"13" жовтня 2010 р. м. Київ К-6208/08
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого судді Пилипчук Н.Г.
суддів Бившевої Л.І.
Ланченко Л.В.
Нечитайла О.М.
Степашка О.І.
при секретарі Кравченко В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку
на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17.12.2007
та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.03.2008
у справі № 2-а-4546/07
за позовом Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія»
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 17.12.2007, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.03.2008, позов задоволено повністю. Визнано повністю недійсним податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку № 0000021330/2/16616/0/24-013 від 21.05.2007. Стягнуто з Державного бюджету на користь ДП «Донецька вугільна енергетична компанія»судовий збір в сумі 3,40 грн.
СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у позові у повному обсязі. Посилається на порушення судами норм матеріального права: п.п. 2.3.1 п. 2.3 ст.2, п. 8.1, п. 8.2 ст. 8. п.п. «а»п.п. 8.1.6 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 № 2181-ІІІ. Наголошує на тому, що узгодженню з податковим органом не підлягають лише ті операції з готовою продукцією, що провадяться платником податків за кошти за цінами, що не є меншими за звичайні. Також посилається на порушення норм процесуального права: ст. 159, ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України.
Сторони, належним чином повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду справи, своїх представників в судове засідання не направили.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що податкове повідомлення-рішення від 21.05.2007 № 0000021330/2/16616/0/24-013 про застосування до позивача штрафних санкцій відповідно до п.п. 17.1.8 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 № 2181-ІІІ прийнято на підставі акту перевірки від 06.02.2006 № 51/24-013/331611769, яким зафіксовано порушення позивачем вимог абз. «а»п.п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 цього Закону. Порушення полягало у відчуженні позивачем без попередньої згоди податкового органу активів, зокрема відпуск працівникам та пенсіонерам шахти 469,05 тонн вугілля з 17.01.2006 по грудень 2006 року на загальну суму 109288,65 грн.
Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами норм матеріального та процесуального права, на які посилається податкова інспекція у касаційній скарзі, та вважає, що суди повно встановили обставини у справі та надали їм правильну правову оцінку на підставі норм законодавства, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.
Вимоги п.п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ зобов'язують платника податків, активи якого перебувають у податковій заставі, у випадку здійснення із заставними активами операцій, перелік яких містить ця ж норма Закону, письмово узгоджувати такі операції з податковим органом.
Відповідно до п.п. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 вказаного Закону з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків, які перебували в його власності (повному господарському віданні) у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобов'язань або податкового боргу.
Рішенням Конституційного Суду України від 24.03.2005 р. № 2-рп/2005 положення підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), в частині поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків без врахування суми його податкового боргу.
Оскаржуване податкове повідомлення-рішення було прийнято після прийняття Конституційним Судом України рішення, яким визнано неконституційним положення підпункту 8.2.2. пункту 8.2. статті 8 Закону № 2181 в частині поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків без урахування суми його податкового боргу.
Враховуючи загальні принципи права та конституційні вимоги справедливості та розмірності, суд касаційної інстанції погоджується з судами, що розмір податкової застави не може перевищувати розмір податкового боргу.
З таких засад виходив Конституційний Суд України, постановляючи рішення, в якому зазначив, що поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків, яка перевищує суму податкового зобов'язання чи податкового боргу, може призвести до позбавлення такого платника не тільки прибутків, а й інших активів, ставлячи під загрозу його подальшу підприємницьку діяльність аж до її припинення.
З огляду на викладене, позиція судів про недопустимість розповсюдження податкового боргу на всі активи позивача, без урахування суми заборгованості, є правильною, у зв'язку з чим нарахування штрафних санкцій за відчуження активів, на які безпідставно поширена податкова застава, є неправомірним.
Враховуючи наведене, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржені судові рішення -без змін.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -
Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17.12.2007 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.03.2008 -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданої через Вищий адміністративний суд України у порядку, передбаченому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук
Судді Л.І. Бившева
Л.В. Ланченко
О.М. Нечитайло
О.І. Степашко