02 серпня 2024 р. Справа № 480/6335/22
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: П'янової Я.В.,
Суддів: Русанової В.Б. , Курило Л.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.03.2024, головуючий суддя І інстанції: А.І. Сидорук, м. Суми, повний текст складено 21.03.24 у справі № 480/6335/22
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
третя особа: Військова частина НОМЕР_2
про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 (далі за текстом також - позивач) звернулася до адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі також - відповідач), в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати Наказ відповідача № 57 від 13.03.2022 (по стройовій частині), згідно з яким військовослужбовця військової служби за контрактом старшого солдата ОСОБА_1 , кравця ремонтної майстерні речового майна взводу матеріального забезпечення військової частини, увільнено від займаної посади та зараховано в розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 (підстава - Наказ в/ч НОМЕР_2 (по особовому складу) № 62-РС від 13.03.2022);
- визнати протиправним та скасувати Наказ відповідача № 109 від 04.05.2022 (по стройовій частині), згідно з яким старшого солдата ОСОБА_1 , яка самовільно залишила військову частину 03.03.2022 та перебуває у розпорядженні командира в/ч НОМЕР_1 , увільнену від займаної посади і якій призупинено військову службу, дію контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України Наказом командира в/ч НОМЕР_2 (по особовому складу) від 04.05.2022 за № 127-РС, призупинено строк військової служби, вислугу років для призначення пенсії та вислугу у військовому званні, виплату грошового та здійснення продовольчого, речового забезпечення, виключено зі всіх видів забезпечення 25.03.2022, облікові документи направити до ІНФОРМАЦІЯ_1 (підстава - наказ Військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) № 127 від 04.05.2022);
- поновити ОСОБА_1 на службі у Збройних Силах України на посаді, яку займала до увільнення;
- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з дня звільнення до дня оголошення судового рішення.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 24 січня 2024 року залучено до участі в розгляді справи Військову частину НОМЕР_2 Міністерства оборони України у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, не врахував постанову про закриття кримінального провадження від 22 серпня 2022 року за матеріалами досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42022201350000023 від 25 березня 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України. Посилається на наявні у позивача відеозаписи, які підтверджують неодноразові спроби потрапити до Військової частини НОМЕР_1 .
Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Третя особа правом на висловлення свого ставлення до апеляційної скарги не скористалася.
Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що на підставі Наказу Військової частини НОМЕР_2 № 159-HC від 25.08.2021, Військовою частиною НОМЕР_1 видано Наказ від 25.08.2021 за № 159-РС про призначення з 25.08.2021 позивача на посаду кравця ремонтної майстерні речового майна взводу матеріального забезпечення Військової частини НОМЕР_1 та зараховано до списків особового складу частини на всі види забезпечення.
13.03.2022 Військовою частиною НОМЕР_2 видано Наказ № 62-РС, згідно з яким позивача увільнено від займаної посади та зараховано у розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 .
На підставі Наказу Військової частини НОМЕР_2 за № 62-РС, Військовою частиною НОМЕР_1 видано Наказ № 57 від 13.07.2022 про увільнення позивача від займаної посади та зарахування в розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 .
04.05.2022 Військовою частиною НОМЕР_2 видано Наказ № 127 від 04.05.2022, згідно з яким позивача увільнено від займаної посади, призупинено військову службу та дію контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.
На підставі Наказу Військової частини НОМЕР_2 за № 127, Військовою частиною НОМЕР_1 видано наказ № 109 від 04.05.2022 про призупинення виплати грошового і здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення позивача та виключено її із списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 з 25.03.2022.
На переконання позивача накази Військової частини НОМЕР_1 № 57 від 13.07.2022 та № 109 від 04.05.2022 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а тому позивач звернувся до суду з позовом у цій справі, в якому самостійно визначив предмет - правомірність виключно вказаних двох наказів Військової частини НОМЕР_1 .
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, беручи до уваги відсутність дискреції у командира Військової частини НОМЕР_1 у питанні прийняття оскаржуваних наказів по стройовій частині, з огляду на те, що ці накази є похідними наказами від наказів по особовому складу, прийнятими іншим суб'єктом - Військовою частиною НОМЕР_2 , суд першої інстанції дійшов висновку про їх відповідність критеріям правомірності, встановленим нормою ч. 2 ст. 2 КАС України.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Згідно з частиною четвертою ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначається положенням, затвердженим Указом Президента України № 1153/2008 від 10.12.2008.
Згідно з пунктом 122 Положення усунення військовослужбовців від виконання службових обов'язків здійснюється відповідно до Дисциплінарного статуту ЗСУ.
Військовослужбовці, відсторонені від посад, зараховуються у розпорядження відповідної посадової особи з дня, що настає за днем відсторонення, та продовжують проходити військову службу, виконуючи обов'язки військової служби в межах, визначених посадовою особою, у розпорядженні якої вони перебувають (якщо до них не застосовано запобіжних заходів кримінального провадження у виді домашнього арешту або тримання під вартою). Військовослужбовці, усунені або відсторонені від виконання службових обов'язків, продовжують проходити військову службу, виконуючи обов'язки військової служби в межах, визначених командиром військової частини, якщо до них не застосовано запобіжних заходів або покарань, визначених у підпунктах 12-1, 13 пункту 116 цього Положення.
Разом з цим відповідно до пункту 144-1 Положення для військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину або місце служби, дезертирував із Збройних Сил України або добровільно здався в полон, військова служба призупиняється відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Військова служба для такого військовослужбовця призупиняється з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до ч. 4 ст. 85 Дисциплінарного статуту ЗСУ.
Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов'язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються. Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців (пункт 144-2).
На виконання пункту 144-3 Положення звільнення з посад військовослужбовців, військову службу яким призупинено, здійснюється командирами (начальниками) військових частин наказами по особовому складу.
Наказ по особовому складу доводиться до військової частини та інших посадових осіб у порядку, визначеному Міністерством оборони України.
Командир (начальник) військової частини на підставі наказу по особовому складу про звільнення військовослужбовця, військову службу якого призупинено, з посади: 1) видає наказ по стройовій частині про призупинення виплати грошового і здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення військовослужбовця та виключення його із списків особового складу військової частини; 2) організовує внесення запису до примірника контракту, що зберігається в особовій справі військовослужбовця, про призупинення дії контракту; 3) надсилає витяг із наказу та облікові документи військовослужбовця до органу військового управління, визначеного Міністерством оборони України.
Отже, за змістом указаних норм, наказ по стройовій частині приймається командиром військової частини виключно на підставі наказу по особовому складу.
Тобто наказ по стройовій частині фактично є похідним від наказу по особовому складу, є засобом його реалізації, у зв'язку з чим, прийняття наказу по стройовій частині пов'язано з відсутністю дискреції у особи, уповноваженої на його прийняття.
У цій справі предметом оскарження, самостійно визначеним позивачем, є накази Військової частини НОМЕР_1 по стройовій частині № 57 від 13.07.2022 та № 109 від 04.05.2022.
Зі змісту вказаних наказів судом установлено, що підставою для їх прийняття стали накази Військової частини НОМЕР_2 по особовому складу № 62-РС від 13.03.2022 та № 127 від 04.05.2022, які приймались у зв'язку з інформацією про самовільне залишення позивачем військової частини.
Проте правомірність вказаних наказів Військової частини НОМЕР_2 позивачем під сумнів не ставиться, доводи щодо їх протиправності не наводяться. Оскільки накази по особовому складу військової частини НОМЕР_2 № 62-РС від 13.03.2022 та № 127 від 04.05.2022 не є предметом оскарження у цій справі, то у суду відсутні підстави для надання їм правової оцінки.
За таких обставин, приймаючи до уваги відсутність дискреції у командира Військової частини НОМЕР_1 у питанні прийняття оскаржуваних наказів по стройовій частині, з огляду на те, що ці накази є похідними наказами від наказів по особовому складу, прийнятими іншим суб'єктом - Військовою частиною НОМЕР_2 , то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про їх відповідність критеріям правомірності, встановленим нормою ч. 2 ст. 2 КАС України.
Оскільки позовні вимоги про поновлення позивача на посаді, виплату грошового забезпечення за час вимушеного прогулу є похідними від вимог про скасування оскаржуваних наказів, підстави для їх задоволення також відсутні.
Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 24 січня 2020 року у справі № 807/231/17, від 28 листопада 2019 року у справі № 120/860/19а, від 04 грудня 2019 у справі № 824/355/17-а.
Отже, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог є обґрунтованим і законним.
Водночас колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що рішення суду у цій справі не позбавляє позивача права захистити свої права шляхом ініціювання позову до належного відповідача стосовно наказів по особовому складу, в тому числі обґрунтовуючи перед судом позицію, чому він вчасно не оскаржив такі накази.
З огляду на встановлені у справі обставини, посилання позивача на постанову про закриття кримінального провадження від 22 серпня 2022 року за матеріалами досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42022201350000023 від 25 березня 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення та задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Оцінка вказаним позивачем обставинам може бути надана судом у межах судового провадження за позовом до належного відповідача стосовно наказів по особовому складу.
З урахуванням приписів ст. 308 КАС України колегія суддів зауважує, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; доводи, які містяться в апеляційній скарзі позивача, не дають підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими, а застосування судом норм матеріального права - неправильним.
Окрім того, в силу приписів процесуального законодавства суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції в порядку апеляційного провадження, позбавлений можливості в межах наданих йому КАС України процесуальних повноважень здійснювати заміну первинного відповідача належним відповідачем або залучати до участі у справі співвідповідача.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Зважаючи на положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для розподілу судових витрат.
Керуючись ст. 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.03.2024 у справі № 480/6335/22 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Я.В. П'янова
Судді В.Б. Русанова Л.В. Курило