Справа № 420/15734/24
05 серпня 2024 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Радчука А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Ананьївської міської ради (66401, Подільський район, Одеська область, м. Ананьїв, вул. Незалежності, буд. 51; код ЄДРПОУ 04056807) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Ананьївської міської ради, у якій позивачка просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Ананьївської міської ради Одеської області від 02 червня 2023 року №850-VІІІ «Про відмову у затвердженні проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передачу її безоплатно у власність за межами населених пунктів», в частині відмови ОСОБА_1 у затверджені проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність;
зобов'язати Ананьївську міську раду Одеської області прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 5120282000:01:001:0510, та надання її у власність;
стягнути судові витрати з Ананьївської міської ради Одеської області (код за ЄДРПОУ 04056807) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Адміністративний позов надійшов за допомогою системи «Електронний суд».
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачкою розроблено проект землеустрою щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5120282000:01:001:0510 та 10.08.2021 року подано до Ананьївської міської ради клопотання про його затвердження. Відповідачем вказана заява не розглянута, проект землеустрою не затверджений, що у подальшому стало предметом судового спору.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2023 року по справі № 420/16195/22 визнано протиправною бездіяльність Ананьївської міськоїх ради y неприйнятті рішення по заяві ОСОБА_1 від 10.08.2021 р. та зобов'язано розглянути на найближчому пленарному засіданні сесії Ананьївської міської ради клопотання ОСОБА_1 від 10.08.2021р. (вхід №4065 від 11.08.2021р.) про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 5120282000:01:001:0510 для ведення особистого селянського господарства, площею 2,00га за адресою Жеребківська СР та прийняти відповідне рішення.
Як зазначено у позові, тривалий час позивачка очікувала добровільного виконання судового рішення відповідачем, однак у зв'язку відсутності добровільного виконання звернулась до органів виконавчої служби для примусового виконання.
Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) було відкрито виконавче провадження №73279177.
Під час виконавчого провадження позивачці повідомлено, що боржником надано докази виконання судового рішення. Ознайомившись 24.11.2023 через Автоматизовану систему виконавчого провадження у розділі «Доступ для сторін» з листом щодо виконання рішення суду, позивачці стало відомо про існування рішення Ананьївської міської ради від 02 червня 2023 №850-VІІІ «Про відмову у затвердженні проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передачу її безоплатно у власність за межами населених пунктів», у зв'язку з забороною безоплатної передачі у приватну власність земель комунальної власності під час дії воєнного стану.
Не погоджуючись з рішенням Ананьївської міської ради Одеської області від 02 червня 2023 року №850-VІІІ, позивачка звернулась до суду з даним позовом.
У своїх доводах позивачка посилається на те, що Земельним Кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у погодженні або затвердженні документації із землеустрою, зокрема невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.
Щодо підстав прийняття спірного рішення, а саме заборони безоплатної передачі у приватну власність земель комунальної власності під час дії воєнного стану, введеної Законом України від 24.03.2022 року №2145-IX, що набрав чинності з 07.04.2022 р., у позові зазначено, що процес реалізації права позивачки на безоплатну приватизацію земельної ділянки розпочатий задовго до введення в Україні воєнного стану та тривалий час незавершений внаслідок протиправної поведінки відповідача. Зокрема, 10 серпня 2021 року позивачка звернулась до Ананьївської міської ради з заявою про затвердження проекту землеустрою, однак, відповідач, не дотримуючись приписів ч. 9 ст. 118 ЗК України, розглянув заяву позивача лише 02 червня 2023 року, тобто із значним пропуском встановленого ЗК України строку та лише на виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2023 року по справі № 420/16195/22.
Ухвалою суду від 27.05.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі в порядку ч. 5 ст. 262 КАС України у письмовому провадженні.
10.06.2024 року допомогою системи «Електронний суд» до суду надійшов відзив на адміністративний позов.
Відповідно до відзиву відповідач проти задоволення позову заперечує, з позовними вимогами не погоджується, з огляду на наступне.
По суті позовних вимог відповідач зазначив, що клопотання ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою не могло бути затверджено Ананьївською міською радою в силу прямої тимчасової заборони безоплатної передачі земель державної, комунальної власності у приватну власність, введеної Законом України від 24.03.2022 року №2145-IX, а отже відмова в затвердженні клопотання ОСОБА_1 в період воєнного стану є правомірною.
Крім того, у відзиві зазначено, що тотожні по суті позовні вимоги вже були розглянуті в межах розгляду справи №420/16195/22.
Також відповідач заперечував щодо доводів позову про те, що оскаржуване рішення позивачка не отримала та про його існування дізналась лише 24.11.2023 від органів ДВС, посилаючись на те, що Ананьївською міською радою на адресу, зазначену у виконавчому листі Одеського окружного адміністративного суду справа №420/16195/22 від 17.05.2023 року, громадянці Ліні Сіняєвій, РНОКПП НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_2 , було направлено лист від 09.06.2023 №04-32/1361 щодо відмови у затвердженні проекту землеустрою, у зв'язку з забороною безоплатної передачі у приватну власність земель комунальної власності під час дії воєнного стану (копія листа додається), а також лист від 03.10.2023 року №04-23/2452.
Отже, як стверджує відповідач, позивачкою було отримано інформацію про прийняте рішення Ананьївської міської ради від 02 червня 2023 року № 850-VІІІ, щонайменше 09.06.2023 року та 03.10.2023 року, факт надсилання листів підтверджується копіями витягів з журналу вихідної кореспонденції. Відтак, відповідач вважає, що позивачкою пропущено шестимісячний строк звернення до суду, відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України.
17.06.2024 року представником позивача подано відповідь на відзив.
У відповіді на відзив представник позивача заперечував проти доводів відповідача щодо належного сповіщення ОСОБА_1 про прийняття оскаржуваного рішення, а саме листами від 09.06.2023 №04-32/1361 та від 03.10.2023 року №04-23/2452.
Так, представник позивача заперечував, що доказами надіслання зазначених листів є надані відповідачем Журнали вихідної кореспонденції, які є внутрішніми документами відповідача, постійно перебувають у його розпорядженні та врешті не підтверджують направлення оскаржуваного рішення позивачу, оскільки не надано копію квитанції, накладної та опису вкладення про відправлення зазначеного листа.
Щодо адреси ймовірного надіслання зазначених листі позивачу, представник позивача зазначив, що адреса АДРЕСА_2 , була зазначена, як адреса листування з позивачем лише у межах справи №420/16195/22 та фактично не є зареєстрованою адресою позивача. Водночас, ані адвокат, ані позивач не отримували листів за зазначеною адресою у м. Світловодськ, у зв'язку з чим були вимушені звернутись до виконавчої служби з метою примусового виконання рішення. І лише в межах виконавчого провадження позивачу стало відомо про існування рішення, що є предметом оскарження в межах даної справи, про що було зазначено у позовній заяві. При цьому, відповідач не заперечує, що не надсилав оскаржуваного рішення за зареєстрованою адресою позивача.
Також у відповіді на відзив представник позивача навів заперечення щодо тотожності позовних вимог, пояснюючи, що у межах справи №420/16195/22 оскаржувалась бездіяльність Ананьївської міської ради, а у межах справи № 420/15734/24 оскаржується рішення Ананьївської міської ради Одеської області від 02 червня 2023 року №850-VІІІ про відмову у затвердженні проєкту землеустрою.
По суті спірних правовідносин представник позивача наполягав на доводах позову стосовно того, що позивачка зверталась до відповідача ще до введенні в Україні воєнного стану та з урахуванням вимог ч. 9 ст. 118 ЗК України відповідач у строк до 21 лютого 2022 року, тобто, задовго до внесення відповідних змін у законодавство, повинен був прийняти рішення про затвердження відповідного проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність, натомість своїми діями порушив права позивачки.
Інші заяви по суті справи сторонами не надавались, клопотання та додаткові докази не надходили.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд вирішує справу за наявними матеріалами в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.
Судом встановлено, що наказом Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 20.05.2020 року №15-9040/13-2-СГ надано гр. ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Жеребківської сільської ради Ананьївського району Одеської області (за межами населеного пункту) орієнтовним розміром 2,0 га із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.
На підставі наказу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 20.05.2020 року №15-9040/13-2-СГ виготовлено Проект землеустрою щодо відведення та передачу ОСОБА_1 в приватну власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства площею 2,0га, яка розташована на території Жеребківської сільської ради (за межами населеного пункту) Подільського району (колишнього Ананьївського району) Одеської області, кадастровий номер 5120282000:01:001:0510.
10.08.2021 року ОСОБА_1 звернулась до голови Ананьївської міської ради із клопотанням про затвердження проекту землеустрою.
Розгляд зазначеного клопотання став предметом судового спору (адміністративна справа №420/16195/22).
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17.05.2023 року у справі № 420/16195/22 визнано протиправною бездіяльність Ананьївської міської ради y неприйнятті рішення по заяві ОСОБА_1 від 10.08.2021р. Зобов'язано Ананьївську міську раду розглянути на найближчому пленарному засіданні сесії Ананьївської міської ради клопотання ОСОБА_1 від 10.08.2021р. (вхід №4065 від 11.08.2021р.) про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 5120282000:01:001:0510 для ведення особистого селянського господарства, площею 2,00га за адресою Жеребківська СР та прийняти відповідне рішення.
На виконання судового рішення від 17.05.2023 року по справі №420/16195/22, Ананьївська міська рада прийняла рішення від 02 червня 2023 року № 850-ІІІ, яким вирішила відмовити громадянці ОСОБА_1 у затвердженні проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передачі безоплатно у власність земельної ділянки з кадастровим номером 5120282000:01:001:0510 площею 2,0000 га, яка розташована на території колишньої Жеребківської сільської ради Ананьївського району Одеської області, у зв'язку з забороною безоплатної передачі у приватну власність земель комунальної власності під час дії воєнного стану.
У преамбулі рішення від 02 червня 2023 року № 850-ІІІ зазначено, що рішення прийнято керуючись статтями 12, 81,118, підпунктом 5 пункту 27 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану», пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102- « Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами), а також враховуючи висновки та рекомендації постійної комісії Ананьївської міської ради з питань земельних відносин, природокористування, планування території, будівництва, архітектури, охорони пам'яток, історичного середовища та благоустрою.
Не погоджуючись із рішенням Ананьївської міської ради Одеської області від 02 червня 2023 року №850-VІІІ «Про відмову у затвердженні проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передачу її безоплатно у власність за межами населеного пункту», позивачка звернулась до суду з даним позовом.
У позові зазначено, що про існування оскаржуваного рішення позивачка дізналась та змогла з ним ознайомитись лише 24.11.2023, після того, як Ананьївською міською радою було надано це рішення органам ДВС.
Як встановлено судом, постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 09.11.2023 року відкрито виконавче провадження №73279177 з примусового виконання виконавчого листа №420/16195/22 від 14.09.2023 року про зобов'язання Ананьївську міську раду розглянути на найближчому пленарному засіданні сесії Ананьївської міської ради клопотання ОСОБА_1 від 10.08.2021р. (вхід №4065 від 11.08.2021р.) про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 5120282000:01:001:0510 для ведення особистого селянського господарства, площею 2,00 га за адресою Жеребківська СР та прийняти відповідне рішення.
Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 08.02.2024 року закінчено виконавче провадження №73279177, у зв'язку з виконання вимог виконавчого документу, що підтверджується рішенням Ананьївської міської ради від 02 червня 2023 року №850-VІІІ.
Так, листом від 21.11.2023 року вих. №04-32/2824 Ананьївська міська рада повідомила Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), що внаслідок прийняття рішення від 02 червня 2023 року №850-VІІІ «Про відмову у затвердженні проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передачу її безоплатно у власність за межами населеного пункту» судове рішення по справі №420/16195/22 виконане, у зв'язку з чим клопоче про закінчення виконавчого провадження №73279177.
Також у листі вказано, що Ананьївською міською радою 09.06.2023 року за №04-32/1361 було направлено лист щодо прийнятого рішення на адресу громадянки ОСОБА_1 , зазначеною нею, як адресу для листування, а саме АДРЕСА_3 . Додатково 03.10.2023 року за №04-23/2452 було направлено копію листа від 09.06.2023 №04-32/1361 та копію рішення Ананьївської міської ради від 02.06.2023 року №850-УІІІ на зазначену вище адресу.
Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 заперечує отримання нею зазначених вище листів Ананьївської міської ради від 09.06.2023 року за №04-32/1361 та від 03.10.2023 року за №04-23/2452 за адресою: АДРЕСА_3 .
Судом встановлено, що за адресою реєстрації місця проживання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ), оскаржуване рішення Ананьївської міської ради Одеської області від 02 червня 2023 року №850-VІІІ не надсилалось.
Враховуючи відсутність належних та достатніх доказів щодо направлення позивачу оскарженого рішення Ананьївської міської ради від 02 червня 2023 року №850-VІІІ, суд приймає до уваги доводи позивачки про те, що вона дізналась про існування оскаржуваного рішення та змогла з ним ознайомитись 24.11.2023, після того, як Ананьївською міською радою було надано це рішення органам ДВС.
Також суд відхиляє доводи відзиву в частині того, що спір у цій справі тотожний розглянутому у справі №420/16195/22, оскільки у межах справи №420/16195/22 оскаржувалась бездіяльність Ананьївської міської ради щодо неприйняття рішення по заяві ОСОБА_1 від 10.08.2021 року, а у межах цієї справи (№ 420/15734/24) оскаржується рішення Ананьївської міської ради Одеської області від 02 червня 2023 року №850-VІІІ «Про відмову у затвердженні проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передачу її безоплатно у власність за межами населеного пункту».
Отже, суд здійснює розгляд спору у зазначеній справі по суті позовних вимог.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Згідно з ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно ст.19 Земельного кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Частинами 2,3 ст. 22 Земельного кодексу України передбачено, що до земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Пунктом “б” ч.1 ст.81 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Відповідно до пп. “б” ч.1 ст.121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Згідно з частиною першою статті 122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами регулюється положеннями статті 118 ЗК України та передбачає визначену земельно-правову процедуру, яка включає такі послідовні стадії:
1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;
2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивованої відмови у його наданні);
3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України;
4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;
5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов'язаний прийняти відповідне рішення.
За приписами п.6 ч.3 ст.186 ЗК України, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч. 7, 8 ст.186 ЗК України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування, інші суб'єкти, визначені цією статтею, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання документації із землеустрою безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про її погодження або про відмову в погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Строк дії таких висновків є необмеженим.
Підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.
Висновок (рішення) органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, іншого суб'єкта, визначеного цією статтею, щодо відмови у погодженні або затвердженні документації із землеустрою має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію. Повторна відмова у погодженні або затвердженні документації із землеустрою допускається лише у разі, якщо розробник не усунув недоліки, зазначені у попередньому висновку (рішенні), а також якщо підстава для відмови виникла після надання попереднього висновку (рішення). Повторна відмова у погодженні або затвердженні не позбавляє розробника документації із землеустрою права усунути недоліки такої документації та подати її на погодження або затвердження.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що Земельним Кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у погодженні або затвердженні документації із землеустрою.
При цьому, з аналізу положень статті 118 Земельного кодексу України вбачається, що порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів: звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування; розробка суб'єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Отже, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 Земельного кодексу України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок.
З матеріалів справи вбачається, що наказом Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 20.05.2020 року №15-9040/13-2-СГ надано гр. ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Жеребківської сільської ради Ананьївського району Одеської області (за межами населеного пункту) орієнтовним розміром 2,0 га із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.
На підставі наказу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 20.05.2020 року №15-9040/13-2-СГ, ФОП ОСОБА_2 (Кваліфікаційний сертифікат інженера-землевпорядника № 013049 від 04.08.2015 року, Кваліфікаційний сертифікат інженера-геодезиста № 0140316 від 15.01.2019) розроблений Проект землеустрою щодо відведення та передачу ОСОБА_1 в приватну власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства площею 2,0га, яка розташована на території Жеребківської сільської ради (за межами населеного пункту) Подільського району (колишнього Ананьївського району) Одеської області, кадастровий номер 5120282000:01:001:0510.
10.08.2021 року ОСОБА_1 звернулась до голови Ананьївської міської ради із клопотанням про затвердження проекту землеустрою.
Розгляд зазначеного клопотання став предметом судового спору (адміністративна справа №420/16195/22).
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17.05.2023 року у справі № 420/16195/22 визнано протиправною бездіяльність Ананьївської міськоїх ради y неприйнятті рішення по заяві ОСОБА_1 від 10.08.2021р. Зобов'язано Ананьївську міську раду розглянути на найближчому пленарному засіданні сесії Ананьївської міської ради клопотання ОСОБА_1 від 10.08.2021р. (вхід №4065 від 11.08.2021р.) про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 5120282000:01:001:0510 для ведення особистого селянського господарства, площею 2,00га за адресою Жеребківська СР та прийняти відповідне рішення.
На виконання судового рішення від 17.05.2023 року по справі №420/16195/22, Ананьївська міська рада прийняла рішення від 02 червня 2023 року № 850-ІІІ, яким вирішила відмовити громадянці ОСОБА_1 у затвердженні проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передачі безоплатно у власність земельної ділянки з кадастровим номером 5120282000:01:001:0510 площею 2,0000 га, яка розташована на території колишньої Жеребківської сільської ради Ананьївського району Одеської області, у зв'язку з забороною безоплатної передачі у приватну власність земель комунальної власності під час дії воєнного стану.
Надаючи оцінку наведеним обставинам справи, суд виходить з наступного.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (далі Указ № 64/2022), затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який в наступному неодноразово продовжено та тримає, зокрема станом на час розгляду справи.
Законом України від 24.03.2022 № 2145-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану», який набрав чинності 07.04.2022, внесено зміни до Розділу X «Перехідні положення» ЗК України, а саме доповнено пунктами 27 і 28.
Відповідно до підпункту 5 пункту 27 Розділу X «Перехідні положення» ЗК України під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються, з урахуванням особливостей, а саме безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.
Поряд з викладеним, виходячи з аналізу наведених вище правових норм слідує, що законодавством регламентовано чіткий порядок та граничні строки, у межах яких суб'єктом владних повноважень повинно бути розглянуто клопотання особи про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою для відведення земельної ділянки та прийнято відповідне рішення за результатами її розгляду, а також про затвердження проекту землеустрою.
Водночас, законодавством передбачено можливість прийняття уповноваженим суб'єктом влади за результатами розгляду такого клопотання лише одного з двох рішень: про надання відповідного дозволу або мотивованої відмови в його наданні.
При цьому підстави для відмови в затвердженні проекту землеустрою, як було вже згадано вище, чітко визначені у ст. 186 ЗК України.
Так, суд зауважує, що Закон України №2145-ІХ набрав чинності з 07.04.2022р., тобто починаючи з 07.04.2022р. і до припинення (скасування) воєнного стану в України органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації.
Поряд з цим, позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту ст. 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Слід зазначити, що за правовими висновками Верховного суду, висловленими зокрема у постанові від 19 червня 2018 року у справі № 820/5348/17, розпочатий процес реалізації права, за загальним правилом, повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу законом. У контексті застосування принципу незворотності дії закону у часі це означає, що у разі, якщо правовідносини стосовно реалізації певного права розпочато у період чинності нормативно-правового акта, за умови, що особа здійснила конкретні дії, що виражають її волевиявлення стосовно реалізації права (звернулась до суб'єкта владних повноважень, подала повний пакет документів тощо), то особа повинна мати можливість закінчити реалізацію відповідного права за тими нормами, що діяли на момент початку реалізації відповідного права, навіть якщо до завершення реалізації права вони втратили чинність.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , щн 10.08.2021 року звернулась до Ананьївської міської ради із заявою про затвердження проекту землеустрою. До заяви позивачем було додано відповідний проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та витяг з ДЗК про земельну ділянку, тобто всі визначені законом документи.
З урахуванням вимог ч.9 ст. 118 ЗК України, та з огляду на виконання позивачем всіх умов, передбачених законом, у строк до 21 лютого 2022 року, тобто до внесення відповідних змін у законодавство, відповідач повинен був прийняти рішення про затвердження відповідного проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Натомість, заява позивача була розглянута лише 02 червня 2023 року, із значним пропуском встановленого ЗК України строку, внаслідок чого до спірних правовідносин були застосовані норми законодавства, які не підлягали застосуванню, що свідчить про протиправність оскаржуваного рішення відповідача та наявність правових підстав для його скасування.
Відповідно до абзацу 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення від 10 липня 2003 року у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, пункт 45 та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, пункт 25, ECHR 2002 II).
З огляду на вищевикладене, зобов'язання відповідача прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення позивачу земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства та надання її у власність, забезпечить ефективний захист порушених прав позивача та належне вирішення спору.
Разом із тим, суд ще раз зауважує, що пп. 5 п. 27 розд. X «Перехідні положення» ЗК України під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей, як безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.
Отже, до припинення (скасування) воєнного стану в Україні діє встановлена законом заборона на безоплатну передачу у приватну власність земель державної та комунальної власності, на надання уповноваженим органом виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, а також на розроблення відповідної документації.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, який наразі триває.
Отже, на дату ухвалення рішення у цій справі в Україні діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII.
Відтак, з урахуванням згаданих норм пп. 5 п. 27 розд. X «Перехідні положення» ЗК України до припинення (скасування) воєнного стану в Україні діє встановлена законом заборона на безоплатну передачу у приватну власність земель державної та комунальної власності, на надання уповноваженим органом виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, а також на розроблення відповідної документації.
Водночас, суд зауважує, що у цій справі спірні правовідносини виникли ще до внесення відповідних змін в частині установлення тимчасової заборони, зокрема, безоплатної передачі у приватну власність земель державної та комунальної власності.
У зв'язку з викладеним суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч.6 ст.246 КАС України у разі необхідності у резолютивній частині рішення суду також зазначаються порядок і строк виконання судового рішення, надання відстрочення чи розстрочення виконання рішення.
Таким чином, оскільки обставини дії в Україні воєнного стану унеможливлюють виконання відповідачем рішення суду щодо зобов'язання відповідача прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою та надання її у власність, то в силу положень ч.6 ст.246 КАС України наявні підстави для відстрочення виконання судового рішення в цій частині до припинення (скасування) в Україні воєнного стану.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2024 року у справах № 400/13840/23, № 400/13841/23, №400/13842/23 в подібних правовідносинах.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно зі статтею 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтувалося на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов належить задовольнити.
Доводи відповідача щодо пропуску позивачкою шестимісячного строку звернення до суду, відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України, не знайшли свого підтвердження, позаяк у матеріалах справи відсутні докази надіслання рішення Ананьївської міської ради Одеської області від 02 червня 2023 року №850-VІІІ за адресою реєстрації місця проживання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ).
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, у відповідності до приписів ст. 139 КАС України, розподіл судових витрат здійснюється на користь позивача у розмірі 1211,20 грн., де 1211,20 грн. - ставка судового збору сплачена позивачем за звернення до суду із цим позовом.
Відповідно до ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Частиною 1 статті 120 КАС України визначено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ч.4 та ч.5 ст.120 КАС України останнім днем строку, який закінчується вказівкою на певний день, вважається цей день. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Враховуючи строки розгляду даної справи, визначені ст.258 КАС України, у зв'язку із перебуванням головуючого судді Радчука А.А. у період з 08.07.2024 року по 02.08.2024 року у відпустці, в силу положень ст.120 КАС України, рішення суду складено 05 серпня 2024 року (перший робочий день).
Керуючись ст.ст. 2, 5-9, 72, 74, 76-77, 90, 132, 139, 242-246, 249-250, 255, 262, 295, 297 КАС України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Ананьївської міської ради (66401, Подільський район, Одеська область, м. Ананьїв, вул. Незалежності, буд. 51; код ЄДРПОУ 04056807) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Ананьївської міської ради від 02 червня 2023 року №850-VІІІ «Про відмову у затвердженні проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передачу її безоплатно у власність за межами населеного пункту», яким ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
Зобов'язати Ананьївську міську раду прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передачі безоплатно у власність ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 5120282000:01:001:0510 площею 2,0000 га, яка розташована на території колишньої Жеребківської сільської ради Ананьївського району Одеської області.
Відстрочити виконання рішення суду у зобов'язальній частині до припинення (скасування) на території України воєнного стану.
Стягнути з Ананьївської міської ради (66401, Подільський район, Одеська область, м. Ананьїв, вул. Незалежності, буд. 51; код ЄДРПОУ 04056807) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.).
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.
Суддя А.А. Радчук