02 серпня 2024 р. Справа № 480/692/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: П'янової Я.В.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Русанової В.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 (В/Ч № НОМЕР_1 ) на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 27.03.2024, головуючий суддя І інстанції: О.В. Соп'яненко, м. Суми, повний текст складено 27.03.24 у справі № 480/692/23
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1 (В/Ч № НОМЕР_1 )
про визнання дій неправомірними та скасування рішення,
ОСОБА_1 (далі за текстом також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (В/Ч № НОМЕР_1 ) (далі за текстом також - відповідач), в якому просив:
- визнати неправомірними дії посадової особи ІНФОРМАЦІЯ_1 (В/Ч № НОМЕР_1 ) щодо відмови ОСОБА_1 в перетині державного кордону України як особі з тимчасовим обмеженням в перетині кордону, а рішення №2792 від 08.11.2022 року про відмову йому у перетинанні державного кордону України як громадянину України, який досяг 16-ти річного віку - скасувати як неправомірне.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 27 березня 2024 року адміністративний позов задоволено.
Визнано неправомірними дії посадової особи ІНФОРМАЦІЯ_1 (В/Ч № НОМЕР_1 ) щодо відмови ОСОБА_1 в перетині державного кордону України як особі з тимчасовим обмеженням в перетині кордону, а рішення №2792 від 08.11.2022 про відмову у перетинанні державного кордону України як громадянину України, який досяг 16-ти річного віку - скасовано як неправомірне.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ) Державної прикордонної служби України (В/Ч № НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права, не враховано всі фактичні обставини справи, які мають значення для правильного вирішення адміністративного спору.
В апеляційній скарзі відповідач звертає увагу, що ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не врахував, що з огляду на введення в Україні воєнного стану, гарантоване частиною першою статті 33 Конституції України конституційне право на свободу пересування зазнало тимчасових обмежень в силу дії особливого правового режиму воєнного стану в країні, що цілком узгоджується з вимогами статті 64 Основного Закону. Вказує, що порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок розв'язання спорів у цій сфері регулюється Законом України від 21 січня 1994 року за № 3857-XII «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», проте визначені вказаним законом підстави для тимчасового обмеження права громадян України на виїзд з України функціонують за відсутності особливих правових режимів, які вводяться в дію указом Президента України та затверджуються Верховною Радою України. Звертає увагу, що паспорт громадянина України для виїзду за кордон та військово-обліковий документ не є достатніми для підтвердження в особи чоловічої статі віком від 18 до 60 років права на перетин державного кордону України в умовах дії правового режиму воєнного стану.
За результатами апеляційного розгляду відповідач просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що за змістом військового квитка позивача НОМЕР_2 , виданого 30.10.1995, позивач знятий з військового обліку військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_3 17.10.2019 на підставі ст.38а графи ІІІ розкладу хвороб ("Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України") (а.с.10 зворот стор.)
Відповідно до п.п 3 ч. 6 статті 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.
Згідно з довідкою, виданою ІНФОРМАЦІЯ_4 від 09.08.2022 за №3/1640, ОСОБА_1 на підставі п.6.3 статті 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" виключений з військової обліку за станом здоров'я (17.06.2022 ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_4 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку згідно зі ст.36-а, 38-а гр. ІІІ) Наказ МОУ №402-2008р (а.с.11)
08 листопада 2022 року начальником відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_5 " ІНФОРМАЦІЯ_6 прийнято рішення про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України №2792, яким на підставі Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», а також Закону України «Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 громадянина України ОСОБА_1 , тимчасово обмежено у праві виїзду з України, з відсутністю підстав на право перетинання державного кордону, так як вищезазначений громадянин не зміг надати на паспортний контроль документи, що підтверджують підставу для виїду за кордон (а.с.9).
Позивач, не погодившись із зазначеними рішенням, звернувся до суду з позовом у цій справі.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з урахуванням оцінки обставинам справи та доказів, наданих сторонами, дійшов висновку, що позивач, прибувши до міжнародного автомобільного пункту пропуску через державний кордон України 08 листопада 2022 року, мав право на перетин державного кордону України як особа, яка згідно з пунктом 26 Правил перетинання державного кордону не підлягає призову на військову службу під час мобілізації.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Громадянин України не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися в Україну.
Статтею 64 Конституції України визначено, що Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до статті 14 частини 1 Закону України "Про прикордонний контроль" від 05.11.2009 року за № 1710-VI (далі - Закон України № 1710-VI) іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в'їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах першій, третій статті 8 цього Закону, а також громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв'язку з відсутністю документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв'язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону оформляється у двох примірниках. Один примірник рішення про відмову у перетинанні державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення. У разі відмови особи підписати рішення про це складається акт.
Указом Президента України від 24.02.2022 за № 64/2022 (далі - Указ № 64/2022), затвердженим Законом України від 24.02.2022 року за № 2102-ІХ, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб (строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб згідно з Указом Президента № 133/2022 від 14.03.2022, затвердженого Законом України від 15.03.2022 за № 2119-IX, а надалі іншими Указами цей строк продовжений до сьогоднішнього дня).
Крім цього, відповідно до пункту 2 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року, № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" військовому командуванню (зокрема, Державні прикордонній службі України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування доручено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Пунктом 3 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року, № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" постановлено, що у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30, 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
Так, згідно із статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 року, № 389-VIII (в редакції, станом на час виникнення спірних відносин, далі - Закон № 389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до статті 8 частини 1 пункту 6 Закону України № 389-VIII в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в'їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.
Згідно із пунктом 8 Порядку встановлення особливого режиму в'їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 року за № 1455 (в редакції, станом на час виникнення спірних відносин) перетинання державного кордону в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю на території, де введено воєнний стан, здійснюється з урахуванням обмежень, встановлених законодавством.
Одночасно із введенням воєнного стану Указом Президента України від 24 лютого 2022 року за № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21 жовтня 1993 року, № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII).
Так, ст. 1 Закону № 3543-ХІІ визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Статтею 22 Закону № 3543-XII визначено обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, серед іншого з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов'язаних, визначення їх призначення на особливий період.
Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин.
Громадянам, які перебувають на військовому обліку, з моменту оголошення мобілізації забороняється зміна місця проживання без дозволу керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи іншої посадової особи, визначеної у частині третій статті 22.
В ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII перелічено категорії військовозобов'язаних, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.
В абз. 16 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII визначено, що призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також інші військовозобов'язані або окремі категорії громадян у передбачених законом випадках.
Пунктами 2 та 12 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 1995 року, № 57 (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних відносин) передбачено, що у випадках, визначених законодавством, для перетинання державного кордону громадяни крім паспортних документів повинні мати також підтверджуючі документи. У ході перевірки документів під час виїзду з України з'ясовується наявність або відсутність підстав для тимчасового обмеження громадянина у праві виїзду за кордон.
Відповідно до пунктів 26 зазначених Правил у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану право на перетин державного кордону, крім осіб, зазначених у пунктах 2-1 та 2-2 цих Правил, також мають інші військовозобов'язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.
Як установлено судом, ОСОБА_1 визнаний непридатним до військової служби та виключений з військового обліку згідно з довідкою ІНФОРМАЦІЯ_3 від 09.08.2022 №3/1640 та військового квитка НОМЕР_2 (а.с. 10, 11)
Оскільки позивач виключений з обліку за станом здоров'я за Наказом Міністерства оборони "Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України" № 402 від 14.08.2008, то він не є військовозобов'язаною особою та має право перетинати кордон.
Отже, з огляду на встановлені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач, прибувши до міжнародного автомобільного пункту пропуску через державний кордон України 08 листопада 2022 року, мав право на перетин державного кордону України як особа, яка згідно з пунктом 26 Правил перетинання державного кордону не підлягає призову на військову службу під час мобілізації.
Наведене дає підстави для висновку про те, що позивач, відповідно до статті 23 Закону України № 3543-XII, станом на 08 листопада 2022 року не підлягав призову на військову службу під час мобілізації, а також призову на строкову військову службу.
Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 14 Закону України № 1710-VI рішення уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону про відмову громадянину у праві перетину кордону в кожному випадку повинно бути обґрунтованим, із зазначенням конкретних причин відмови.
Водночас відповідачем в оскаржуваному рішенні не вказано конкретних документів, які позивач повинен подати для виїзду за кордон, однак не подав. Відповідачем не вказано такого переліку також і під час розгляду справи в суді.
Проте можливість підтвердження позивачем наявності права на перетин кордону України прямо залежить від чіткого визначення відповідачем конкретного та вичерпного переліку необхідних для цього документів, чого зроблено не було.
Так, відповідно до частини першої статті 14 Закону України «Про прикордонний контроль» від 05.11.2009 за № 1710-VI (в редакції, на час виникнення спірних відносин) іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в'їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах першій, третій статті 8 цього Закону, а також громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв'язку з відсутністю документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв'язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику.
Доводами апеляційної скарги не спростовуються висновки, викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.
Колегія суддів не бере до уваги посилання відповідача в апеляційній скарзі на судову практику та висновки Верховного Суду, оскільки такі не є релевантними з огляду на спірні правовідносини сторін у цій справі.
Відповідно до правового висновку, висловленого у пункті 68 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц, висновки суду, у тому числі касаційної інстанції, формуються виходячи із конкретних обставин справи. Тобто, на відміну від повноважень законодавчої гілки влади, до повноважень суду не належить формулювання абстрактних правил поведінки для життєвих ситуацій, які підпадають під дію певних норм права. При цьому під судовим рішенням в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, у яких є аналогічними предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
За приписами пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Ураховуючи положення статті 139 КАС України, підстави для зміни розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (В/Ч № НОМЕР_1 ) залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 27.03.2024 у справі № 480/692/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Я.В. П'янова
Судді О.В. Присяжнюк В.Б. Русанова