01 серпня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/13744/24
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Димерлія О.О.,
суддів Лук'янчук О.В., Шляхтицького О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.06.2024 року у справі №420/13744/24 за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови №73995766 від 18.04.2024 року
03 серпня 2024 року Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - позивач, скаржник) звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просило:
- визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ВП №73995766 від 18.04.2024 року про накладення штрафу в розмірі 5100 грн.
Вимоги адміністративного позову мотивовано тим, що незважаючи на виконання пенсійним органом судового рішення в межах повноважень та не враховуючи роз'яснення, викладені у листі від 21.02.2024 року №1500-0505-5/21359, щодо виплати заборгованості по перерахунку пенсії після їх виділення з Державного бюджету України, старшим державним виконавцем безпідставно винесено постанову про накладення на ГУ ПФУ в Одеській області штрафу у розмірі 5100 грн. за невиконання вимог судового рішення.
За наслідками розгляду зазначеної справи Одеським окружним адміністративним судом 07 червня 2024 року прийнято рішення, яким у задоволенні позову Головного управління ПФУ в Одеській області відмовлено у повному обсязі.
Вирішуючи спір та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що судове рішення від 24 листопада 2023 року по справі №420/24047/23 не виконано пенсійним органом у повному обсязі, оскільки фактично, Головним управлінням здійснено лише нарахування пенсійної заборгованості, однак не її виплату, як установлено рішенням суду.
Разом з цим, як зауважено окружним адміністративним судом, пенсійним органом не надано доказів відсутності коштів на виплату заборгованості по перерахунку пенсії, яке у свою чергу свідчить про невиконання рішення суду без поважних причин.
Враховуючи викладене, суд попередньої інстанції вирішив, що оскаржувана постанова про накладення штрафу у розмірі 5100 грн. є правомірною, прийнятою на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Не погоджуючись із вище вказаним рішенням суду першої інстанції, Головним управлінням ПФУ в Одеській області подано апеляційну скаргу, у якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить апеляційний суд скасувати оскаржуване рішення суду та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що в порушення вимог ч.5 ст.242 КАС України судом першої інстанції проігноровано висновки Верховного Суду викладені в постановах від 13 червня 2018 року по справі №757/29541/14-а, від 24.01.2018 року по справі №405/3663/13-а.
Так, у означених рішеннях судом касаційної інстанції вказано про те, що невиконання судового рішення управлінням ПФУ в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може уважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
З огляду на те, що Головним управлінням включено нараховані суми пенсії до реєстру судових рішень та поставлено у відповідну чергу на безпосередню виплату пенсії, на думку скаржника, невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Відповідач - Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) не скористався своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу, яке у відповідності до вимог ч.4 ст.304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
В силу приписів пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом норм процесуального права при установленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню у повному обсязі.
Зокрема, як з'ясовано колегією суддів, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2023 року по справі № 420/24047/23, зокрема:
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію, з урахуванням щомісячної доплати в розмірі 2000 грн. згідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб» з 01.07.2021 року, та з урахуванням проведених з 01.03.2022 року та з 01.03.2023 року індексацій без обмеження максимальним розміром.
04 січня 2024 року Одеським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист по справі № 420/24047/23. (а.с.38-39).
29 січня 2024 року Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на підставі виконавчого листа № 420/24047/23 від 04.01.2024 року відкрито виконавче провадження №73995766. (а.с.41-42)
19 лютого 2024 року до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшов лист Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 21.02.2024 року №1500-0505-5/21359.
У зазначеному листі пенсійним органом повідомлено, серед іншого, про те, що покладені судовим рішенням зобов'язання виконані в повному обсязі, в порядку, встановленому чинним законодавством, та в межах повноважень, покладених на Головне управління. Як зауважено пенсійним органом, виплата нарахованої доплати пенсії за період з 01.03.2022 року по 29.02.2024 року в сумі 168252 грн. 60 коп. буде здійснена після виділення відповідних коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду з Державного бюджету України. (а.с.49-50)
18 квітня 2024 року за невиконання рішення суду старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Косютою В.І. винесено постанову про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області штрафу у розмірі 5100 грн. (а.с.58-59).
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон України №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно із приписами частини першої статті 18 Закону України № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
У відповідності до частини третьої статті 18 Закону України № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону та накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Положеннями частин першої та другої статті 63 Закону України № 1404-VIII передбачено, що за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
Згідно до статті 75 Закону № 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у установлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті цієї справи слід зазначити, що накладення штрафу за невиконання рішення є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання (виконати судове рішення).
Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження. При цьому, визначальною умовою для накладення зазначеного штрафу є невиконання судового рішення без поважних причин.
У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об'єктивно) перешкодило виконати судове рішення.
Отже, невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, установлені нормами Закону України «Про виконавче провадження». Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Поважними, в розумінні наведених норм Закону України «Про виконавче провадження» можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Як слідує зі змісту листа від 21.02.2024 року №1500-0505-5/21359, обґрунтовуючи належність своїх дій в частин виконання судового рішення Головне управління ПФУ в Одеській області вказувало, зокрема, про таке:
«На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2023 року по справі № 420/24047/23, 07.02.2024 року Головне управління здійснило нарахування пенсії ОСОБА_1 з 01.07.2021 року, з урахуванням щомісячної доплати в розмірі 2000 грн. згідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» та з урахуванням проведених з 01.03.2022 року та з 01.03.2023 року індексації без обмеження максимальним розміром.
Розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2024 року становить 37397 грн. 76 коп.
Перерахунок пенсії на підставі рішення суду №420/24047/23 проведено за період з 01.07.2021 року по 29.02.2024 року, але доплата пенсії за період з 01.07.2021 року по 28.02.2022 року відсутня, оскільки ОСОБА_1 19.06.2021 року проведено перерахунок пенсії на підставі рішення суду по справі №420/5324/21 з 01.04.2019 року без обмеження максимальним розміром.
Сума доплати за період з 01.03.2022 року по 29.02.2024 року з урахуванням фактично виплачених сум склала 168 252 грн. 60 коп. та обліковується в автоматичних базах даних обробки пенсійної документації.
Виплата нарахованої доплати пенсії за період з 01.03.2022 року по 29.02.2024 року в сумі 168 252 грн. 60 коп. буде здійснена після виділення відповідних коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду з Державного бюджету України.».(а.с.60-61)
Тобто, у поданому до державного виконавця листі від 21.02.2024 року №1500-0505-5/21359 пенсійний орган зазначав, що не мав об'єктивної фінансової можливості виконати судове рішення в частині виплати заборгованості по пенсії, оскільки відсутнє відповідне фінансове забезпечення.
Разом з цим, як слідує зі змісту оскаржуваної постанови №73995766 від 18.04.2024 року, в якості підстави для її прийняття старшим державним виконавцем вказано:
«невиконання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення суду №420/24047/23».(а.с.58)
Водночас, при вирішенні спору судом першої інстанції не взято до уваги, що старшим державним виконавцем не враховано та не надано відповідної оцінки наведеним ГУ ПФУ в Одеській області обставинам, викладених у листі від 21.02.2024 року №1500-0505-5/21359, та прийнято постанову про накладення на позивача штрафу за невиконання судового рішення.
Так, згідно до приписів п.1,3 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII, з метою захисту інтересів стягувача державний виконавець наділений повноваженнями проводити перевірку виконання боржником рішень, що підлягають виконання відповідно до цього Закону, зокрема, одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб та інших учасників виконавчого провадження пояснення, довідки та іншу інформацію необхідну для проведення виконавчих дій.
Апеляційний суд наголошує, що старшим державним виконавцем в оскаржуваній постанові про накладення штрафу взагалі не надано вмотивованого обґрунтування про визнання або не визнання причин не виконання рішення суду неповажними.(а.с.58)
Відповідач приймаючи спірну постанову про накладення штрафу, передусім, зобов'язаний встановити обставини щодо відсутності та/або наявності бюджетного фінансування на виплату ОСОБА_1 коштів за рішенням суду, а також чи є наведені пенсійним органом у листі від 21.02.2024 року №1500-0505-5/21359 обставини, поважною причиною невиконання судового рішення у встановлений державним виконавцем строк в розумінні положень Закону України «Про виконавче провадження».
Під час вирішення питання про накладення штрафу, відповідач, згідно до положень ч. 2 ст. 2 КАС України, серед іншого, повинен діяти обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, неупереджено, добросовісно та розсудливо з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.
У свою чергу, як слідує з матеріалів справи, старшим державним виконавцем не надано правової оцінки поважності причин неможливості виконання рішення суду у справі №420/24047/23, викладених Головним управління в листі від 21.02.2024 року №1500-0505-5/21359.
Так, державний виконавець зобов'язаний та мав провести перевірку виконання судового рішення боржником, а підставою для накладення штрафу є невиконання рішення боржником без поважних причин.
За наведених обставин, сам факт невиконання судового рішення без з'ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника в силу вимог статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII.
З огляду на установлені у справі фактичні обставини, колегія суддів уважає, що відповідач, приймаючи оскаржувану постанову про накладення штрафу, діяв не на підставі та не у спосіб, передбачені Законом України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII, та без дотримання вимог ч. 2 ст. 2 КАС України.
При вирішенні спору судом першої інстанції фактично розглянуто доводи ГУ ПФУ в Одеській області, наведені в листі від 21.02.2024 року №1500-0505-5/21359 та не взято до уваги, що старшим державним виконавцем не надавалася відповідна оцінка вказаним обставинам, яке у свою чергу свідчить про невідповідність висновків суду обставинам справи.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спірна постанова Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ВП №73995766 від 18.04.2024 року про накладення штрафу в розмірі 5100 грн є протиправною та підлягає скасуванню.
Згідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення (п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України).
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Підсумовуючи наведене вище, оскільки висновки суду попередньої інстанції не відповідають обставинам справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права, у відповідності до приписів ст. 315,317 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Згідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Слід зазначити, що звернувшись з даним позовом до суду щодо оскарження рішення старшого державного виконавця в порядку ч.1 ст.287 КАС України, позивач - Головне управління Пенсійного фонду в Одеській області, не виступає суб'єктом владних повноважень.
У спірних правовідносинах, згідно до положень п.7,9 ч.1 ст.4, ч.1 ст. 287 КАС України, суб'єктом владних повноважень виступає саме Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), рішення якого оскаржено юридичною особою - боржником у виконавчому провадженні, на якого накладено штраф за невиконання вимог судового рішення.
Отже, оскільки в даному випадку позивач не здійснює владно-управлінські функції та звернувся до суду в якості юридичної особи - боржника у виконавчому провадженні, а відтак, не є суб'єктом владних повноважень у даних конкретних правовідносинах, тому судовий збір, у зв'язку із задоволенням позовних вимог, підлягає стягненню на користь ГУ ПФУ в Одеській області, в силу вимог ч.1 ст.139 КАС України.
При зверненні з позовом до суду першої інстанції позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3028 грн., а за подачу апеляційної скарги сплачено судовий збір у розмірі 3633 грн. 60 коп., загальна сума - 6661 грн. 60 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними документами.(а.с.28,97)
З урахуванням задоволення позовних вимог у повному обсязі, загальний розмір судових витрат, що підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, який виступав відповідачем у справі складає 6661 грн. 60 коп.
Керуючись ст. 287, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Головного управління ПФУ в Одеській області - задовольнити повністю.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.06.2024 року у справі №420/13744/24 - скасувати.
Прийняти у справі №420/13744/24 нове судове рішення.
Адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови №73995766 від 18.04.2024 року - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ВП №73995766 від 18.04.2024 року про накладення штрафу в розмірі 5100 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (код ЄДРПОУ 43315529) на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385) судовий збір у загальному розмірі 6661 грн. 60 коп. (шість тисяч шістсот шістдесят одна гривня 60 копійок).
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення.
Суддя-доповідач О.О. Димерлій
Судді О.В. Лук'янчук О.І. Шляхтицький