Справа № 461/6332/24
Провадження № 1-кс/461/4675/24
05.08.2024 року Галицький районний суд м. Львова у складі:
слідчої судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
представника заявника: ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові клопотання представника ОСОБА_4 - ОСОБА_3 про скасування арешту на майно у кримінальному провадженні № 22024140000000082 від 11.03.2024, -
Представник ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про скасування арешту майна № 22024140000000082 від 11.03.2024, у якому просить скасувати арешт на мобільний телефон «Samsung SM-6892A» з серійним номером НОМЕР_1 та IMEI НОМЕР_2 , який було у нього вилучено 1 квітня 2024 року.
Клопотання мотивує тим, що 1 квітня 2024 року під час особистого обшуку у порядку ч. 3 ст. 208 КПК України, у ОСОБА_5 було вилучено мобільний телефон «Samsung SM-6892A» з серійним номером НОМЕР_1 та IMEI НОМЕР_2 . Галицький районний суд м. Львова ухвалою від 04.04.2024 наклав арешт на зазначений телефон. Експертиза по вказаному телефону вже проведена, а відтак, вважаємо за можливе скасування арешту.
ОСОБА_3 подане клопотання підтримав з мотивів, викладених у такому, просив його задовольнити.
Слідчий у судове засідання не з'явився, проте подав до суду заперечення на клопотання, в якому зазначає, що в мобільному телефоні «Samsung SM-6892A» з серійним номером НОМЕР_1 та IMEI НОМЕР_2 наявні відомості, які мають значення для досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22024140000000082 від 11.03.2024.
Заслухавши думку учасників судового засідання, оглянувши матеріали справи, слідча суддя приходить до такого.
У судовому засіданні встановлено, що як вбачається з протоколу обшуку у кримінальному провадженні від 01 квітня 2024 № 22024140000000082, у ОСОБА_4 був вилучений мобільний телефон «Samsung SM-6892A» з серійним номером НОМЕР_1 та IMEI НОМЕР_2 .
Слідчим в ОВС 2 відділення слідчого відділу Управління СБ України у Львівській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_6 постановою від 02.04.2024 вилучений мобільний телефон марки «Samsung SM-6892A» з серійним номером НОМЕР_1 та IMEI НОМЕР_2 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні за № 22024140000000082 від 11 березня 2024 року, оскільки в такому містилась інформація про спілкування, що має доказове значення у вказаному кримінальному провадженні.
Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 04 квітня 2024 року, в межах вказаного вище кримінального провадження в тому числі накладено арешт на мобільний телефон марки «Samsung SM-6892A» з серійним номером НОМЕР_1 та IMEI НОМЕР_2 , який вилучений 1 квітня 2024 року під час особистого обшуку ОСОБА_4 .
Відповідно до частини першої статті 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора (ст. 132 КПК України).
Пункт 7 частини другої статті 131 КПК України передбачає такий вид заходів забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
Згідно з ч.1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
При цьому, відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з ч.10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Як встановлено судом, у кримінальному провадженні № 22024140000000082 від 11.03.2024 триває досудове слідство, а відтак клопотання є передчасним, оскільки станом на момент розгляду клопотання підстави, з яких виходив суд при накладенні арешту на спірний мобільний телефон, не відпали, а тому у задоволенні клопотання слід відмовити.
Разом з цим, слідча суддя враховує, що в силу ст. 41 Конституції України, ст. 1 протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, ніж на користь суспільства і на умовах, передбачених Законом або загальними принципами міжнародного права.
У статті 1 Першого протоколу до Європейської конвенції гарантує право на вільне володіння своїм майном, яке звичайно називається правом на власність.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі «АГОСІ проти Сполученого Королівства» (AGOSI v. The United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.
Слідча суддя звертає увагу на те, що у зазначеній справі ступінь втручання у право власності ОСОБА_4 на належний йому мобільний телефон, який визнаний речовим доказом, є співмірним потребам досудового розслідування.
Керуючись ст.ст.376, 131, 132, 170,174 КПК України, слідча суддя -
постановила:
У задоволенні клопотання представника ОСОБА_4 - ОСОБА_3 про скасування арешту на майно у кримінальному провадженні № 22024140000000082 від 11.03.2024, - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосереднього до Львівського апеляційного суду.
Повний текст ухвали складено та підписано 05.08.2024 о 16:00 год.
Слідчий суддя ОСОБА_7