02 серпня 2024 р. Справа № 520/829/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Русанової В.Б. , Перцової Т.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2024 (суддя Григоров Д.В.; м. Харків) по справі № 520/829/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області
про визнання протиправним та скасування рішення
ОСОБА_1 (далі також позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області (далі - відповідач, ГУ ДМС в Харківській області, апелянт), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДМС в Харківській області № 63012300020842 від 16.11.2023 про відмову громадянину ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання в Україні;
- зобов'язати Головне Управління Державної міграційної служби України в Харківській області здійснити оформлення та видачу громадянину ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 нової посвідки на постійне проживання в Україні за заявою від 08.11.2023 року.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ДМС в Харківській області № 63012300020842 від 16.11.2023 про відмову громадянину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання в Україні.
Зобов'язано ГУ ДМС в Харківській області здійснити оформлення та видачу нової посвідки на постійне проживання в Україні громадянину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за заявою від 08.11.2023.
Стягнуто з ГУ ДМС в Харківській області за рахунок бюджетних його асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 1211,20 грн.
ГУ ДМС в Харківській області, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просило скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги вказав, що позивач звернувся до нього для заміни посвідки у зв'язку з досягненням 45 річного віку. Оскільки позивач документований посвідкою на постійне проживання як такий, що має дружину іммігрантку ОСОБА_3 , яка у свою чергу була документована посвідкою на постійне проживання ВГІРФО ГУ МВС України в Київській області, апелянт звернувся до ЦМУ ДМС України в м. Києві підтвердити видачу посвідки останній. У відповідь останнє повідомило про те, що йому не передавалась справа, у зв'язку з чим просив надати документи ОСОБА_3 для формування матеріалів справи щодо неї. У зв'язку з наведеним вважає, що правомірно ухвалив рішення про відмову позивачеві в оформленні довідки з підстав, визначених пп.11 п 62 Порядку №321.
Відповідач не погодився з доводами апеляційної скарги та надав відзив на неї, у якому просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу позивача - без задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 308, п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином В'єтнаму, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_1 від 14.02.2017.
28.01.2005 позивач отримав дозвіл на постійне проживання на території України відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 4 Закон України «Про імміграцію» та був документований посвідкою на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_2 терміном дії безстроково.
Місце проживання позивача зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .
08.11.2023 громадянин ОСОБА_2 звернувся до ГУ ДМС в Харківській області - територіального органу Державної міграційної служби України із заявою про оформлення та отримання нової посвідки на постійне проживання в Україні у вигляді картки, що містить безконтактний електронний носій, замість посвідки на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_2 від 28.01.2005.
Відповідачем було оформлено заяву - анкету про обмін посвідки на постійне проживання в Україні, документи позивача було прийнято до розгляду для прийняття рішення.
Представником позивача направлено адвокатський запит №АЗ-29623 від 29.11.2023 до ГУ ДМС України в Харківській області щодо надання інформації стосовно громадянина ОСОБА_2 .
За результатами розгляду вищевказаного адвокатського запиту ГУ ДМС в Харківській області листом від 29.11.2023 №6301.8.1-2156263.3-23 повідомило, що рішенням ГУ ДМС України в Харківській області від 16.11.2023 №63012300020842, громадянину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відмовлено в оформленні посвідки на постійне проживання в Україні на підставі пп. 11 п. 62 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №321.
Позивач вважаючи рішення ГУ ДМС в Харківській області про відмову в оформлені (видачі) посвідки на постійне проживання протиправним, звернувся до суду в цій справі.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено, що позивачем було надано відповідачу відносно себе неповну або недостовірну інформацію або здійснено приховування відомостей відносно себе. Також вказав, що відповідачем не зазначено на підставі якого закону передбачено відмову в обміні посвідки на постійне проживання з визначених ним підстав, не надано жодних належних та допустимих доказів, якими підтверджується наявність інших випадків, передбачені законом, на підставі яких передбачено ухвалення такого рішення.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України визначає Закон України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства".
Відповідно до ст. 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземці можуть у встановленому порядку іммігрувати в Україну на постійне проживання або для працевлаштування на визначений термін, а також тимчасово перебувати на її території.
Посвідка на постійне проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні (п.17 ч.1 ст.1 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства").
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року №321 затверджено Порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання (надалі - порядок № 321).
Відповідно п. 1 Порядку №321 посвідка на постійне проживання є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні.
Згідно п. 5 Порядку №321 посвідка видається протягом 15 робочих днів з дати прийняття документів від іноземця або особи без громадянства.
Відповідно п. 7 Порядку №321 в редакції, що була чинна на час виникнення спірних правовідносин, обмін посвідки здійснюється у разі: 1) зміни інформації, внесеної до посвідки; 2) виявлення помилки в інформації, внесеній до посвідки; 3) закінчення строку дії посвідки; 4) непридатності посвідки для подальшого використання (посвідка/фотокартка має пошкодження, що не дають змогу візуально ідентифікувати особу, прочитати прізвище, ім'я, дату та місце народження, ким видана посвідка, підпис посадової особи та дату видачі, пошкодження серії та номера, що не дають змогу встановити реквізити посвідки, виправлення, пошкодження, які блокують можливість зчитування, а також внесення змін до інформації безконтактного електронного носія), а також у разі відсутності частини посвідки; 5) досягнення іноземцем або особою без громадянства 25- або 45-річного віку (у разі, коли іноземець або особа без громадянства документовані посвідкою, що не містить безконтактного електронного носія).
Відповідно п. 16 Порядку №321, документи для оформлення посвідки (у тому числі замість втраченої або викраденої), її обміну подаються до державного підприємства, що належить до сфери управління ДМС, центру надання адміністративних послуг (далі - уповноважений суб'єкт), територіальних органів/територіальних підрозділів ДМС, за місцем проживання іноземця або особи без громадянства.
Згідно з п. 18 Порядку №321, у разі виникнення обставин (подій), у зв'язку з якими посвідка підлягає обміну (крім закінчення строку дії), документи для її обміну подаються протягом одного місяця з дати виникнення таких обставин (подій).
Порядок подання документів для оформлення у зв'язку із втратою або викраденням, обміну посвідки та їх розгляд визначено у пунктах 40-46 Порядку №321.
При цьому, пунктом 40 Порядку №321 передбачено, для оформлення у зв'язку із втратою або викраденням посвідки, її обміну іноземець або особа без громадянства подають такі документи: 1) посвідку, що підлягає обміну (крім випадків втрати та викрадення); 2) дійсний паспортний документ іноземця (або паспортні документи - у разі, коли іноземець має одночасно громадянство (підданство) кількох держав (множинне громадянство) або документ, що посвідчує особу без громадянства; 3) переклад на українську мову сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними, засвідчений у встановленому законодавством порядку; 4) документи, що підтверджують обставини чи юридичні факти, відповідно до яких посвідка підлягає обміну (крім випадків, передбачених підпунктами 3-5 пункту 7 нього Порядку), документи, видані компетентними органами іноземних держав, мають бути легалізованими в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України; 5) документ, що посвідчує особу законного представника, та документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника, у разі подання документів законним представником; 6) документ, що підтверджує сплату адміністративного збору, або документ про звільнення від його сплати; 7) документ, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, з даними про реєстраційний номер облікової картки платника податків (у разі наявності).
Іноземець або особа без громадянства під час подання документів пред'являють працівникові територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта оригінали документів, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-6 цього пункту.
Позивачем до заяви було додано необхідний пакет документів, жодних зауважень з боку відповідача до змісту чи до кількості доданих до заяви документів зазначено не було.
Пунктом 44 Порядку №321 зазначено, що якщо втрачена або викрадена посвідка чи посвідка, що підлягає обміну, була видана територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, до якого подано заяву-анкету про оформлення, обмін посвідки, працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС порівнює дані іноземця або особи без громадянства та їх фотозображення з даними, наведеними в заяві-анкеті про оформлення втраченої або викраденої посвідки чи посвідки, що підлягає обміну, та даними відомчої інформаційної системи ДМС і сканує її із застосуванням засобів Реєстру до відомчої інформаційної системи ДМС.
У разі коли втрачена або викрадена посвідка чи посвідка, що підлягає обміну, не містить безконтактного електронного носія і була видана іншим територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, для підтвердження видачі не пізніше наступного дня після прийняття до розгляду заяви-анкети до такого територіального органу/територіального підрозділу ДМС надсилається запит.
Відповідно до п. 45 Порядку №321, перевірка за запитом проводиться протягом трьох робочих днів після його надходження. Під час перевірки відомості, зазначені в запиті, та фотозображення порівнюються з даними, наведеними в заяві-анкеті про оформлення втраченої або викраденої посвідки чи посвідки, що підлягає обміну, та фотозображенням, що міститься в ній. У графі "Службові відмітки" заяви-анкети про оформлення посвідки проставляється відмітка про дату надходження запиту та зазначаються найменування територіального органу/територіального підрозділу ДМС, який здійснює оформлення у зв'язку із втратою або викраденням, обмін посвідки, і підстави обміну.
За результатами перевірки надається відповідь територіальному органу/територіальному підрозділу ДМС, який надіслав запит, а заява-анкета про оформлення втраченої або викраденої посвідки чи посвідки, що підлягає обміну, сканується до відомчої інформаційної системи ДМС.
Пунктом 46 Порядку №321 зазначено, що після проведення перевірок, підтвердження факту оформлення та видачі посвідки, ідентифікації іноземця або особи без громадянства керівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС або уповноважена ним посадова особа приймає рішення про оформлення посвідки або про відмову в її оформленні.
Із матеріалів справи вбачається, що рішення про скасування посвідки не приймалось та висновки про її скасування є передчасними.
Також, відповідно до п. 5 Порядку №321 посвідка видається протягом 15 робочих днів з дати прийняття документів від іноземця або особи без громадянства.
Відповідно п. 62 Порядку №321, територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС відмовляє іноземцю або особі без громадянства в оформленні або видачі посвідки, у разі, коли: 1) іноземець або особа без громадянства мають посвідку чи посвідку на тимчасове проживання (крім випадків обміну посвідки або оформлення посвідки іноземцю або особі без громадянства, які тимчасово проживали на території України на підставі посвідки на тимчасове проживання), посвідчення біженця чи посвідчення особи, якій надано додатковий захист, які є дійсними на день звернення; 2) іноземець або особа без громадянства перебувають на території України з порушенням встановленого строку перебування або щодо них діє невиконане рішення уповноваженого державного органу про примусове повернення, примусове видворення або заборону в'їзду; 3) дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, не підтверджують надану іноземцем або особою без громадянства інформацію; 4) встановлено належність особи до громадянства України; 5) за видачею посвідки звернувся законний представник, який не має документально підтверджених повноважень для її отримання; 6) іноземцем або особою без громадянства подано не в повному обсязі або з порушенням строків, визначених пунктами 17-19 цього Порядку, документи та інформацію, необхідні для оформлення ї видачі посвідки; 7) отримано від Національної поліції, СБУ, іншого державного органу інформацію про те, що дії іноземця та особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні, чи іноземець або особа без громадянства вчинили злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людяності, як їх визначено в міжнародному праві, або розшукуються у зв'язку із вчиненням діяння, що відповідно до законів України визнається тяжким злочином; 8) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, підроблений, зіпсований або не відповідає встановленому зразку чи належить іншій особі або строк його дії закінчився; 9) встановлено факт подання іноземцем або особою без громадянства завідомо неправдивих відомостей, підроблених документів або встановлено факт скасування наданого їм дозволу на імміграцію; 10) виявлено факти невиконання іноземцем або особою без громадянства рішення суду чи державних органів, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або вони мають інші майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи ті, що пов'язані з примусовим поверненням чи примусовим видворенням за межі України або реадмісією, у тому числі після закінчення строку заборони подальшого в'їзду в Україну; 10-1) виявлено факти невиконання особою, зазначеною у пункті 41-1 цього Порядку, зобов'язання щодо звернення із заявою про визнання особою без громадянства; 11) в інших випадках, передбачених законом.
Судом не встановлено підстав вважати та відповідачем не доведено, що позивачем було надано відповідачу відносно себе неповну або недостовірну інформацію або здійснено приховування відомостей відносно себе. Згідно відзиву на позовну заяву, наданого відповідачем, останній обґрунтовував законність оскаржуваного рішення тим, що дружина позивача - іммігрантка ОСОБА_3 була документована посвідкою на постійне проживання ВГІРФО ГУ МВС України в Київській області, в зв'язку з чим на адресу цього органу було направлено запит про підтвердження видачу посвідки на постійне проживання на ім'я ОСОБА_3 та отримано відповідь, за якою надати довідку за результатами перевірки не надається за можливе, оскільки справа відносно ОСОБА_3 до ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області не передавалась.
Письмовою відповіддю ГУ ДМС в Харківській області повідомило, що ним прийнято оскаржуване рішення про відмову в обміні посвідки на постійне проживання на підставі пп. 11 п. 62 Порядку 321, а саме: в інших випадках, передбачених законом. Проте, відповідачем не зазначено на підставі якого закону передбачено відмову в обміні посвідки на постійне проживання з визначених ним підстав, не надано жодних належних та допустимих доказів, якими підтверджується наявність інших випадків, передбачені законом, на підставі яких передбачено ухвалення такого рішення.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржуване рішення про відмову в оформлені (видачі) посвідки на постійне проживання прийнято необґрунтовано та протиправно.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача видати позивачу нову посвідку на постійне проживання в Україні, суд зазначає наступне.
Так, що у постанові від 23.05.2018 у справі №825/602/17 Верховний Суд зазначив, що у судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.
Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийнятої виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, що звернулася до суду з позовом. Обраний позивачем спосіб захисту має бути спрямований на відновлення порушених прав і захист законних інтересів, і у випадку задоволення судом його вимог, прийняте судом рішення повинно мати наслідком відновлення тих прав, за захистом яких позивач і звернувся до суду.
Отже, спосіб захисту має враховувати суть правопорушення, допущеного суб'єктом владних повноважень - відповідачем.
Пунктом 46 Порядку № 321 передбачено, що після проведення перевірок, підтвердження факту оформлення та видачі посвідки, ідентифікації іноземця або особи без громадянства керівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС або уповноважена ним посадова особа приймає рішення про оформлення посвідки або про відмову в її оформленні.
Положеннями Порядку № 321 передбачено альтернативні варіанти щодо результатів розгляду заяви про обмін посвідки на постійне проживання: задовольнити заяву чи відмовити в такому обміні, однак суд вважає за необхідне вказати, що за відсутності підстав для відмови у видачі посвідки, визначених п. 62 Порядку № 321, територіальний орган ДМС зобов'язаний видати особі, що зверталася із заявою про обмін посвідки, нову посвідку на постійне проживання в Україні.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 14.12.2020 по справі № 820/1684/18.
Відповідно ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, належним способом відновлення порушеного права позивача є зобов'язання ГУ ДМС в Харківській області здійснити оформлення та видачу нової посвідки на постійне проживання в Україні громадянину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за заявою від 08.11.2023.
Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 820/1329/17, від 24.01.2020 у справі № 820/1719/18, від 17.08.2020 у справі № 820/1683/18, від 14.12.2020 у справі № 820/1684/18.
З таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність вимог апеляційної скарги та, відповідно, відсутність підстав для її задоволення.
Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Як зазначено в п.58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
За визначенням, наведеним у статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд прийшов до вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи та правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд
Апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2024 по справі № 520/829/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій
Судді(підпис) (підпис) В.Б. Русанова Т.С. Перцова