Справа № 932/6417/24
2-о/932/188/24
про відмову у відкритті провадження
02 серпня 2024 року м. Дніпро
Суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Ярощук О.В., ознайомившись із матеріалами цивільної справи за заявою ОСОБА_1 , (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини батьком, заінтересована особа - ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ), заінтересована особа - Управління-служба у справах дітей Шевченківської адміністрації Дніпровської міської ради (місцезнаходження: м. Дніпро, вул. М. Грушевського б. 70, 49069) -
1.ОСОБА_1 в порядку окремого провадження звернувся до суду із заявою про встановлення факту виховання та утримання ним своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
2.Протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями 30.07.24 року головуючою у справі визначено Ярощук О.В.
3.В обґрунтування своїх вимог зазначив, що встановлення вказаного факту необхідне для захисту та реалізації законних інтересів доньки та його батьківських прав, у тому числі оформлення документів для допомоги на дитину, для забезпечення заявнику ОСОБА_1 перетинати кордон України з дитиною задля її оздоровлення, відпочинку та навчання, а також вирішення інших питань щодо проживання та перебування дитини.
4.Зазначив, що донька проживає із ним, що підтверджується Актом про умови проживання ОСББ «Пушкіна -38а» від 16.07.24. Повністю перебуває на його утриманні, забезпечує усім необхідним для проживання. Повністю займається її вихованням. Сплачує абоненти за навчання, регулярно відвідує батьківські збори. Позивач купує доньці необхідне взуття, одяг ліки. Мати в утриманні дитини участі не приймає, із навчальним закладом доньки контакту не має, навчальний заклад не відвідує.
5.Надав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на квартиру АДРЕСА_3 та витяг про державну реєстрацію права власності на вказану квартиру за ним.
6.Дослідивши письмові матеріали справи, дослідивши мету заявника із якою він звернувся для отримання необхідного йому рішення, суд дійшов висновку, що дана справа не підлягає розгляду у порядку окремого провадження, зважаючи на наступне.
7.Відповідно до статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.
8.Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, у порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
9.У відповідності до ст. 141 СК України мати та батько мають рівні права та обов'язки по відношенню до дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їх прав по відношенню до дитини.
10.Верховний Суд у постанові від 22.04.2020 року у справі № 200/14136/17 (провадження № 61-15965св19) зазначив, що суд розглядає у порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; встановлення такого факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Аналізуючи дані положення, Верховний Суд зазначив, що юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, а також вказав, що у разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов'язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
11.У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» звертається увага судів на наступне: в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» зазначено, що, вирішуючи питання про прийняття заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, судам необхідно враховувати, що ці заяви повинні відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, так і вимогам щодо її змісту, передбаченим конкретною статтею про зміст заяви.
12.Згідно із ст. 318 ЦПК України, у заяві про встановлення юридичного факту повинно бути зазначено, який факт заявник просить встановити та з якою метою.
13.Заявник вказує, що встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини батьком необхідне з метою захисту та реалізації законних інтересів доньки та його батьківських прав, у тому числі оформлення документів для допомоги на дитину, для забезпечення заявнику ОСОБА_1 можливості перетинати кордон України з дитиною задля її оздоровлення, відпочинку та навчання, а також вирішення інших питань щодо проживання та перебування дитини.
14.Однак суд зауважує, що для фіксації вказаних вище фактів державою передбачені інші шляхи та інструментарії для захисту, у першу чергу, прав самої дитини.
15.Так, що стосується вирішення питань щодо переміщення дитини без документального оформлення згоди від матері, то механізм вирішення питання деталізовано у п.4 Постанови Кабінету Міністрів від 27 січня 1995 р. № 57 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України», у якій визначено, що виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється: 1) за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску. 2) без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків. При чому без нотаріальної згоди виїзд можливий у разі пред'явлення документів або їх нотаріально засвідчених копій: свідоцтва про смерть другого з батьків; рішення суду про позбавлення батьківських прав другого з батьків; рішення суду про визнання другого з батьків безвісно відсутнім; рішення суду про визнання другого з батьків недієздатним; рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків; довідки про наявність заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, виданої органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем.
16.Тобто, вказаним вище пунктом 4 Постанови №57 не передбачено наявність такого документу як рішення суду про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини батьком.
17.У частині фіксації факту знаходження дитини на його одноособовому вихованні та утриманні, необхідне для захисту прав та інтересів дитини, для оформлення документів щодо соціальної допомоги на дитину суд виходить з того, що цей факт вже встановлений рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська 27.10.2021 (набрало чинності 29.11.2021).
18.Так, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська при вирішенні питання щодо розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та вирішення питання щодо встановлення місце проживання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 встановив, що позивач обґрунтовував свої вимоги у частині визначення місця проживання доньки тим, що має належні умови для проживання (надав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на квартиру АДРЕСА_3 ). Зазначив, що донька проживає із ним, перебуває на його утриманні.
19.Враховуючи зібрані докази по справі, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська задовольнив позов повністю, та, зокрема, визначив місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком - ОСОБА_1 .
20.Отже, суд виснує, що позивач ОСОБА_1 24 липня 2024 року звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська із тотожними вимогами, адже рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська 27.10.2021 року визначено місце проживання дитини, тобто, так як батьки не дійшли згоди щодо місця проживання доньки, суд вирішив спір та визначив (встановив факт) проживання дитини із батьком.
21.У частині підтвердження факту виховання та утримання доньки, то підтвердження цього факту судом суперечитиме самому духу сімейних цінностей, гарантованих державою та покладених на батьків обов'язків, визначених ст. 150 Сімейного кодексу.
22.Зокрема, ст. 150 Сімейного кодексу України передбачено обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини: батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя тощо.
23.Тобто сам по собі факт самостійного виховання та утримання дитини батьком, за умови вже наявного чинного рішенні суду, яким визначено місце проживання дитини із батьком, не є тим фактом у розумінні ст. 315 ЦПК України, який потрібно підтверджувати судом, адже це обов'язки батька по утриманню і вихованню дитини.
24.Також суд вважає за необхідне зазначити, що той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом. Зокрема, мати (батько) має право звернутися до суду з позовом про позбавлення другого з батьків батьківських прав через ухиляння його від виконання своїх обов'язків з виховання дитини.
25.Жодний нормативно-правовий акт, що регулює сімейні відносини та захист прав дітей, не зобов'язує підтверджувати факт відсутності участі батьків у вихованні дитини, або підтверджувати його безумовну та одноосібну участь у вихованні та піклуванні. Такий факт може бути підтверджений за рішенням суду виключно в разі вирішення питання щодо позбавлення особи батьківських прав.
26.Отже, захист порушених прав у зв'язку з тим, що один із батьків не приймає участі у вихованні дитини, тобто самоусунувся від виконання батьківських обов'язків, має розглядатись в іншому порядку, передбаченому законом.
27.Згідно ч. 3 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановленні цим розділом.
28.Таким чином, вимоги заявника про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини батьком не є вимогами, які підлягають розгляду в порядку окремого провадження в розумінні положень ст.ст.293, 315 ЦПК України.
29.Відповідно до ч.4 ст.315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
30.Оскільки з обставин, які заявник вказує в заяві, вбачається спір про право, суддя дійшов висновку про необхідність відмовити у відкритті провадження.
Керуючись ст.ст. 19, 260, 293, 294, 315, 353, 354 ЦПК України, суд -
Відмовити у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини батьком, заінтересована особа - ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ), заінтересована особа - Управління-служба у справах дітей Шевченківської адміністрації Дніпровської міської ради (місцезнаходження: м. Дніпро, вул. м. Грушевського б. 70, 49069)
Матеріали заяви з додатками до неї повернути заявнику.
Роз'яснити позивачу, що він має право подати позов на загальних підставах у порядку позовного провадження.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Інформацію щодо справи, яка розглядається, учасники справи можуть отримати на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет - https://court.gov.ua/fair/sud4803/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням https://reyestr.court.gov.ua.
Суддя О.В. Ярощук