Справа № 554/3802/23 Номер провадження 22-ц/814/952/24Головуючий у 1-й інстанції Тімошенко Н.В. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В.
01 серпня 2024 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Дряниці Ю.В.,
суддів: Пилипчук Л.І., Чумак О.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами апеляційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 28 вересня 2023 року за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України про відшкодування моральної та матеріальної шкоди,-
У травні 2023 року ОСОБА_1 вернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив суд стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України з відповідного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 100 000 гривень моральної шкоди, 12 847,60 гривень - 3% річних за прострочення перерахування коштів та 84 415,98 гривень інфляційних втрат, що в загальному становить 97 263,58 гривень.
В обґрунтування позову посилалася на те, що у травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Полтавської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями органів досудового розслідування та прокуратури.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2021 року по справі № 554/4547/20 вирішено постанову Полтавського апеляційного суду від 27 травня 2021 року у частині стягнення з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури, у розмірі 500 000 грн., змінити, визначивши розмір відшкодування моральної шкоди, яке підлягає до стягнення на користь ОСОБА_1 , у сумі 396 732, 00.
На підставі вказаної постанови Октябрським районним судом м. Полтави виданий виконавчий лист по справі № 554/4547/20, який 08 грудня 2021 року подано ОСОБА_1 до Державної Казначейської службу України в Полтавській області.
Державна казначейська служба України своїм листом № 5-11-11/2408 від 31 сінчя 2022 року повідомила, що у Казначействі за бюджетною програмою 3504030 «Відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, відшкодування громадянинові вартості конфіскованого та безхазяйного майна стягнутого в дохід держави, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб» з 04 січня 2022 року обліковується виконавчий лист Октябрського районного суду м. Полтави по справі № 554/4547/20 про стягнення коштів на користь ОСОБА_1 .
На момент звернення до суду із позовом рішення суду відповідачем не виконане.
Представник позивача вважає бездіяльність Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області, що виразилась у невиконанні судового рішення - протиправною. Внаслідок такої бездіяльності ОСОБА_1 завдано моральної шкоди, яку просив стягнути з відповідача, а також, передбачені ст. 625 ЦК України кошти за прострочення виконання зобовязання.
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 28 вересня 2023 року позов задоволено частково.
Стягнуто із Державного бюджету України шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України з відповідного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 , 5 000 гривень моральної шкоди.
Стягнуто із Державного бюджету України шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України з відповідного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 , 12 847,60 гривень - 3% річних за прострочення перерахування коштів та 84 415,98 гривень інфляційних втрат, що в загальному становить 97 263,58 гривень.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення оскаржив відповідач, який в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення, ухваливши нове, яким відмовити у задоволенні. Вважає, що наслідки невчасного виконання рішення суду не можуть покладатися на Державну казначейську службу України, оскільки вона не є безпосереднім боржником.
Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з підстав, передбачених ст. 375 ЦПК України.
Судом першої інстанції встановлено, що Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2021 року по справі № 554/4547/20 вирішено постанову Полтавського апеляційного суду від 27 травня 2021 року у частині стягнення з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури, у розмірі 500 000 грн., змінити, визначивши розмір відшкодування моральної шкоди, яке підлягає до стягнення на користь ОСОБА_1 , у сумі 396 732, 00 (триста дев'яносто шість тисяч сімсот тридцять дві) грн. Поновлено виконання постанови Полтавського апеляційного суду від 27 травня 2021 року з урахуванням змін, внесених за результатами касаційного перегляду.
На виконання зазначеної постанови Октябрським районним судом м. Полтави виданий виконавчий лист у справі № 554/4547/20.
08 грудня 2021 року позивачем ОСОБА_1 до Державної Казначейської службу України в Полтавській області подано виконавчий лист про стягнення на його користь з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України, шляхом списання з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України, коштів в розмірі 396 732.00 грн.
30 грудня 2021 року виконавчий лист з доданими до нього документами, за вихідним № 04-20-10/10963 спрямований до Державної казначейської служби України для виконання.
22 січня 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Державної казначейської служби України із заявою щодо стягнення на його користь з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України, шляхом списання з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України, коштів в розмірі 396 732.00 грн.
Державна казначейська служба України листом № 5-11-11/2408 від 31.01.2022 року повідомила, що у Казначействі за бюджетною програмою 3504030 «Відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, відшкодування громадянинові вартості конфіскованого та безхазяйного майна стягнутого в дохід держави, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб» з 04.01.2022 обліковується виконавчий лист Октябрського районного суду м. Полтави по справі № 554/4547/20 про стягнення коштів на користь ОСОБА_1 .
Державна казначейська служба України в листі також повідомила, що на сьогодні у Казначействі за бюджетною програмою обліковується 564 не виконаних виконавчих документів на загальну суму 253,77 млн. грн., які надійшли та зареєстровані раніше виконавчого листа Октябрського районного суду м. Полтави по справі № 554/4547/20, та зазначила, що враховуючи викладене вище, питання щодо перерахування коштів за виконавчим листом по справі № 554/4547/20 розглянеться Казначейством в порядку черговості та в межах відкритих асигнувань після виконання виконавчих документів, що надійшли раніше вищевказаного виконавчого листа.
24 лютого 2023 року адвокатом Листопад Н.А. в інтересах ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України направлений адвокатський запит щодо відшкодування моральної та матеріальної шкоди завданої невиконанням виконавчого листа Октябрського районного суду м. Полтави по справі № 554/4547/20 про стягнення коштів на користь ОСОБА_1 .
Державна казначейська служба України листом № 5-06-06/3917 від 06.03.2023 року повідомила, що станом на теперішній час на виконанні у Казначействі обліковується 363 не виконаних виконавчих документів на суму понад 109,31 млн. грн., які надійшли та обліковуються за бюджетною програмою раніше пред'явленого до виконання виконавчого листа по справі № 554/4547/20.
Державна казначейська служба України в листі також повідомила, що питання щодо виконання рішення по справі № 554/4547/20 розглянеться Казначейством в порядку черговості та в межах відкритих асигнувань орієнтовно у четвертому кварталі 2023 року. Щодо нарахування компенсації за невиконання рішення суду Державна казначейська служба України повідомила, що законом не передбачена виплата компенсації за судовими рішеннями, виконання яких здійснюється за бюджетною програмою КПКВК 3504030, а також перерахування та виплата інфляційних витрат та 3% річних.
Ухвалюючи рішення про задоволення вимог позивача, суд першої інстанції зазначив, що позивачу були спричинені моральні страждання, а тому керуючись засадами справедливості, добросовісності та розумності, необхідним до стягнення, суд визначив розмір компенсації 5 000 грн., який присудив до сплати шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України з відповідного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 . Також суд погодився із наданим позивачем розрахунком заборгованості, відповідно до ст. 625 ЦК України, як присудив до стягнення у порядку передбаченому вище.
Колегія суддів погоджується з такими висновками місцевого суду.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина перша статті 509 ЦК України).
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина друга статті 509 ЦК України).
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є не лише договори й інші правочини, але також завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі й інші юридичні факти (частина друга статті 11 ЦК України).
Отже, завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує зобов'язання між суб'єктом, який таку шкоду завдав, і потерпілим. Залежно від змісту такого зобов'язання воно може бути грошовим або негрошовим.
Грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати
від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати
(див. постанови Великої палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі
№ 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі
№ 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18)).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 жовтня 2022 року у справі
№ 183/4196/21 (провадження № 14-36цс22), серед іншого, зазначала, що статтею 3 Закону України «Про виконавче провадження» визначено перелік виконавчих документів, що підлягають примусовому виконанню. Їх можна поділити на дві групи: а) «судові» - видані судами України, в тому числі на виконання судових рішень; б) «несудові» - видані іншими органами чи посадовими особами,
як результат реалізації їх компетенції.
Встановлено, що 17 листопада 2021 року постановою Верховного Суду по справі № 554/4547/20 стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , 396 732 грн. Поновлено виконання постанови Полтавського апеляційного суду від 27 травня 2021 року з урахуванням змін, внесених за результатами касаційного перегляду. Згідно наявної інформації у Державній казначейській службі України з 04.01.2022 обліковується виконавчий лист Октябрського районного суду м. Полтави по справі № 554/4547/20 про стягнення коштів на користь ОСОБА_1 .
Відповідно до частини четвертої статті 3 Закону України «Про гарантії держави
щодо виконання судових рішень» перерахування коштів стягувачу здійснюється
у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.
Частиною першою статті 5 указаного Закону встановлено, що у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців
не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час
прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України. Тому приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (зокрема деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).
Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір, делікт тощо). Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачають договір або спеціальний закон, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань (див.: постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18, пункти 17, 18, 26, 28), від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18, пункти 21, 22, 25, 42, 45),
від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18)).
У постанові від 03 жовтня 2023 року у справі № 686/7081/21 (провадження
№ 14-91цс22) Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи питання,
чи застосовуються положення частини другої статті 625 ЦК України
до правовідносин, які виникають внаслідок несвоєчасного виконання підтвердженого рішенням суду грошового зобов'язання держави з відшкодування завданої нею шкоди, зробила такі висновки:
«91. У разі порушення державою-боржником строку виконання судового рішення про стягнення на користь стягувача-кредитора коштів із Державного бюджету України (прострочення виконання підтвердженого судовим рішенням грошового зобов'язання держави з відшкодування завданої нею шкоди) стаття 625
ЦК України та частина перша статті 5 Закону № 4901-VI встановлюють ефективний компенсаторний механізм захисту від такого порушення, дозволяючи кредитору стягнути з держави 3 % річних від вчасно несплаченої за чинним рішенням суду суми й інфляційні втрати за період прострочення виконання цього рішення.
92. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України). Ні Закон № 266/94-ВР, ні Закон № 4901-VI не обмежують дію статті 625 ЦК України на правовідносини щодо прострочення виконання державою-боржником її грошового зобов'язання, підтвердженого (визначеного, конкретизованого) у грошовому еквіваленті судовим рішенням, зокрема не обмежують можливість стягнення інфляційних втрат, які є об'єктивним явищем і не залежать від волі кредитора чи боржника. Крім того, у статті 625 ЦК України немає застережень про те, що її приписи застосовні лише до тих відносин, які не врегульовані іншими нормативно-правовими актами.
93. У разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду (частина перша статті 5 Закону № 4901-VI). Отже, цей припис не встановлює інший, ніж у частині другій статті 625 ЦК України, розмір процентів річних за прострочення держави-боржника.
94. Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей (частина четверта статті 3 Закону № 4901-VI).
З огляду на цей припис прострочення держави-боржника настає за сукупності таких юридичних фактів: (1) стягувач подав до органу ДКС України виконавчий документ про стягнення з держави коштів; (2) держава за цим виконавчим документом не перерахувала кошти протягом трьох місяців з дня його надходження до органу ДКС України. Тому припис частини другої статті 625 ЦК України щодо юридичних наслідків прострочення виконання грошового зобов'язання боржником (зокрема державою) поширюється на випадки порушення підтвердженого (визначеного, конкретизованого) судовим рішенням грошового зобов'язання держави з відшкодування завданої нею шкоди з наступного дня після спливу трьох місяців від пред'явлення до виконання органу ДКС України виконавчого документа і включно до дня, що передує дню повного виконання судового рішення.».
Таким чином, суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачу внаслідок тривалого невиконання відповідачем обов'язку по перерахунку коштів за рішенням суду про стягнення коштів було спричинено моральну шкоду, яка підлягає до стягненню разом з юридичними наслідками, передбаченими ст. 625 ЦК України, за прострочення виконання грошового зобов'язання боржником.
Апеляційний суд звертає увагу відповідача, що згідно положень Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та прецедентної практики Верховного Суду, у межах судових справ, які пов'язаних із відшкодуванням шкоди, спричиненої невчасним виконанням грошового зобов'язання держави завданої нею шкоди, обов'язок по компенсації відповідної шкоди покладається саме на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. При цьому джерелом такої компенсації визнаються кошти, передбачені за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростовували висновки суду першої інстанції. Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону і підстав для його скасування колегією суддів не встановлено.
Керуючись ст.ст. 367, 374 ч. 1 п. 1, 375, 381, 384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України залишити без задоволення.
Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 28 вересня 2023 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з часу її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції
Суддя-доповідач Ю. В. Дряниця
Судді Л. І. Пилипчук
О. В. Чумак