Справа № 2а-3683/10/1770
11 жовтня 2010 року 13 год. 05 хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д. П. за участю секретаря судового засідання Сторожука І.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник Микулін Іван Михайлович,
відповідача: представник не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кубала і К"
про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -
Позивач - Рівненське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кубала і К" адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені на загальну суму 3059,40 гривень.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав. Суду пояснив, що відповідачам не сплачені штрафні санкції у розмірі та порядку, передбаченому статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" №875-XII від 21.03.1991 року за невиконання у 2009 році нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, передбаченого ст.19 цього Закону, в сумі 8490,63 грн., що визнано і самим відповідачем. Разом з тим, 17.05. 2010 року відповідачем самостійно сплачено 5572,23 грн. Таким чином, до стягнення підлягає залишок добровільно не сплачених адміністративно-господарських санкцій на суму 3000 грн. та нарахована на нього пеня в розмірі 59,40 грн., усього на суму - 3059,40 грн. Просить позов задовольнити в повному обсязі.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, про день, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином. Заперечень на адміністративний позов не подав. Про причини неявки суд не повідомив. Судом не визнавалася обов'язковою участь відповідача в судовому засіданні. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача на підставі наявних у справі доказів.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника позивача, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення повністю з огляду на наступне.
Відповідно до наказу керуючого Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів № 60 від 21.07. 2010 року було проведено невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Кубала і К" щодо дотримання ним вимог статей 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (а.с. 9).
Згідно Акту перевірки відповідача № 82 від 19 травня 2010 року було визначено адміністративно-господарську санкцію, що підлягає сплаті на суму 8490,63 грн. та нараховано пеню за несвоєчасне перерахування вищезазначеної адміністративно-господарської санкції на суму 81,60 грн. Акт підписано головним бухгалтером відповідача Степанюк В.Ю. без заперечень.
Разом з тим, у даному акті зазначено, що відповідно до платіжних доручень № 85, № 86 від 17.05. 2010 року товариством з обмеженою відповідальністю "Кубала і К" частково сплачено адміністративно-господарську санкцію у розмірі 5490,63 грн. та пеню на суму 81,60 грн. (а.с. 8).
Обов'язки роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування визначені частиною 3 статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" № 875-XII від 21.03. 1991 року. До кола таких обов'язків віднесено: виділення та створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць; створення для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації; забезпечення інших соціально-економічних гарантій, передбачених чинним законодавством; надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів; звітування Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" № 875-XII від 21.03. 1991 року, для підприємств, установ, організацій - роботодавців, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Обчислення середньооблікової чисельності працюючих здійснюється відповідно до Інструкції зі статистики кількості працівників, яка затверджена наказом Міністерства статистики України № 286 від 28.09. 2005 року.
Поняття робоче місце інваліда визначено статтею 1 Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Україні" № 2961-IV від 06.10. 2005 року, і розуміється як місце або виробнича ділянка постійного або тимчасового знаходження особи у процесі трудової діяльності на підприємствах, в установах і організаціях.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" № 875-XII від 21.03. 1991 року та даними про середньооблікову кількість штатних працівників відповідача у 2009 році, норматив для працевлаштування інвалідів для відповідача у 2009 році становив - 1 робоче місце.
Доказів створення робочого місця для працевлаштування інваліда відповідачем суду не надано.
Звітність за формою №10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів", затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 42 від 10.02.2007 року з відповідними показниками у встановлений законодавством період відповідач подав Рівненському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів (а.с.4).
Відповідно до ч.1 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" № 875-XII від 21.03. 1991 року, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
За даними дослідженої судом звітності відповідача за формою №10-ПІ (річна), середня річна заробітна плата в 2009 році складала 8490,63 грн., відповідно сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (код рядка 06) становить 8490,63 грн.
Відповідно до ч. 4 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" №875-XII від 21.03.1991 року, адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу.
А в силу вимог ч. 2 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" №875-XII від 21.03.1991 року, порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
17 травня 2010 року відповідачем було добровільно сплачено частину адміністративно-господарської санкції на суму 5572,23 грн. Таким чином, станом, 14.10. 2010 року за відповідачем рахується заборгованість зі сплати адміністративно-господарської санкції на суму 3000 грн., на яку позивачем було нараховано пеню у сумі 59,40 грн. (а.с. 5).
Розрахунок пені, здійснений позивачем повністю відповідає положенням ч. 2 ст. 20 вищезазначеного Закону та Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 223 від 15.05. 2007 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.05. 2007 року за № 552/13819.
Згідно з ч. 5 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" № 875-XII від 21.03. 1991 року, у разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням господарського суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом. Згідно з ч. 5 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" № 875-XII від 21.03. 1991 року, у разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням господарського суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.
Враховуючи, що Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" №875-XII від 21.03.1991 року не є процесуальним законом, а тому не може визначати підсудність справ за публічно-правовими спорами за участю органів Фонду соціального захисту інвалідів, стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені здійснюється за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, тобто за рішенням адміністративного суду.
За наведених обставин, позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами і підлягають до задоволення в повному обсязі.
Судові витрати по справі згідно ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України з відповідача не стягуються.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Кубала і К" (33018, вул. Відінська, 18/64, м. Рівне, код ЄДРПОУ - 32300384) на користь держави в особі Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (33028, вул. Замкова, 10 а/1, м. Рівне, код ЄДРПОУ - 13979356) адміністративно-господарську санкцію в розмірі 3059 (три тисячі п'ятдесят дев'ять) грн. 40 коп.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя < Підпис > Зозуля Д. П.
Постанова складена в повному обсязі 14.10.10р.