Справа № 361/7530/24
Провадження № 2-з/361/112/24
02.08.2024
про відмову у забезпеченні позову
02 серпня 2024 року м. Бровари
Суддя Броварського міськрайонного суду Київської області Бражник Н.М. перевіривши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,
Адвокат Коваленко М.В. від імені та в інтересах ОСОБА_1 31 липня 2024 року подала до суду вищезазначену заяву.
Заяву мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , який є батьком ОСОБА_1
06 травня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Лисогора О.А. із заявою про прийняття спадщини.
Приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Лисогор О.А. в усному порядку повідомив, що за життя ОСОБА_2 склав заповіт, відповідно до якого все своє майно заповів не ОСОБА_1 чи її рідному брату - ОСОБА_3 , а іншій особі, яка є невідомою заявнику - ОСОБА_4 .
Зауважила, що батько заявника - ОСОБА_2 останні два роки перед смертю тяжко хворів, мав онкологічне захворювання, переніс декілька операцій та постійно лікувався, тому можливо під час складання заповіту міг не усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
ОСОБА_1 має намір звернутися до суду з позовом про визнання заповіту недійсним у якому відповідачем буде - ОСОБА_4 , третіми особами: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Лисогор О.А.
У разі невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони приватному нотаріусу видавати свідоцтво про право на спадщину, яка відкрилась після смерті батька позивача може бути істотно ускладнено чи унеможливлено виконання рішення суду, а також завдати шкоди правам позивача та його законним інтересам, оскільки є передбаченою законом підставою для реєстрації права власності на нерухоме майно.
Враховуючи викладене просила суд вжити заходи забезпечення позову, а саме заборонити приватному нотаріусу Броварського районного нотаріального округу Київської області Лисогору О.А. видавати свідоцтво про право на спадщину, яка відкрилась після смерті її батька - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , останнє місце проживання якого зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ., до набрання законної сили судовим рішенням у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , за участю третіх осіб: ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Лисогор О.А. про визнання заповіту недійсним.
У порядку автоматизованого розподілу справ між суддями заяву передано на розгляд судді Бражник Н. М.
Дослідивши заяву про забезпечення позову та додані до неї документи суд дійшов наступного висновку.
Статтею 11 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Позов забезпечується, зокрема забороною вчиняти певні дії (п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України).
Відповідно до вимог ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Згідно з ч.1 ст. 153 ЦПК України суд розглядає заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.
У Рішенні від 31 травня 2011 року N 4-рп/2011 Конституційний Суд України зазначив, що з метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову (абзац п'ятий пункту 4 мотивувальної частини). Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Він віднесений до механізму захисту прав і свобод людини, зокрема в судовому порядку, і є гарантією їх захисту та відновлення, а отже, елементом правосуддя.
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод чи інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Таким чином, забезпечення позову вживається у випадку якщо позивач має побоювання, які викликані тим, що відповідачем протягом розгляду справи по суті буде вчинено дії, що призведуть до неможливості виконання рішення суду, у разі ухвалення судом рішення про задоволенні позовних вимог.
Вживаються заходи забезпечення позову у всіх видах судочинства - адміністративному, господарському, цивільному та кримінальному. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
Різноманітність видів забезпечення позову визначається складністю та численністю правовідносин, до яких вступають учасники судового процесу. Кожен окремий вид забезпечення позову певною мірою відображає специфіку відповідних правовідносин.
Слід вказати на те, що види забезпечення позову нерозривно пов'язані з позовом. Від обґрунтованості та доведеності позовних вимог залежить вжиття або не вжиття судом певного виду забезпечення позову. При цьому питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що: «Під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.».
Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову суд має здійснити: 1) оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; 2) забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; 3) з'ясувати зв'язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; 4) ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; 5) запобігання порушенню прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у зв'язку з вжиттям таких заходів.
При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Так, предметом майбутнього позову ОСОБА_1 є визнання недійсним заповіту, який за життя був складений її батьком - ОСОБА_2 .
Як забезпечення даного позову представник позивача просить заборонити нотаріусу видавати відповідне свідоцтво про право на спадщину.
При цьому питання видачі свідоцтва про право на спадщину належить до виключної компетенції нотаріусів або інших органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок вчиняти нотаріальні дії.
Відповідно до ст. ст. 2, 7, 39 Закону України «Про нотаріат» правовою основою діяльності нотаріату є Конституція України, цей Закон, інші законодавчі акти України.
Будь-яке втручання в діяльність нотаріуса, зокрема з метою перешкоджання виконанню ним своїх обов'язків або спонукання до вчинення ним неправомірних дій, у тому числі вимагання від нього, його помічника, інших працівників, які знаходяться у трудових відносинах з нотаріусом, відомостей, що становлять нотаріальну таємницю, забороняється і тягне за собою відповідальність відповідно до законодавства (ч. 2 ст. 8-1 Закону України «Про нотаріат»).
Згідно з ч. 4 ст. 42 вказаного Закону встановлено, що вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом за обґрунтованою письмовою заявою заінтересованої особи, яка звернулася до суду та на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження позовної заяви заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа.
Відповідно до п. 3 глави 2 «Строки вчинення нотаріальної дії» Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, визначено, що за обґрунтованою письмовою заявою заінтересованої особи, яка звернулася до суду, та на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження позовної заяви заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом.
Крім того, згідно п. 4.13 Глави 10 «Видача свідоцтв про право на спадщину» Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 № 296/5, визначено, що за обґрунтованою письмовою заявою заінтересованої особи, яка звернулась до суду, та на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження позовної заяви заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом.
Відтак, Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено можливість зупинення вчинення нотаріальної дії у разі оспорення заінтересованою особою права або факту, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, за обґрунтованою заяви такої заінтересованої особи на підставі повідомленням суду.
Отже, чинним законодавством України прямо передбачений обов'язок нотаріуса зупинити нотаріальне провадження, тобто тимчасово припинити вчинення нотаріальних дій на невизначений строк, за умови надходження від заінтересованої особи відповідної заяви та надання доказів звернення до суду з позовною заявою.
Тому, оскільки порядок зупинення вчинення нотаріальних дій визначено нормативними актами, якими врегульовано спірне питання, підстав для вжиття таких заходів судом в порядку забезпечення позову, судом не вбачається.
Крім того, ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 липня 2024 року у справі № 361/7211/24 задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення доказів до подання позовної заяви, а саме витребувати у приватного нотаріуса належним чином завірену копію заповіту померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 з метою звернення до суду з позовом.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 149, 150, 153, 247, 258-260 ЦПК України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду до Київського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не були вручені удень її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Н.М. Бражник