Справа № 2а-4447/10/1770
06 жовтня 2010 року 13год. 15хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Жуковської Л.А. за участю секретаря судового засідання Яковчук В.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник Філіп'єв А.О.,
відповідача: представник Тарасюк Р.В., третьої особи позивача: представник < Текст > третьої особи відповідача: представник < Текст >
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Приватне підприємство "КНГ" < Список > < в особі > третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача< 3-тя особа >
до Державна податкова інспекція у Рівненському районі третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача < 3-тя особа >
про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення , -
Приватне підприємство “КНГ”звернулося в Рівненський окружний адміністративний суд з позовом до Державної податкової інспекції у Рівненському районі про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0002781550/0 від 7 вересня 2010 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі акту перевірки №59/15-150 від 7 вересня 2010 року винесено Рішення про зобов'язання сплатити штраф у сумі 1334, 10 грн., яким встановлено, що підприємство затримало на один день сплату податку на прибуток в розмірі 13 341, 01 грн.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, пояснив суду, що 19 серпня 2010 року Приватним підприємством “КНГ” було подано до Рівненської філії ПАТ КБ “Приватбанк”платіжне доручення №605 на перерахування 13 654, 00 грн. податку на прибуток за перше півріччя 2010 року.
Також зазначає, що перерахування коштів було проведено банком 19 серпня 2010 року о 12 год. 40 хв., але в платіжному дорученні було помилково вказано рахунок, на який здійснюється зарахування коштів зі сплати податку на додану вартість. У подальшому, 20 серпня 2010 року, працівниками відповідача було виявлено невідповідність рахунку, на який були перераховані кошти, призначенню вказаному у платіжному дорученні №605. Крім того, пояснив, що директором підприємства подавалась відповідачу заява, на підставі якої кошти переміщені з одного рахунку на інший. Просив задовольнити позов у повному обсязі.
Відповідач проти позову заперечила з підстав, викладених у письмовому запереченні.
У судовому засіданні представник відповідача пояснила, що 7 вересня 2010 року працівниками ДПІ в Рівненському районі була проведена невиїзна документальна перевірка з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств. Проведеною перевіркою встановлено, що позивач в декларації з податку на прибуток №9003155303 від 6 вересня 2010 року задекларував до сплати податку на прибуток за перше півріччя 2010 року на суму 13654, 00 грн. Платіжним дорученням №605 від 19 серпня 2010 року позивач сплатив 13654, 00 грн. на рахунок податку на додану вартість.
Також вказує на те, що 20 серпня 2010 року Приватне підприємство “КНГ”звернулося із заявою до відповідача, в якій просило невірно сплачені кошти зарахувати на рахунок погашення заборгованості з податку на прибуток. На підставі даної заяви 20 серпня 2010 року було здійснено перерахування коштів з одного бюджетного рахунку №31115029700295 (податок на додану вартість) на інший рахунок №31114008700295 (податок на прибуток). На думку представника відповідача, позивач самостійно задекларував до сплати 13654, 00 грн. по податку на прибуток, але несвоєчасно сплатив її по терміну сплати -19 серпня 2010 року. Просила у задоволенні адміністративного позову Приватному підприємству “КНГ”відмовити повністю за безпідставністю.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази суд приходить до висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.
Судом встановлено, що 19 серпня 2010 року Приватним підприємством “КНГ”було подано до Рівненської філії ПАТ КБ “Приватбанк” платіжне доручення №605 на перерахування 13 654, 00 грн. податку на прибуток за перше півріччя 2010 року. Перерахування коштів було проведено банком 19 серпня 2010 року о 12 год. 40 хв., але в платіжному дорученні було помилково вказано рахунок, на який здійснюється зарахування коштів зі сплати податку на додану вартість. У подальшому, 20 серпня 2010 року, працівниками відповідача було виявлено невідповідність рахунку, на який були перераховані кошти, призначенню вказаному у платіжному дорученні №605.
Як встановлено у судовому засіданні, на підставі заяви позивача від 20 серпня 2010 року було здійснено перерахування коштів з одного бюджетного рахунку №31115029700295 (податок на додану вартість) на інший рахунок №31114008700295 (податок на прибуток).
Відповідно до п.16.4 ст. 16 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” податок за звітний період сплачується його платником до відповідного бюджету у строк, визначений законом для квартального податкового періоду.
Згідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобв'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ- встановлено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої декларації.
П.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобв'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ -встановлено, що коли платник податків не сплачую узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визнених Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:
- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
З врахуванням вищезазначеного положення Закону, суд приходить до висновку, що податковий орган правомірно виніс податкове повідомлення-рішення, в якому визначив суму штрафу у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу, тобто 1334, 10 грн., оскільки позивачем пропущено граничні строки погашення податкового зобов'язання.
Як свідчать матеріали справи: копія декларації з податку на прибуток підприємства, копія листа №43/081 від 20 серпня 2010 року, та витяг з облікової картки платника податку станом на 27 вересня 2010 року, Державна податкова інспекція в Рівненському районі діяла в межах повноважень, визначених Законом України “Про державну податкову службу в Україні”.
Суд не бере до уваги доводи представника позивача про те, що жодний нормативно-правовий акт не встановлює обов'язку платника податків здійснювати платежі на конкретний рахунок, оскільки дані висновки представника позивача є надуманими та такими, що не відповідають обставинам справи, грунтуються виключно на його доводах та припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову
Враховуючи встановлені судом обставини справи та наведені норми чинного законодавства, суд приходить до висновку, що відповідач довів правомірність прийнятого рішення, оскаржуваного позивачем та про безпідставність позовних вимог.
Приймаючи рішення у даній справі, суд виходить із повноважень, визначених частиною другою статті 162 КАС України, тому позовні вимоги щодо визнання податкового повідомлення-рішення №0002781550/0 від 7 вересня 2010 року є безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Приватному підприємству "КНГ" - відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя < Підпис > Жуковська Л.А.