Унікальний номер справи 753/9541/24
Номер апеляційного провадження 33/824/3779/2024
Суддя суду першої інстанції Ф. А. Каліушко
Суддя суду апеляційної інстанції Л. Д. Поливач
Постанова
Іменем України
26 липня 2024 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Поливач Л. Д., розглянув у судовому засіданні в залі суду в місті Києві, за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Гаврика Антона Вікторовича, справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Гаврика Антона Вікторовича, на постанову судді Дарницького районного суду м. Києва від 13 червня 2024 року про притягнення
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
РНОКПП НОМЕР_1 , працюючого
водієм ПП «Ерідан - І» (зі слів),
зареєстрованого за адресою:
АДРЕСА_1 ,
проживаючого за адресою:
АДРЕСА_2
до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою судді Дарницького районного суду м. Києва від 13 червня 2024 року ОСОБА_1 визано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладеного на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн, з позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Судом встановлено, що 28 квітня 2024 року о 06:20 годині ОСОБА_1 , по вул. Здолбунівська, 17 у м. Києві, керував транспортним засобом марки «SKODA OKTAVIAGLX», державний номерний знак НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився у встановленому законом порядку, а саме працівниками правоохоронних органів за згодою водія на місці зупинки, за допомогою приладу «ALCOTESTDRAGER 6820», результат якого виявився позитивним 1,16% проміле, чим порушив п. 2.9 (а)Правил дорожнього руху, тобто скоїв правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою судді, захисник ОСОБА_1 - адвокат Гаврик А. В. подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, оскільки під час розгляду даної справи суд неповно з'ясував усі фактичні обставини, не дослідив і не дав належної оцінки наявним у справі доказам, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого судового рішення, висновки якого не відповідають фактичним обставинам справи та не підтверджуються належними і допустимими доказами.
Апелянт посилається на те, що судом було взято до уваги неналежний доказ, яким є відеозапис, оскільки запис на ньому не є безперервним та не враховано порушення поліцейськими порядку проведення огляду на стан сп'яніння, так як під час проведення огляду водія на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки йому не було запропоновано проїхати до медичного закладу для проходження огляду на стан сп'яніння. Вказав, що після проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки поліцейським не було з'ясовано чи згоден водій з результатами проведення такого огляду. Крім того вважає, що доданий до матеріалів справи результат алкотесту та акт огляду на стан сп'яніння не є належними доказами у справі, оскільки не містять підпису водія, що не враховано судом.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його захисник Гаврик А. В. підтримали подану апеляційну скаргу, просили її задовольнити з викладених підстав, посилалися на те, що ОСОБА_1 свою вину не визнає, з проведенням огляду за допомогою алкотестеру Драгер не погоджується.
Переглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , захисника Гаврика А. В., апеляційний суд уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Відповідно до вимог статей 245, 280, 256 КУпАП одним із завдань провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи. Необхідно також встановити, чи вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для справи. Наявним у матеріалах справи доказам, суд повинен дати належну оцінку.
За змістом ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Пунктами 1.3 та 1.9 ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Європейський суд з прав людини у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Так, приписами частини першої статті 130 КУпАП передбачена відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до пункту 2.9 а) Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом, перебуваючи у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно приписів ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Вказані положення Кодексу повністю кореспондуються з положеннями Правил дорожнього руху України, згідно з якими водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У відповідності до п. 6 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 №1103, водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
За приписами пункту 1 розділу ІІ Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів проводиться поліцейським лише за наявності у водіїв ознак алкогольного сп'яніння, в той час, як пунктом 12 цього розділу передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4, розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
При цьому згідно п.3 Розділу І цієї Інструкції ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.
Перевіркою матеріалів справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 встановлено, що суд першої інстанції розглянув справу у відповідності до вимог статей 245, 252, 280 КУпАП, всебічно, повно і об'єктивно з'ясував обставини вчинення правопорушення та прийняв постанову, зміст якої відповідає вимогам ст. 283 КУпАП.
Так, переглядаючи справу в межах доводів поданої апеляційної скарги суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова, якою ОСОБА_1 визнано винним у порушенні ним п.2.9 а) Правил дорожнього руху України та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП є обґрунтованою та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 730374 від 28.04.2024, складеним стосовно ОСОБА_1 , у якому зазначено, що останній керував транспортним засобом «SKODA OKTAVIA GLX», державний номерний знак НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп'яніння, роздруківкою результатів тесту із застосуванням приладу DRAGER ALCOTEST 6820, результат огляду 1,16‰; актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням технічних засобів; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції, на якому зафіксована вказана подія, що підтверджують обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення та постанові судді.
Усім зазначеним доказам суд першої інстанції надав належну оцінку та правильно визнав винним ОСОБА_1 у порушенні пункту 2.9 а) ПДР та вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Із наявного в матеріалах справи відеозапису вбачається згода ОСОБА_1 на пропозицію поліцейського про проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою спеціального технічного засобу Drager Alcotes на місці зупинки, результат огляду становить 1,16 ‰ проміле було оголошено водію, будь -якої незгоди із цим результатом ОСОБА_1 не висловлював, на місці події вину у порушенні п. 2.9 а) ПДР України та вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП визнав, повідомивши працівнику поліції про те, що винен, оскільки вживав алкогольні напої.
Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб, тому відсутні будь - які сумніви у їх достовірності та істинності.
Доводи апеляційної скарги про те, що результат огляду за допомогою газоаналізатора Drager Alcotes 6820 та акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів є неналежними доказами, так як квитанція приладу та акт не містить підпису ОСОБА_1 не спростовують вину останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, так як результати огляду на стан сп'яніння було оголошено водію, будь - яких зауважень він не висловив, внаслідок чого огляд на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 в закладі охорони здоров'я не проводився.
Та обставина, що вже під час розгляду справи суддею суду першої інстанції ОСОБА_1 висловив свою незгоду із результатами проведення огляду на стан алкогольного спяніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Drager Alcotes 6820 суд оцінює критично, оскільки на місці зупинки такої незгоди він не висловлював, що чітко вбачається із відеозапису.
Всупереч доводам апелянта, із дослідженого судом відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 не заперечував факт керування ним транспортним засобом. Підстави вважати вказаний відеозапис недопустимим доказом у суду апеляційної інстанції відсутні, оскільки на ньому зафіксовані процесуальні дії, що підтверджують вживання водієм алкогольних напоїв та згода на проходження огляду на стан сп'яніння у запропонований поліцейським спосіб на місці зупинки.
Долучений до матеріалів справи відеозапис працівника поліції є належним та допустимим доказом, оскільки на даному відеозаписі об'єктивно зафіксовані обставини адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та винуватості ОСОБА_1 у його вчиненні.
Суддя суду першої інстанції вірно вважав, що при оформленні матеріалів про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130КУпАП поліцейськими не було допущено істотних порушень вимогст. 266 КУпАП, Інструкції та Порядку, що призвели б до порушення основоположних/фундаментальних прав особи, які у свою чергу потягли за собою визнання здобутих доказів недопустимими.
Доводи апеляційної скарги про порушення поліцейським процедури проведення огляду на стан сп'яніння, передбаченої статтею 266 КУпАП при проведенні огляду на стан сп'яніння не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду та повністю спростовуються встановленими судом обставинами справи. ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Також із відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 поліцейським було роз'яснено право проходження огляду на стан сп'яніння та роз'яснено наслідки за вчинене ним правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог статті 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Протокол підписаний особою, яка його склала із зазначенням всіх необхідних даних. Зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення ознаки сп'яніння, виявлені працівниками поліції 28.04.2024 у ОСОБА_1 в розумінні п. п. 1, 2, 3, 4 п. 4 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є безпосередніми підставами для проведення огляду на стан алкогольного чи іншого сп'яніння на місці зупинки, з урахування згоди водія.
Особа відносно якої було складено протокол про адміністравтине правопорушення підписала його.
При цьому, протокол про адміністративне правопорушення не містить будь-яких пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності з приводу незгоди з його змістом, як і не містить жодних заяв, зауважень чи скарг при оформленні протоколу чи після його оформлення. Будь-яких порушень при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, які б стали підставою для скасування судового рішення судді суду першої інстанції апеляційним судом не встановлено. З відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 погодився із результатами проведеного на місці огляду на стан сп'яніння, вину свою визнав, пояснюючи тим, що вживав алкоголь, а тому пояснення писати не буде.
Так, частиною 2 статті 19 Конституції України декларовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до пункту 11статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього рухуйого учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Уповноважені підрозділи органів Національної поліції наділені владними управлінськими функціями, та вжиття відповідних заходів, а тому оскарження їх дій та прийнятих ними рішень носить публічно-правовий характер та має розглядатись адміністративним судом в порядку визначеному КАС України.
Перевіркою матеріалів справи не встановлено порушень працівниками поліції Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції. Усі матеріали справи зібрані працівниками патрульної поліції, які діяли в межах своїх повноважень, протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 повністю відповідає вимогам ст. 256 КУпАП.
З урахуванням встановлених обставин доводи апеляційної скарги в цій частині спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.
Апеляційний суд вважає, що відеозаписом зафіксовано обставини, викладені в протоколі, і він є доказом, що може підтверджувати факт вчинення водієм ОСОБА_1 порушення Правил дорожнього руху та проведення огляду на стан сп'яніння з дотримання вимог закону. Такий огляд за згодою водія було проведено працівниками поліції на місці зупинки транспортного засобу, водій не виявив свою незгоду із результатами огляду на приладі Drager Alcotest, результат огляду 1,16‰.
Доводи апеляційної скарги щодо безперервності відеофіксації є неспроможними, оскільки на відео повністю зафіксовано процес спілкування поліцейських з ОСОБА_1 , з фіксацією обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, за яких водій погодився на проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки та своєї незгоди із результатом пройденого огляду не висловлював.
Як прямо передбачено ч. 2 ст. 266 КУпАП, огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Тобто, відповідно до вимог закону, обов'язковою умовою проведення огляду водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу, є застосування технічних засобів відеозапису з обов'язковим долученням до протоколу матеріалів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів, присутність двох свідків.
Відтак посилання ОСОБА_1 на недійсність проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки апеляційний суд оцінює критично.
У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже, реалізувавши своє право керувати автомобілем, ОСОБА_1 тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна. Вина ОСОБА_1 у порушенні п. 2.9 а) Правил дорожнього руху України, за обставин, викладених у постанові судді, всупереч доводів апеляційної скарги, підтверджується наявними у справі доказами зазначеними вище.Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб. Відповідно відсутні будь - які сумніви у їх достовірності, належності та допустимості.
ОСОБА_1 використав своє право на захист у суді першої та апеляційної інстанціях.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки судді викладені у постанові і були б підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП повністю відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується наявними у справі доказами. Зазначені докази відповідають критеріям належності та допустимості, та в своїй сукупності підтверджують факт порушення ОСОБА_1 п. 2.9 а) Правил дорожнього руху.
З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про порушення ОСОБА_1 п. 2.9 а) Правил дорожнього руху та наявність підстав для притягнення останнього до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, що знайшло своє підтвердження і під час апеляційного перегляду справи.
Суд першої інстанції згідно з вимогами ст.ст.245, 252, 280 КУпАП всебічно, повно і об'єктивно з'ясував обставини вчиненого правопорушення і прийняв постанову, зміст якої відповідає вимогам ст.283 КУпАП, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судді суду першої інстанції, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги захсиника.
Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обгрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Апеляційний суд враховує, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення та його мотивування є достатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону та повністю доводять вину водія ОСОБА_1 у порушенні п. 2.9 а) Правил дорожнього руху та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст 130 КУпАП, а тому застосування принципу «поза розумним сумнівом» у даній справі є безпідставним та недоречним, оскільки повністю суперечить встановленим судами першої і апеляційної інстанції обставинам справи, які повністю доводять вину водія ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, що йому інкримінується.
Таким чином, переглядаючи справу в межах доводів поданої апеляційної скарги суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова, якою ОСОБА_1 визнано винним у порушенні ним п. 2.9 а) Правил дорожнього руху та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП є обґрунтованою та такою, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що повністю підтверджують обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення та постанові судді.
Що стосується інших доводів апеляційної скарги, то вони також не можуть бути прийнятими судом до уваги, оскільки вони не спростовують встановленого судом факту перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння під час керування ним автомобілем.
Загалом доводи апеляційної скарги були предметом розгляду судді суду першої інстанції, яким судом надано належну оцінку, такі доводи фактично зводяться до незгоди апелянта із прийнятою суддею постановою, та свідчать про намір ОСОБА_1 уникнути відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що у справі зібрано достатньо доказів на підтвердження факту порушення водієм ОСОБА_1 пункту 2.9 Правил дорожнього руху та наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що відповідає встановленим фактичним обставинам справи, а тому постанова судді Дарницького районного суду м. Києва від 13 червня 2024 року стосовно ОСОБА_1 є законною та обґрунтованою. Підстави для її скасування та закриття провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, про що заявляються вимоги в апеляційній скарзі, відсутні.
Керуючись статтею 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргузахисника ОСОБА_1 - адвоката Гаврика Антона Вікторовича залишити без задоволення.
Постанову судді Дарницького районного суду м. Києва від 13 червня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Л. Д. Поливач