Справа № 761/23179/24
Провадження № 1-кс/761/14920/2024
16 липня 2024 року місто Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому засіданні у приміщенні суду клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , про часткове скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 20.11.2023 (справа № 761/41061/23) у кримінальному провадженні № 42023000000000625 від 12.04.2023,
установив:
24.06.2024 до Шевченківського районного суду міста Києва подано (вхід. № 60521) клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , про часткове скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 20.11.2023 (справа № 761/41061/23) у кримінальному провадженні № 42023000000000625 від 12.04.2023.
Обґрунтовуючи клопотання про скасування арешту майна, адвокат зазначив, що цією ухвалою слідчого судді від 20.11.2023 накладено арешт, у тому числі на майно належне ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , яке вилучене 01.11.2023 під час проведення обшуку нежитлових приміщень, за адресою: АДРЕСА_1 , а саме накладено арешт на грошові кошти у сумі 2 415 000, 00 грн, 23 460 доларів США та 3 270 Євро.
На думку адвоката, накладений арешт підлягає скасуванню, оскільки наразі у арешті зазначених грошових коштів відпала потреба, а подальший їх арешт буде порушувати принцип пропорційності, «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи та становить особистий і надмірний тягар для власників майна.
Відповідно до протоколу автоматичного визначення слідчого судді від 24.06.2024, слідчим суддею визначено ОСОБА_1 25.06.2024 клопотання з додатками передано слідчому судді з відділу організаційного забезпечення розгляду кримінальних справ Шевченківського районного суду міста Києва.
У судове засідання заявник не з'явився, повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи. Однак, через канцелярію суду адвокат ОСОБА_3 подав заяву про розгляд справи без його участі, в якому зазначив, що клопотання підтримує та просить задовольнити.
Прокурор відділу Офісу Генерального прокурора у судове засідання також не з'явився, повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи. Про причини своєї неявки слідчого суддю не повідомив.
Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України, під час розгляду скарги фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалось.
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про таке.
Приписами статей 131, 132 КПК України передбачено, що арешт майна віднесений до заходів забезпечення кримінального провадження, які вживаються за наявності обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування відповідного заходу забезпечення.
При цьому підлягає врахуванню, чи виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи потреби досудового розслідування, а також, чи може бути виконане завдання, для виконання якого сторона обвинувачення звертається з відповідним клопотанням.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 20.11.2023 (справа № 761/41061/23) клопотання прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42023000000000625 від 12.04.2023, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 4 ст. 240 КК України - задоволено та накладено арешт на виявлене та вилучене майно 01-02.11.2023 в ході проведення обшуку офісних приміщень за адресою: АДРЕСА_1 , у тому числі на купюри схожі на грошові кошти на загальну суму 2 415 000 грн, 23 460 доларів США, 3270 Євро (20 пачок по 100 купюр номіналом 200 грн; 2 пачки по 100 купюр номіналом 1000 грн; 4 пачки по 100 купюр номіналом 100 грн; 5 пачок по 100 купюр номіналом 50 грн; 35 пачок по 100 купюр номіналом 500 грн; 203 купюри номіналом 100 доларів США; 41 купюра номіналом 50 доларів США; 46 купюр номіналом 20 доларів США; 19 купюр номіналом 10 доларів США; 2 купюри номіналом 200 Євро; 6 купюр номіналом 100 Євро; 45 купюр номіналом 50 Євро; 1 купюра номіналом 20 Євро).
Підставою для накладення арешту на майно, послугувала наявність розумної підозри вважати, що арештоване майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, є речовими доказами.
Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України, арешт майна може бути скасований за клопотанням власника майна за умови, що останній доведе, що у подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладений необґрунтовано.
Зазначена процесуальна норма покладає на учасника кримінального провадження, яким ініціюється скасування арешту, обов'язок доведення зазначених обставин.
Вирішуючи подане клопотання, слідчий суддя враховує практику ЄСПЛ щодо можливості втручання за рішенням суду в права особи на мирне володіння майном, гарантованого ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Так, в рішенні у справі «Узан та інші проти Туреччини» ЄСПЛ, оцінюючи виправданість втручання відповідно до ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції, зробив висновок про те, щоб бути сумісним із положеннями Конвенції, втручання повинно відповідати трьом умовам, а саме: (1) бути передбачене національним законом, який в державі вважається необхідним для регулювання використання майна, (2) повинне відповідати загальним інтересам суспільства, (3) має забезпечуватися справедливий баланс між правами власника та загальносуспільними інтересами (п.195). Крім того, в п. 203 рішення у наведеній справі ЄСПЛ, аналізуючи питання пропорційності втручання в право на мирне володіння майном, дійшов висновку, що стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції передбачає, що втручання в право мирного володіння майном можливе за умови існування розумного взаємозв'язку пропорційності між використаними засобами, якими обмежується право, та ціллю заради досягнення якої застосовуються такі засоби. Тобто, обмежити особу в праві мирно володіти майном можна не просто, коли наявний значний суспільний інтерес на здійснення такого втручання в право людини, а виключно, якщо виконати завдання кримінального провадження в інший спосіб, аніж через застосування такого обмеження, за наявних обставин неможливо.
Таким чином, накладення арешту не має на меті позбавити особу належного їй на праві власності майна, а лише тимчасово обмежити її право користуватись та/або розпоряджатись ним, зокрема до завершення проведення експертного дослідження, завершення кримінального провадження тощо.
Як вбачається з матеріалів доданих до клопотання, доводи клопотання не містять належного обґрунтування та доказів того, що на даній стадії розслідування вищезазначений захід забезпечення втратив свою актуальність та які б спростували висновки, викладені ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 20.11.2023 (справа № 761/41061/23), що дає слідчому судді підстави дійти висновку, що необхідність накладення арешту на зазначене в клопотанні майно на теперішній час не відпала, оскільки обставини, на які посилається адвокат в обґрунтування клопотання, підлягають з'ясуванню в ході досудового розслідування.
Доводи заявника, викладені в клопотанні, стосовно того, що в подальшому застосуванні арешті зазначеного майна відпала потреба, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.
Таким чином, слідчий суддя, розглянувши клопотання в межах питань, які були винесені на його розгляд, та перевіривши надані в обґрунтування цих питань докази, з урахуванням наведеного, беручи до уваги ознаки складу кримінальних правопорушень, які розслідуються у цьому кримінальному провадженні, виходячи із завдань кримінального провадження, дійшов висновку про залишення без задоволення клопотання адвоката про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 20.11.2023 (справа № 761/41061/23) у кримінальному провадженні № 42023000000000625 від 12.04.2023.
Керуючись статтями 2, 7, 9, 170, 174, 309, 372, 376, 532 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя
постановив:
Клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 20.11.2023 (справа № 761/41061/23) у кримінальному провадженні № 42023000000000625 від 12.04.2023 - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1