Справа № 761/26320/24
Провадження № 1-кс/761/16973/2024
30 липня 2024 року місто Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду клопотання прокурора третього відділу другого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42023000000001129 від 06.07.2023,
установив:
До Шевченківського районного суду міста Києва надійшло (вхід № 69019) клопотання прокурора третього відділу другого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42023000000001129 від 06.07.2023.
Обґрунтовуючи клопотання про арешт майна, прокурор відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 зазначає про таке.
Слідчими Головного слідчого управління Служби безпеки України за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023000000001129 від 06.07.2023, за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111-2, ч. 4 ст. 111-1, ч. 2 ст. 364 КК України.
Досудовим розслідування встановлено, що у період з 24.02.2022 до 14.07.2024 громадянин України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , спільно з невстановленими особами, організував та здійснював господарську діяльність з постачання медичних виробів та обладнання на адресу підприємств на території РФ, в тому числі підприємствам пов'язаними з виконанням державних замовлень в РФ та військово-промислового комплексу РФ.
Так, 15.07.2024 проведено обшук в житловому приміщенні (квартирі) за адресою: АДРЕСА_1 , було встановлено суміжну квартиру АДРЕСА_2 , яка об'єднана спільним побутом без окремих вхідних дверей та яка використовується у своїй протиправній діяльності ОСОБА_4 , яку на момент обшуку займав син ОСОБА_4 - ОСОБА_5 , який добровільно надав дозвіл на проведення обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_3 .
За результатом проведеного обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_3 , виявлено та вилучено грошові кошти, долари США, номіналом 100 доларів в кількості 376 штук, які на праві власності належать підозрюваному ОСОБА_4
15.07.2024 слідчим вилучені грошові кошти визнано речовим доказом.
15.07.2024 повідомлено про підозру ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 28, ч.1 ст. 111-2 КК України.
У подальшому, ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 17.07.2024 у справі № 761/25660/24 надано дозвіл на проведення обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_3 , з можливістю вилучення грошових коштів, доларів США, номіналом 100 доларів в кількості 376 шт.
У зв'язку викладеним, для забезпечення збереження речових доказів та спеціальної конфіскації виникла необхідність у накладенні арешту на зазначене майно, що передбачено п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 170 України.
Відповідно до протоколу передачі справи раніше визначеному слідчому судді від 22.07.2024, слідчим суддею визначено ОСОБА_1 23.07.2024 клопотання разом з додатками передано слідчому судді з відділу організаційного забезпечення розгляду кримінальних справ Шевченківського районного суду міста Києва.
У судове засідання прокурор відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 не з'явився, повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи. Однак, прокурор відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , який входить до групи прокурорів у кримінальному провадженні, подав заяву про розгляд клопотання про арешт майна без його участі, зазначивши, що клопотання про арешт майна підтримує.
Представник власника майна в судове засідання не з'явилися, повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи.
Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України, під час розгляду скарги фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалось.
Дослідивши клопотання та додані на його обґрунтування матеріали, слідчий суддя приходить до такого висновку.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 17.04.2024 у справі № 761/25660/24 зазначене клопотання про арешт майна, яке надійшло до суду 16.07.2024, повернуто слідчому з встановленням строку у 72 (сімдесят дві) години з моменту отримання клопотання для усунення наведених в ухвалі слідчого судді недоліків.
Відповідно до копії розписки, клопотання про арешт майна для усунення недоліків отримано слідчим 19.07.2024 о 15 год. 16 хв., при цьому повторно подано до відділу організаційного забезпечення розгляду кримінальних справ Шевченківського районного суду міста Києва - 22.07.2024 о 14 год. 00 хв., тобто в установлений строк у 72 (сімдесят дві) години з моменту отримання зазначеного клопотання.
Так, слідчими Головного слідчого управління Служби безпеки України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023000000001129 від 06.07.2023, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111-2, ч. 4 ст. 111-1, ч. 2 ст. 364 КК України.
Процесуальне керівництво у зазначеному кримінальному провадженні здійснюється прокурорами відділу Офісу Генерального прокурора.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 11.07.2024 у справі № 761/25219/24 надано дозвіл на проведення обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить ОСОБА_4 , з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до протоколу обшуку від 15.07.2024, на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 11.07.2024 у справі № 761/25219/24, в ході проведення обшуку у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що вона є об'єднаною з квартирою АДРЕСА_2 , зазначені квартири є суміжними та мають один вхід. Під час обшуку від ОСОБА_5 отримано добровільну згоду на обшук частини об'єднаної квартири під АДРЕСА_2 , де виявлено грошові кошти - долари США, номіналом 100 доларів в кількості 376 шт.
Крім того, 15.07.2024 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України, а саме у вчиненні громадянином України умисних дій, спрямованих на допомогу державі-агресору (пособництво), з метою завдання шкоди України шляхом: добровільного збору, підготовки та передачі матеріальних ресурсів представникам держави-агресора, за попередньою змовою групою осіб.
У подальшому, ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 17.07.2024 у справі № 761/25660/24 надано дозвіл на проведення обшуку в житловому приміщенні (квартирі) за адресою: АДРЕСА_3 , власником якої є ОСОБА_5 , яка використовується ОСОБА_4 , з метою виявлення та вилучення грошових коштів, долари США, номіналом 100 доларів в кількості 376 шт.
Звернення прокурора з клопотанням про арешт на зазначене тимчасово вилучене майно зумовлено необхідністю збереження речових доказів, оскільки вилучене майно має суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні, а також з метою забезпечення спеціальної конфіскації.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України, захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України).
Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів та спеціальної конфіскації.
Крім того, у випадку, передбаченому ч. 3 ст. 170 КПК України арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.
Отже, майно, яке за обґрунтованої підозри органу досудового розслідування, має одну або декілька ознак, наведених у ст. 98 КПК України, може набути статусу речового доказу за рішенням слідчого, яке відповідно до вимог ч. 3 ст. 110 КПК України приймається у формі постанови.
Постановою старшого слідчого в ОВС 2 відділу 4 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_7 від 15.07.2024 майно, на яке сторона обвинувачення просить накласти арешт, визнано речовими доказами.
Згідно ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Крім того, при вирішенні клопотання сторони обвинувачення, слідчий суддя враховує, що закон не вимагає, щоб докази на підтвердження вчинення кримінального правопорушення були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що ці докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого кримінального правопорушення. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в цьому кримінальному провадженні необхідно застосувати зазначений вид заходу забезпечення кримінального провадження з метою досягнення дієвості цього провадження та уникнення негативних наслідків.
Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження та збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Дослідивши матеріали клопотання, слідчим суддею не встановлено негативних наслідків та обмежень застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження про який просить прокурор.
Так, приймаючи до уваги вищевикладене та враховуючи правову кваліфікацію кримінальних правопорушень, за фактом вчинення яких розслідується кримінальне провадження та в межах якого подано дане клопотання, фактичні обставини кримінального провадження, слідчий суддя з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження майна, яке відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, та визнано речовими доказами постановою слідчого від 15.07.2024, приходить до висновку про наявність достатніх підстав для накладення арешту на вищезазначене майно.
Керуючись статтями 2, 7, 8, 98, 170-173, 309, 395, 532 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя
постановив:
Клопотання прокурора третього відділу другого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42023000000001129 від 06.07.2023 - задовольнити.
Накласти арешт на майно, яке вилучене 15.07.2024 під час обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_3 , а саме на грошові кошти, долари США, номіналом 100 доларів в кількості 376 штук в загальній сумі 37 600 (тридцять сім тисяч шістсот) доларів США.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Крім того, відповідно до ст. 174 КПК України арешт може бути скасований повністю чи частково за заявленим клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисників, законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Слідчий суддя ОСОБА_1