Справа № 420/15550/24
05 серпня 2024 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Радчука А.А.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного Фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрія, 10, м. Львів, 79016; код ЄДРПОУ 13814885), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107; код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України у Львівській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, у якій позивачка просить суд:
постановити рішення про визнання протиправним і скасування рішення Головного Управління Пенсійного Фонду України у Львівської області від 12.12.2023 року №156050009705 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком;
зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Одеської області врахувати до складу страхового стажу для призначення пенсії за віком періоди: з 27.10.2000 року до 31.12.2006 року; з 01.01.2009 року до 26.02.2009 року;
витрати із сплати судового збору на загальну суму 1211 грн. 20 коп. покласти солідарно на відповідачів.
Адміністративний позов поданий за допомогою системи «Електронний суд».
В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що позивачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою пенсійного віку згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
08.12.2023 року ОСОБА_1 звернулась до територіального підрозділу Головного Управління Пенсійного Фонду України в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком, однак у відповідь отримала рішення Головного управління Пенсійного Фонду України у Львівській області від 12.12.2023 року №156050009705 про відмову в призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, а саме 17 років 09 місяців 28 днів, замість необхідного 27 років.
Проте, позивачка не погоджується із розрахованим відповідачем страховим стажем та прийнятим рішенням від 12.12.2023 року №156050009705, що стало підставою звернення до суду з даним позовом.
У своїх доводах позивачка посилається на те, що відповідачем протиправно не зараховано їй до складу страхового стажу для призначення пенсії за віком періоди з 27.10.2000 р. до 31.12.2007 р. та з 01.01.2009 р. до 26.02.2009 р., з огляду на наступне.
Як зазначено у позові, у період з 27.10.2000 р. до 26.02.2009 р. позивачка отримувала соціальну пенсію по догляду за дитиною з інвалідністю до 16 років. При розгляді заяви про нарахування пенсії відповідач зі всього стажу з 27.10.2000 р. до 26.02.2009 р. (8 років 4 місяця 0 днів) зарахував лише період з 31.12.2005 до 01.01.2007 (2 року 0 міс 0 днів), коли позивачка отримувала пенсію в управліннях ПФУ в Малиновському і Суворовському районах м. Одеси.
Для підтвердження спірного страхового стажу позивачка зверталась, зокрема, до ГУ ПФУ в Одеської області, однак отримала відповідь про те, що на обліку у ГУ ПФУ в Одеської області вона не перебуває і пенсійних виплат не отримує. В органах ПФУ наявні лише дані про те, що 01.01.2007 р. управління соціального захисту населення в Суворовському районі м. Одеси звітувало позивачку, як особу, яка отримує пенсію по догляду за дитиною з інвалідністю з дитинства до 16 років.
Як зазначено у позові, стаж з 27.10.2000 р. до 26.06.2002 р. підтверджується листом Департаменту праці та соціальної політики управління соціального захисту населення в Малиновському районі м. Одеси від 30.12.2020 р.
Стаж з 27.06.2002 р. до 31.01.2007 р. (ПФУ в Суворовському районі м. Одеси) підтверджується атестатом, виданим ПФУ в Суворовському районі м. Одеси на запит № 1 від 31.07.2007 р. за номером 253, згідно з якім позивачка отримала пенсію до 31.01.2007 р., тобто до переводу її пенсійної справи до управління соціального захисту населення в Суворовському районі м. Одеси.
Згідно довідки Центральної бази даних архівних документів ПФУ за номером 2216323120 від 26.04.2021 р., позивачка до 02.01.2007 р. отримувала пенсію з шифром 832 (пенсія по догляду за дитиною з інвалідністю з дитинства до 16 років) і знята з обліку 27.02.2007 р.
Отримання пенсії з 02.02.2007 р. підтверджується довідками управління соціального захисту населення в Суворовському районі м. Одеси за номером 160210/1250 від 22.04.2021 р. і довідкою за номером 160210/2426 від 05.08.2021 р.
Отже, як стверджується у позові, загальний стаж позивачки складає 24 років 1 міс 28 днів, у зв'язку з чим нею заявлені вимоги щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області врахувати до страхового стажу для призначення пенсії за віком невраховані періоди з 27.10.2000 року по 31.12.2006 року, а також з 01.01.2009 року по 26.02.2009 року.
Ухвалою суду від 22.04.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами в порядку ч. 5 ст. 262 КАС України.
10.06.2024 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
Відповідно до відзиву, відповідач проти задоволення позову заперечує.
У відзиві зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зверталася до Головного управління із заявами про призначення пенсії 24.05.2021 та 08.12.2023, за результатами розгляду яких Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області були прийняті рішення №156050009705 від 27.05.2021 та 12.12.2023 про відмову у призначенні пенсії на підставі відсутності необхідного страхового стажу.
Так, відповідач вказує, що умовами призначення пенсії за віком, передбаченими статтею 26 Закону 1058, визначено, що до досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року. Отже, позивачка, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , має право на призначення пенсії за віком після досягнення 59 років при наявності страхового стажу не менше 27 років.
Від відповідача - Головне управління Пенсійного Фонду України у Львівській області відзив на позовну заяву до суду не надходив.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З урахуванням вищенаведеного, суд вирішує справу за наявними у ній матеріалами в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України в Одеській області за місцем проживання із заявою від 08.12.2023 року про призначення пенсії за віком відповідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (надалі - Закон №1058) (а.с. 71-72).
Як вбачається з матеріалів пенсійної справи позивачки, вказане звернення до органів ПФУ про призначення пенсії за віком не було першим, оскільки позивачка зверталась із заявою від 24.05.2021 року (а.с. 69).
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 27.05.2021 року №156050009705 за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 24.05.2021 року, відмовлено в призначенні пенсії за віком, у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу (а.с. 69).
Згідно Розписки-повідомлення, разом із заявою від 08.12.2023 року для призначення пенсії позивачкою подавались такі документи: Довідка про присвоєння ІН; Паспорт громадянина України; Військовий квиток; Диплом про навчання № НОМЕР_2 ; Диплом про навчання № НОМЕР_3 ; Свідоцтво про народження дитини; Свідоцтво про шлюб; Трудова книжка; Довідки УСЗН та ін. документи (а.с. 73), з яких сформовано пенсійну справу.
Заява позивачки від 08.12.2023 року про призначення пенсії за віком була зареєстрована за №12327 та за принципом екстериторіальності була передана для розгляду до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
Відповідно до п. 1.1 розд. 1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1), заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Згідно з пунктом 4.2 розділу IV Порядку, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 12.12.2023 року №156050009705 за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 08.12.2023 року, відмовлено в призначенні пенсії за віком, у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу (а.с. 87).
Відповідно до змісту цього рішення:
пенсійний вік, визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», становить 59 років для жінок, які народились у період з 01.04.1960 по 30.09.1960. У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 63 та 65 років. Вік заявника 63 роки 03 місяці 03 дні;
необхідний страховий стаж згідно з статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" становить 27 років для осіб, які набули право на призначення пенсії у 2019 році. Після досягнення віку 63 років з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року необхідний страховий стаж становить від 20 до 30 років, та після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу не менше 15 років. Страховий стаж особи становить 17 років 09 місяців 28 днів;
результати розгляду документів, доданих до заяви, - за доданими документами до страхового стажу зараховано усі періоди;
дата, з якої особа матиме право на пенсійну виплату згідно підтверджених документів, з 06.09.2025.
Згідно розрахунку стажу «Форма РС-право» за законом № 1058-ІV за заявою від 08.12.2023 року, страховий стаж заявника - 17 років 9 місяців 28 днів (а.с. 88).
До страхового стажу зараховано періоди:
з 01.09.1977 по 30.06.1979 рр. - навчання, згідно Диплому серії НОМЕР_4 (а.с. 67-68);
з 28.09.1979 по 01.10.1981 рр. - робота на посаді, згідно записів №1-3 у Трудовій книжці серії НОМЕР_5 (а.с. 79-84);
з 20.10.1981 по 30.11.1982 рр. - робота на посаді, згідно записів №4-5 у Трудовій книжці серії НОМЕР_5 (а.с. 79-84);
з 01.12.1982 по 30.10.1987 рр. - навчання, згідно Диплому серії НОМЕР_6 (а.с. 77);
з 05.08.1989 по 20.07.1990 рр. - військова служба, згідно Військового квитка серії НОМЕР_7 (а.с. 55);
з 26.02.1991 по 25.02.1994 рр. - догляд за дитиною до трьох років;
з 01.10.1998 по 31.12.1999 рр. - робота на посаді, згідно записів №7-8 у Трудовій книжці серії НОМЕР_5 (а.с. 79-84);
з 24.01.2000 по 20.10.2000 рр. - робота на посаді, згідно записів №9-10 у Трудовій книжці серії НОМЕР_5 (а.с. 79-84);
з 01.01.2007 по 31.12.2008 рр. - догляд за дитиною з інвалідністю до 16 років.
Відповідно до позову та відзиву, спірним між сторонами стало питання щодо зарахування позивачу до страхового стажу періодів догляду за дитиною з інвалідністю до 16 років з 27.10.2000 року по 31.12.2006 року, з 01.01.2009 року по 26.02.2009 року.
Не погоджуючись з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 12.12.2023 року №156050009705 щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу періодів догляду за дитиною з інвалідністю до 16 років з 27.10.2000 року по 31.12.2006 року, з 01.01.2009 року по 26.02.2009 року, позивачка звернулась до суду з даним позовом.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 9 липня 2003 року №1058-IV (надалі також - Закон №1058).
Статтею 8 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Відповідно до статті 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч. 1).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У разі якщо за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні відомості, необхідні для обчислення страхового стажу військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейським, особам рядового і начальницького складу відповідно до цього Закону, страховий стаж обчислюється на підставі довідки про проходження військової служби та про сплачені суми страхових внесків (ч. 2).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4).
Згідно умов призначення пенсії, визначених ч. 1 ст. 26 Закону України №1058, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:
з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;
з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;
з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;
з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;
з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;
з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;
з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;
з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;
з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;
з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;
починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
55 років - які народилися по 30 вересня 1956 року включно;
55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року;
56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року;
56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року;
57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року;
57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року;
58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року;
58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року;
59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року;
59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року;
60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.
Отже, позивачка - ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , має право на призначення пенсії за віком після досягнення 59 років при наявності страхового стажу не менше 26 років, оскільки досягла 59-річного віку у 2019 році.
Проте, як встановлено судом, відповідач у спірному рішенні від 12.12.2023 року №156050009705 зазначив, що необхідний страховий стаж згідно з статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 27 років для осіб, які набули право на призначення пенсії у 2019 році.
Однак, ці висновки є помилковими, оскільки з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року необхідний страховий стаж становить 26 років.
Згідно оскаржуваного рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 12.12.2023 року №156050009705, позивачці відмовлено в призначенні пенсії, оскільки страховий стаж є недостатнім для призначення пенсії.
Спірним між сторонами стало питання щодо зарахування позивачу до страхового стажу періодів догляду за дитиною з інвалідністю до 16 років з 27.10.2000 року по 31.12.2006 року, з 01.01.2009 року по 26.02.2009 року.
При цьому, період догляду за дитиною з інвалідністю до 16 років з 01.01.2007 по 31.12.2008 рр. відповідачем зараховано.
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_8 , ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 78).
Щодо зарахування до страхового стажу періоду догляду за дитиною з інвалідністю до 16 років.
Відповідно до п. «є» частини третьої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до стажу роботи зараховується також: є) час догляду за інвалідом I групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду.
Пунктом 10 Порядку №637 визначено, що час догляду за особою з інвалідністю I групи, дитиною з інвалідністю віком до 16 років, а також пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, встановлюється на підставі:
акта обстеження фактичних обставин здійснення догляду;
документів, що засвідчують перебування на інвалідності (для осіб з інвалідністю I групи і дітей з інвалідністю) і вік (осіб похилого віку і дітей з інвалідністю).
Акт обстеження фактичних обставин здійснення догляду складається органами Пенсійного фонду України на підставі відомостей житлово-експлуатаційних або інших організацій за місцем проживання (реєстрації), сільських, селищних рад, опитування осіб, за якими здійснюється догляд, та їх сусідів, інших даних.
Документами, які підтверджують перебування на інвалідності, можуть бути виписка із акта огляду медико-соціальної експертної комісії, медичні висновки, пенсійне посвідчення, посвідчення одержувача допомоги або довідка органів праці та соціального захисту населення або Пенсійного фонду та інші документи.
Відтак, належними документами для зарахування до стажу роботи періоду здійснення догляду за дитиною з інвалідністю є акти обстеження фактичним обставин здійснення догляду та документи, які підтверджують інвалідність дитини. Акт обстеження фактичних обставин здійснення догляду складається органами Пенсійного фонду на підставі відомостей, одержаних від органів управління житловим фондом, сільських, селищних Рад народних депутатів, опитування осіб, за якими здійснюється догляд, та їхніх сусідів, інших даних.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 11 Закону №1058-IV, загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають один із непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікун, піклувальник, один із прийомних батьків, батьків-вихователів, які фактично здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю, тяжко хворою дитиною, якій не встановлено інвалідність, а також непрацюючі працездатні особи, які здійснюють догляд за особою з інвалідністю I групи або за особою, яка досягла пенсійного віку, встановленого статтею 26 цього Закону, та за висновком закладу охорони здоров'я потребує постійного стороннього догляду, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства.
Частиною другою статті 20 Закону №1058-IV передбачено, що обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2011 р. № 178 затверджений Порядок нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за деякі категорії застрахованих осіб (надалі - Порядок №178).
Згідно підпункту 3 пункту 1 Порядку №178, цей Порядок визначає механізм сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) за одного з непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів, які фактично здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю, дитиною, хворою на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, за дитиною, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, якій не встановлено інвалідності, а також непрацюючих працездатних осіб, які здійснюють догляд за особою з інвалідністю I групи або особою похилого віку, яка згідно з висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досягла 80-річного віку, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства.
Так, згідно підпункту 3 пункту 2 Порядку №178, єдиний внесок нараховується за осіб, зазначених у підпункті 3 пункту 1 цього Порядку, - на суми допомоги або компенсацій, нарахованих за базовий звітний період.
У відповідності з підпунктом 2 пункту 4 Порядку №178, обчислення єдиного внеску провадиться такими платниками єдиного внеску (далі - платники): структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі утворення) рад - за осіб, зазначених у підпунктах 2-4 пункту 1 цього Порядку.
Сплата єдиного внеску здійснюється за осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 1 цього Порядку, - в межах та за рахунок загального обсягу видатків, передбачених в Державному бюджеті України на відповідний рік для Пенсійного фонду України (підпункт 1 пункту 6 Порядку №178).
Як встановлено судом, 18.08.2004 року управлінням ПФУ у Малиновському районі м. Одеси було видано ОСОБА_1 Посвідчення серії НОМЕР_9 , що засвідчує отримання соціальної пенсії по інвалідності дитинства на ОСОБА_2 , 1991 р.н., пенсійна справа №100819. Термін дії посвідчення з 01.01.2004 по 26.02.2007 рр. (а.с. 26 (зворот. стор.).
Згідно листа Управління соціального захисту населення в Малиновському районі м. Одеси від 04.06.2021 року №1543/14-13, у відповідь на звернення позивачки щодо перебування на обліку та отримання державної допомоги повідомлено, що відповідно до бази даних архівних особових рахунків з 27.10.2000 року ОСОБА_1 перебувала на обліку у відділі соціального захисту населення при Малиновській районній адміністрації та отримувала соціальну пенсію по догляду за дитиною з інвалідністю до 16 років (о/р НОМЕР_10 , ОСОБА_3 ). Згідно з розпорядженням міського голови від 25.06.2002 року № 939-01р функції призначення та виплати пенсій з 01.07.2002 року передано районному управлінню Пенсійного фонду України. У зв'язку з вищевикладеним, особову справу згідно з актом прийому-передачі пенсійних справ, архівних пенсійних справ та закритих особових рахунків від органів соціального захисту населення Малиновського району 26.06.2002 року було передано до органів Пенсійного фонду України в Малиновському районі (а.с. 76).
Отже, зазначеним листом підтверджується, що ОСОБА_1 перебувала на обліку у відділі соціального захисту населення при Малиновській районній адміністрації та отримувала соціальну пенсію по догляду за дитиною з інвалідністю до 16 років щонайменше у період з 27.10.2000 року по 26.06.2002 року.
Як зазначено у позові, у лютому 2006 р. позивачка стала проживати і зареєструвалась за адресою АДРЕСА_2 . 6, що підтверджується штампом у паспорті про реєстрацію місця проживання від 01.03.2006 року.
У травні 2006 року позивачка звернулась до управління ПФУ в Суворовському районі м. Одеси із заявою про переведення її пенсійної справи до управління ПФУ за місцем проживання і її справа була передана до управління ПФУ в Суворовському районі м. Одеси.
Згідно Атестату №253, ОСОБА_1 знята з обліку в управлінні ПФУ в Суворовському районі м. Одеси 01.02.2007 року, пенсію їй виплачено по 31.01.2007 року.
Отже, ОСОБА_1 перебувала на обліку в управлінні ПФУ в Суворовському районі м. Одеси до 01.02.2007 року.
У січні 2007 року позивачка звернулась до управління соціального захисту населення в Суворовському районі м. Одеси з заявою про переведення її пенсійної справи до вказаного управління, де вона продовжувала отримувати пенсію по догляду за дитиною з інвалідністю з дитинства до 16 років, а саме з 02.02.2007 р. до 26.02.2009 р.
Разом із заявою про призначення пенсії позивачкою було подано Довідку Управління соціального захисту населення у Суворовському районі м. Одеси від 30.12.2020 року №16-02-10/2979, згідно якої у період з 01.01.2007 по 25.02.2009 рр. ОСОБА_1 перебуває на обліку в УСЗН та їй призначено державну соціальну допомогу по догляду за дитиною з інвалідністю ( ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ) (а.с. 75), а також Довідку Управління соціального захисту населення у Суворовському районі м. Одеси від 05.08.2021 року №16-02-10/2426, згідно якої у період з 01.02.2007 по 26.02.2009 рр. ОСОБА_1 перебуває на обліку в УСЗН та їй призначено державну соціальну допомогу по догляду за дитиною з інвалідністю ( ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ) (а.с. 74).
Отже, зазначеними довідками підтверджується, що ОСОБА_1 перебувала на обліку в Управлінні соціального захисту населення у Суворовському районі м. Одеси та отримувала соціальну пенсію по догляду за дитиною з інвалідністю до 16 років щонайменше у період з 01.02.2007 по 26.02.2009 рр.
Листом Головного Управління Пенсійного Фонду України в Одеській області від 07.05.2021 року №7426-7269/П-02/8-1500/21 позивачці повідомлено, що згідно наявних даних, які містяться в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, Управління соціального захисту населення Суворовської районної державної адміністрації почало звітувати за позивачку з 01.01.2007, як за особу, яка отримує державну соціальну допомогу на дитину-інваліда. За період з 01.01.2005 по 31.12.2006 дані в реєстрі застрахованих осіб відсутні. Тому, для врахування зазначеного періоду необхідно надати довідку з управління соціального захисту населення щодо отримання допомоги, надбавки або компенсації відповідно до законодавства (а.с. 27).
Отже, матеріалами справи підтверджується, що позивачка в періодах з 27.10.2000 року по 26.06.2002 року, з 01.01.2007 по 26.02.2009 рр. перебувала на обліку в органах соціального захисту населення та отримувала компенсаційні виплати непрацюючій особі, яка здійснює догляд за дитиною з інвалідністю до 16 років.
Спірним між сторонами стало питання щодо зарахування позивачу до страхового стажу періодів догляду за дитиною з інвалідністю до 16 років з 27.10.2000 року по 31.12.2006 року, з 01.01.2009 року по 26.02.2009 року, у зв'язку з тим, що відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб.
При цьому, період догляду за дитиною з інвалідністю до 16 років з 01.01.2007 по 31.12.2008 рр. відповідачем зараховано.
Вирішуючи спір суд зазначає, що до 01.01.2005 час догляду за дитиною з інвалідністю до 16 років зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених чинним раніше законодавством.
Враховуючи, що приписами п. «є» частини третьої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується час догляду за дитиною-інвалідом віком до 16 років, то до страхового стажу позивачки підлягає зарахуванню період догляду за дитиною з інвалідністю до 16 років - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до 01.01.2005 року.
На переконання суду, визначальним у вирішенні питання права на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування є саме догляд за дитиною з інвалідністю до 16 років, у даному випадку сином позивачки.
Отже, враховуючи, що позивачка відповідно до вимог вищезазначених нормативно-правових актів підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, як непрацююча особа, яка доглядає за дитиною з інвалідністю до 16 років, і здійснювала це в тому числі й у періоді з 01.02.2005 року по 26.02.2009 року, то незарахування цього періоду до страхового стажу суперечить принципам загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, а також загальним засадам Конституції України.
Крім того, суд враховує, що обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника. Відповідальність за несплату страхових внесків несе страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати та/або інших виплат застрахованої особи.
Цей правовий висновок підтримано у постанові Верховного Суду від 30.12.2021 року у справі №348/1249/17, а у постанові від 01.10.2023 року у справі №340/1454/21 Верховний Суд зазначив про відсутність підстав для відступу від цього правового висновку.
Відтак, суд доходить висновку про те, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області при прийнятті оскаржуваного рішення від 12.12.2023 року №156050009705 протиправно не зараховано позивачці до страхового стажу для призначення пенсії за віком періоди: з 27.10.2000 року по 31.12.2006 року; з 01.01.2009 року по 26.02.2009 року.
У зв'язку з викладеним, суд дійшов висновку про визнання протиправним та скасування рішення Головного управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області від 12.12.2023 року №156050009705, як такого, що не відповідає критеріям ч. 2 ст. 2 КАС України.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Вирішуючи даний спір, суд також враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, і у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення суду.
Суд зазначає, що оскільки подана позивачем заява з документами по суті розглядалась за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в у Львівській області і рішення про відмову приймалось саме ним, суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту порушеного права у даному випадку є зобов'язання саме Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу спірні періоди.
Таким чином, враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог відповідно до приписів ч. 2 ст. 9 КАС України та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.12.2023 року про призначення пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу для призначення пенсії за віком періоди: з 27.10.2000 року по 31.12.2006 року, з 01.01.2009 року по 26.02.2009 року, з урахуванням висновків суду.
При цьому, вимоги до ГУ ПФУ в Одеській області задоволенню не підлягають.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно зі статтею 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтувалося на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов належить задовольнити частково з урахуванням ч. 2 ст. 9 КАС України.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, у відповідності до приписів ст. 139 КАС України, розподіл судових витрат здійснюється на користь позивача у розмірі 1211,20 грн., де 1211,20 грн. - ставка судового збору сплачена позивачем за звернення до суду із цим позовом.
Відповідно до ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Частиною 1 статті 120 КАС України визначено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ч.4 та ч.5 ст.120 КАС України останнім днем строку, який закінчується вказівкою на певний день, вважається цей день. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Враховуючи строки розгляду даної справи, визначені ст.258 КАС України, у зв'язку із перебуванням головуючого судді Радчука А.А. у період з 08.07.2024 року по 02.08.2024 року у відпустці, в силу положень ст.120 КАС України, рішення суду складено 05 серпня 2024 року (перший робочий день).
Керуючись ст.ст. 2, 5-9, 72, 74, 76-77, 90, 132, 139, 242-246, 250, 255, 262, 295, 297 КАС України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного Фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрія, 10, м. Львів, 79016; код ЄДРПОУ 13814885), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107; код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 12.12.2023 року №156050009705.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.12.2023 року про призначення пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу для призначення пенсії за віком періоди: з 27.10.2000 року по 31.12.2006 року, з 01.01.2009 року по 26.02.2009 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В іншій частині позову - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (пр. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.).
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.
Суддя А.А. Радчук