Головуючий І інстанції: Супрун Ю.О.
02 серпня 2024 р. Справа № 520/26754/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Ральченка І.М.,
Суддів: Подобайло З.Г. , Катунова В.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Лісової Наталі Вікторівни, Військової частини НОМЕР_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.05.2024, по справі № 520/26754/23
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 112 від 20.04.2023 в частині, що стосується ОСОБА_1 ;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови в нарахуванні та виплаті додаткової винагороди ОСОБА_1 за період з 26.03.2023 по 31.03.2023 відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» та розділу XXXIV Наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» з розрахунку 100000 грн. на місяць;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду за період з 26.03.2023 по 31.03.2023 відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» та розділу XXXIV Наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» в розмірі 16129,03 грн.;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 19.04.2023 в розмірі окладу за званням;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування окладу за військовим званням ОСОБА_1 (за тарифним коефіцієнтом молодшого лейтенанта) в розмірі 1092,44 грн. на місяць за період з 01.04.2023 по 02.06.2023;
- визнати протиправними бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування щомісячно надбавки за вислугу років в розмірі 30% посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання ОСОБА_1 за період з 16.12.2022 по 02.06.2023;
- визнати протиправними бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за 16.12.2022;
- визнати протиправними бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди за період з 16.12.2022 по 31.12.2023 відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» в розмірі 15483,84 грн.;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок всіх складових грошового забезпечення, нарахувати та виплатити недоплачені суми грошового забезпечення ОСОБА_1 за весь період служби у військовій частині НОМЕР_1 , а саме: за 16.12.2022 - 1505,34 грн.; за період з 17.12.2022 по 31.12.2022 - 14889,39 грн.; за січень 2023 - 15575,65 грн.; за лютий 2023 - 25138,85 грн.; за березень 2023 - 25138,85 грн.; за квітень 2023 - 17628,88 грн.; за травень 2023 - 2 328,15 грн.; за червень 2023 - 155,22 грн.;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за затримку розрахунку в розмірі середнього заробітку за період з 03.03.2023 по день здійснення фактичного повного розрахунку.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.05.2024 позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 112 від 20.04.2023 в частині, що стосується ОСОБА_1 щодо прийняття справ та посади, а також початку виконання службових обов'язків.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди за період з 17.12.2022 по 31.12.2023 відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану в розмірі 15000 грн.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду за період з 17.12.2022 по 31.12.2023 відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану в розмірі 15000 грн.
Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з січня 2023 по березень 2023 (включно) в розмірі окладу за званням.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за останньою займаною посадою, з урахуванням щомісячних основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років), щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, за період з січня 2023 по березень 2023 (включно).
Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування окладу за військовим званням ОСОБА_1 (за тарифним коефіцієнтом молодшого лейтенанта) в розмірі 1090 грн. на місяць за період з 01.04.2023 по 02.06.2023.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 . оклад за військовим званням (за тарифним коефіцієнтом лейтенанта) в розмірі 1127,68 грн. на місяць за період з 01.04.2023 по 02.06.2023, з урахуванням проведених виплат.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування ОСОБА_1 надбавки за вислугу років в розмірі 30% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням за період з 17.12.2022 по 02.06.2023.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за вислугу років в розмірі 30% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням за період з 17.12.2022 по 02.06.2023.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Військова частина НОМЕР_1 , не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило його скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги залишити без задоволення. В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції неповно з'ясовані обставин, що мають значення для справи, а саме, суд не дослідив наявні в судовій справі докази, що підтверджують отримання позивачем документів з питань його грошового забезпечення, яке має значення для встановлення моменту початку перебігу строку позовної давності; не доведено обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, а саме, суд визнав неправомірною відмову у проведенні перерахунку грошового забезпечення позивача без встановлення обставин та дослідження доказів щодо складових грошового забезпечення позивача, розміру та порядку обрахунку грошового забезпечення саме позивача, як і проведення виплати деяких заявлених сум у позовній заяві; не надано правильного тлумачення ст. 233 КЗпП України, в частині одержання позивачем письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Позивач не погодившись із рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову, просив його скасувати, прийняти нову постанову, якої позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначив, що чинним законодавством не передбачено, що довідка за формою додатку № 1 або № 2 Окремого доручення є основною та найбільш пріоритетною підставою для нарахування додаткової винагороди, а не журнал бойових дій, про який також згадується у пункті 3 Окремого доручення. Позивач зазначав, що невиконання відповідачем своїх обов'язків щодо належного документального оформлення участі в бойових діях не може позбавляти права позивача на отримання додаткової винагороди. Адже порушення порядку передання, оформлення документів, рапортів та іншої інформації в підрозділах військової частини щодо безпосередньої участі позивача у бойових діях не свідчить про відсутність права у позивача на додаткову винагороду.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
На підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження, у зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга Військової частини НОМЕР_1 підлягає частковому задоволенню, апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як встановлено судовим розглядом, ОСОБА_1 є військовослужбовцем, проходить службу у Військової частина НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 15.12.2022 № 24 на підставі наказу Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 30.11.2022 № 1093 позивач був виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та направлений для продовження військової служби за призовом під час мобілізації у воєнний час у військову частину НОМЕР_1 на посаду командира 1 стрілецького взводу 3 стрілецької роти 2 стрілецького батальйону.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17.12.2022 № 295 молодшого лейтенанта ОСОБА_1 відповідно до наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 30.11.2022 № 1093, призначеного на посаду командира 1 стрілецького взводу 3 стрілецької роти 2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , поставлено на всі види забезпечення та визнано таким, що приступив до виконання службових обов'язків.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.04.2023 № 112, ОСОБА_1 установлено вважати таким, що справи та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов'язків, ШПК «Старший лейтенант», тарифний розряд 12, ВОС 0210003; установлено виплачувати щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 480% посадового окладу, надбавку за особливості проходження військової служби в розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02.06.2023 № 159, ОСОБА_1 з 02.06.2023 виключено зі списків особового складу частини та знято з усіх видів забезпечення.
Відповідно до довідки про доходи № 5419 від 11.06.2023 та довідки про складові грошового забезпечення від 11.06.2023 за грудень 2022 військовою частиною НОМЕР_1 виплачено грошове забезпечення позивачу за період з 17.12.2022 по 31.12.2022 в розмірі 7575,35 грн. (за 15 діб), виходячи з наступних розмірів видів грошового забезпечення: оклад за військовим званням 1090 грн., посадовий оклад 3440 грн., надбавка за особливості проходження служби 65%, премія 202%, індексація 1470,83 грн.
Відповідно до грошового атестату від 03.06.2023 № 5117 позивачу виплачено такі види грошового забезпечення: оклад за військовим званням у розмірі 1090 грн.; посадовий оклад у розмірі 3440 грн.; надбавка за вислугу років 0%; надбавка за особливості проходження служби у розмірі 65%; премія у розмірі 480%.
Представником позивача направлено запит до військової частини НОМЕР_1 щодо перерахунку грошового забезпечення позивача за період служби з 17.12.2022 по 02.06.2023.
Військова частина НОМЕР_1 листом № 8809 від 25.08.2023 повідомила, що перерахунок окладу за військовим званням буде здійснено у вересні 2023. По всім іншим видам виплат військовою частиною відмовлено та зазначено, що грошове забезпечення позивачу було нараховане на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 112 від 20.04.2023 про визнання його таким, що посаду та справи прийняв 20.04.2023; додаткова винагорода за період з 17.12.2022 по 31.12.2022 нарахована в сумі 15000 грн.; додаткова винагорода за січень нарахована в сумі 30000 грн.; в переліку військовослужбовців, яким належить виплата додаткової винагороди за березень 2023 року, позивача не було, підстав для виплати даної винагороди немає; додаткова винагорода за період з 02.04.2023 по 17.04.2023 нарахована в сумі 53333,33 грн.
Позивач, не погодившись із нарахованим та виплаченим грошовим забезпеченням за вказаний період, вважаючи протиправним наказ відповідача від 20.04.2023 № 112, звернувся до суду із даним позовом.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з часткової обґрунтованості позовних вимог.
Колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей відповідно до Конституції України визначає Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 9 Закону держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Частиною 4 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам.
Пунктом 1 розд. I Порядку № 260 визначено механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.
Пунктом 2 Порядку № 260 передбачено, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану, допомоги.
Грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату.
Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовця на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира.
Відповідно до п. 7 розділу І Порядку № 260 виплата грошового забезпечення в разі вибуття військовослужбовців до нового місця служби за строк із дня, наступного за днем виключення зі списків особового складу військової частини, і до дня прийняття посади здійснюється за новим місцем служби в розмірі, встановленому за попереднім місцем служби, після зарахування їх на грошове забезпечення до цієї військової частини. За час прийняття справ і посади військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, в межах строків, визначених чинним законодавством для прийняття та здавання справ і посади, виплачується грошове забезпечення, яке військовослужбовець отримував за останньою займаною посадою, виходячи з окладу за військове звання, посадового окладу, надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.
Щодо позовних вимог стосовно скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.04.2023 № 112 колегія суддів зазначає наступне.
Так, згідно зі спірним наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.04.2023 № 112 ОСОБА_1 вважається таким, що справи та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов'язків; установлено виплачувати щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 480% посадового окладу, надбавку за особливості проходження військової служби в розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років.
Однак, із матеріалів справи встановлено, що раніше на підставі наказу Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 30.11.2022 № 1093 позивач був призначений на посаду командира стрілецького взводу стрілецької роти стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 окремої танкової бригади корпусу резерву.
Водночас, на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 15.12.2023 № 24 позивач виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 і направлений для продовження військової служби у військову частину НОМЕР_1 на посаду командира 1 стрілецького взводу 3 стрілецької роти 2 стрілецького батальйону.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17.12.2022 № 295 позивач був зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , поставлений на всі види забезпечення та визнаний таким, що приступив до виконання службових обов'язків.
При цьому, за змістом вказаного наказу позивач вважається таким, що приступив до виконання службових обов'язків.
Зазначений наказ не скасовувався та є чинним.
Таким чином, починаючи з 17.12.2022 на позивача було покладено виконання обсягу завдань за посадою.
Судовим розглядом встановлено, що Військовою частиною НОМЕР_1 здійснювалось нарахування та виплата позивачу грошового забезпечення за новою посадою за грудень 2022, на підтвердження чого надано довідку про доходи № 5419 від 11.06.2023ю
Крім того, відповідно до витягу з журналу бойових дій 2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 № 285 від 01.06.2023 за період з 26.03.2023 по 17.04.2023, в якому зазначено: «Перебуваючи на позиції в районі АДРЕСА_1 молодший лейтенант ОСОБА_1 , командир 1 стрілецького взводу 3 стрілецької роти 2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , під час виконання бойових завдань в АДРЕСА_1 брав участь у складі свого підрозділу у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Таким чином, на момент видання наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.04.2023 № 112 позивач вже фактично виконував службові обов'язки за посадою командира стрілецького взводу стрілецької роти стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 окремої танкової бригади корпусу резерву, з огляду на що твердження відповідача про те, що позивач не прийняв посаду є безпідставним, та враховуючи, що цим відповідач обґрунтовував правомірність ненарахування позивачу грошового забезпечення в повному обсязі, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що наказ від 20.04.2023 № 112 про прийняття позивачем посади лише 20.04.2023 порушує права та інтереси ОСОБА_1 , зокрема, на належне грошове забезпечення військовослужбовця.
На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування наказу Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 112 від 20.04.2023 в частині, що стосується ОСОБА_1 щодо прийняття справ та посади, а також початку виконання службових обов'язків.
Стосовно позовних вимог щодо нарахування та виплати додаткової винагороди за період з 26.03.2023 по 31.03.2023 у розмірі 16129,03 грн., колегія суддів зазначає наступне.
На виконання указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Відповідно до п. 1 Постанови № 168 на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Пунктом 10 розділу XXXIV Порядку № 260 передбачено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах: 100000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), та виконують бойові (спеціальні) завдання (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах): під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно; у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника.
За правилами п. 4 Розділу XXXIV Порядку № 260 підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
В подальшому, 07.07.2022 Кабінетом Міністрів України прийнята постанова № 793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, згідно якою були внесені відповідні зміни до Постанови № 168, зокрема п. 2-1 якої встановлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Крім того, з метою врегулювання виплати військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, Міністром оборони України було видано Окреме доручення № 912/з/29 від 23.06.2022.
Пунктом 1 Окремого доручення Міністра № 912/з/29 встановлено, що під терміном безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (далі - бойові дії або заходи) слід розуміти виконання військовослужбовцем:
бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих у складі діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій;
бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки)) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави;
бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями;
бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;
завдання з ведення руху оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;
бойових завдань з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;
бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб);
виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей;
виконання бойових завдань у районах ведення бойових дій з виявлення повітряних цілей;
здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою;
здійснення заходів з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту;
виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії.
Пунктом 2 Окремого доручення Міністра № 912/з/29 передбачено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам вищих військових навчальних закладів і військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти) встановлювати виплату щомісячної додаткової винагороди (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірах:
100 000 гривень - військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (пропорційно часу участі у таких діях або заходах);
30 000 гривень - іншим військовослужбовцям (із дня призову (прийняття) на військову службу до дня виключення із списків особового складу військової частини у зв'язку зі звільненням з військової служби).
Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:
бойовий наказ (бойове розпорядження);
журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Отже, військовослужбовець Збройних Сил набуває право на отримання збільшеної до 100000,00 грн. додаткової винагороди у разі безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
При цьому, обов'язковою умовою для нарахування та виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ № 168, є документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів, що здійснюється на підставі бойових наказів, журналів бойових дій, рапортів командира підрозділу та довідок командира військової частини.
Судовим розглядом встановлено, що позивач відповідно до витягу з журналу бойових дій 2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 № 285 від 01.06.2023, згідно бойового розпорядження № 610Т від 26.03.2023 перебував на позиції в районі м. Бахмут Донецької області з 26.03.2023 по 31.03.2023, під час виконання бойових завдань в н.п. Бахмут Бахмутського району Донецької області, брав участь у складі свого підрозділу у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Відповідачем факт перебування позивача на позиції в районі м. Бахмут Донецької області у період з 26.03.2023 по 31.03.2023, під час виконання бойових завдань в н.п. Бахмут Бахмутського району Донецької області, взяття участі у складі свого підрозділу у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, не спростовано та не заперечується.
Втім, будь-яких документів на підставі яких здійснюється виплата додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, зокрема рапортів командира підрозділу, довідок командира військової частини, наказів командирів (начальників) сторонами не надано.
При цьому, позивач не посилався на наявність відповідних документів, клопотань щодо їх витребування не заявляв.
Натомість відповідач повідомив, що надати документи на даний час не являється за можливим, оскільки стройова частина бригади переміщується з району розміщення; фінансовий відділ, також переїхав в інше місце відповідно до бойового розпорядження від 23.10.2023 року; юридичний відділ, також переїхав на нове місце, і тільки починає працювати в робочому режимі.
Крім того, листом № 8809 від 25.08.2023 військовою частиною НОМЕР_1 повідомлено, що в переліку військовослужбовців, яким належить виплата додаткової винагороди за березень 2023, позивач відсутній.
Отже, враховуючи, що будь-яких доказів та документального підтвердження безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах введення воєнних (бойових) дії у спірний період не надано, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.
Стосовно позовних вимог щодо виплати додаткової винагороди за період з 16.12.2022 по 31.12.2023 у розмірі 15483,84 грн., колегія суддів зазначає наступне.
Так, відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Із матеріалів справи встановлено, що за грудень 2022 (з 17.12.2022 по 31.12.2022) грошове забезпечення позивача склало 7690,71 грн., на підтвердження чого надано довідку про доходи № 54419 від 11.06.2023, видану Військовою частиною НОМЕР_1 , довідку про складові грошового забезпечення ОСОБА_1 за підписом помічника командира військової частини НОМЕР_1 з фінансово-економічної роботи начальника фінансово-економічної служби ОСОБА_2 від 11.06.2023, із якої встановлено, що у грудні грошове забезпечення у сумі 7690,71 грн. складалось із наступних виплат: посадовий оклад - 1664,52 грн., оклад за військовим званням - 527,42 грн., надбавка за особливості проходження служби - 1424,76 грн., премія - 3362,32 грн., індексація - 711,69 грн.
При цьому, відповідачем у листі від 25.08.2023 № 8809 визнавалась наявність підстав для отримання позивачем за період з 17.12.2022 по 31.12.2022 спірної додаткової винагороди та повідомлялось про її нарахування ОСОБА_1 .
Втім, доказів виплати вказаної додаткової винагороди під час розгляду справи судом першої інстанції відповідачем не надавалось.
Стосовно доводів апеляційної скарги про здійснення відповідачем спірних виплат ОСОБА_1 та надання відповідних доказів, колегія суддів зазначає, що в силу ч. 4 ст. 308 КАС України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Водночас, у даному випадку відповідач, не надавши докази виплати спірних сум, на які він посилається, до суду першої інстанції, у апеляційній скарзі не наводить обставин, які унеможливили їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від відповідача.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновками до обґрунтованості позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачу зазначеної додаткової винагороди.
Разом з тим, визначаючи період, за який має бути виплачена спірна додаткова винагорода, суд першої інстанції, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог в цій частині за період з 17.12.2022 по 31.12.2023.
Із матеріалів справи встановлено, що обґрунтовуючи вказану частину позовних вимог позивач зазначав про протиправність дій відповідача саме у період з 16.12.2022 по 31.12.2022.
Отже, фактично позовні вимоги стосувались періоду з 16.12.2022 по 321.12.2022.
При цьому, суд першої інстанції вірно зазначивши про задоволення вимог саме з 17.12.2022, дня, коли позивач був зарахований до особового складу військової частини НОМЕР_3 , однак помилково вказав граничну дату періоду - 31.12.2023, замість вірної - 31.12.2022.
На підставі викладеного, колегія суддів доходить висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 в розмірі 15000 грн., зобов'язання відповідача здійснити відповідні виплати за період з 01.01.2023 по 31.12.2023, прийнявши в цій частині нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Стосовно позовних вимог щодо нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 19.04.2023 в розмірі окладу за званням, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до наявних в матеріалах справи медичних довідок, виписок та витягів позивач перебував на лікуванні в періоди з 31.12.2022 по 06.01.2023 (виписка 22916 та довідка № 35), з 07.01.2023 по 09.01.2023 (довідка № 1), з 10.01.2023 по 23.01.2023 (виписка № 13), з 24.01.2022 по 07.02.2023 (витяг № 42), з 08.02.2023 по 20.02.2023 (довідка від 08.02.2023), з 21.02.2023 по 07.03.2023 (витяг № 133), з 08.03.2023 по 17.03.2023 (виписка від 17.03.2023).
Згідно з довідкою про доходи № 5419 від 11.06.2023 військовою частиною НОМЕР_1 за період з січня по березень 2023 здійснено нарахування та виплата грошового забезпечення позивача в розмірі окладу за військовим званням.
Відповідно до п. 9 розділу 1 Порядку № 260 виплата грошового забезпечення за останніми займаними посадами зберігається за час відряджень, а також надання оплачуваних відповідно до чинного законодавства України відпусток.
Грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов'язків у зв'язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою (відпустці за станом здоров'я) (далі - відпустка для лікування у зв'язку з хворобою), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні).
Грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії), рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах та відповідно до вимог чинного законодавства.
Військовослужбовцям строкової військової служби, які перебувають у відрядженнях, відпустках і на лікуванні в лікарняних закладах, грошове забезпечення виплачується за весь період перебування у відрядженнях, відпустках і на лікуванні.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо наявного у відповідача обов'язку нараховувати та виплачувати позивачу грошове забезпечення за останньою займаною посадою, з урахуванням щомісячних основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років), щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії позивачу за період звільнення від виконання службових обов'язків у зв'язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах у зв'язку з хворобою, з огляду на що позовні вимоги в цій частині за період з 01.01.2023 по березень є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Стосовно спірного періоду з 01.04.2023 по 19.04.2023 судовим розглядом не встановлено ознак протиправності дій відповідача, у зв'язку з чим вимог в цій частині задоволенню не підлягають.
Щодо позовних вимог стосовно нарахування окладу за військовим званням (за тарифним коефіцієнтом молодшого лейтенанта) в розмірі 1092,44 грн. на місяць за період з 01.04.2023 по 02.06.2023 колегія суддів зазначає наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Відповідно до п. 2 Постанови № 704 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно з п. 4 Постанови № 704 (в редакції з 20.05.2023) розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 грн. та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Додатком 14 до Постанови № 704 визначено тарифні коефіцієнти за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу, зокрема, тарифний коефіцієнт лейтенанта 0,64; тарифний коефіцієнт молодшого лейтенанта 0,62.
Із матеріалів справи встановлено, що наказом командира 9 армійського корпусу Сухопутних військ Збройних Сил України № 53 від 27.03.2023 позивачу було присвоєне чергове військове звання - лейтенант (вислуга у званні 10 років 7 місяців).
Таким чином, з 01.04.2023 по 02.06.2023 нарахування позивачу окладу за військовим званням мало здійснюватися, виходячи з наступного розрахунку: 1762 грн. х 0,64 (тарифний коефіцієнт лейтенанта) = 1127,68 грн.
Натомість, відповідно до довідки про доходи № 5419 від 11.06.2023, довідки про складові грошового забезпечення від 11.06.2023 та грошового атестату від 03.06.2023 № 5117 оклад за військовим званням позивача (за тарифним коефіцієнтом молодшого лейтенанта 0,62) складав - 1090 грн.
При цьому, в листі від 25.08.2023 № 8809 військовою частиною НОМЕР_1 фактично визнано право позивача на перерахунок окладу за військовим званням та зазначено, що відповідний перерахунок буде здійснено у вересні 2023.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості зазначеної частини позовних вимог та їх задоволення.
Щодо позовних вимог в частині нарахування щомісячно надбавки за вислугу років в розмірі 30% посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання позивача за період з 16.12.2022 по 02.06.2023, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 1, п. 2, п. 3 розділу IV Порядку № 260 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) щомісячно виплачується надбавка за вислугу років на військовій службі у відсотках посадового окладу (за основною чи тимчасово займаною посадою) з урахуванням окладу за військовим званням у таких розмірах: від 5 до 10 років - 30 відсотків.
Вислуга років для виплати надбавки обчислюється з дня початку до дня закінчення проходження військової служби відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Для виплати надбавки за вислугу років військовослужбовцям, призваним або прийнятим на військову службу із запасу, зараховуються всі періоди попередньої служби.
Судовим розглядом встановлено, що у період з 04.08.2015 по 17.06.2022 позивач проходив службу в органах внутрішніх справ, що підтверджується записами у трудовій книжці позивача, з 24.06.2022 по 02.06.2023 проходив військову службу у Збройних Сил України.
З огляду на наявний стаж служби, який є більшим за 5 років, колегія суддів погоджується із твердженням суду першої інстанції щодо набуття позивачем права на отримання надбавки за вислугу років на військовій службі у розмірі 30% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням.
Разом з тим, за даними грошового атестату від 03.06.2023 № 5117 за період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 позивачу виплачено наступні види грошового забезпечення: оклад за військовим званням у розмірі - 1090 грн.; посадовий оклад у розмірі - 3440 грн.; надбавка за вислугу років 0%; надбавка за особливості проходження служби у розмірі 65%; премія у розмірі 480%.
Таким чином, виплата надбавки за вислугу років за період з 01.04.2023 по 02.06.2023 позивачу не здійснювалась, з огляду на що висновки суду першої інстанції щодо задоволення вказаної частини позовних вимог є обґрунтованими.
Стосовно позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача стосовно не нарахування та не виплати позивачу грошового забезпечення за 16.12.2022, колегія суддів підтримує висновки суду першої інстанції про їх необґрунтованості, оскільки, як встановлено у ході судового розгляду, позивач зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 лише 17.12.2022 наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17.12.2022 № 295.
Щодо доводів апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 стосовно пропуску позивачем строків звернення до суду, колегія суддів зазначає наступне.
Так, заявлений позивачем позов стосується права позивача на виплату належного йому грошового забезпечення.
Втім, положення ст. 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців).
Умови проходження більшості видів публічної служби, зокрема й у питаннях щодо оплати праці, регулюються як спеціальним законодавством, так і загальними нормами трудового законодавства, тобто нормами законодавства про працю. Тобто, у тих випадках, коли спеціальним законодавством не врегульовані особливості щодо строку звернення до суду з позовом про стягнення належної військовослужбовцю суми грошового забезпечення, застосуванню підлягають загальні норми трудового законодавства.
Так, відповідно до ч. ч. 1, 2ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Положення ст. 233 КЗпП України, в редакції чинній на час звільнення позивача зі служби, встановлювали, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду із позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Разом з тим, відповідно до ч. 2ст. 233 КЗпП України у редакції Закону України від 01.07.2022 № 2352-ІХ, який набрав чинності 19.07.2022, із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні
Колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 1 гл. XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Таким чином, лише з 01.07.2023 встановлені законодавчо обмеження щодо застосування строків, визначених ч. 2 ст. 233 КЗпП України.
Отже, на час звернення позивача із позовом до суду першої інстанції 25.09.2023, встановлений ч. 2 ст. 233 КЗпП України тримісячний строк звернення до суду, відлік якого розпочався із набранням законної сили Законом № 2352-IX від 01.07.2022 та продовжений відповідно до п. 1 гл. ХІХ «Прикінцеві положення» КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 до 30.06.2023, не сплив.
Стосовно строків оскарження наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 112 від 20.04.2023 в частині, що стосується ОСОБА_1 , колегія суддя суддів наголошує на необхідності врахування того, що позивач є діючим військовослужбовцем Збройних Сил України, у спірний період, у тому числі, приймав безпосередню участь у складі свого підрозділу у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи на позиції в районі м. Бахмут Донецької області.
Судом першої інстанції при відкритті провадження у справі строк звернення до суду із даним позовом був поновлений, наведені позивачем причини пропуску строку були визнані поважними, з чим колегія суддів погоджується.
З огляду на викладене, доводи заявника апеляційної скарги про пропуск позивачем строків звернення до суду висновків суду не спростовують та є безпідставними.
Разом з тим, знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи доводи відповідача стосовно помилкового задоволення судом першої інстанції вимог позивача в частині визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 в розмірі 15000 грн., зобов'язання відповідача здійснити відповідні виплати за період з 01.01.2023 по 31.12.2023, тому рішення суду першої інстанції у зазначеній частині підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.
В іншій частині рішення суду першої інстанціє є обґрунтованим та підлягає залишенню без змін.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Лісової Наталі Вікторівни - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.05.2024 по справі № 520/26754/23 - скасувати в частині визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану в розмірі 15000 грн., зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану в розмірі 15000 грн.
Прийняти в цій частині нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.05.2024 по справі № 520/26754/23 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.М. Ральченко
Судді З.Г. Подобайло В.В. Катунов