"13" жовтня 2010 р. м. Київ К-17209/07
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого судді Пилипчук Н.Г.
суддів Бившевої Л.І.
Ланченко Л.В.
Нечитайла О.М.
Степашка О.І.
при секретарі Кравченко В.О.
за участю представника
відповідача Наконечного Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_5
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.07.2007
у справі № 12/243
за позовом суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_5
до Гощанської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області
про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -
Постановою Господарського суду Рівненської області від 10.10.2006 позов задоволено. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення Гощанської МДПІ від 29.09.2005 № 000/69/26-2/3, № 00068/26-2/3 та від 03.11.2005 № 000229/26-2/1, № 000/228/26-2/1. Присуджено ПП ОСОБА_5 з державного бюджету 85 грн. витрат зі сплати державного мита та 1378,96 грн. витрат по оплаті експертизи.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.07.2007 постанову Господарського суду Рівненської області від 10.10.2006 скасовано та відмовлено у позові.
СПД-фізична особа ОСОБА_5 подав касаційну скаргу, якою просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права: ст. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності», ст. 2 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», ст. 17 Господарського кодексу України, п. 1.31 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 205, ст. 160, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач, належним чином повідомлений про дату, час та місце касаційного розгляду справи, в судове засідання не з'явився.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що підставою для прийнятті податкових повідомлень-рішень від 29.09.2005 № 000/69/26-2/3 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 366868 грн., в тому числі 183434 грн. основного платежу та 184434 грн. штрафних (фінансових) санкцій, від 29.09.2005 № 000/68-2/3 про визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 54380,90 грн. основного платежу, від 03.11.2005 № 000229/26-2/1 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 19544 грн., в тому числі 9772 грн. основного платежу та 9772 грн. штрафних (фінансових) санкцій, та від 03.11.2005 № 000228/26-2/1 про визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 2858 грн. основного платежу слугували висновки акту перевірки та додаткової перевірки за період з 01.01.2003 по 31.12.2004, про порушення позивачем вимог ст.1, ст.5 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва».
Порушення полягало у тому, що у 2003 році виручка позивача від реалізації товарів (робіт, послуг) склала 558631,26 грн., тобто перевищила граничний розмір, встановлений ст.1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», який дозволяв перебувати на спрощеній системі оподаткування, але позивач не виконав вимог ст. 5 цього Указу та не перейшов на загальну систему оподаткування обліку і звітності, починаючи з наступного звітного періоду, тобто з 01.01.2004. Протягом 9 місяців 2004 року позивач перебував на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності, при цьому обсяг його виручки від реалізації продукції, товарів та послуг склав 1100806 грн.
Зі статті 3 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 р. № 727/98 випливає, що об'єктом оподаткування єдиним податком є сума виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).
Згідно з ч. 3 ст. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»від 03.07.1998 р. № 727/98 виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).
Суд касаційної інстанції знаходить правильною позицію суду апеляційної інстанції про перевищення позивачем у 2003 році граничного розміру виручки, який дозволяв перебувати на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, оскільки, як було достовірно встановлено судом апеляційної інстанції на підставі досліджених доказів, кошти в сумі 60000 грн., перераховані на розрахунковий рахунок позивача від ЗАТ «Галичина»з призначенням платежу за послуги по заготівлі молока є виручкою у розумінні ст. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва».
Щодо доводів позивача про отримання коштів за договором позики, то суди дослідили ці питання в судовому засіданні і дійшли до висновку про їх безпідставність.
Отже, за достовірно встановленого факту надходження у 2003 році на розрахунковий рахунок позивача, який перебував на спрощеній системі оподаткування, виручки у сумі, що є більшою ніж 500000 грн., у позивача виник обов'язок перейти на загальну систему оподаткування.
До того ж, судом апеляційної інстанції з досліджених доказів було встановлено, що фактично з позивачем протягом 2003 року у трудових відносинах перебувало 11 осіб, що також виключає перебування господарюючого суб'єкта на спрощеній системі оподаткування.
Враховуючи наведене, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржені судові рішення -без змін.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -
Касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_5 залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.07.2007 р. -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданої через Вищий адміністративний суд України у порядку, передбаченому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук
Судді Л.І. Бившева
Л.В. Ланченко
О.М. Нечитайло
О.І. Степашко