оскаржувану ухвалу необґрунтованою, просить її скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що ризики, на які посилається слідчий у клопотанні недоведені; оскаржувана ухвала не містить в собі обґрунтувань щодо неможливості застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, а розмір застави, визначений слідчим суддею взагалі не обґрунтований, оскаржувана ухвала не містить в собі належних обґрунтувань виключності саме такого розміру застави.
Крім того зазначає, що слідчим суддею не враховано стан здоров'я підозрюваного а також те, що підозрюваний раніше не судимий, має міцні соціальні зв'язки, піклується за літнім батьком.
Апеляційний розгляд проведено без участі підозрюваного ОСОБА_7 , однак за участю його захисника, який не наполягав на участі підозрюваного. Також, розгляду апеляційної скарги захисника проведено без участі прокурора, який будучи належним чином повідомленим, в судове засідання не з'явився, клопотань чи заяв не подавав.
Позиції учасників судового розгляду
Заслухавши суддю-доповідача; пояснення захисника, який підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити; дослідивши матеріали судового провадження; обговоривши доводи апеляційної скарги; колегія суддів дійшла висновку про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції
Згідно частини 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ї інстанції в межах апеляційної скарги.
Стаття 370 КПК України вказує, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до вимог ч.2 ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст.178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Рішення слідчого судді має чітко відповідати вимогам КПК України, у відповідності до яких воно постановлюється. В протилежному випадку рішення слідчого судді є незаконним.
Зазначені вимоги суд першої інстанції виконав в повному обсязі. В оскарженій ухвалі слідчий суддя навів належні та достатні мотиви для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
За таких обставин, на думку апеляційного суду, відсутні підстави стверджувати про необґрунтованість та невмотивованість судового рішення.
У відповідності до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Згідно з приписом п.4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Як вбачається з мотивувальної частини ухвали, слідчий суддя при постановленні ухвали в повній мірі дотримався та врахував зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що у провадженні СУ ГУНП в Одеській області знаходиться кримінальне провадження № 12024160000000549 від 28.04.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.
30.04.2024 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України за наступних обставин: 27 квітня 2024 року, приблизно о 22:00 години водій ОСОБА_7 керуючи автопоїздом у складі спеціалізованого вантажного сідлового тягача «DAF XF 95.480», реєстраційний номер НОМЕР_1 , зі спеціалізованим напівпричепом-цистерною «MAGYAR SR34B2», реєстраційний номер НОМЕР_2 , у темну пору доби, здійснював рух по асфальтному сухому дорожньому покриттю проїзної частини автодороги сполученням «Одеса - Рені».
Проїжджаючи 62 км цієї автодороги у Білгород-Дністровському районі Одеської області, де організований двосторонній рух і проїзна частина має по одній смузі для руху в обох напрямках, транспортні потоки розділені горизонтальною дорожньою розміткою 1.5, рухаючись з боку міста Одеси у напрямку міста Рені, поза населених пунктів, на прямій неосвітленій штучними джерелами освітлення ділянці, з невстановленою органами слідства швидкістю, водій ОСОБА_7 грубо порушив пункти: 1.5.; 2.3. б, д) Правил дорожнього руху України (введені в дію 01.01.2002 постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, далі Правила), діючи з необережності, проявляючи злочинну самовпевненість, а саме передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), але легковажно розраховував на їх відвернення, гарантоване не забезпечив рух керованого автомобіля в межах своєї смуги руху, відволікся від керування, заходів, що виключають виникнення та розвиток аварійної ситуації не вжив, а навпаки нехтуючи особистою безпекою та безпекою інших учасників руху, при відсутності будь-яких перешкод технічного або іншого характеру, заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу не застосував, втратив контроль над керуванням свого транспортного засобу, перетнувши горизонтальну переривчату лінію дорожньої розмітки, допустив неконтрольований виїзд свого транспортного засобу на смугу зустрічного руху де скоїв зіткнення з вантажним автопотягом у складі сідлового тягача «MAN TGX 18.540», реєстраційний номер НОМЕР_3 , зі спеціалізованим напівпричепом-цистерною «MAGYAR SR34BD», реєстраційний номер НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_9 , який рухався у прямому зустрічному напрямку.
Внаслідок зіткнення водій вантажного автопотяга у складі сідлового тягача «MAN TGX 18.540», реєстраційний номер НОМЕР_3 , зі спеціалізованим напівпричепом-цистерною «MAGYAR SR34BD», реєстраційний номер НОМЕР_4 - ОСОБА_9 , отримав тілесні ушкодження та від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці ДТП.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, дослідженими слідчим суддею, а саме: протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 28.04.2024, та схемою до нього; протоколами допитів свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ОСОБА_7 , ОСОБА_13 ; протоколом допиту потерпілого; речовими доказами та іншими зібраними у кримінальному провадженні доказами у своїй сукупності.
Сторона захисту обґрунтованість пред'явленої підозри ОСОБА_7 в апеляційному порядку не оскаржувала, тому в цій частині ухвала слідчого судді не перевіряється, однак, апеляційний суд вважає, що надані прокурором докази, які долучені до клопотання, доводять на даній стадії досудового розслідування обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, про що вірно зазначено в оскаржуваній ухвалі, а тому апеляційний суд погоджується з висновками слідчого судді в цій частині.
Відповідно до вимог ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий і прокурор; недостатність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Не погоджуючись із доводами захисника про те, що стороною обвинувачення не було доведено наявності ризиків, які були б підставою для застосування найбільш суворого запобіжного заходу, апеляційний суд наголошує на таких обставинах.
У відповідності до ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Апеляційний суд погоджується з доводами клопотання слідчого та висновками слідчого судді стосовно існування ризиків що підозрюваний ОСОБА_7 може здійснити спроби переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання, незаконно впливати на свідків, експертів, спеціалістів у цьому кримінальному провадженні, які обумовлені обґрунтованістю підозри у вчиненні кримінального правопорушення, яке є особливо тяжким злочином, тяжкістю покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення.
На наявність зазначених ризиків вказує те, що підозрюваний 31.05.2024, 01.06.2024, 21.06.2024, 22.06.2024, 24.06.2024 року до слідчого не з'явився, у зв'язку з чим за клопотанням сторони обвинувачення відносно останнього ухвалою слідчого судді від 25.06.2024 року застосовано примусовий привід підозрюваного.
В судовому засіданні суду 1-ої інстанції, підозрюваний зазначав, що не з'являвся за станом здоров'я, однак при цьому повідомив, що на стаціонарному лікуванні він перебував до 23.05.2024 року. Будь-яких медичних довідок про його не можливість з'явитися не надав.
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності ризиків переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду та не врахування слідчим суддею даних щодо особи підозрюваного, в тому числі того, що він має міцні соціальні зв'язки, постійне місце проживання, на утриманні дитину, та батьків подружжя похилого віку, постійне місце роботи, не переховувався від органів досудового розслідування, оскільки перебував на лікуванні, апеляційний суд вважає, що з урахуванням характеру, ступеню тяжкості інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, суворості покарання, що загрожує останньому в разі визнання його винуватим, даних про особу підозрюваного, слідчим суддею застосований відповідний запобіжний захід, який є достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Доводи сторони захисту про те, що відсутній ризик того, що ОСОБА_7 може впливати на потерпілих та свідків, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки, відповідно до приписів ч. 4 ст. 95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. Отже, слідчий суддя дійшов правильного висновку, що, перебуваючи на волі, ОСОБА_7 може вплинути на свідків та потерпілих до допиту їх в суді.
Твердження сторони захисту про те, що при розгляді клопотання, слідчий суддя не врахував вік та стан здоров'я підозрюваного, міцність соціальних зв'язків, наявність родини і утриманців, наявність місця проживання та роботи, його репутацію та майновий стан, спосіб життя та інші обставини, що характеризують його особу, не відповідає дійсності, адже слідчий суддя зазначив в ухвалі, що враховуючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, специфіку та тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, тому, ризик у вигляді переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, на теперішній час існує. Таким чином, слідчий суддя прийшов до висновку, що застосування підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою є пропорційним тому ступеню небезпеки, ризики якого залишилися з огляду на серйозний характер, враховуючи, що в результаті вчинення кримінального правопорушення загинула людина, а також тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, та може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, що не зможе бути забезпечено застосуванням іншого, більш м'якого запобіжного заходу
Приймаючи до уваги вищевикладене, апеляційний суд вважає, що висновок слідчого судді про існування достатніх підстав для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відповідає вимогам кримінального процесуального закону, ґрунтується на матеріалах справи, а дані про особу підозрюваного і сама підозра у вчиненні тяжкого злочину, дають достатні підстави вважати, що на даний час дійсно існують зазначені слідчим суддею ризики, які виправдовують тримання підозрюваного під вартою.
Твердження сторони захисту про неврахування даних про особу підозрюваного, колегія суддів визнає неспроможними, оскільки всі дані про його особу були враховані при постановленні судового рішення, а нових документів щодо інших даних про особу ОСОБА_7 на підтвердження вказаних доводів, захисником не надано.
Довід захисника про те, що слідчий суддя, порушивши вимоги діючого КПК України, не надав оцінки всім обставинам справи та не розглянув можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, апеляційний суд не враховує, адже, слідчий суддя визначив альтернативний запобіжний захід у виді застави.
Доводи захисника про необхідність зменшення розміру застави, непомірність його для підозрюваного, колегія суддів визнає безпідставними, оскільки менший розмір застави, з великою вірогідністю може виявитися недостатнім для гарантування запобігання встановленим ризикам.
Слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України (ч. 3 ст. 183 КПК України).
Задовольняючи клопотання слідчого частково, слідчий суддя виходив з того, що у клопотанні слідчий, а в судовому засіданні прокурор, посилаючись на характер вчиненого кримінального правопорушення, просили у разі постановлення слідчим суддею ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не визначати підозрюваному заставу.
Натомість, апеляційний суд вважає правильним висновок слідчого судді про те, що оскільки ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні тяжкого неумисного кримінального злочину, пов'язаного із порушенням правил дорожнього руху, тому слідчий суддя прийшов обґрунтованого висновку, що лише застава в розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 908400 грн. зможе забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_7 обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Так, розмір застави повинен бути достатнім стримуючим фактором для підозрюваного, щоб не здійснити втечу. При цьому, не допускається встановлення такого розміру застави, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави і перетворюється на безальтернативне ув'язнення.
Крім того, Європейський суд з прав людини також наголошує, що якщо на карту поставлене право на свободу, гарантоване ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, влада повинна приділяти питанню встановлення відповідного розміру застави таку ж увагу, якби це стосувалося обґрунтування необхідності тримання особи під вартою. Серйозність звинувачень проти обвинуваченого, як і його статки не можуть бути вирішальними факторами, що виправдовують суму застави.
Як встановлено вище, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, тобто тяжкого кримінального правопорушення, а тому враховуючи положення п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо нього, за загальним правилом, має визначатися у межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Водночас, відповідно до абз. 2 ч. 5 вказаної статті, у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні, зокрема, особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно
Зважаючи на тяжкість та характер злочину у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , обставини кримінального правопорушення та індивідуальні особливості підозрюваного, який підозрюється у вчиненні злочину, який призвів до загибелі людини, тому слідчий суддя прийшов обґрунтованого висновку, що застава у сумі до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб не здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не буде достатнім стримуючим фактором для запобігання існуючим ризикам кримінального провадження.
За вказаних вище обставин, запобіжний захід у виді застави у розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб буде достатнім стимулюючим фактором, який би підозрюваний або інша особа (заставодавець) боялися б втратити внаслідок невиконання процесуальних обов'язків. Такий розмір застави є розумним з огляду на необхідність виконання завдань кримінального провадження та не є завідомо непомірним для підозрюваного.
Таким чином, апеляційний суд приходить до переконання, що органом досудового розслідування була доведена неможливість застосування на даному етапі досудового розслідування відносно підозрюваного ОСОБА_7 більш м'якого, ніж тримання під вартою, запобіжного заходу, для запобігання названим вище ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та продовження їх існування, у зв'язку з чим неможливо застосувати більш м'який запобіжний захід.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку про неспроможність доводів апеляційної скарги захисника стосовно незаконності оскарженої ухвали, оскільки слідчий суддя при розгляді клопотання повно та об'єктивно дослідив всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга захисника підлягає залишенню без задоволення, а ухвала слідчого судді - залишенню без змін.
Керуючись статтями 177, 178, 183, 194, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд, -
постановив
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 26.06.2024 року, відносно ОСОБА_7 , підозрюваного у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12024160000000549 від 28.04.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4