з питань визнання виконавчого документу таким, що не підглягає виконанню
05 серпня 2024 рокуСправа № 280/6079/23 м. Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В. розглянувши в письмовому проваджені заяву представника відповідача про визнання виконавчого документу таким, що не підглягає виконанню в адміністративній справі
за позовом - ОСОБА_1
до - Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України,
до - Військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 26.10.2023 у справі № 280/6079/23 позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України та до Військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено.
Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо відмови ОСОБА_1 у звільненій з військової служби на підставі підпункту «г» пункту частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку з наявністю дружини із числа осіб інвалідністю.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_2 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку з наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн (дві тисячі гривен) за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 )
Зазначене рішення набрало законної сили 30 травня 2024 року.
18 червня 2024 року видані виконавчі листи.
01 серпня 2024 року від представника Військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України надійшла заява про визнання виконавчого документу таким, що не підглягає виконанню. Зазначає, що в рамках виконавчого провадження відповідача було зобов'язано прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку з наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю. На час набрання рішенням від 26.10.2023 у справі № 280/6079/23 законної сили чинне законодавство не містить такої підставі, тому виконання рішення неможливо.
З огляду на наведене, а також враховуючи запровадження та дію на території України воєнного стану, суд вирішив прийняти подану заяву до розгляду та розглянути її у порядку письмового провадження.
Відповідно до вимог ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно із ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до ч. 2 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановленому законом.
Порядок визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, визначений статтею 374 КАС України.
Згідно ч.1 ст. 374 КАС України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
Частиною 2 ст. 374 КАС України визначено, що суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Верховний Суд у постанові від 05.11.2020 у справі №752/2391/17 зробив висновок, що наведені в ст. 374 КАС України підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: процесуально-правові і матеріально-правові.
Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема:
- видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню);
- коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню;
- видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа;
- помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване;
- видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката;
- пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.
До матеріальних підстав відносяться випадки відсутності обов'язку боржника через його припинення, добровільне виконання боржником поза межами виконавчого провадження чи іншою особою.
Таким чином, станом на момент розгляду заяви представника відповідача про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, в межах справи № 280/6079/23 рішення суду, яке набрало законної сили залишається не виконаним, у зв'язку з чим, згідно ст.374 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні підстави для задоволення вказаної заяви.
У п. 33 рішення Європейського суду з прав людини "Сокур проти України" (№29439/02) зазначено про те, що держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.
Щодо посилання представника відповідача на обставини, які на його думку унеможливлюють виконання рішення, суд зазначає наступне.
Згідно з статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Конституційний Суд України неодноразово висловлювався щодо зворотної дії закону в часі. Зокрема, у рішенні від 05.04.2001 у справі №3-рп/2001 (справа про податки) Конституційний Суд України дійшов висновку, що Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави.
Винятки з цього конституційного принципу, тобто надання закону або іншому нормативно-правовому акту зворотної сили, передбачено частиною першою статті 58 Конституції України, а саме: коли закони або інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Враховуючи зазначене тлумачення норм статті 58 Конституції України Конституційним Судом України суд зазначає, що на момент виникнення спірних правовідносин Закон № 2232-ХІІ містив підстави для звільнення позивача, як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку з наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю і судом встановлено, що він має підстави для такого звільнення.
Враховуючи викладене, оскільки обставини, на які посилається заявник, не утворюють підстав, за якими стаття 374 Кодексу адміністративного судочинства України, пов'язує визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, суд вважає, що слід відмовити у задоволенні заяви представника Військової частини НОМЕР_2 про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.
Керуючись статтями 243, 248, 374 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви представника Військової частини НОМЕР_2 про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню - відмовити.
Ухвала суду набрала законної сили 05 серпня 2024 року та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду протягом 15 днів, з дня її прийняття.
Ухвала у повному обсязі виготовлена та підписана суддею 05 серпня 2024 року.
Суддя Сацький Р.В.