Справа № 420/8243/24
05 серпня 2024 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Радчука А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -
До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ), у якій позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону Державної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення в 2016, 2017, 2018 роках без урахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 у розмірі 60 відсотків грошового забезпечення;
зобов'язати НОМЕР_2 прикордонний загін Державної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену допомогу на оздоровлення у 2016, 2017, 2018 роках з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 у розмірі 60 відсотків грошового забезпечення;
визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону Державної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 підйомної допомоги без урахуванням для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 у розмірі 60 відсотків грошового забезпечення;
зобов'язати НОМЕР_2 прикордонний загін Державної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену підйомну допомогу з урахуванням для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 у розмірі 60 відсотків грошового забезпечення;
зобов'язати НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої допомоги на оздоровлення у 2016, 2017, 2018 роках та підйомної допомоги за весь час затримки виплати - з 01.01.2016 року по день фактичної виплати.
В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що позивач - ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом у Державній прикордонній службі України. Відповідно до наказу начальника НОМЕР_5 прикордонного загону № 121-ОС від 07.04.2023 року був виключений зі списків особового складу та знятий з усіх видів забезпечення.
Однак, як вбачається з позову, позивач вважає, що при виключенні зі списків особового складу із ним не було проведено належних розрахунків.
Позивач зазначає, що після звільнення зі служби він звернувся до відповідача з вимогою виплатити недоплачену грошову допомогу на оздоровлення з 2016 по 2018 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 в розмірі 60 відсотків місячного грошового забезпечення, однак позитивної відповіді не отримав. Відповідач листом від 09.03.2024 року відмовив у здійсненні перерахунку та виплат.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2018 рр., а також підйомної допомоги без урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 у розмірі 60 відсотків грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з даним позовом.
У своїх доводах позивач посилається на те, що щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 у розмірі 60 відсотків грошового забезпечення, повинна враховуватися при виплаті підйомної допомоги та грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2018 роки, оскільки була включена до складу його місячного грошового забезпечення, з якого й проводиться обчислення вказаних виплат.
Окрім того, позивачем заявлені вимоги щодо компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої допомоги на оздоровлення у 2016, 2017, 2018 роках та підйомної допомоги за весь час затримки виплати - з 01.01.2016 року по день фактичної виплати, обґрунтовані приписами Закону №2050-ІІІ.
Ухвалою суду від 19.03.2024 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суду від 22.05.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін в порядку ч. 5 ст. 262 КАС України.
Також цією ухвалою суд витребував від НОМЕР_2 прикордонного загону Державної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) належним чином засвідчені копії наказів про прийняття ОСОБА_1 на службу у військову частину НОМЕР_6 та її проходження; відомості щодо виплати грошової допомоги на оздоровлення за 2016, 2017, 2018 роки та підйомної допомоги ОСОБА_1 зокрема, складові суми місячного грошового забезпечення, з якого йому нараховувались та виплачувались такі види допомоги.; інші докази, які стали підставою для допущення спірної бездіяльності, вчинення спірних дій та прийняття рішень.
Суд зобов'язав відповідача надати витребувані докази у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали суду.
Відповідачу ухвала про відкриття провадження у справі та витребування доказів від 22.05.2024 року доставлена в його електронний кабінет, що підтверджується довідкою з Електронного суду.
Проте, відзив на адміністративний позов до суду станом на 28.06.2024 року не надходив, ухвала суду від 22.05.2024 року в частині витребування доказів не виконана.
Ухвалою суду від 28.06.2024 року витребувано від НОМЕР_2 прикордонного загону Державної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) належним чином засвідчені копії наказів про прийняття ОСОБА_1 на службу у військову частину НОМЕР_3 та її проходження; а також інформацію, у вигляді належним чином засвідчених письмових доказів, щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період 2016-2018 рр., у т.ч. щодо нарахування та виплати протягом 2016-2018 рр. щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» від 22.09.2010 № 889; щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2016, 2017, 2018 рр. та підйомної допомоги; інші докази, які стали підставою для допущення спірної бездіяльності, вчинення спірних дій та прийняття рішень. Доручено НОМЕР_2 прикордонному загону Державної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) надати витребувані документи у 10-денний строк з дня отримання копії цієї ухвали.
У зв'язку з дорученням надати витребувані документи, провадження по справі №420/8243/24 було зупинено до отримання витребуваних документів.
28.06.2024 року до суду засобами поштового зв'язку надійшов відзив на позовну заяву з додатками.
15.07.2024 року від НОМЕР_2 прикордонного загону Державної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) надійшла заява на виконання ухвали суду від 28.06.2024 року з додатками.
Ухвалою суду від 05.08.2024 року поновлено провадження у справі.
Відповідно до відзиву, відповідач проти задоволення позову заперечує, з позовними вимогами не погоджується, з огляду на наступне.
У відзиві зазначено, що нарахування та виплата позивачу допомоги на оздоровлення та підйомної допомоги в 2016-2018 роках здійснені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 7 листопада 2007 р. № 1294 (далі - Постанова № 1294), Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20.05.2008 № 425 (далі - Інструкція № 425).
Відповідач не заперечував, що п. 1 Постанови № 889 (який набрав чинності з 1 січня 2016 року) було установлено щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям, однак посилався на те, що відповідно до п. 8 Інструкції № 73 винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат. Отже, так як допомога для оздоровлення та підйомна допомога є одноразовими виплатами, то щомісячна додаткова грошова винагорода не була включена до складу грошового забезпечення при їх нарахуванні.
Інші заяви по суті справи та додаткові докази до суду не надходили.
З огляду на заявлені позивачем вимоги, справу розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив військову службу у НОМЕР_2 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ); має статус учасника бойових дій (посвідчення серії НОМЕР_7 , видане 17.11.2015 року).
Згідно Витягу з наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) від 16.09.2016 року №388-ОС, з 16.09.2016 року ОСОБА_1 приступив до виконання службових обов'язків за посадою заступника начальника відділу організації повсякденної діяльності штабу.
Згідно Витягу з наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) від 08.01.2020 року №3-ОС, майора ОСОБА_2 , начальника групи чергових відділу управління службою штабу, який вибуває для подальшого проходження військової служби до НОМЕР_5 прикордонного загону ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 08.01.2020 року виключено із списків особового складу та усіх видів забезпечення НОМЕР_2 прикордонного загону.
Наказом начальника НОМЕР_5 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 20.03.2023 року №92-ОС ОСОБА_1 звільнений з військової служби у запас Збройних Сил України.
26.02.2024 року ОСОБА_1 звернувся до начальника НОМЕР_2 прикордонного загону із заявою, якою просив перерахувати йому грошову допомогу на оздоровлення за 2016-2018 роки, включивши суму щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, до складу грошового забезпечення для обрахунку вказаної допомоги.
Листом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 09.03.2024 року вих. №09/П-30/39 у відповідь на вищевказане звернення позивачу повідомлено, що підстави для здійснення донарахування грошової допомоги для оздоровлення відсутні.
Вважаючи протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону Державної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) щодо нарахування та виплати допомоги на оздоровлення в 2016, 2017, 2018 роках та підйомної допомоги без урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 у розмірі 60 відсотків грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить наступного.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» 20.12.1991 № 2011-XII (надалі - Закон №2011-XII).
Окрім того, цей Закон встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
За визначенням статті 1 цього Закону, соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 1-2 Закону №2011-XII, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Стаття 9 Закону №2011-XII регламентує питання грошового забезпечення військовослужбовців.
Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 9 Закону №2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Відповідно до ч. 3 ст. 9-1 Закону №2011-ХІІ, при переїзді військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, а також тих, хто перебуває на кадровій військовій службі та військовій службі за призовом осіб офіцерського складу, на нове місце військової служби в інший населений пункт, у зв'язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням до військового навчального закладу, термін навчання в якому становить не менше шести місяців, або у зв'язку з передислокацією військової частини їм виплачується: 1) підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена сім'ї військовослужбовця, який переїжджає з ним на нове місце військової служби; 2) добові, встановлені Кабінетом Міністрів України для працівників, які перебувають у відрядженні, за кожний день перебування в дорозі на військовослужбовця та кожного члена сім'ї військовослужбовця, який переїжджає разом з ним.
Відповідно до ч. 1 ст. 10-1 Закону №2011-ХІІ, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Відповідно підпункту 3.7.14 пункту 3.7 розділу III Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20.05.2008 № 425 (яка була чинна з 29.06.2008 до 10.08.2018 рр.), розмір допомоги для оздоровлення визначається, виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно із законодавством на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Отже, обчислення грошової допомоги на оздоровлення та підйомної допомоги здійснюється, виходячи з місячного грошового забезпечення.
У спірний період діяла постанова Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 р. № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій», яка передбачала щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовців.
Згідно підпункту 2 пункту 1 цієї Постанови, Кабінет Міністрів України постановив установити щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби): з 1 квітня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Граничні розміри, порядок та умови виплати цієї винагороди визначаються Міністерством оборони. Міністерством внутрішніх справ та адміністрацією Державної прикордонної служби за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення (пункт 2 зазначеної постанови № 889).
Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» та з метою впорядкування виплати щомісячної грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02.02.2016 № 73 була затверджена Інструкція про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі - Інструкція № 73, яка була чинною до 09.11.2018).
Згідно пп. 2 п. 2 Інструкції № 73, виплата винагороди військовослужбовцям (крім зазначених у підпункті 1 цього пункту) здійснювалась у розмірі до 60 відсотків місячного грошового забезпечення.
Згідно п. 3 Інструкції № 73, до місячного грошового забезпечення, з якого визначається винагорода, включаються посадовий оклад (з урахуванням підвищення), оклад за військовим званням та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою (посадою, до тимчасового виконання обов'язків за якою він допущений).
У пункті 8 Інструкції № 73 було визначено, що винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат.
До суду разом із відзивом надано Архівні відомості щодо нарахування та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з жовтня 2016 року по грудень 2018 року.
Згідно Архівної відомості за 2016 рік, у період з жовтня по грудень 2016 року позивачу нараховувалась щомісячна додаткова грошова винагорода. У жовтні виплачена матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань. Інформація про нарахування та виплату допомоги на оздоровлення за 2016 рік - відсутня.
Згідно Архівної відомості за 2017 рік, у період з січня по грудень 2017 року позивачу нараховувалась щомісячна додаткова грошова винагорода. У вересні виплачена допомога на оздоровлення за 2017 рік.
Згідно Архівної відомості за 2018 рік, у період з січня по березень 2018 року позивачу нараховувалась щомісячна додаткова грошова винагорода. У травні виплачена допомога на оздоровлення за 2018 рік. У серпні 2018 року виплачена підйомна допомога.
Спірним у даній справі є питання щодо врахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, при обчисленні позивачу допомоги на оздоровлення у 2016-2018 роках та підйомної допомоги у 2018 році.
Позиція відповідача щодо відмови включення додаткової грошової винагороди до складу грошового забезпечення, з якого обчислено грошову допомогу на оздоровлення та підйомну допомогу, ґрунтується на тому, що згідно норм п. 8 Інструкції № 73 та пп. 3.7.14 п. 3.7 розділу III Інструкції №425 винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат.
У розрізі цього, суд зауважує, що встановлення підзаконним нормативно-правовим актом порядку та умов виплати щомісячної додаткової грошової винагороди не може звужувати чи заперечувати права на отримання такої винагороди, встановленого актом вищої юридичної сили.
Ієрархічні колізії нормативно-правових актів долаються шляхом застосування норми, яка закріплена в нормативно-правовому акті, що має вищу юридичну силу.
Враховуючи правове регулювання спірних правовідносин, застосуванню підлягають норми Закону №2011-ХІІ та Постанови КМУ №889, а не вищеназваних Інструкцій.
Питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі № 522/2738/17.
У постанові від 06.02.2019 Велика Палата Верховного Суду дійшла наступних висновків: згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.
Оскільки додаткова грошова винагорода має щомісячний характер, підстави вважати таку винагороду одноразовим видом грошового забезпечення відсутні.
Такий висновок узгоджується з позицією, що викладена в постановах Верховного Суду від 14.04.2020 року по справі № 820/3719/18, від 24.03.2020 року по справі № 810/2734/17, від 14.07.2020 року по справі № 820/1784/17, від 16.10.2020 року по справі № 826/4043/16, від 29.12.2020 року по справі № 240/1095/20, які стосуються правил обчислення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні.
При цьому, оскільки обрахунок сум грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та одноразової грошової допомоги при звільненні, хоча й регулюються різними нормами права, однак має однакову базу обчислення, вищенаведені постанови Верховного Суду підлягають врахуванню і у даній справі.
Як встановлено судом, позивачу у спірний період 2016-2018 рр. нараховувалась щомісячна додаткова грошова винагорода.
На підставі викладеного, враховуючи, що обчислення грошової допомоги на оздоровлення та підйомної допомоги здійснюється, виходячи з місячного грошового забезпечення, а додаткова грошова винагорода має щомісячний характер, суд вважає що відповідач протиправно не включив до складу грошового забезпечення позивача, з якого нараховано допомогу на оздоровлення у 2017-2018 роках та підйомну допомогу у 2018 році, щомісячну додаткову грошову винагороду, що передбачена Постановою КМУ №889, яку отримував позивач під час проходження служби.
Тобто, виплативши позивачу допомогу на оздоровлення у 2017-2018 роках та підйомну допомогу у 2018 році без врахування у складі грошового забезпечення для обрахунку вказаної допомоги щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 889, відповідач порушив вимоги належної оплати праці, а тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.
Водночас, позовні вимоги в частині перерахунку допомоги на оздоровлення за 2016 рік задоволенню не підлягають, оскільки у матеріалах справи відсутні докази нарахування та виплати позивачу відповідачем допомоги на оздоровлення за 2016 рік.
Згідно Архівної відомості за 2016 рік, у період з жовтня по грудень 2016 року позивачу нараховувалась щомісячна додаткова грошова винагорода. У жовтні виплачена матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань. Інформація про нарахування та виплату допомоги на оздоровлення за 2016 рік - відсутня.
При цьому, питання щодо ненарахування та невиплати допомоги на оздоровлення за 2016 рік позивачем не оскаржується.
Отже, з урахуванням встановлених обставин справи суд вважає доцільним:
визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення у 2017-2018 роках та підйомної допомоги у 2018 році без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» від 22.09.2010 № 889;
зобов'язати НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення у 2017-2018 роках та підйомної допомоги у 2018 році з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» від 22.09.2010 № 889, з урахуванням раніше виплачених сум.
Що стосується позовних вимог в частині нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 (далі - Порядок № 159).
Згідно зі статями 1, 2 Закону № 2050-ІІІ, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Із наведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Основною умовою для виплати громадянину компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Згідно з пунктом 2 Порядку № 159, компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: заробітна плата (грошове забезпечення).
Аналіз наведених положень дає підстави вважати, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів на один і більше календарних місяців.
У постановах від 15.10.2020 року у справі №240/11882/19, від 29 квітня 2021 року у справі №240/6583/20 Верховний Суд вказав, що використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Суд зазначає, що нарахування та виплата на користь позивача допомоги на оздоровлення у 2017-2018 роках та підйомної допомоги у 2018 році з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди ще не відбулось.
Відлік часу, відповідно до якого відповідач має здійснити нарахування та виплати допомоги на оздоровлення у 2017-2018 роках та підйомної допомоги у 2018 році з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди починається з дати набрання рішенням суду у даній справі законної сили.
Враховуючи відсутність підстав вважати, що право на отримання компенсації буде порушене відповідачем, задоволення позову у цій частині буде свідчити про вирішення спору, який ще відсутній, тобто на майбутнє, що суперечить засадам адміністративного судочинства та його принципам.
За таких обставин, у цій частині позовних вимог суд вважає необхідним відмовити.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
При цьому, згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 року, заява №4909/04, відповідно до п. 58 якого Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі"Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torijav.Spain) від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов слід задовольнити.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до п.п. 1, 13 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір” від 08.07.2011 року № 3674-VI, позивач був звільнений від сплати судового збору, відповідно, підстави для розподілу судових витрат в порядку, передбаченому ст. 139 КАС України, відсутні.
Керуючись ст.ст. 2, 5-9, 72, 74-77, 90, 122, 139, 242-246, 255-258, 262, 291, 295, 297 КАС України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення у 2017-2018 роках та підйомної допомоги у 2018 році без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» від 22.09.2010 № 889.
Зобов'язати НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення у 2017-2018 роках та підйомної допомоги у 2018 році з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» від 22.09.2010 № 889, з урахуванням раніше виплачених сум.
В іншій частині позову - відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.
Суддя А.А. Радчук