Справа № 752/7413/24 Слідчий суддя ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/3268/24 Доповідач ОСОБА_2
Іменем України
30 липня 2024 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу особи, яка подала клопотання ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 9 квітня 2024 року,
Даною ухвалою слідчого судді заяву (клопотання) ОСОБА_6 від 08.04.2024 про накладення арешту повернуто заявнику.
Слідчий суддя вказав, що заява ОСОБА_6 не відповідає вимогам ч. ч. 2,3 ст. 171 КПК України, оскільки останній у заяві не вказав, що він звертається до суду з вимогою про арешт майна з метою забезпечення цивільного позову, як цивільний позивач та не вказав відомості щодо конкретного кримінального провадження, в рамках якого він звертається до суду з такими вимогами. Отже, суд вважає недоцільним застосування положень ч. 3 ст. 172 КПК України, оскільки ОСОБА_6 не є суб'єктом права відповідно до вимог ч. 1 ст. 171 КПК України на звернення до Голосіївського районного суду м. Києва з клопотанням про арешт майна.
В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді. Вказує, що поспішаючи не мав можливості надати до суду номер справи за якою слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Києва зобов'язав слідчого внести відомості до ЄРДР за його заявою.
ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився, про день та час судового засідання, повідомлений належним чином, а тому враховуючи положення ст. 405 КПК України, колегія суддів вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у його відсутність.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Зазначених вимог закону судом першої інстанції дотримано в повному обсязі.
Так, згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.
Згідно ч. 3 ст. 171 КПК України у клопотанні цивільного позивача у кримінальному провадженні про арешт майна підозрюваного, обвинуваченого, юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, третіх осіб для відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, повинно бути зазначено: 1) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір позовних вимог; 2) докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, 8 квітня 2024 року до Голосіївського районного суду міста Києва на електрону адресу суду надійшла заява ОСОБА_6 про накладання арешту на майно державного та приватного виконавців, приватного нотаріуса та державного банку з метою забезпечення виконання судового рішення у провадженні, яке здійснюється Маловиськівським районним судом Кіровоградської області за його скаргою на дії державного виконавця.
Вирішуючи питання про арешт майна, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_6 не є суб'єктом права відповідно до вимог ч. 1 ст. 171 КПК України на звернення до Голосіївського районного суду м. Києва з клопотанням про арешт майна.
Висновки слідчого судді місцевого суду повністю узгоджуються з ч. ч. 1, 3 ст. 171 КПК України, оскільки ОСОБА_6 не зазначено свій процесуальний статус у кримінальному провадженні, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір позовних вимог, докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди.
Таким чином, колегія суддів вважає, що висновок слідчого судді про необхідність повернення клопотання ОСОБА_6 в порядку ч. 3 ст. 304 КПК України ґрунтується на вимогах закону, а тому доводи апеляційної скарги, за яких апелянт просить скасувати ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 9 квітня 2024 року є непереконливими.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та вмотивованою, у зв'язку із чим залишає її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 9 квітня 2024 року, якою заяву (клопотання) ОСОБА_6 від 8 квітня 2024 про накладення арешту повернуто заявнику - залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: Суддя: Суддя: