Справа № 2а-5269/09/1770
11 травня 2010 року 16год. 40хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Юрчука М.І. за участю секретаря судового засідання Минько Н.З. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
прокурор: < Текст >
позивача: представник Оніщук В.П.
відповідача 1: представник Приходько Т.В., Мочарний М.Я.
відповідача 2: представник Майстров М.Б. третьої особи позивача: представник < Текст > третьої особи відповідача: представник < Текст >
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Державна податкова інспекція у м.Рівне < Список > < в особі > третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача< 3-тя особа >
до відповідача 1 - Приватного підприємства Торгово-виробничої фірми "Чари" відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнеметалобуд" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача < 3-тя особа >
про стягнення коштів отриманих за нікчемними правочинами , -
Позивач - державна податкова інспекція у м.Рівне звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду, залучивши відповідачем1 - приватне підприємство торгово-виробничу фірму "Чари", відповідачем2 - товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнеметалбуд" з позовом про стягнення в доход держави коштів отриманих за нікчемними правочинами:
- з відповідача1 вартість отриманих від відповідача2 товарно-матеріальних цінностей у сумі 464 060 грн. 26 коп.;
- з відповідача2 кошти отримані від відповідача1 у сумі 464 060 грн. 26 коп. на виконання договору поставки товарно-матеріальних цінностей.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначає, що укладені в усній формі між ПП ТВФ "Чари" та ТОВ "Рівнеметалбуд" договори на поставку товарів, за умовами яких останній продав першому у серпні-вересні 2008 року металопродукцію (арматура, балка, швелер) на загальну суму 464060,26 грн., є нікчемними в силу закону, позаяк укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, оскільки дії сторін були спрямовані не на реальне виконання умов договорів, а на настання наслідків у вигляді отримання податкової вигоди - бюджетного відшкодування ПДВ. Також ствердив про відсутність у товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнеметалбуд" адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладених угодах та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Останнє, на думку податкового органу, свідчить про відсутність наміру у товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнеметалбуд" на створення правових наслідків.
Представники відповідача - ПП ТВФ "Чари", проти позовних вимог заперечили з огляду на те, що договори на поставку металопродукції, які укладені між ПП ТВФ "Чари" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнеметалбуд" відповідають загальним умовам дійсності правочинів, реально виконані сторонами, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського і податкового обліку. Крім того, зазначають, що документально підтвердженим є і факт використання ПП ТВФ "Чари" металопродукції, одержаної на їх виконання, у власній господарській діяльності, а саме при будівництві торгово-виробничої бази, що відображено безпосередньо в акті податкової перевірки, здійсненої позивачем.
Вимоги податкового органу вважають безпідставними ще й з огляду на норму ст.250 ГК України, яка встановлює річний строк для застосування адміністративно-господарської санкції, якою являється і визначене ст.208 ГК України стягнення, від дня вчинення порушення суб'єктами встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності. За наведеного, просять в позові відмовити.
Представник відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнеметалбуд" проти задоволення позовних вимог заперечує. Вказує, що договори на поставку металопродукції, укладені ним з ПП ТВФ "Чари", виконані сторонами в повному обсязі: відпущено товарно-матеріальні цінності, а ПП ТВФ "Чари" отримано такі товарно-матеріальні цінності і проведено за них оплату. Господарські операції належним чином відображені в податковому обліку обох контрагентів, а відтак у позивача не було жодних правових підстав робити висновки про нікчемність таких договорів, як і підстав для твердження про безтоварність та фіктивність відповідних господарських операцій. Просить в позові відмовити.
Судом допущено заміну неналежної сторони - відповідача 2 товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнеметалбуд" належним відповідачем 2 - товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнеметалобуд".
Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін дослідивши подані ними письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позову позивачу слід відмовити повністю.
Суд виходив з такого.
Як вбачається із матеріалів справи, податковим органом - державною податковою інспекцією у м.Рівне проведено планову виїзну документальну перевірку відповідача - приватного підприємства торгово-виробничої фірми (ПП ТВФ) "Чари" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2005р. по 30.09.2008 року про що складено акт №109/23-100/22556169 від 10.02.2009 року (а.с.6-46).
Аналіз операцій ПП ТВФ "Чари" з товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнеметалобуд" відображено на арк.20-23 Акту перевірки (а.с.25-28). За висновками такого аналізу, на підставі укладених в усній формі договорів з даним контрагентом, ПП ТВФ "Чари" віднесено до податкового кредиту суми ПДВ згідно податкових накладних виписаних товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнеметалобуд" на загальну суму поставки 464060,26 грн., в тому числі ПДВ - 77343,27 грн. Актом перевірки зафіксовано наявність первинних документів з обліку вказаних господарських операцій, а саме: накладних, податкових накладних та платіжних доручень. Також констатовано, що отримані матеріали оприбутковані ПП ТВФ "Чари" на рах.205 "Сировина і матеріали", і в подальшому на суму 371014,92 грн. списані на будівництво торгово-виробничої бази, а залишок матеріалів на суму 15701,56 грн. обліковується.
В ході проведення перевірки, позивачем було направлено лист керівнику товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнеметалобуд" щодо підтвердження взаємовідносин по взаєморозрахунках з ПП ТВФ "Чари" (а.с.67).
Згідно зі ст.203 ЦК України, правочин є дійсним, якщо він відповідає загальним умовам дійсності правочину. До зазначених умов відноситься: законність змісту правочину; наявність у особи, яка вчиняє правочин, необхідного обсягу цивільної дієздатності; вільне волевиявлення учасника провочину та його відповідність внутрішній волі; спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вказаних вимог, відповідно до ч.1,3 ст.215 ЦК України, є підставою для визнання такого правочину недійсним в судовому порядку. Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України, якщо недійсність правочину встановлена законом, то такий правочин є нікчемним і лише у такому разі визнання вказаного правочину недійсним в судовому порядку не вимагається.
Судом встановлено, що укладені між ПП ТВФ "Чари" та товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнеметалобуд" договори на поставку товарів недійсними в судовому порядку не визнавались. Відтак, податковий орган жодних правових підстав для висновків про недодержання вказаними суб'єктами господарювання в момент вчинення правочинів вимог, що встановлені ч.1-3, 5 та 6 ст.203 ЦК України, не мав.
Відповідно до вимог ст.207 ЦК України, згідно з якою правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, якими обмінялися сторони та відповідно до вимог ст.181 ГК України, якою допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, правочини з поставки металопродукції між ПП ТВФ "Чари" та товариством з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Рівнеметалобуд" вчинені у письмовій формі.
Вказані правочини оформлені документацією відповідача - ПП ТВФ "Чари", копії якої долучені до матеріалів справи та досліджені судом, а саме: виписаними для нього ТОВ "Рівнеметалобуд" накладними на відпуск металопродукції, платіжними дорученнями на перерахування продавцю металопродукції коштів, копії яких долучені до матеріалів справи.
Пред'явлені до перевірки та надані відповідачами суду документи є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та повністю підтверджують факт здійснення господарських операцій.
Позивачем не представлено суду належних доказів про те, що відомості, які містяться в первинних документах, є фіктивними. Наявні в матеріалах справи докази свідчать про те, що фактично укладені між відповідачами угоди виконувались і висновок про те, що вони укладались не для настання певних юридичних наслідків не відповідає фактичним обставинам по справі.
Доводи ДПІ у м.Рівне про відсутність у ТОВ "Рівнеметалобуд" адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладених угодах та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, спростовуються документообігом обох відповідачів. Так, долученими до матеріалів справи копіями накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних повністю підтверджено той факт, що ТОВ "Рівнеметалобуд" на момент продажу металопродукції ПП ТВФ "Чари" мало таку металопродукцію в необхідному асортименті в наявності.
Долученими до матеріалів справи копіями актів використання матеріалів при будівництві 1 Блоку реконструкції з добудовою торгово-виробничої бази по вул. Соборній, 444а в м.Рівне, як і висновками ревізорів ДПІ, зафіксованими в акті перевірки №109/23-100/22556169 від 10.02.2009 року, повністю підтверджено той факт, що отриману від ТОВ "Рівнеметалобуд" металопродукцію ПП ТВФ "Чари" використало у власній господарській діяльності.
Первинною документацією ПП ТВФ "Чари", копії якої долучено до матеріалів справи підтверджується той факт, що вказаний відповідач, маючи власний вантажний фургон, використовував його для вивозу з ТОВ "Рівнеметалобуд" по провулку Робітничий,1 в м.Рівне товарно-матеріальних цінностей.
Податковий кредит відповідача ПП ТВФ "Чари" сформовано на підставі виписаних ТОВ "Рівнеметалобуд" податкових накладних, що були видані в рамках оформлення господарських договорів, виконання яких повністю підтверджено первинною документацією бухгалтерського і податкового обліку його сторін. На момент видачі податкових накладних і на сьогоднішній день, ТОВ "Рівнеметалобуд" являється зареєстрованим платником податку на додану вартість.
ПП ТВФ "Чари" та ТОВ "Рівнеметалобуд" набули прав юридичної особи з дня їх державної реєстрації, і відповідно до ч.2 ст.104 ЦК України, якою визначено, що до дня внесення запису до Єдиного державного реєстру про припинення реєстрації юридичної особи остання не є такою, що припинилася, мали і мають по даний час цивільну та господарську право дієздатність.
Господарські операції ПП ТВФ "Чари" з контрагентом - ТОВ "Рівнеметалобуд" належним чином відображені у його податковому обліку. Доводи позивача про подання ТОВ "Рівнеметалобуд" декларацій з ПДВ за серпень та вересень 2008 року без розшифровки сум своїх податкових зобов'язань та податкового кредиту, не доведені ним документально, та не мають значення для справи, оскільки невиконання контрагентом за договором свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету чи подачі звітності до податкових органів, тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо такого контрагента, а не є підставою для кваліфікації укладених з ним правочинів, як нікчемних.
За змістом ч.1 ст.228 ЦК України правочини, учинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є такими, що порушують публічний порядок. А відповідно до ч.2 ст.228 ЦК України, правочини, які порушують публічний порядок, є нікчемними.
Під час розгляду справи не знайшов свого підтвердження висновок Податкового органу, зроблений в акті перевірки ПП ТВФ "Чари", про те, що господарські операції відповідачів є нікчемними. Зокрема, позивачем не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, в чому саме відповідні правочини порушують публічний порядок. Жодних доказів того, що обидва чи один учасник правочинів, завідомо (з прямим або непрямим умислом) діяв всупереч інтересам держави і суспільства суду не надано.
Представлені та досліджені в судовому засіданні докази свідчать про те, що в даному випадку, дії сторін були спрямовані на реальне виконання умов договорів, а не на настання наслідків у вигляді протиправного відшкодування податку на додану вартість, чи інших податкових благ.
Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку про безпідставність позиції податкового органу щодо визначення правочинів укладених між відповідачами, як таких, що мали мету, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
Наявність у сторін угоди мети завідомо суперечної інтересам держави або суспільства означає, що вони, виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди, що укладалась, а також суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Протиправність мети має безпосередній зв'язок з умислом, як однією з форм вини. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження. Оскільки позивачем не надано доказів існування та форми прояву мети, завідомо суперечної інтересам держави та суспільства, неможливим є й встановлення форми вини відповідачів при укладанні спірних правочинів.
Виходячи з недоведеності позивачем наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, відсутні обставини, які б свідчили про існування умислу у відповідачів, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій, суд вважає позов необґрунтованим.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В силу положень ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Позивач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов'язку щодо доказування. З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку, що позивачу в позові слід відмовити.
Судові витрати по справі згідно ч.4 ст.94 КАС України з відповідачів не стягуються. < Текст >
Керуючись статтями 52, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Допустити заміну неналежної сторони - відповідача 2 Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнеметалбуд" належним відповідачем 2 - Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнеметалобуд".
Позивачу - Державній податковій інспекції у м.Рівне - в задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10-ти днів з дня складання постанови в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя < Підпис > Юрчук М.І.