"02" листопада 2010 р. м. Київ № К-45539/09
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Весельської Т.Ф.,
Мироненка О. В.,
Мороз Л. Л.,
Смоковича М. І.,
Чумаченко Т. А.,
розглянувши в порядку попереднього розгляду касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м.Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2008 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_6 до управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м.Львова про зобов'язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії дитині війни, -
ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м.Львова про зобов'язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії дитині війни відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2008 року позов задоволено частково.
Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Франківському районі м.Львова нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_6 недоплачену щомісячну надбавку до пенсії «Дітям війни»за липень -грудень 2007 року у розмірі 742, 65 грн., за періоди: з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року у розмірі 742, 65 грн., з 22.05.2008 року по 30.09.2008 року у розмірі 481,60 грн., а всього 1224,25 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2009 року постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2008 року змінено шляхом виключення з резолютивної частини нараховані суми щомісячного підвищення до пенсії.
В решті постанову суду першої інстанції залишено без зміни.
Не погоджуючись з постановленими у справі рішеннями, управління Пенсійного фонду України в Франківському районі м.Львова звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції і постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Задовольняючи позов, суди виходили з того, що бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Франківському районі м.Львова щодо нарахування та виплати позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була протиправною.
З таким висновком судів погоджується колегія суддів Вищого адміністративного суду України з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України «Про соціальний захист дітей війни».
Зокрема статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Наявність у позивача права на призначення підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується Конституцією України (стаття 46 Конституції України).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є громадянином України, якому до 2 вересня 1945 року було менше 18 років, тобто, відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»він є дитиною війни. Зазначені обставини визнані сторонами.
З огляду на наведене позивач має право на отримання державної соціальної підтримки - підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Водночас, щодо такого його права на період 2007 року, то пунктом 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом було зупинено дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»на 2007 рік.
Проте, рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»з урахуванням статті 111 цього Закону визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними).
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 р. були внесені зміни до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Відповідно до цих змін було встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення до пенсії в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Проте, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»визнані неконституційними.
Відповідно до вимог 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, в період з 01.01. 2007 року до 09.07.2007 року позивач не мав права на отримання державної соціальної підтримки, оскільки норма, якою передбачено це право, була зупинена, а з 01.01.2008 року по квітень 2008 року (згідно з вимогами, які ставились в позовній заяві) -таке право у позивача було відсутнє у зв'язку із дією положень пункту 28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
В той же час, з моменту ухвалення рішення Конституційним Судом України бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Франківському районі м.Львова є протиправною.
За таких обставин, правильним є висновок судів про те, що позивач в межах заявленого позову мав право на підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком лише з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 30.09.2008 року.
При цьому також вірним є і висновок апеляційного суду щодо доцільності зміни резолютивної частини постанови суду першої інстанції.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що вирішуючи даний спір, суди дали правильну правову оцінку обставинам у справі, перевірили обґрунтованість вимог позивача щодо здійснення нарахування конкретних сум, відповідність їх розмірам мінімальних пенсій за віком, які були встановлені чинним законодавством.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права.
Постановлені у справі судові рішення є законними та обґрунтованими, і підстави для їх зміни чи скасування відсутні.
Керуючись статтями 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Франківському районі м.Львова залишити без задоволення.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2008 року в незміненій частині та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_6 до управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м.Львова про зобов'язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії дитині війни -залишити без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: