Справа № 347/1216/24
Провадження № 1-кп/347/240/24
"05" серпня 2024 р. м.Косів
Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
секретаря с/з ОСОБА_2
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Косів кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за реєстраційним №12024091190000140 від 21.04.2024 року щодо:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та зареєстрований АДРЕСА_1 , громадянин України, з середньою освітою, одружений, не працевлаштований, депутатом не обирався, на утриманні має одну малолітню дитину, раніше не судимий,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 246 КК України, -
Судом визнано доведеним факт, що ОСОБА_5 вчинив незаконну порубку дерев у лісах на території природно-заповідного фонду, що спричинило тяжкі наслідки.
Кримінальне правопорушення вчинено за таких обставин.
Так, 20 квітня 2024 року у денну пору доби, ОСОБА_5 , перебуваючи за місцем проживання, з метою заготівлі дров, вирішив вчинити незаконну рубку дерев у лісовому масиві, що входить до Березівського лісництва філії «Кутське лісове господарство» ДП «Ліси України».
У подальшому, ОСОБА_5 перебуваючи у лісовому масиві в адміністративних межах села Люча Яблунівської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області, а саме на території виділу №14 кварталу №29 Березівського лісництва філії «Кутське лісове господарство» ДП «Ліси України», що належить до природно-заповідного фонду НПП «Гуцульщина» без вилучення, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконну порубку дерев, маючи з собою бензопилу марки «SТІНL» помаранчевого кольору, які він взяв для користування у свого знайомого ОСОБА_6 . Знаходячись у вказаному лісовому масиві ОСОБА_5 діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, всупереч встановленому порядку охорони, раціонального використання і відтворення лісових насаджень, як важливого елементу навколишнього природного середовища, самовільно, без відповідного дозволу, виданого уповноваженим органом державної влади на використання лісових ресурсів, із застосуванням вказаної бензопили, шляхом повного відокремлення стовбура від кореня до ступеня припинення росту, незаконно зрубав 2 (два) сироростучих дерева породи «Бук» та «Граб» з діаметрами пня біля шийки кореня «Бук» 19 см. «Граб» 34 см. Згідно висновку судової інженерно-екологічної експертизи від 25.04.2024 внаслідок вчинення ОСОБА_5 незаконної порубки 2 (двох) сироростучих дерева породи «Бук» та «Граб» у лісовому масиві на території природно-заповідного фонду, в адміністративних межах АДРЕСА_2 на території виділу №14, кварталу №29 Березівського лісництва філії «Кутське лісове господарство» ДП «Ліси України», заподіяно шкоду на загальну суму 104 238 грн. 18 коп., що спричинило тяжкі наслідки державі в особі Яблунівської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 , свою винуватість у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 4 ст. 246 КК України визнав повністю. Пояснив, що дійсно вчинив незаконну порубку дерев з метою опалювання домогосподарства, в якому зараз проживає. Обвинувачений ствердив, що перед тим як вчинити незаконну порубку, він звертався до посадових осіб селищної ради для надання дозволу на рубку дерев для заготівлі дров, проте йому було відмовлено. Оскільки на даний час він проживає разом із сім'єю в господарстві тестя, і будинковолодіння опалюється дровами, то він вирішив зрубати два дерева, для заготівлі дров. Обвинувачений висловив жаль з приводу вчиненого, зробив для себе правильні висновки, запевнив суд, що подібного більше не вчинятиме. Просив суд, його суворо не карати. Заявлений до нього цивільний позов визнав в повному обсязі. Ствердив, що буде відшкодовувати завдану ним шкоду, однак просив розстрочити виконання рішення суду в частині цивільного позову. Зазначив, що він на даний час ніде офіційно не працює, проживає разом із дружиною, яка здійснює догляд за їх малолітньою дочкою. Заявлена до відшкодування сума, на даний час для нього є непомірною, однак у випадку розстрочки платежу, він буде повертати завдану шкоду.
Показання обвинуваченого ОСОБА_5 є послідовними, логічними та такими, що не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення.
Потерпілий Яблунівська селищна рада Косівського району, Івано-Франківської області не забезпечила явку свого представника в судове засідання, однак подали письмову заяву про розгляд справи без участі їх представника. Цивільний позов просили задовольнити в повному обсязі.
Крім повного визнання своєї вини обвинуваченим, його винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення доведена зібраними органом досудового розслідування матеріалами кримінального провадження, які учасники судового провадження не оспорювали та вважали їх дослідження в судовому засіданні недоцільним. Судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, сумніви у добровільності та істинності їх позицій відсутні.
Заслухавши думку учасників судового провадження, роз'яснивши їм зміст ч.3 ст.349 КПК України про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини в апеляційному порядку, суд визнає недоцільним дослідження доказів щодо цих обставин і визнає фактичні обставини доведеними наявними у матеріалах кримінального провадження доказами.
Отже, своїми умисними діями, які виразились у незаконній порубці дерев у лісах на території природно-заповідного фонду, що спричинило тяжкі наслідки, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.246 КК України.
Таким чином, об'єктивно з'ясувавши всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, суд вважає, що дії ОСОБА_5 правильно кваліфіковано за ч.4 ст.246 КК України як незаконна порубка дерев у лісах на території природно-заповідного фонду, що спричинило тяжкі наслідки.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на вимоги ст.65 КК України та роз'яснення, викладені в пункті 1 постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2013 №7, враховує: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують (обтяжують) покарання.
Водночас, згідно з ч.2 ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
У рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03 жовтня 2002 року Європейський суд з прав людини зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв'язку з відстрочкою.
Так, суд враховує, що інкриміноване обвинуваченому кримінальне правопорушення відповідно до ст.12 КК України, є тяжким злочином.
Досліджені дані про особу ОСОБА_5 вказують на те, що по місцю проживання він характеризується позитивно, письмових скарг та зауважень на нього не поступало, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не знаходиться, проживає разом із сім?єю у житловому будинку батьків.
Обставинами, що пом'якшують покарання, передбаченими ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, як на стадії досудового так і на стадії судового розгляду, а також бере до уваги те, що обвинувачений до кримінальної відповідальності притягається вперше та має на утриманні малолітню дитину.
Обставин, що відповідно до ст.67 КК України обтяжують покарання, не встановлено.
Таким чином, об'єктивно з'ясувавши всі обставини в їх сукупності, вирішивши питання, передбачені ст.368 КПК України та врахувавши обставини, передбачені ст.65 КК України, в тому числі встановлені судом обставини, які пом'якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд приходить до переконання, що обвинуваченому слід призначити покарання в межах санкції частини статті за вказане кримінальне правопорушення у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Згідно з приписами ст. 75 КК, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Кримінально-правові норми, що визначають загальні засади та правила призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Зваживши наведені обставини суд з урахуванням положень, зокрема ст. 75 КК приймає рішення про можливість чи неможливість звільнити особу від відбування покарання з випробуванням.
Так, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_5 раніше не судимий, щиро розкаявся, повністю визнав вину, зробив для себе правильні висновки, та запевнив суд, що подібного більше не вчинятиме. Суд також враховує позицію прокурора, який вважав, що виправлення обвинуваченого можливе без реального відбування покарання.
Ураховуючи вищевикладене, суд доходить переконання, про можливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_5 без відбування реального покарання у вигляді позбавлення волі, та застосування до нього ст.75 КК України, тобто - звільнення від відбування покарання з випробуванням, що найбільше відповідатиме меті його призначення відповідно до ст.50 КК України, буде необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_5 і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Призначення ОСОБА_5 саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів рівних можливостей та справедливого судового розгляду. Адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь. Бо контроль над поведінкою, способом життя та роботи, протягом всього строку відбуття покарання із випробуванням, надає можливість органу пробації аналізувати інформацію з метою визначення рівня ресоціалізації (виправлення засудженого).
Суд наголошує, що призначення покарання є дискрецією лише суду, та здійснюється лише на підставі внутрішнього переконання судді, і оцінки особистості обвинуваченого, з метою досягнення саме мети визначеної ст. 50 КК України, тобто не лише покарати за вчинення правопорушення, а здійснити виправлення особистості, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. При цьому, покарання у виді позбавлення чи обмеження волі є винятковими покараннями, які застосовуються щодо осіб, виправлення яких є неможливим в іншій, передбачений законом спосіб.
Разом із цим суд, діючи відповідно до положень ч. 1 ст. 76 КК України, покладає на обвинуваченого ОСОБА_5 обов'язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1, п.2 ч.3 ст. 76 КК України - періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Таке покарання, на переконання суду, відповідає положенням ст. 65-68 КК України та буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, відповідатиме особистості обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України мети покарання.
Щодо тривалості іспитового строку, то суд зауважує, що іспитовий строк містить у собі погрозу реального виконання покарання, якщо засуджений не буде виконувати умови випробування, і можливість остаточного звільнення від відбування покарання і погашення судимості, якщо особа виконає покладені на неї обов'язки. Встановлення іспитового строку полягає і в тому, що за засудженою особою здійснюється контроль з боку органів виконання покарання. Крім того, іспитовий строк дисциплінує засудженого, привчає його до додержання законів, нагадує йому, що він не виправданий, а проходить випробування, від результату якого залежить його подальша доля - звільнення від відбування призначеної основної міри покарання або реальне її відбування.
Встановлення в даному випадку судом іспитового строку 1 (один) рік є виправданим з врахуванням особи обвинуваченого, який раніше не судимий, і достатнім для того щоб засуджений довів своє виправлення без реального відбування основного покарання.
Вирішуючи цивільний позов Яблунівської селищної ради про відшкодування шкоди завданої кримінальним правопорушенням в розмірі 104238,18 грн., суд зазначає наступне.
За змістом частини 1 статті 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно-небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Відповідно до частини 5 статті 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України.
Згідно з положеннями статті 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд, залежно від доведеності підстав і розміру цивільного позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Згідно з частиною 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" - особи, винні у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів, несуть відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників, передбачена статтею 105 Лісового Кодексу України.
Згідно зі статтею 107 Лісового Кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Судом встановлено, що діями обвинуваченого завдано збитків державі незаконною порубкою дерев в розмірі 104238,18 грн., що випливає з встановлених у суді обставин кримінального провадження та підтверджується висновком експерта Івано-Франківського відділення Київського НДЕКЦ №СЕ-19/109-24/5772-ФХЕД від 25.04.2024 року за результатами проведення інженерно-екологічної експертизи.
Отже, виходячи з вищевикладеного, суд доходить висновку, що цивільний позов Яблунівської селищної ради про відшкодування шкоди завданої кримінальним правопорушенням в розмірі 104238,18 грн. підлягає задоволенню, оскільки винуватість обвинуваченого у спричиненні державним інтересам в особі Яблунівської селищної ради Івано-Франківської області злочинними діями матеріальної шкоди у вказаному розмірі встановлена під час судового розгляду кримінального провадження в суді, сума спричиненої шкоди обвинуваченим не оспорюється та цивільний позов визнаний обвинуваченим ОСОБА_5 у повному обсязі.
Як передбачено ст. 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Отже, враховуючи положення ст. 267 ЦПК України та клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 щодо розстрочення виконання рішення суду у зв'язку з його важким матеріальним становищем, суд вважає за можливе розстрочити йому виконання рішення суду строком на десять місяців зі сплатою щомісячного платежу в розмірі 10 423,82 (104238,18?10) грн.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні за проведення судової експертизи підлягають стягненню із обвинуваченого ОСОБА_5 на користь держави.
Питання речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
Запобіжний захід на стадії судового розгляду не обирався.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 349, 368, 371, 373, 374, ч.5 ст. 615 КПК України, суд -
Визнати ОСОБА_5 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання, з іспитовим строком 1 (один) рік.
Відповідно до п. п. 1, 2 , ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 такі обов'язки:
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Запобіжний захід стосовно ОСОБА_5 на стадії судового розгляду не обирався.
Стягнути з ОСОБА_5 в дохід держави витрати за проведення експертизи в розмірі 3029,12 грн.
Арешт, накладений на підставі ухвали слідчого судді Косівського районного суду від 23.05.2024 року на деревину в кількості 0,72 м? - скасувати.
Речові докази:
- бензопилу марки «STIHL» повернути законному володільцю - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
- деревину в кількості 0,72 м? - повернути законному володільцю.
Цивільний позов Яблунівської селищної ради Косівського району - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь Яблунівської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області матеріальну шкоду, заподіяну кримінальним правопорушенням в розмірі 104 238 (сто чотири тисячі двісті тридцять вісім тисяч) гривень 18 (вісімнадцять) копійок.
Розстрочити ОСОБА_5 виконання вироку суду в частині стягнення на користь Яблунівської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області матеріальної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням в розмірі 104 238,18 гривень терміном на 10 місяців з дня набрання вироком законної сили, шляхом сплати рівними частинами щомісячного платежу в розмірі 10 423,82 грн.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок суду не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
В іншій частині вирок може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги через Косівський районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копію вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку
Суддя ОСОБА_1